КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №756/8507/16-ц головуючий у суді І інстанції: Луценко О.М.
провадження №22-ц/824/6923/2019 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 201 9 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Сержанюка А.С., Сліпченка О.І.,
секретар судового засідання: Спеней О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року, ухвалене у складі судді Луценка О.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Факторинг Фінанс до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Факторинг Фінанс (далі - ТОВ Факторинг Фінанс ) звернулося до суду із позовом, обґрунтовуючи його тим, що 18 липня 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Флоріда Флекс (далі - ТОВ Флоріда Флекс ) було укладено договір факторингу. З метою отримання факторингового фінансування клієнт відступив позивачу право вимоги грошових коштів до АТ Чернігівська кондитерська фабрика Стріла . Відповідач займаючи посаду директора ТОВ Флоріда Флекс у період з 31 серпня 2012 року по 08 лютого 2013 року вніс завідомо неправдиві відомості та видаткових накладних про отримання товару, виготовленого ТОВ Флоріда Флекс та його отримання ПАТ Чернігівська кондитерська фабрика Стріла , після чого надав їх до ТОВ Факторинг Фінанс у якості підтвердження заборгованості з метою отримання коштів для діяльності ТОВ Флоріда Флекс . Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 23 лютого 2016 року встановлено, що ОСОБА_1 винен у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст.222 та ч.1 ст.366 КК України, а саме у тому, що ним було підроблено видаткові документи та надано ТОВ Факторинг Фінанс у результаті чого завдано матеріальної шкоди позивачу у сумі 492677,93 гривні.
Тому, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Факторинг Фінанс 492677,93 гривні завданої майнової шкоди.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року позов ТОВ Факторинг Фінанс задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування судом норм матеріального права, та неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції, і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вказав, що позивач вже задовольнив свої майнові вимоги спричинені у тому числі діями відповідача, відповідно до заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року.
ТОВ Факторинг Фінанс надало відзив на апеляційну скаргу, у якому вказало, що ОСОБА_1 не був притягнений до цивільно-правової відповідальності за дії, які були вчинені ним та завдали збитків позивачу.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Вирішуючи спір, і задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що вина відповідача у завданні майнової шкоди позивачу на загальну суму 492677,93 гривень доказуванню не підлягає, оскільки установлена обвинувальним вироком, в рамках кримінального провадження цивільний позов не заявлявся, отже позивач законні підстави для задоволення позову про відшкодування майнової шкоди заподіяної відповідачем.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За правилами КПК України особа, яка пред`явила цивільний позов у кримінальному процесі, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.
Правовідносини щодо відшкодування матеріальної шкоди регулюються положеннями Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками серед іншого визнаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням майна, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайнових правам фізичної або юридичної особа, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктом другим Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди установлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Отже, указані норми законодавства дають суду апеляційної інстанції можливість дійти висновків про те, що відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача.
Разом з тим, відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.7 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року за №14, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями ст.212 ЦПК України.
Як убачається з матеріалів справи, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 23 лютого 2016 року встановлено, що ОСОБА_1 винен у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст.222 та ч.1 ст.366 КК України, а саме у тому, що ним було підроблено видаткові документи та надано ТОВ Факторинг Фінанс у результаті чого, останньому завдано матеріальної шкоди у розмірі 492677,93 гривень.
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року стягнуто солідарно з ТОВ Флоріда Флекс , ОСОБА_2 на користь ТОВ Факторинг Фінанс суму заборгованості за договором факторингу у розмірі 1513265,83 гривень.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 11 лютого 2014 року стягнуто солідарно з ТОВ Флоріда Флекс , ОСОБА_2 на користь ТОВ Факторинг Фінанс 1371849,86 гривень та 137974,97 гривень простроченої плати за користування факторинговим фінансуванням. Рішення суду перебуває на примусовому виконанні та боржниками не виконано.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що права позивача були порушені відповідачем, і указана обставина доказуванню не підлягає.
Суд апеляційної інстанції доходить висновку про правильність визначення судом першої інстанції характеру спірних правовідносин та норм матеріального права, які підлягають застосуванню.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач вже задовольнив свої майнові вимоги спричинені у тому числі діями відповідача, відповідно до заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року, відхиляються апеляційним судом, оскільки не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права, і правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено "11" червня 2019 року.
Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіА.С. Сержанюк О.І. Сліпченко
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.06.2019 |
Оприлюднено | 12.06.2019 |
Номер документу | 82313942 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Сушко Людмила Петрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні