Ухвала

від 10.06.2019 по справі 810/531/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про зміну способу виконання судового рішення

10 червня 2019 року Справа №810/531/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» про зміну способу виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 в адміністративній справі №810/531/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інститут нових технологій до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення пені та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 у справі №810/531/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017, був частково задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення пені та зобов`язання вчинити певні дії.

Зобов`язано Броварську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 598309 (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч триста дев`ять) грн. 00 коп.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» пеню у розмірі 203785 (двісті три тисячі сімсот вісімдесят п`ять) грн. 68 коп. за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2013 року.

В іншій частині в позові відмовлено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» судовий збір у сумі 4656 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят шість) грн.78 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Зобов`язано Броварську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області надати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили.

За результатом розгляду поданого 12.03.2018 ТОВ відповідальністю «Інститут нових технологій» клопотання, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 (суддя Лисенко В.І.) встановлено новий строк для подання Броварською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області звіту про виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 у справі № 810/531/17, а саме: до 19 квітня 2018 року.

19.04.2018 через канцелярію суду від Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області надійшов звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 (суддя Лиска І.Г.) прийнято звіт Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 19.04.2018 про виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 по справі №810/531/17 та вирішено вважати постанову Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 виконаною у повному обсязі.

21.05.2019 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» надійшла заява про зміну способу виконання судового рішення, в якій позивач просить суд змінити спосіб і порядок виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 по справі №810/531/17 в частині :

«Зобов`язати Броварську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 598309 (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч триста дев`ять) грн. 00 коп.»

на

«Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Київській області (код ЄДРПОУ 37955989, місце знаходження:01196, м.Київ, пл.Лесі Українки,1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» (код ЄДРПОУ 33494810, місце знаходження: 07455, Київська обл., Броварський район, с.Княжичі, вул.М.Ланунової 1Б) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 598309,00 грн. (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч триста дев`ять грн. 00 коп.)» .

У результаті автоматизованого розподілу вказана заява була передана на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.05.2019 о 11:00 год.

30.05.2019 на адресу суду від Головного управління ДФС у Київській області надійшов відзив на заяву про зміну способу виконання судового рішення, у якому відповідач просить відмовити у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» .

Присутні у судовому засіданні 30.05.2019 представники позивача та Головного управління ДФС у Київській області заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду заяви про зміну способу виконання судового рішення у порядку письмового провадження.

Представники Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду заяви були проінформовані належним чином під розписку та шляхом надсилання тексту повістки телефонограмою у порядку статті 129 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України визначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

На підставі наведених норм та враховуючи заявлені представниками сторін клопотання, ухвалою суду від 30.05.2019 без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання було постановлено здійснити подальший розгляд заяви про зміну способу виконання судового рішення у порядку письмового провадження.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» заяву про зміну способу виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої - третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З наведеної норми вбачається, що суд може змінити спосіб виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Зміна способу або порядку виконання може відбуватися у заміні одного заходу примусового виконання судового рішення іншим.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 у справі №556/2609/14-а зазначив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення можлива лише тоді, коли зміст та суть даного рішення залишатимуться незмінними (п.34 рішення, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 74078078).

Обґрунтовуючи необхідність зміни способу виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 позивач зазначив, що на виконання судового рішення контролюючим органом було включено суму залишку невідшкодованого податку на додану вартість у розмірі 598309,00 грн. згідно декларації ТОВ Інститут нових технологій з ПДВ за жовтень 2013 року до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано з бюджету.

Натомість, позивач стверджує, що на даний час Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює, а відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, у такий спосіб захисту, як зобов`язання контролюючого органу внести відповідну заяву до Тимчасового реєстру заяв повернення суми бюджетного відшкодування є неефективним способом захисту його прав як платника податків.

На думку позивача, ефективним способом захисту його прав є саме стягнення з Державного бюджету на його користь заборгованості по бюджетному відшкодуванню у сумі 598309,00 грн.

При цьому позивач посилається на аналогічну правову позицію, викладену в постанові Великої палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №826/7380/15.

У свою чергу, заперечуючи проти задоволення заяви, контролюючий орган зазначив, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 у цій справі була виконана у повному обсязі, оскільки сума бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 598309,00 грн. згідно декларації ТОВ Інститут нових технологій з ПДВ за жовтень 2013 року включена до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано, що встановлено ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2018, якою прийнято звіт про виконання судового рішення.

Крім того, відповідач стверджує, що Податковим кодексом України та Порядком ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість не передбачено можливість бюджетного відшкодування у спосіб судового стягнення безпосередньо з Державного бюджету через Державну казначейську службу України, а тому відповідач не вбачає підстав для зміни способу виконання рішення у даній справі.

Надаючи оцінку твердженням контролюючого органу про повне виконання судового рішення у цій справі, суд зазначає таке.

Так, як було вказано вище, постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 у справі №810/531/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017, було, серед іншого, зобов`язано Броварську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 598309 (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч триста дев`ять) грн. 00 коп.

Натомість, до звіту про виконання цього судового рішення, який надійшов на адресу суду 19.04.2018, контролюючий орган додав докази включення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 598309,00 грн. згідно декларації ТОВ Інститут нових технологій з ПДВ за жовтень 2013 року до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано .

Наведене підтверджується, зокрема:

- листом ГУ ДФС у Київській області від 16.03.2018 №1370/8/10-36-12-02 (т.2, а.с.21);

- інформацією щодо сум заяв про повернення бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми ПДВ не відшкодовані з бюджету, та які відсутні в Тимчасовому реєстрі заяв (т.2, а.с.22);

- листом ГУ ДФС у Київській області від 19.02.2019 №4352/Адв/10-36-12 (т.2, а.с.36-37).

Суд зазначає, що Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, який ведеться з 01.04.2017, та Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано, є різними реєстрами , включення інформації до яких тягне за собою різні правові наслідки, про що було детально описано в постанові Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 у справі №810/531/17.

Так, 21.12.2016 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017.

Вказаним законом був змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який наразі не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п.200.7.2 п.200.7 ст.200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 Податкового кодексу України.

Так, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (п.200.13 ст.200 ПК України).

При цьому, пунктами 52 та 56 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими цей підрозділ був доповнений Законом №1797, визначено, що до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов`язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

До 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 був затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок №26), який, згідно з пунктом 3 Постанови, набирає чинності з 1 квітня 2017 року.

Пунктом 12 Порядку №26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

Таким чином, починаючи з 01.04.2017 обов`язковою та необхідною передумовою для перерахування платникові податків органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, узгодженої суми бюджетного відшкодування є наявність інформації про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму саме в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (далі - Реєстр), а не в Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету (далі - Тимчасовий реєстр) .

Отже, належним підтвердженням виконання контролюючим органом постанови Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 у справі №810/531/17 може бути лише внесення інформації про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму до Реєстру, оскільки саме цю дію було зобов`язано вчинити відповідача судовим рішенням.

Однак, на теперішній час така інформація до Реєстру не внесена, що підтверджується результатом пошуку, здійсненого на веб-сайті Міністерства фінансів України (https://www.minfin.gov.ua/reestr), яке за Порядком №26 є адміністратором Реєстру.

За таких обставин, внесення контролюючим органом інформації про узгодженість суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 598309,00 грн. згідно декларації ТОВ Інститут нових технологій з ПДВ за жовтень 2013 року до Тимчасового реєстру , не може свідчити про виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 у справі №810/531/17, не зважаючи на те, що ухвалою від 19.04.2018 у цій справі зазначено протилежне.

Так, відображення контролюючим органом інформації про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму у Тимчасовому реєстрі, не надає можливості для її перерахування на рахунок платника податків органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у зв`язку з чим таке відображення свідчить не про виконання судового рішення, а швидше про створення відповідачем штучних перешкод для цього, внаслідок чого рішення суду залишається невиконаним більше одного року та восьми місяців з дня набрання ним законної сили.

Слід зазначити, що механізм надання інформації Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України для її оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства фінансів України та інформаційної взаємодії Мінфіну з ДФС та Казначейством у процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначений відповідним Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 березня 2017 року N326 (далі - Порядок №326).

Натомість, суд звертає увагу на те, що в листі від 19.02.2019 №4352/Адв/10-36-12, адресованому адвокату позивача Григор`єву Р. І., Головне управління ДФС у Київській області посилається на те, що Порядком №326 не визначено структури та форматів даних, що передаються та приймаються у порядку інформаційної взаємодії між Мінфіном та ДФС, Мінфіном та Казначейством, а також не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру , що фактично свідчить про відсутність можливості для отримання платниками податків узгодженої суми бюджетного відшкодування, включеної до Тимчасового реєстру.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію, викладену Великою палатою Верховного суду у постанові від 12.02.2019 у справі №826/7380/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80427413).

Так, у цій постанові ВП ВС зауважила, що станом на час розгляду справи у суді касаційної інстанції Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює, а тому такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

Ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, на думку Великої палати Верховного Суду, є стягнення з Державного бюджету України через територіальні органи Державної казначейської служби України на користь платника податків заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 07 березня 2017 року у справі № 820/19449/14, про те, що відшкодування ПДВ здійснюється органом Державної казначейської служби України з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39 Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість , оскільки на момент розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду вказаний спосіб захисту не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права платника податків.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, правовий висновок, викладений Великою палатою Верховного суду у постанові від 12.02.2019 у справі №826/7380/15, підлягає обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як майнові права , а отже, як майно (див. mutatis mutandis рішення у справі Бейелер проти Італії від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин легітимне очікування на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має легітимне очікування , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі Інтерсплав проти України від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ у розмірі 598309,00 грн., які охоплюються поняттям майно в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У пункті 40 рішення у справі Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції) від 19.03.1997, заява №18357/91, ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду.

Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.

Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

У пункті 41 цього ж рішення ЄСПЛ зазначив, що вказані принципи набувають навіть більшої ваги в контексті адміністративного провадження при розгляді спору, результат якого має вирішальне значення для цивільних прав сторони. Ефективний захист сторони у такому судовому процесі та відновлення законності передбачають, що адміністративні органи зобов`язані виконати рішення цього суду. У зв`язку з цим Суд зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

У пунктах 51-54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України , заява №40450/04, від 15.10.2009, ЄСПЛ також наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування (див. рішення у справі "Райлян проти Росії" (Raylyan v. Russia), N 22000/03, п. 31, від 15 лютого 2007 року). Оцінюючи обґрунтованість затримки у виконанні судового рішення, слід належним чином урахувати той факт, що затримку, яка становила один рік і чотири місяці, у виплаті грошової компенсації, призначеної судовим рішенням, винесеним проти державного органу, Суд визнав надмірною (див. рішення у справі "Зубко та інші проти України").

ЄСПЛ також зазначив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України", N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України", N 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Суд зазначає, що внесення контролюючим органом інформації про належну позивачеві узгоджену суму бюджетного відшкодування замість Реєстру (як було зазначено у судовому рішенні) до Тимчасового реєстру, який наразі не функціонує, фактично призвело до того, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 у справі №810/531/17 залишається невиконаною більше ніж один рік та вісім місяців з дня набрання судовим рішенням законної сили, що є надмірною затримкою, яка порушує як гарантоване позивачеві статтею 6 Конвенції право на справедливий суд, так і право на мирне володіння майном, надане йому статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Більш того, наявність інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування саме у Тимчасовому реєстрі, а не Реєстрі, унеможливлює виконання Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 у справі №810/531/17 і в подальшому, враховуючи те, що Тимчасовий реєстр наразі не функціонує.

У свою чергу, верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Ураховуючи наведене та з огляду на те, що внесення контролюючим органом інформації про належну позивачеві узгоджену суму бюджетного відшкодування до Тимчасового реєстру не лише не призводить до ефективного відновлення права платника податків, а фактично нівелює ефективність судового захисту та унеможливлює отримання позивачем позитивного результату від виконання судового рішення, суд вважає, що у даному випадку наявні передбачені статтею 378 КАС України підстави для зміни способу виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 у справі №810/531/17 шляхом стягнення з Державного бюджету України через територіальний орган Державної казначейської служби України на користь товариства заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ.

За таких обставин, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» про зміну способу виконання судового рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» про зміну способу виконання судового рішення задовольнити.

2. Змінити спосіб виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 в адміністративній справі №810/531/17 в частині зобов`язання Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» суми податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 598309 (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч триста дев`ять) грн. 00 коп. та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Київській області (ідентифікаційний код 37955989, місцезнаходження: 01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут нових технологій» (ідентифікаційний код 33494810, місцезнаходження: 07455, Київська обл., Броварський район, с. Княжичі, вул. М. Лагунової, 1Б) заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 598309,00 грн. (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч триста дев`ять грн. 00 коп.)

3. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали складено та підписано 10 червня 2019 року.

Суддя Дудін С.О.