Постанова

від 11.06.2019 по справі 2а-1670/5043/11

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року

Київ

справа №2а-1670/5043/11

адміністративне провадження №К/9901/4318/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду : Бившевої Л.І. (головуючий суддя), суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Механічно-ремонтний завод до Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області, за участю прокуратури Полтавської області, про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ТОВ Механічно-ремонтний завод у квітні 2007 року звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 04.04.2007 № 0001622301/0/792 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 563 762,00 грн, зокрема в сумі 375 841,00 грн за основним платежем та в сумі 187 921,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, № 00016323010/0/793 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 714 059,00 грн, зокрема в сумі 476 039,00 грн за основним платежем та в сумі 238 020,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0001642301/0/56 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 14 510,00 грн.

Господарський суд Полтавської області постановою від 02.07.2007 позов задовольнив частково. Визнав повністю нечинними податкові повідомлення-рішення від 04.04.2007 № 0001622301/0/792 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 563 762,00 грн, зокрема в сумі 375 841,00 грн за основним платежем та в сумі 187 921,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, № 00016323010/0/793 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 714 059,00 грн, зокрема в сумі 476 039,00 грн за основним платежем та в сумі 238 020,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0001642301/0/56 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 713 389,00 грн, зокрема в сумі 475 592,00 грн за основним платежем та в сумі 237 797,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні іншої частини суд відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01.04.2008 залишив без змін постанову Господарського суду Полтавської області від 02.07.2007.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27.04.2011 скасував постанову Господарського суду Полтавської області від 02.07.2007 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2008, а справу направив на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 14.03.2012 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 04.04.2007 № 0001622301/0/792 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 408 570,00 грн, зокрема в сумі 272 380,00 грн за основним платежем та в сумі 136 190,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення від 04.04.2007 № 00016323010/0/793 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 682 729,50 грн, зокрема в сумі 455 153,00 грн за основним платежем та в сумі 227 576,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.12.2012 скасував постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2007 № 0001632301/0/792 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 115 377 грн за основним платежем та в сумі 57 689,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2007 № 0001632301/0/793 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 210 087,88 грн за основним платежем та в сумі 105 043,94 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, та прийняв в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України постановою від 16.12.2013 скасував постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 24.02.2014 позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 04.04.2007 № 0001622301/0/792 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 253 504,00 грн, зокрема в сумі 157 003 грн за основним платежем та в сумі 78 501,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 04.04.2007 № 0001632301/0/793 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість сумі 367 597,68 грн, зокрема в сумі 242 065,12 грн за основним платежем та в сумі 122 532,56 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні іншої частини позову суд відмовив. Стягнув з Державного бюджету України в особі Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь ТОВ Механічно-ремонтний завод витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.05.2014 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2014 залишив без змін.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення є частково протиправними, оскільки позивач сформував валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями, фактичне вчинення яких підтверджено первинними документами, що відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Кременчуцька ОДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 у частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.07.2014 відкрив касаційне провадження.

Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 №2 Про визначення дня початку роботи Верховного Суду днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07.06.2019 призначив попередній розгляд справи на 11.06.2019.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що контролюючий орган провів виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.09.2006, за результатами якої склав акт від 26.03.2007 № 180/23-120/13951984, на підстав якого прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2007 № 0001622301/0/792 податкового зобов`язання в частині податку на прибуток в сумі 157 003,00 грн за основним платежем, нарахування якого суди попередніх інстанцій визнали протиправними, є висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат за періоди ІІІ квартал 2004 року - IV квартал 2005 року витрати, сплачені за операціями з придбання робіт у ПП Дніпросервіс , які не підтверджені первинними документами.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 04.04.2007 № 0001632301/0/793 податкового зобов`язання в частині податку на додану вартість в сумі 242 065,12 грн за основним платежем, нарахування якого суди попередніх інстанцій визнали протиправними, є висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання товарів (робіт, послуг) у ПП Дніпросервіс , ПП Плотина , які не підтверджені первинними документами.

Аналіз пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) свідчить, що право на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків в результаті придбання товарів/послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання товарів/послуг у постачальника повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції. Податковий кредит з податку на додану вартість обов`язково має бути підтверджений ще й податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій не встановили жодного з порушень зазначених норм закону, яке б позбавляло позивача права на формування валових витрат за операціями з придбання робіт у ПП Дніпросервіс у періоди з ІІІ кварталу 2004 року по IV квартал 2005 року та права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з придбання товару (металоконструкції) у ПП Плотина за звітні періоди 2005, 2006 років.

Суди попередніх інстанцій дослідили копії первинних документів, складених щодо господарських операцій з ПП Дніпросервіс за зазначені звітні періоди: договору про виконання робіт механічної обробки стержнів балок, договору про виконання робіт з установки панцирної сітки на металоконструкції та футеровки металоконструкцій, договору про виконання робіт зі згинання труб, договору про виконання робіт з рихтування, протоколів погодження договірної ціни за зазначеними договорами, актів виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень, та за результатами їх оцінки дійшли висновків про відповідність їх вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні та підтвердження ними реального вчинення господарських операцій.

Суди також установили, що довідкою контролюючого органу від 20.03.2007 про результати невиїзної документальної перевірки ПП Дніпросервіс щодо господарських відносин з позивачем за періоди: січень-березень, травень-липень 2006 року підтверджено правомірність господарських операцій з виконання робіт, поставки товару та надання послуг з термообробки, передбачених договорами між позивачем та ПП Дніпросервіс , а також між ПП Дніпросервіс та ФОП Сулімою С.С., та підтверджено відсутність порушень податкового законодавства.

Суди попередніх інстанцій також дослідили копії первинних документів, складених щодо господарських операцій з ПП Плотина за зазначені звітні періоди: договору про купівлю-продаж металопродукції та додаткової до нього угоди, накладних та податкових накладних, та за результатами їх оцінки дійшли висновків про відповідність їх вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні та підтвердження ними реального вчинення господарських операцій.

Таким чином, суди дійшли висновків про реальне вчинення господарських операцій на підставі безпосередньо досліджених та оцінених ними доказів.

Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо реального вчинення господарських операцій з придбання позивачем робіт у ПП Дніпросервіс , суд касаційної інстанцій вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права при вирішенні справи в цій частині.

Доводи контролюючого органу про те, що первинні документи не підтверджують господарських операцій з огляду на те, що містять факсимільний відбиток підпису, суд касаційної інстанції знаходить безпідставними, оскільки відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, зокрема особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.

Аргументи контролюючого органу про те, що ПП Плотина у 20016 році було визнано судом банкрутом, його свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано та скасовано державну реєстрацію підприємства, досліджувались судами попередніх інстанцій і правильно були оцінені як такі, що не спростовують правомірності формування позивачем податкового кредиту за звітні періоди з січня по серпень 2005 року за реальними господарськими операціями.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що на час вчинення позивачем господарських операцій з ПП Плотина останнє мало цивільну правоздатність та дієздатність з моменту створення і до моменту виключення з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, було зареєстровано платником податку на додану вартість та мало право видавати податкові накладні покупцеві.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди не допустили неправильного їх застосування. Доводи, наведені в касаційній скарзі, які стосуються частин податкових повідомлень-рішень визнаних судами протиправними, є ідентичними доводам, якими контролюючий орган обґрунтовував свою позицію щодо правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень у зазначених частинах в судах попередніх інстанцій, та є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2014 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 у частині відмови в задоволенні позову не оскаржується.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2014 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду