Постанова

від 03.12.2019 по справі 202/1365/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7599/19 Справа № 202/1365/17 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Каратаєвої Л.О.

суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Літвінової А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні автовокзали», фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

24 лютого 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління ТОВ «Східні автовокзали», директора ППФ «КАИ-Центр» Костенко О.І. про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 199,01 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. (а.с.1-3, т.1 ).

17 жовтня 2017 року позивачем було подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої він просив суд стягнути солідарно на його користь з ТОВ «Східні автовокзали» та перевізника ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 199,01 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. (а.с.97-98, т.1).

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2017 року замінено первісних неналежних відповідачів Управління ТОВ «Східні автовокзали» та директора ППФ «КАИ Центр» Костенко О.І. на належних відповідачів ТОВ «Східні Автовокзали» та ФОП ОСОБА_2 (а.с.112, т.1)

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Східні автовокзали» , ФОП ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено (а.с. 59-64, т.2).

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду винесена з порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм процесуального права (а.с.68-69, т.2).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 видано 26.10.2016 року посвідчення на відрядження № 1243 сержанту ОСОБА_1 на виконання спеціальних та бойових завдань.

26 жовтня 2016 року в м. Костянтинівка касиром ТОВ «Східні Автовокзали» ОСОБА_1 було продано квиток за повну ціну до м. Дніпра в сумі 199 грн. 01 коп.

Відповідно до п.1.1 Агентського договору від 01 липня 2016 року укладеного між ФОП ОСОБА_2 (Принципал) та ТОВ «Східні Автовокзали» (Агент), Агент в порядку та на умовах, визначених цим Договором, за агентську винагороду зобов`язується надавати Принципалу послуги з реалізації квитків на проїзд автотранспортними засобами Принципала на автобусних маршрутах загального користування та бронювання місць у цих автотранспортних засобах, а Принципал зобов`язується сплачувати Агентові за це агентську винагороду (а.с. 154-155 т.1).

Згідно з п.1.1 Договору №106/2 від 01 липня 2016 року про продаж білетів і надання послуг на автостанціях ТОВ «Східні Автовокзали» укладеного між ФОП ОСОБА_2 (перевізник) та ТОВ «Східні Автовокзали» (об`єднання), об`єднання за дорученням перевізника приймає на себе зобов`язання по наданню на території своїх автостанцій комплекс послуг, пов`язаних з організацією і здійсненням процесу прийняття і направлення пасажирів транспортом перевізника, продажу проїзних білетів населенню, диспетчерського управління, організації прибуття і відправки автобусів з облаштованих платформ, інформування водіїв відносно умов дорожнього руху на маршруті, а також надання інших послуг у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Відповідно до листа Департаменту розвитку базових галузей промисловості Донецької обласної державної адміністрації від 25.11.2016 року №1.12П-2557, на звернення ОСОБА_1 щодо відмови у продажу пільгового квитка касиром м. Костянтинівка на автобусний рейс «Бахмут-Дніпро», як учаснику бойових дій, розглянуто. Згідно з інформації ТОВ «Східні Автовокзали», всі особи пільгових категорій, які пред`являли касирам зазначеного пункту продажу квитків посвідчення зазначеного зразка отримували пільгові квитки, оскільки обмежень щодо кількості пільгових квитків не має. Таким чином, стверджується, що заявник не мав при собі зазначеного документу, на підставі цього продаж пільгового квитка не був здійснений.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надається безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.

Діяльність автостанцій в Україні регулюється ЦК України, ГК України, Законом України «Про автомобільний транспорт», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» від 18 лютого 1997 року № 176, наказом Міністерства транспорту та зв`язку України «Про затвердження Порядку регулювання діяльності автостанцій» від 27 вересня 2010 року № 700.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

ТОВ «Східні Автовокзали» не є автомобільним перевізником і перевезень не здійснює, а виступає в якості посередника між пасажиром і перевізником.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для регулярних пасажирських перевезень для пасажира є квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду посвідчення особи встановленого зразка).

Згідно зі статтею 41 Закону України «Про автомобільний транспорт» пасажир зобов`язаний мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, з моменту посадки в автобус.

Таким чином, Законом України «Про автомобільний транспорт» встановлено право пасажира, який користується пільгами на транспорті, безпосередньо скористатися пільговим проїздом, пред`явивши водієві автобусу посвідчення встановленого зразка.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»: автостанція споруда або комплекс будівель, споруд, стоянок та під`їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та обслуговування пасажирів; автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про автомобільний транспорт» власники автостанцій зобов`язані укласти договір з автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, тільки за наявності в нього договору із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування про організацію перевезення на автобусних маршрутах загального користування чи дозволу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на обслуговування маршрутів загального користування, що пролягають через цю автостанцію.

Предметом укладених ТОВ «Східні Автовокзали» з перевізниками договорів про надання послуг автостанцією перевізника є надання власником за завданням перевізника на території автостанцій комплексу обов`язкових та передбачених законодавством послуг, пов`язаних з організацією і здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом перевізника, продажем проїзних квитків та квитанцій на перевезення багажу, диспетчерським управлінням, організацією прибуття і відправлення автобусів, інформуванням водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інші послуги відповідно до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» і Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.

Ураховуючи положення статті 42 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка регулює договори щодо перевезення пасажирів, діяльність автостанцій з продажу квитків підпадає під правове регулювання посередницької діяльності.

Правове регулювання посередницької діяльності визначене статтями 243, 1003 ЦК України, відповідно до яких комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Комерційна посередницька (агентська) діяльність в Україні врегульована главою 31 ГК України, відповідно до положень якої угода, укладена від імені суб`єкта, якого представляє комерційний агент, без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження, вважається схваленою цим суб`єктом за умови, якщо він не відхилить перед третьою особою дії комерційного агента (стаття 298).

Автомобільний пасажирський перевізник вправі встановлювати автостанції як його комерційному агенту, обсяги здійснення угод продажу квитків. При цьому, зазначена діяльність не є монопольною у розумінні статті 299 ГК України, оскільки відповідно до пункту 115 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту перевізники відповідно до укладених договорів здійснюють продаж квитків через автостанції, агентства з продажу квитків та/або самостійно.

Отже, кількість комерційних посередників перевізника є необмеженою, а чинне законодавство заборон щодо встановлення перевізниками обсягів продажу квитків автостанціями не містить.

За правилами ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 , як учасник бойових дій, має право на безоплатний проїзд, однак судом не встановлено порушення прав позивача, оскільки ТОВ «Східні автостанції» не є автомобільним перевізником і не здійснює перевезень пасажирів.

Щодо порушення права позивача, як учасника бойових дій на безоплатний проїзд перевізником ФОП ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, що позивачем не доведено протиправне діяння ФОП ОСОБА_2 по відношенню до позивача. Крім того, судом першої інстанції в судовому засіданні встановлено, про що не заперечував і позивач, що ним не було пред`явлено водію автобуса посвідчення зазначеного зразка для отримання пільгового квитка.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз`яснив Верховний суд України у постанові пленуму № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Враховуючи вищевикладене, встановивши, що позивачем не доведено порушення його прав, як з боку ТОВ «Східні Автовокзали», так і - ФОП ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні вказаних вимог.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді: