Рішення

від 05.06.2019 по справі 912/964/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 рокуСправа № 912/964/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., за участю секретаря судового засідання Безчасної Н.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дніпробетон", 39600, Полтавська область, м. Кременчук, Проїзд Галузевий, 10

до відповідача: Малого колективного підприємства "Граніт", 27502, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Холодноярська, 1, кім. 1

про стягнення 140 156,49 грн.

Представники сторін:

від позивача - Габель О.П., адвокат, довіреність № б/н від 30.04.19 ордер №002193 від 30.04.19 р.;

від відповідача - участі не брали;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дніпробетон" (далі - ТОВ "Торговий Дім "Дніпробетон") звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Малого колективного підприємства "Граніт" (далі - МКП "Граніт") про стягнення 140 156,49 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 01/11/2012-1 від 01.11.2012, укладеного між сторонами, невиконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2013 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 по справі № 912/1213/13 в частині оплати основного боргу за поставлений товар в сумі 240400,00 грн., у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача 140156,49 грн. 10% річних за користування чужими грошовими коштами, нарахування яких передбачено п. 7.5 договору поставки №01/11/2012-1 від 01.11.2012 за період з 04.06.2013 по 02.04.2019.

Ухвалою від 15.04.2019 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 912/964/19, постановив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановив сторонам строк для подання заяв по суті справи. Судовий розгляд призначив на 10.05.2019 о 15:00 год.

07.05.2019 до господарського суду від МКП "Граніт" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив та просив застосувати строк позовної давності для позовних вимог про стягнення 10% річних нарахованих у порядку п. 7.5. договору поставки № 01/11/2012-1 від 01.11.2012 за період з 04.06.2013р. (з 03.06.2013р., як зазначено у прохальній частині позовної заяви) по 31.12.2013 р.

Також відповідач зазначив про те, що позивач здійснив нарахування 10 % річних від загальної суми боргу - 240 400,00 грн. без врахування її зменшення у зв`язку з частковим погашенням на суму 28 293,63 грн.

10.05.2019 господарським судом відкрито судове засідання з розгляду справи по суті.

Протокольною ухвалою від 10.05.2019 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в судовому засіданні по розгляду справи № 912/964/19 до 12:00 год. 05.06.2019.

Ухвалою від 11.05.2019 господарський суд встановив позивачу строк для надання відповіді на відзив Малого колективного підприємства "Граніт" до 17.05.2019 та встановив відповідачу строк для подання заперечення на відповідь позивача в строк до 31.05.2019.

21.05.2019 до господарського суду від ТОВ "Торговий Дім "Дніпробетон" надійшла відповідь на відзив, в якому позивач позов підтримав в повному обсязі та просив відмовити МКП "Граніт" в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності.

Крім того, ТОВ "Торговий Дім "Дніпробетон" просить виправити допущені позивачем описки в мотивувальній та прохальній частині позовної заяви щодо визначення періоду нарахування річних та просить вважати вірним період нарахування 10% річних - з 05.06.2013 року по 03.04.2019.

04.06.2019 до господарського суду надійшли заперечення МКП "Граніт" на відповідь на відзив, в яких відповідач просить застосувати позовну давність до вимог про стягнення 10% річних нарахованих у порядку п. 7.5 договору поставки № 01/11/2012/2012-1 та в позові відмовити повністю.

Крім того, просить не приймати до розгляду у якості доказів документи подані ТОВ "Торговий Дім "Дніпробетон" до відповіді на відзив, оскільки останні не були подані разом з позовною заявою, не обґрунтовано неможливість їх подання разом з позовною заявою, а також не обґрунтовано, яким чином вказані документи стосуються предмету доказування та обґрунтовують позовні вимоги.

В судовому засіданні представник відповідача участі не брав, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання суду.

В судовому засіданні 05.06.2019 представником ТОВ "Торговий Дім "Дніпробетон" позовні вимоги підтримано повністю (з врахуванням клопотання про виправленням описок в мотивувальній та прохальній частині позовної заяви щодо періоду нарахування річних).

В судовому засіданні 05.06.2019 господарським судом досліджено докази у справі.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши заперечень проти позовних вимог та докази у справі, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2012 між ТОВ "Торговий Дім "Дніпробетон" (постачальником) та МКП "Граніт" (покупцем), укладено договір поставки № 01/11/2012-1 (далі - Договір № 01/11/2012-1), за умовами якого постачальник зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар, за цінами визначеними в рахунках-фактурах.

На виконання умов Договору № 01/11/2012-1 протягом листопада 2012 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 510 400,00 грн.

Відповідач порушив умови Договору № 01/11/2012-1 та в установлені строки вартість товару не оплатив.

В зв`язку з чим, позивач 19.08.2013 звернувся з відповідною позовною заявою до Господарського суду Кіровоградської області. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2013 у справі № 912/1213/13 позов ТОВ "Торговий Дім "Дніпробетон" (з врахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог від 01.10.2013) задоволено повністю. Стягнуто з МКП "Граніт" на користь ТОВ "Торговий Дім "Дніпробетон" 240 400 грн. боргу, 25 520 грн. штрафу (за п. 7.3 Договору), 12 020 грн. штрафу (за п. 7.2 Договору), 25 152 грн. 45 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, 24 385 грн. 56 коп. річних у розмірі 10 % річних за користування чужими грошовими коштами, 7 286 грн. 72 коп. річних у розмірі 3 процентів за порушення грошового зобов`язання, всього - 334 764 грн. 73 коп. та 6695 грн. 29 коп. судового збору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2014 рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.10.2013р. у справі №912/1213/13 скасовано частково. Викладено абзаци перший та другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з малого колективного підприємства "Граніт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дніпробетон"" 240400 грн. основного боргу, 25520 грн. штрафу, 25152 грн. 45 коп. пені, 24385 грн. 56 коп. десяти процентів річних за користування чужими грошовими коштами та 6309 грн. 16 коп. судового збору, видати наказ.

В решті в позові відмовити.".

В інших частинах рішення залишено без змін, стягнуто з ТОВ "Торговий Дім "Дніпробетон"" на користь МКП "Граніт" 193,00 грн. судового збору за апеляційною скаргою.

27.03.2014 на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2019 у справі № 912/1213/13 було видано відповідний наказ, який в подальшому було пред`явлено до виконання.

В межах виконавчого провадження заборгованість МКП "Граніт" перед ТОВ "Торговий Дім "Дніпробетон"" була погашена частково на суму 28 293,63 грн. та станом на день звернення до господарського суду з даним позовом складає 293 473,54 грн, з якої сума основного боргу - 240 400,00 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Торговий Дім "Дніпробетон"" до МКП "Граніт" про стягнення 10% річних в сумі 140 156,49 грн, нарахованих на суму боргу, яка нарахована на суму основного боргу у розмірі 240 400,00 грн., що була стягнута за рішенням суду у справі № 912/1213/13, за період прострочення оплати з 05.06.2013 року по 03.04.2019 року.

Господарський суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.04.2014, стягнуто заборгованості з МКП "Граніт" на користь ТОВ "Торговий Дім "Дніпробетон"" за договором № 01/11/2012-1 від 01.11.2012 в розмірі 240400,00 грн. основного боргу, 25520 грн. штрафу, 25152,45 грн. пені, 24385,56 грн. 10 % річних за користування чужими грошовими коштами (за період з 05.12.2012 по 05.06.2013).

Проте, відповідач зазначене рішення суду не виконав в повному обсязі, заборгованість сплатив частково, як зазначає МКП "Граніт" у сумі 28 293,63 грн., в рамках примусового виконавчого провадження.

За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до положень ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до пункту 9.4. Договору №01/11/2012-1 закінчення строку Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Згідно з пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (статті 599 Цивільного кодексу України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволенні вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового.

При цьому відповідно до положень пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.5. Договору №01/11/2012-1 визначено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня фактичної оплати у розмірі 10% (десяти процентів) річних.

Згідно з поданим до суду розрахунком, позивач просить стягнути з відповідача 140 156,49 грн. - 10% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 05.06.2013 по 03.04.2019 нараховану на суму основного боргу у розмірі 240 400,00 грн.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що нарахування позивачем 10% річних на суму основного боргу є правомірним.

Щодо заперечень відповідача в частині здійснення позивачем нарахування 10 % річних від загальної суми боргу - 240 400,00 грн. без врахування її зменшення у зв`язку з частковим погашенням на суму 28 293,63 грн., господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Отже, черговість погашення вимог за грошовими зобов`язаннями, передбачених статтею 534 Цивільного кодексу України, може застосовуватись при недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання.

Виходячи з розрахунку позивача, останнім правомірно на підставі ч. 1 ст. 534 Цивільного кодексу України було визначено порядок зарахування коштів в черговості визначеною даною статтею, а саме: зараховано кошти стягнуті в межах виконавчого провадження у сумі 28 293,63 грн. на погашення штрафних санкцій.

Враховуючи викладене господарський суд дійшов висновку, що вищевказане зарахування коштів не суперечить положенням чинного законодавства України.

Розглянувши заяву відповідача про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог господарський суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України ).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 Цивільного кодексу України ).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом до суду відповідач звернувся 05.04.2019 року (штемпель органу поштового), що свідчить про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогою про стягнення 10% річних за період: з 05.06.2013 року по 03.04.2016 року включно.

Наслідки спливу позовної давності визначені в статті 267 ЦК України. Так, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності та відсутність у позивача поважних причин пропуску позовної давності вимоги в частині стягнення 10% річних за період: з 05.06.2013 року по 03.04.2016 року не підлягають задоволенню (05.04.2019 позовні матеріали направлено позивачем до суду).

За викладених обставин, господарський суд вважає за можливе здійснити власний розрахунок 10 % річних:

з 05.04.2016 до 31.12.2016 - 17 800,11 грн. (240 400,00 x 10 % x 273 дні : 366 днів : 100);

з 01.01.2017 до 03.04.2019 - 54 205,26 грн. (240 400,00 x 10 % x 823 дні : 365 днів : 100).

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню 10% річних нарахованих в порядку п. 7.5. Договору №01/11/2012-1 від 01.11.2012 в сумі 72005,37 грн. за період з 05.04.2016 року по 03.04.2019 року. У задоволенні позову в іншій частині суд відмовляє у зв`язку з пропуском позовної давності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-80, 129, 232-233, 236-238, 240-242, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Малого колективного підприємства "Граніт" (27502, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Холодноярська, буд. 1, кімн. 1, ідентифікаційний код 13929536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дніпробетон" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 10, ідентифікаційний код 38252609) 10% річних нарахованих в порядку п. 7.5. Договору №01/11/2012-1 від 01.11.2012 в сумі 72 005,37 грн., а також 1 080,08 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Належним чином засвідчені копії рішення направити сторонам у справі.

Повне текст рішення складено 10.06.2019.

Суддя М.С. Глушков