Ухвала

від 04.06.2019 по справі 640/2898/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/2898/19

н/п 4-с/640/50/19

УХВАЛА

"04" червня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Зуб Г.А.,

за участю секретаря Черниш О.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , зацікавлена особа - ОСОБА_2 , особа, дії якої оскаржуються - старший державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Аршава Ірина Яківна на повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та на неправомірну бездіяльність державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з вказаною скаргою, в якій просить визнати неправомірним та скасувати повідомлення ст. державного виконавця Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Аршави І.Я. від 27.02.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання за ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.02.2019 року у цивільній справі №640/2898/19; визнати неправомірною бездіяльність ст. державного виконавця Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Аршави І.Я. щодо невиконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 11.02.2019 року у вказаній справі; зобов`язати ст. державного виконавця Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області Аршави І.Я. фактично виконати вказану ухвалу суду; та стягнути з Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області на користь заявника судові витрати на правову допомогу в розмірі 5120 грн. В обгрунтування вказаних підстав посилається на наступне. 07.02.2019 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання фіктивних договорів купівлі-продажу недійсними. Одночасно із поданням вказаного позову, тобто 07.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.02.2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково, та накладено заборону відчуження на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку за даною адресою площею 0,0624 га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: НОМЕР_1 до вирішення спору по суті. При цьому, у вказаній ухвалі зазначено, що вона підлягає негайному виконанню. 26.02.2019 року в порядку ст. 26 ЗУ Про виконавче провадження , вказана ухвала суду була подана заявником до Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області разом із заявою про прийняття ухвали про забезпечення позову для негайного виконання. 04.03.2019 ОСОБА_1 на поштовому відділені отримав лист від ДВС, вкладенням якого було повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, та оригінал вказаної ухвали. Як на підставу повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець посилається на п.6 ч.4 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження . Заявник не погоджується з вказаним повідомленням, оскільки боржником визначено лише ОСОБА_2 , та державний виконавець зазначила, що виконавчий документ не містить дату народження, та р.н.о.к.п.п. боржників, хоча відмова з цієї підставі у прийняття є протиправною. А тому вказане повідомлення є незаконним на думку заявника. Крім того, заявник просить стягнути витрати на правничу допомогу, що складає 5120 грн.

Своїм правом на подання заперечень учасники судового розгляду не скористались.

Учасники судового розгляду в судове засідання не з`явились, повідомлялись у встановленому законом порядку, причину не повідомили. Заявник у своїй скарзі просить розглядати справу за його відсутності.

20.03.2019 року вказана скарга надійшла до суду, та розподілена судді Зуб Г.А.

Ухвалою судді від 22.03.2019 року було прийнято скаргу до розгляду, та витребувано з Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області належним чином завірену копію оскаржуваного повідомлення разом з доданими до нього документами.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч.3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Судовий контроль за виконанням судових рішень врегульовано положеннями розділу VII ЦПК України.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

11.02.2019 року Київським районним судом м. Харкова постановлено ухвалу про забезпечення позову, якою накладено заборону відчуження на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0624га, наданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: НОМЕР_1 до вирішення спору по суті.

Відповідно до ч.1,2 ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що ухвала суду про забезпечення позову є документом, який направляється судом до виконавчої служби для негайного її виконання.

Вказана ухвала також була спрямована до виконання до Центру надання адміністративних послуг (м. Харків, вул. Гімназійна Набережна, буд. 26), яка також не виконана останнім.

Однак, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про направлення вказаної ухвали до Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області для виконання, яку було спрямовано на адресу останнього. Однак, 15.03.2019 року державним виконавцем Аршавою І.Я. було складено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Крім того, 26.02.2019 року позивач самостійно звернувся до Київського ВДВС м. Харків ГТУЮ у Харківській області із заявою про прийняття ухвали про забезпечення позову для негайного виконання.

Однак, 04.03.2019 року ОСОБА_1 отримав повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 27.02.2019 року, в якому зазначено, що виконавчий документ повернено без прийняття до виконання на підставі п.6 ч.4 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження , боржником зазначений - ОСОБА_2 , а стягувачем - ОСОБА_1

Заявник не погодився з вказаним повідомленням, та оскаржив його в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів

щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України Про виконавчепровадження підлягають примусовому виконанню рішення, на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Повертаючи виконавчий документ без прийняття до виконання державний виконавець керувався випадками передбаченими статтею 4 Закону України Про виконавче провадження , зокрема пунктом 6, виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Також в оскаржуваному повідомленні зазначено, що підставою для повернення стало: у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник і один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право на стягнення є солідарним. Проте, суд зазначає, що вказана підстава не передбачена ч.4 ст. 4 ЗУ Про виконавче провадження , та вказані підстави розширеному тлумаченню не підлягають. Крім того, в даному випадку була постановлена ухвала про забезпечення позову, а не ухвалено рішення по справі.

Частиною 1 статті 26 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, а саме:

-за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

-за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

-якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках передбачених законом;

-якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

- у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до вимог статті 25 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Що стосується відсутності у виконавчому документі дати народження та р.н.о.к.п.п. боржників як підстави повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, суд вважає за необхідне зазначити проте, що з метою захисту інтересів стягувача в ході проведення виконавчих дій державний виконавець має право встановити таку інформацію, крім того, згідно приписів Закону така інформація надається за наявністю.

А відтак, повернення державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання здійснене з формальних підстав, та не свідчить про не відповідність виконавчого документа - ухвали суду про забезпечення позову від 11.02.2019 року вимогам статей 4, 26 Закону України Про виконавче провадження , а від так скарга в цій частині підлягає задоволенню.

Враховуючи, що суд задовольняє скаргу, за правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, як вбачається з матеріалів справи скаржником було заявлено вимогу про компенсацію судових витрат на правничу допомогу у сумі 5120 гривень. В обґрунтування якої додано договір про надання правової допомоги № 01-14/03-19 від 14 березня 2019 року, повноваження адвоката Поліщука О.Л., калькуляцію - рахунок, акт прийому-передачі

наданих послуг з правової допомоги від 14.03.2019 року з детальним описом наданих послуг, копії квитанції про отримання цих коштів.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Згідно з частиною четвертою статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Статтями 26, 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Надані документи відповідно до положень ст. 15, 77 ЦПК України є належними доказами сплати грошових коштів за надання професійної правничої допомоги у даній справі.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 137 ЦПК України, скаржником надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги та їх розмір не перебільшує суму, визначену умовами договору про надання правової допомоги,

Отже, з урахуванням задоволення скарги, підлягає задоволенню заява скаржника про компенсацію судових витрат на правничу допомогу у сумі 5120 гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 260, 447-453 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , зацікавлена особа - ОСОБА_2 , особа, дії якої оскаржуються - старший державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Аршава Ірина Яківна на повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та на неправомірну бездіяльність державного виконавця - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 27 лютого 2019 року старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Аршави Ірини Яківни щодо виконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 11.02.2019 року по справі №640/2898/19.

Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Аршави Ірини Яківни щодо невиконання ухвали Київського районного суду м. Харкова від 11.02.2019 року по справі №640/2898/19.

Зобов`язати старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Аршаву Ірину Яківну прийняти до виконання виконавчий лист - ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11.02.2019 року про забезпечення позову по справі №640/2898/19.

Стягнути з Київського районного відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (код ЄДРПОУ 34952440) на користь ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5120 (п`ять тисяч сто двадцять ) гривень 00 копійок.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 15-дений строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст ухвали складено 04 червня 2019 року.

Суддя Г.А. ЗУБ