Постанова

від 05.06.2019 по справі 910/11605/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2019 р. Справа№ 910/11605/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства СВ

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2016

у справі №910/11605/16 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БЕКАС

до Приватного підприємства СВ

про стягнення 30 049,60 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БЕКАС (надалі - ТОВ БЕКАС , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства СВ (надалі - ПП СВ , відповідач) про стягнення 30 049,60 грн, з яких 14 829,60 грн основного боргу, 13 960,00 грн інфляційних втрат та 1 260,00 грн 3 % річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати за поставлений позивачем товар згідно видаткової накладної № КИ-3462 від 25.06.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 у справі №910/11605/16 позов задоволено повністю, стягнуто з ПП СВ на користь ТОВ БЕКАС основний борг в сумі 14 829,60 грн, інфляційні втрати в сумі 13 960,00 грн, 3% річних в сумі 1 260,00 грн та судовий збір у розмірі 1 378,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з неналежним виконанням усного договору поставки та регулюються положеннями ст.ст. 265, 268, 269 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.ст. 678 - 681 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України); факт поставки товару позивачем та отримання його відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами; з огляду на те, що уповноважена особа відповідача підписала вказану видаткову накладну, у відповідача виник обов'язок щодо здійснення розрахунків за отриманий згідно вказаної накладної товар; станом на день розгляду справи відповідних розрахунків відповідач не здійснив, доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог не надав, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПП СВ звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у позові відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказував на те, що йому не було відомо про розгляд справи в суді першої інстанції, що позбавило його можливості надати свої докази та заперечення проти позовних вимог; висновок суду про передання (відвантаження) товару за спірною накладною уповноваженій особі відповідача не відповідає дійсності, оскільки довіреність такій особі відповідачем не видавалась, а вказана особа не перебувала з ПП СВ у трудових відносинах; відповідач не підписував спірну накладну та має сумніви в її дійсності; судом не з'ясовано обставин видачі довіреності та відповідності підпису отримувача товару на накладній зразкам підписів осіб, які мають право на отримання товару від імені ПП СВ ; між позивачем та відповідачем не існувало жодних договірних відносин щодо поставки поставленого згідно спірної накладної товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2018 апеляційну скаргу ПП СВ на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 у справі №910/11605/16 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/11605/16 поновлено ПП СВ строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач наголошував на тому, що довіреність на отримання товару за спірною накладною, видана старшому експедитору Кузьмову М.В., була підписана від імені відповідача керівником та головним бухгалтером ПП СВ , підписи яких засвідчені печаткою підприємства, а тому дана особа, приймаючи товар від ТОВ БЕКАС на підставі вказаної видаткової накладної діяла в межах повноважень, наданих йому відповідачем; зазначена особа неодноразово приймала товар від імені відповідача, що останнім не заперечувалось при підписанні відповідних актів звірки взаєморозрахунків; піддаючи сумніву дійсність довіреності та видаткової накладної в апеляційній скарзі, відповідачем не вчинено жодних дій щодо визнання таких документів судом недійсними, а також не надано доказів наявності кримінальної справи щодо їх підроблення, а відтак, факт поставки товару відповідачеві є доведеним та останнім не спростованим.

13.04.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 у справі №910/11605/16 оголошено перерву на 03.05.2018.

24.04.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зауважив про те, що стверджуючи про здійснення спірної поставки товару на підставі усного договору поставки, укладеного у спрощений спосіб, позивач не обґрунтовує чому у реквізитах як видаткової накладної, так і рахунку на оплату міститься посилання на договір №1170 від 12.09.2012, який не було надано повивачем; відповідачем не було замовлено товар за спірною накладною та не було здійснено його попередню оплату, як про це вказано у рахунку на оплату; довіреність на отримання товару жодному водієві-експедитору відповідачем не видавалась; попередні поставки товару здійснювались позивачем лише після попередньої оплати відповідачем; доводи позивача про те, що відповідач не визнавав недійсними спірну довіреність та видаткову накладну є безпідставними, оскільки остання не є правочином, а довіреність не містить усіх необхідних реквізитів, а відтак, не є вчиненою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.05.2018 розгляд справи відкладено на 23.05.2018.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надішли 03.05.2018 від позивача заперечення щодо клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи, 18.05.2018 клопотання щодо залучення додаткових доказів, 21.05.2018 нотаріально засвідчені заява про виклик свідка та заява свідка Матусевича В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 відмовлено у задоволенні клопотань представників позивача та відповідача про допит в якості свідків Кузьмова М.В., Матусевича В.В. та Романюка В.І., оголошено перерву у судовому засіданні до 13.06.2018, зобов'язано сторони надати додаткові письмові пояснення з питань, які виникли під час розгляду справи.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли 08.06.2018 від відповідача підсумкові доводи апеляційної скарги, заява про сумнів щодо достовірності видаткової накладної та заява щодо виклику свідків Кузьмова М.В. та Матусевича В.В. та допиту їх одночасно зі свідком Романюком В.І., 12.06.2018 від позивача надійшли письмові пояснення та клопотання про залучення додаткових доказів до справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 оголошено перерву у справі до 11.07.2018.

