Рішення

від 30.05.2019 по справі 202/1365/17

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/1365/17

Провадження № 2/202/102/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 травня 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Некрасової А.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - Чорної А.В.,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовомузасіданні в залі суду в м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східніавтовокзали»,фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління Товариства з обмеженою відповідальністю «Східніавтовокзали»,директора ППФ «КАИ-Центр» Костенка Олександра Івановича простягненняматеріальної таморальноїшкоди.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 лютого 2017 року цивільну справу розподілено судді Волошину Є.В. та ухвалою від 24 лютого 2017 року позовна заява повернена позивачу у зв`язку з непідсудністю її даному суду.

Не погодившись з ухвалою судді, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, ставив питання про скасування ухвали судді та направлення справи для розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2017 року ухвалу судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 лютого 2017 року скасовано та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Волошина Є.В. від 13 серпня 2018 року відкрито провадження у справі.

В обґрунтування поданої позовної заяви позивач зазначив, що він, є учасником бойових дій, відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 виданого 25.01.2016 р. знаходячись у відрядженні 26.10.2016 р, у м. Костянтинівка на автостанції ТОВ «Східний Автовокзал» по вул. Правобережна, 106/А, намагався придбати квиток для пільгового проїзду до м. Дніпропетровська, як учасник бойових дій. Касир відмовив йому надати пільговий проїзд посилаючись на те, шо пільгові місця вже зайняті, що також підтвердив водій автобуса держ. номер НОМЕР_2 , також заявивши, що більше пасажирів з пільговим проїздом брати не буде, в цей день у нього не було часу доказувати незаконність таких рішень, захищати свої права та викликати поліцію, в зв`язку з чим він вимушений був придбати квиток за повну ціну 199,01 грн. в яку входить вартість проїзду - тариф 168,30 грн., станц. збір - 28,19 грн. та страховий збір - 2,52 грн.

Разом з ним квитки придбали ще два учасника бойових дій, яким також було відмовлено в пільговому проїзді на даному маршруті, копії квитків яких додано позивачем до позову в якості доказів. В цей день 26.10.2016 р. про дане порушення його прав він зателефонував на Гарячу лінію голови Дніпропетровської облдержадміністрації, про що тому поштою надійшла відповідь Укртрансбезпеки від 04.11.2016 р. № 3481/25-16, де було запропоновано звернутися до керівництва ТОВ «Східні Автовокзали» та судових органів. Просив суд: стягнути солідарно на його користь з Управління ТОВ «Східні Автовокзали» та Перевізника ОСОБА_3 ППФ «КАИ-Центр», на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 199,01 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.

17 жовтня 2017 року позивачем було подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої просив суд: стягнути солідарно на його користь з ТОВ «Східні автовокзали» та перевізника фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 199,01 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2017 року замінено первісних неналежних відповідачів Управління Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні автовокзали» та директора ППФ «КАИ Центр» Костенка Олександра Івановича на належних відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Східні Автовокзали» та фізичну особу підприємця ОСОБА_3 .

Справа перебувала у провадженні судді Волошина Є.В. призначеного на посаду судді строком на п`ять років, відповідно до Указу Президента України від 18 жовтня 2013 року №571/2013 «Про призначення судді» та у якого, станом на 19 жовтня 2018 року закінчилися повноваження судді.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2018 року, справа розподілена судді Слюсар Л.П.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Слюсар Л.П. від 26 жовтня 2018 року вказану справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали та просили задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та уточненій позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «Східні автовокзали» в судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав наведених в відзиві. Вказала, що ТОВ «Східні Автовокзали» в м. Костянтинівка здійснюють агентську діяльність по реалізації квитків від імені суб`єкта господарювання, які здійснюють перевезення пасажирів, на підставі укладених агентських договорів. В місті Костянтинівка відсутня автостанція, яка могла б надавати комплекс автостанційних послуг, проте в м. Костянтинівка знаходиться лише агентська служба, яка здійснює реалізацію квитків на підставі укладених агентських договорів. ТОВ «Східні автовокзали» не являється автомобільним перевізником і перевезень не здійснює, а виступає лише в якості посередника між пасажиром і перевізником та здійснює в м. Костянтинівка реалізацію квитків на підставі укладених агентських договорів. ТОВ «Східні Автовокзали» зобов`язані діяти в межах своїх повноважень, здійснюючи посередницьку діяльність з реалізації проїзних квитків. Оскільки, ТОВ «Східні Автовокзали», здійснюючи свою діяльність діяли в межах наданих їм повноважень (умовами агентського договору), а також те, що в даному випадку вони не є автомобільним перевізником і не здійснювали перевезень пасажирів, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. Більше того, діючим законодавством, однозначно встановлено право пасажира, який користується пільгами на транспорті, безпосередньо скористатися пільговим проїздом пред`явивши водієві автобусу посвідчення встановленого зразка. Щодо відшкодування моральної шкоди, то позивачем не зазначено, якими доказами це підтверджується, та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, та з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди. Просила в позові відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вказав, що згідно з п.2.1.11 Договору укладеного з ТОВ «Східні Автовокзали» товариство проводить продаж пільгових квитків на своїй території та на зупинках, котрі передбачені розкладом руху перевезень. Обмеження щодо пільгових квитків немає. Так, як в м. Костянтинівка знаходиться агентська служба, яка здійснює реалізацію квитків, то повинна була видати пільговий квиток (який є страховим полісом) та вказати місце пасажира, згідно з відомості продажу квитків. Згідно з Договором, перевізник не має права на території ТОВ «Східні Автовокзали» здійснювати посадку пасажирів самостійно, а лише по відомостям товариства. Також пасажир не пред`явив посвідчення для пільгового проїзду водієві, просив в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, відповідача, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною першою статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження командира в/ч НОМЕР_3 видано 26.10.2016 року посвідчення на відрядження № 1243 сержанту ОСОБА_1 на виконання спеціальних та бойових завдань.

26 жовтня 2016 року в м. Костянтинівка касиром ТОВ «Східні Автовокзали» ОСОБА_1 було продано квиток за повну ціну до м. Дніпра в сумі 199 грн. 01 коп.

Відповідно до п.1.1 Агентського договору від 01 липня 2016 року укладеного між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Принципал) та ТОВ «Східні Автовокзали» (Агент), Агент в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за агентську винагороду зобов`язується надавати Принципалу послуги з реалізації квитків на проїзд автотранспортними засобами Принципала на автобусних маршрутах загального користування та бронювання місць у цих автотранспортних засобах, а Принципал зобов`язується сплачувати Агентові за це агентську винагороду (т.1 а.с. 154-155).

Згідно з п.1.1 Договору №106/2 від 01 липня 2016 року про продаж білетів і надання послуг на автостанціях ТОВ «Східні Автовокзали» укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (перевізник) та ТОВ «Східні Автовокзали» (об`єднання), об`єднання за дорученням перевізника приймає на себе зобов`язання по наданню на території своїх автостанцій комплекс послуг, пов`язаних з організацією і здійсненням процесу прийняття і направлення пасажирів транспортом перевізника, продажу проїзних білетів населенню, диспетчерського управління, організації прибуття і відправки автобусів з облаштованих платформ, інформування водіїв відносно умов дорожнього руху на маршруті, а також надання інших послуг у відповідності з вимогами діючого законодавства.

За надання послуг у відповідності з предметом договору Перевізник оплачує Об`єднанню винагороду в розмірі 10% від суми тарифу реалізованих проїзних квитків, згідно з відомостями касової продажі за формою Ф20-АСС.

В м. Костянтинівка відсутня автостанція, яка могла б надавати комплекс автостанційних послуг, а знаходиться агентська служба, яка здійснює реалізацію квитків на підставі укладених агентських договорів, та ТОВ «Східні Автовокзали» в м. Костянтинівка здійснює агентську діяльність по реалізації квитків від імені суб`єктів господарювання, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів.

Відповідно до листа Департаменту розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації від 25.11.2016 року №1.12П-2557, на звернення ОСОБА_1 щодо відмови у продажу пільгового квитка касиром м. Костянтинівка на автобусний рейс «Бахмут-Дніпро» як учаснику бойових дій розглянуто. Згідно з інформації ТОВ «Східні Автовокзали», всі особи пільгових категорій, які пред`являли касирам зазначеного пункту продажу квитків посвідчення зазначеного зразка отримували пільгові квитки, оскільки обмежень щодо кількостіпільгових квитків не має. Таким чином, стверджується, що заявник не мав при собі зазначеного документу, на підставі цього продаж пільгового квитка не був здійснений.

Відповідно до статті 12Закону України«Про статусветеранів війни,гарантії їхсоціального захисту» учасникам бойових дій надається безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.

Діяльність автостанцій в Україні регулюється ЦК України, ГК України, Законом України «Про автомобільний транспорт», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» від 18 лютого 1997 року № 176, наказом Міністерства транспорту та зв`язку України «Про затвердження Порядку регулювання діяльності автостанцій» від 27 вересня 2010 року № 700.

Відповідно до статті 37Закону України«Про автомобільнийтранспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

ТОВ «Східні Автовокзали» не є автомобільним перевізником і перевезень не здійснює, а виступає в якості посередника між пасажиром і перевізником.

Відповідно до статті 39Закону України«Про автомобільнийтранспорт» документами для регулярних пасажирських перевезень для пасажира є квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).

Згідно зі статтею 41Закону України«Про автомобільнийтранспорт» пасажир зобов`язаний мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення.

Відповідно до статті 42Закону України«Про автомобільнийтранспорт» договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

Таким чином, Законом України«Про автомобільнийтранспорт» встановлено право пасажира, який користується пільгами на транспорті, безпосередньо скористатися пільговим проїздом, пред`явивши водієві автобусу посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»:

автостанція - споруда або комплекс будівель, споруд, стоянок та під`їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів;

автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно зі статтею 32Закону України«Про автомобільнийтранспорт» власники автостанцій зобов`язані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію.

Предметом укладених ТОВ «Східні Автовокзали» з перевізниками договорів про надання послуг автостанцією перевізника є надання власником за завданням перевізника на території автостанцій комплексу обов`язкових та передбачених законодавством послуг, пов`язаних з організацією і здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом перевізника, продажем проїзних квитків та квитанцій на перевезення багажу, диспетчерським управлінням, організацією прибуття і відправлення автобусів, інформуванням водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інші послуги відповідно до вимог Закону України«Про автомобільнийтранспорт» і Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Враховуючи положення статті 42 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка регулює договори щодо перевезення пасажирів, діяльність автостанцій з продажу квитків підпадає під правове регулювання посередницької діяльності.

Правове регулювання посередницької діяльності визначене статтями 243, 1003 ЦК України, відповідно до яких комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Комерційна посередницька (агентська) діяльність в Україні врегульована главою 31 ГК України, відповідно до положень якої угода, укладена від імені суб`єкта, якого представляє комерційний агент, без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження, вважається схваленою цим суб`єктом за умови, якщо він не відхилить перед третьою особою дії комерційного агента (стаття 298).

Автомобільний пасажирський перевізник вправі встановлювати автостанції як його комерційному агенту, обсяги здійснення угод - продажу квитків. При цьому, зазначена діяльність не є монопольною у розумінні статті 299 ГК України, оскільки відповідно до пункту 115 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту перевізники відповідно до укладених договорів здійснюють продаж квитків черезавтостанції,агентствазпродажуквитків та/або самостійно.

Кількість комерційних посередників перевізника є необмеженою, а чинне законодавство заборон щодо встановлення перевізниками обсягів продажу квитків автостанціями не містить.

Отже, ТОВ «Східні Автовокзали», здійснюючи свою діяльність діяли у межах наданих їм повноважень (умовами агентського договору), а також те, що в даному випадку ТОВ «Східні Автовокзали» не є автомобільним перевізником і не здійснювало перевезення пасажирів.

Щодо порушення права позивача, як учасника бойових дій на безоплатний проїзд перевізником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , то згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним із видів діяльності ОСОБА_3 є пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що разом з із ним квитки придбали ще два учасника бойових дій, яким також було відмовлено в пільговому проїзді на даному маршруті та надав копії квитків де перевізник ОСОБА_4 : №244479, №244480 та №2444543 від 26.10.2016 року, однак суд критично відноситься до наданих доказів, оскільки жодних підтверджень того, що квиток був придбаний позивачем особисто та вимушено суду не доведено. Із інших поданих позивачем копій квитків не вбачається які особи придбали квитки, також відрізняється час придбання квитків, а саме: 14 год. 17 хв. та 15 год. 56 хв.

За правилами ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, про що не заперечував і позивач ним не було пред`явлено водію автобуса посвідчення зазначеного зразка для отримання пільгового квитка.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.1167Цивільного КодексуУкраїни моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зі ст.23Цивільного КодексуУкраїни особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз`яснив Верховний суд України у постанові пленуму № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В частині позовних вимог щодо відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 суд відмовляє, у зв`язку з недоведеністю протиправних дій фізичної особи підприємця ОСОБА_3 .

Виходячи із вищевикладеного та оцінюючи докази в їх сукупності суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі у зв`язку з недоведеністю.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок держави.

Керуючись:Законом України«Про автомобільнийтранспорт»,Законом України«Про статусветеранів війни,гарантії їхсоціального захисту»,ст.ст.23,243,611,1003,1167ЦК України,ст.ст.4,13,80-83,141,259,263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східніавтовокзали» (Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Центральна,47, ЄДРПОУ: 39715368),фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) простягненняматеріальної таморальноїшкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 10.06.2019 року.

Суддя Л.П. Слюсар