13.04.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2018 клопотання ПП СВ про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі №910/11605/16 задоволено, призначено у справі №910/11605/16 судово-почеркознавчу експертизу, апеляційне провадження по справі №910/11605/16 зупинено до повернення матеріалів справи з висновком судово-почеркознавчої експертизи.

Актом прийняття-передачі жетона справи від 02.10.2018, на виконання п. 4 розділу ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 20.09.2018 №475, жетон у справі №910/11605/16 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2018 апеляційну скаргу ПП СВ передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я.

22.01.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання судового експерта про надання додаткових документів, необхідних для проведення судової експертизи, погодження строку виконання експертного дослідження та матеріали справи №910/11605/16.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 апеляційну скаргу Приватного підприємства СВ на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 у справі №910/11605/16 прийнято до провадження вищевказаним складом суду, поновлено апеляційне провадження у справі № 910/11605/16, призначено до розгляду на 18.02.2019, зобов'язано сторони на виконання клопотання судового експерта надати в судове засідання: посвідчені вільні зразки підпису та почерку Кузьмова М.В. виконані ним протягом 2010-2015 років, які можуть міститися у паспорті громадянина України (при наявності надати копію належної якості), у заяві про видачу паспорта (форма №1), у різного роду посвідченнях, у документах з місця роботи (заявах, автобіографіях тощо), у відомостях про отримання пенсії, у квитанціях про сплату комунальних платежів, довіреностях, договорах, записниках, листівках, листах тощо (не менше ніж на 10-15 документах); посвідчені умовно-вільні зразки підпису та почерку Кузьмова М.В., які можуть міститися у поясненнях, клопотаннях, заявах, матеріалах справи тощо (не менше ніж на 10-15 документах); посвідчені експериментальні зразки підпису та почерку Кузьмова М.В. (на 10-15 аркушах); зобов'язано ПП СВ забезпечити в судове засідання явку Кузьмова М.В. для відібрання експериментальних зразків підпису.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у розгляді справи №910/11605/16 оголошено перерву до 18.03.2019, повторно зобов'язано сторони на виконання клопотання судового експерта надати в судове засідання вищевказані зразки підпису та почерку Кузьмова М.В. та зобов'язано ПП СВ забезпечити в судове засідання явку Кузьмова М.В. для відібрання експериментальних зразків підпису.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 зупинено апеляційне провадження у справі № 910/11605/16 до отримання висновку судово-почеркознавчої експертизи, направлено на виконання клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в опечатаному конверті, вільні та експериментальні зразки підпису Кузьмова М.В. до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судово-почеркознавчої експертизи та матеріали справи №910/11605/16, надано погодження на проведення експертизи у справі №910/11605/16 понад 90 календарних днів.

03.05.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2019 поновлено апеляційне провадження у справі №910/11605/16, розгляд апеляційної скарги призначено на 05.06.2019.

У судове засідання позивач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, а з витягу з офіційного сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень вбачається, що поштове відправлення з вищевказаною ухвалою, направленою на юридичну адресу ТОВ БЕКАС , не було вручене під час доставки із зазначенням інші причини .

Згідно з п. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Колегія суддів зазначає, що у разі надіслання судових рішень за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи наведене, позивач вважається повідомленим судом апеляційної інстанції про вказане судове засідання належним чином.

Крім того, в силу приписів ч. 1 ст. 9 ГПК України, ч. 2 ст. 2, ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень , позивач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з відповідними ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України , згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16).

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за його відсутності.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

05.06.2019 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Звертаючись з позовом до суду, позивач вказував на те, що між ТОВ БЕКАС та ПП СВ існували налагоджені господарські відносини, зокрема, позивач неодноразово здійснював відповідачеві поставку металопрокату, в тому числі на умовах короткострокової розстрочки платежу за поставлену продукцію.

За твердженням позивача, 25.06.2013 на підставі видаткової накладної №КИ-3462 від 25.06.2013 та рахунку-фактури №4914 від 21.06.2013 ТОВ БЕКАС відвантажило ПП СВ арматуру 08 мера А500С в кількості 2,33 тонни, загальною вартістю 16 543,01 грн. Вказана арматура була прийнята представником ПП СВ - старшим експедитором Кузьмовим М.В., який діяв на підставі довіреності ПП СВ №19 від 20.06.2013.

У зв'язку з тим, що ПП СВ не здійснило жодних розрахунків за поставлений товар, 12.04.2016 ТОВ БЕКАС направило на адресу ПП СВ лист-вимогу, в якому просило оплатити наявний борг в розмірі 14 829,60 грн до 15.04.2016.

Посилаючись на те, що відповідач не надав жодної відповіді на вказаний лист-вимогу та не здійснив жодних платежів з метою погашення наявної в нього заборгованості перед позивачем, останній звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

В апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до неї відповідач звертає увагу на те, що в реквізитах видаткової накладної №КИ-3462 від 25.06.2013 та рахунку-фактури №4914 від 21.06.2013, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, міститься посилання на договір №1170 від 12.09.2012.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту складання сторонами договорів у формі єдиного документу, у тому числі, ані оригіналу, ані копії договору №1170 від 12.09.2012 сторонами суду не надано.

Водночас, відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку через ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними, а також у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).

При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

Визначаючи правову природу відносин, що склалися між сторонами у справі, місцевий господарський суд зазначив, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з неналежним виконанням усного договору поставки, за яким, згідно зі ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Разом з тим, виходячи з аналізу положень статей 174, 181 ГК України та статей 202, 205, 626, 628, 638, 639 ЦК України, колегія суддів звертає увагу, що у разі вчинення конклюдентних дій, а саме, надання замовлень відповідачем, їх погодження сторонами та виконання позивачем шляхом здійснення поставки товару, такий договір вважається укладеним у письмовій формі у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, що була чинна станом на час виникнення спірних правовідносин) і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України .

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ч. 1 ст. 692 ЦК України, позивач стверджує, що відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару в момент отримання товару та підписання його уповноваженим представником видаткової накладної, яка є самостійною підставою виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Водночас, відповідачем не визнається факт прийняття ним товару за спірною поставкою, у тому числі категорично заперечується факт підписання видаткової накладної №КИ-3462 від 25.06.2013 та товарно-транспортної накладної №РКИ-3462 від 26.06.2013 уповноваженим представником ПП СВ - старшим експедитором Кузьмовим М.В.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідачем під час апеляційного провадження у справі було надано суду нотаріально посвідчені заяви свідків Кузьмова М.В. від 24.04.2018 та Матусевича В.В. від 19.05.2018.

У заяві свідка Кузьмова М.В. останній повідомляє, що довіреність №19 від 20.06.2013 від ПП СВ не отримував, свій підпис на ній не ставив; товар від ТОВ БЕКАС , а саме, арматуру 08 мера А500С в кількості 2,33 тонни, загальною вартістю 16 543,01 грн 25.06.2013 не приймав, видаткову накладну №РКИ-3462 від 26.06.2013 про отримання даного товару не підписував.

У заяві свідка Матусевича В.В. останній вказує, що у червні 2013 року він працював у ПП СВ і особисто знає старшого експедитора Кузьмова М.В.; з 20.06.2013 по початок липня 2013 року разом з старшим експедитором Кузьмовим М.В. були задіяні на інших роботах у іншому ніж склади ТОВ БЕКАС місці і 25.06.2013 не могли отримувати будь-який товар у вказаного товариства; Кузьмов М.М. товар від ТОВ БЕКАС , а саме, арматуру 08 мера А500С в кількості 2,33 тонни, загальною вартістю 16 543,01 грн 25.06.2013 не отримував, свій підпис на видатковій накладній №РКИ-3462 від 26.06.2013 про отримання даного товару не ставив.

У свою чергу, позивачем надано суду нотаріально посвідчену заяву свідка Романюка В.І. від 17.05.2018, в якій останній зазначає, що він працює на ТОВ БЕКАС на посаді водія з 2003 року та здійснював доставки на об'єкт ПП СВ протягом усього періоду співпраці з даним клієнтом, у зв'язку з чим повідомляє, що ним був доставлений товар по видатковими накладними №№3461, 3462 від 25.06.2013; після вивантаження автомобіля підписано дані видаткові накладні, товарно-транспортну накладну, а клієнт віддав оригінал доручення №19 від 20.06.2013.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Разом з тим, частиною 2 вказаної статті унормовано, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Згідно зі ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На переконання суду апеляційної інстанції, вказані заяви свідків не можуть бути прийняті в якості допустимих доказів у справі, з огляду на те, що факт здійснення господарської операції з поставки товару підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, юридична наука виходить з того, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися.

Колегія суддів зазначає, що свідок не повинен мати матеріально-правової або процесуально-правової зацікавленості в результаті справи, не повинен бути пов'язаний матеріально-правовими відносинами з особами, які беруть участь у справі. З цієї причини суд зобов'язаний з'ясувати, які відносини існують між свідком і сторонами, що в обов'язковому порядку враховується при оцінці показань свідків.

Як було зазначено вище, свідками за наданими як позивачем, так і відповідачем заявами є працівники ПП СВ та ТОВ БЕКАС , тобто вказані особи є особами, пов'язаними матеріально-правовими (трудовими) відносинами зі сторонами, зацікавленими у розгляді даної справи та ухвалення судом рішення на свою користь.

Разом з тим, задля правильного та об'єктивного вирішення спору сторін по суті, а також необхідності з'ясування питання щодо належності підпису на спірній видатковій накладній №КИ-3462 від 25.06.2013 та товарно-транспортній накладній №РКИ-3462 від 26.06.2013 Кузьмову М.В., у даній справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

За результатами проведення судової почеркознавчої експертизи експертами, попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову від дачі висновку (ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України) було складено висновок №15932/15933/18-32 від 23.04.2019.

При цьому, колегія суддів враховує, що за приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин 1-5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Як вбачається з поданої відповідачем апеляційної скарги, останній стверджує про те, що ПП СВ було позбавлено можливості надати свої заперечення проти позовних вимог, у зв'язку з неповідомленням його про наявність судового розгляду справи судом першої інстанції.

Матеріали справи свідчать, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи місцевим господарським судом, а саме, шляхом направлення відповідних ухвал суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу ТОВ БЕКАС , вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що свідчить про відсутність порушення норм процесуального права судом першої інстанції щодо належного повідомлення сторони про час, дату та місце розгляду справи.

Водночас, з огляду на те, що направлені судом першої інстанції ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи не були вручені відповідачеві під час доставки та були повернуті на адресу суду підприємством зв'язку з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання поштового відправлення, колегія суддів визнає поважними та такими, що не залежали від відповідача за об'єктивних обставин причини неподання ним відповідних заперечень проти позову, доказів та клопотань до суду першої інстанції.

Виходячи з приписів статті 269 ГПК України, необхідності перевірки законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне прийняти висновок експертів, наданий за результатами проведення, призначеної судом за клопотанням відповідача судової почеркознавчої експертизи, в якості доказу у справі та здійснити перегляд справи з його урахуванням.

Так, за наслідками проведення судової експертизи експертами встановлено, що підписи від імені Кузьмова М.В., які містяться у графі Отримав у видатковій накладній №КИ-3462 від 25.06.2013 та товарно-транспортній накладній №РКИ-3462 від 26.06.2013, виконані не Кузьмовим М.В., а іншою особою.

Колегія суддів враховує, що за приписами до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Дослідивши та оцінивши зазначений висновок судової експертизи за правилами ст. 86 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що такий не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей та відповідає вимогам чинного законодавства, у тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності та обґрунтованості, а тому є належним та допустимим доказом відповідно до ст. ст. 76-77 ГПК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що факт поставки позивачем товару відповідачеві на підставі видаткової накладної №КИ-3462 від 25.06.2013 є недоведеним та таким, що не підтверджується наданими позивачем доказами, а відтак, у відповідача відсутній обов'язок здійснювати оплату вказаного у даній видатковій накладній товару.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

З огляду на встановлені обставини справи та вимоги законодавства, враховуючи недоведеність позивачем факту поставки товару відповідачеві та порушення останнім зобов'язань з його оплати, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з ПП СВ на користь ТОВ БЕКАС основного боргу в сумі 14 829,60 грн, а також 3 % річних в сумі 1 260,00 грн та інфляційних втрат в сумі 13 960,00 грн, оскільки вказані вимоги є похідними від основної вимоги щодо оплати поставленого товару, а право на їх стягнення, є правовим наслідком порушення зобов'язання, факт наявності якого позивачем належними та допустимими доказами не доведений.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 -IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, а також у додаткових поясненнях, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, дійшла висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПП СВ є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 у справі №910/11605/16 - скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Судовий збір та витрати на проведення експертизи на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства СВ на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 у справі №910/11605/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2016 у справі №910/11605/16 скасувати.

3. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю БЕКАС до Приватного підприємства СВ про стягнення 30 049,60 грн відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БЕКАС (03127, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 93, кім. 434, код ЄДРПОУ 21571801) на користь Приватного підприємства СВ (02217, м. Київ, вул. Драйзера, буд. 8-А, кв. 40, код ЄДРПОУ 31610444) 2 067 (дві тисячі шістдесят сім) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 6 006 (шість тисяч шість) грн 00 коп. витрат на проведення експертизи.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи №910/11605/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.06.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук