Ухвала

від 05.06.2019 по справі 520/2188/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/708/19

Номер справи місцевого суду: 520/2188/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуюча суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судовогозасідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6

власника майна ОСОБА_7 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , діючої в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.03.2019 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42016160000000429, внесеному до ЄРДР 02.06.2017 року за ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.03.2019 року задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_10 про арешт майна та накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_7 , із забороною вчиняти будь-які реєстраційні дії або інші дії, що стосуються зміни конфігурації, даних, форм власності, параметрів, цільового призначення.

Своє рішення про накладення арешту на майно, слідчий суддя мотивував метою забезпечення подальшого можливого відшкодування шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення, а слідчим доведено необхідність такого арешту.

Зміст вимог апеляційної скарги.

В своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 , діюча в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 вказує, що вважає ухвалу незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що слідчим суддею безпідставно розглянуте клопотання старшого слідчого, оскільки матеріали цього клопотання не містять в собі ані цивільного позову, ані клопотання цивільного позивача.

Крім того, адвокат зазначає, що клопотання слідчого не містить в собі жодної правової підстави та мети застосування такого арешту, оскільки підозра, висунута ОСОБА_7 є необґрунтованою та безпідставною, а відтак прийняте слідчим суддею рішення порушує право власника майна.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ власника майна та його представника, які просили задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі; прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

І. Щодо строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційні скарги на ухвалу слідчого судді можуть бути подані протягом п`яти днів з дня їх проголошення.

Частиною 3статті 395КПК Українипередбачено,що дляособи,яка перебуваєпід вартою,строк подачіапеляційної скаргиобчислюється змоменту врученняїй копіїсудового рішення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченомустаттею 382цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів провадження вбачається, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику та участі власника майна чи його представника, копія ухвали була направлена власнику майна поштою, однак відомості щодо дати отримання ними копії оскаржуваної ухвали в матеріалах справи відсутні.

З матеріалами провадження представник власника майна ознайомився 16.04.2019 року, а апеляційна скарга подана 19.04.2019 року, тобто в межах п`ятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді з дня, коли апелянт отримав копію оскаржуваної ухвали.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний доходить висновку про необхідність вважати апеляційну скаргу такою, що подана в межах строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

ІІ. Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість арешту майна.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Частиною другоюст.173КПК Українивстановлено,що привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Перевіривши матеріали судової справи, апеляційний суд вважає, що розглянувши клопотання слідчого, слідчий суддя районного суду, не звернувши уваги на необґрунтованість та невідповідність клопотання вимогам ст. 171 КПК України, дійшов помилкового висновку, що вказане в клопотанні майно відповідає критеріям, визначеним в ч. 2 ст. 167 КПК України, фактично продублював непереконливі доводи клопотання про підстави накладення арешту на майно та безпідставно задовольнив клопотання слідчого.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідностідо ч.2ст.171КПК України,у клопотанніслідчого,прокурора проарешт майнаповинно бутизазначено: 1)підстави імету відповіднодо положеньстатті 170цього Кодексута відповіднеобґрунтування необхідностіарешту майна; 2)перелік івиди майна,що належитьарештувати; 3)документи,які підтверджуютьправо власностіна майно,що належитьарештувати,або конкретніфакти ідокази,що свідчатьпро володіння,користування чирозпорядження підозрюваним,обвинуваченим,засудженим,третіми особамитаким майном; 4)розмір шкоди,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою,у разіподання клопотаннявідповідно дочастини шостоїстатті 170цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчим під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Апеляційним судом встановлено, що викладені у клопотанні відомості не підтверджуються долученими до клопотання матеріалами.

Слідчим при складанні клопотання про накладення арешту на майно не дотримані вимоги ч.2 ст.171 КПК України, оскільки у клопотанні не зазначені підстави і мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; документи, що свідчать про протиправне володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Згідно з нормами Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У клопотанні прокурора зазначено, що СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016160000000429, внесеному до ЄРДР 02.06.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України, за фактом зловживання посадовими особами Овідіопольської РДА та службовими особами ДП «ДГ «Таїровське» ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова» владою або службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки, а саме вибуття з державної власності земельних ділянок загальною вартістю 20943598 гривень.

Апеляційний суд вважає викладені у клопотанні прокурора доводи щодо необхідності накладення арешту на майно необґрунтованими з огляду на такі обставини.

Статтею 41 Конституції України встановлений принцип недоторканості права власності, згідно з яким кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З долучених до апеляційної скарги витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на земельну ділянку, на яку слідчий просить накласти арешт, належить ОСОБА_7 , зареєстровано у встановленому Законом порядку та не скасоване, відповідно ОСОБА_7 є законним власником майна, доки судовим рішенням не буде встановлено протилежного.

Крім того, згідно зі змісту клопотання, об`єкти рухомого та нерухомого майна не є предметом кримінального правопорушення, яке розслідується, оскільки відомості до ЄРДР внесені за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.364 КК України, склад якого не передбачає наявність предмета кримінального правопорушення.

Викладені у клопотанні слідчого та оскаржуваній ухвалі доводи щодо необхідності накладення арешту на майно з метою забезпечення можливості відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки вказані доводи на даній стадії досудового розслідування є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами провадження.

Інших обставин, які свідчили би про відповідність майна критеріям, встановленим ст.98 КПК України, у клопотанні слідчого не вказано та прокурором апеляційному суду не надано. За таких обставин законних підстав для накладення арешту на майно апеляційний суд не вбачає.

На думку апеляційного суду, такий підхід органу досудового розслідування до процесу доказування у кримінальному провадженні не повинен компенсуватись за рахунок обтяження законних прав та інтересів власника майна, а також істотного обмеження закріпленої в Конституції України непорушності права власності.

Вищевказані обставини залишились поза увагою слідчого судді, внаслідок чого він дійшов необґрунтованого висновку про необхідність накладення арешту на майно, що є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та вважає за необхідне її задовольнити, оскаржувану ухвалу слідчого судді - скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, Одеський апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , діючої в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчогосудді Київськогорайонного судум.Одеси від29.03.2019року,якою задоволеноклопотання старшогослідчого СУГУНП вОдеській області ОСОБА_9 ,яке погодженопрокурором відділупрокуратури Одеськоїобласті ОСОБА_10 про арештмайна танакладено арештна майно,яке належить ОСОБА_7 ,а саме:земельну ділянкуз кадастровимномером 5123783000:01:002:0081(реєстраційнийномер 11811783451237);земельну ділянкуз кадастровимномером 5123783000:01:002:0080(реєстраційнийномер 1181641751237);транспортний засібмарки Мерседес-БенсС180т,д.н.з НОМЕР_1 ,сірого кольору,1999року випуску,VIN НОМЕР_2 , іззабороною вчинятибудь-якіреєстраційні діїабо іншідії,що стосуютьсязміни конфігурації,даних,форм власності,параметрів,цільового призначення,у кримінальномупровадженні №42016160000000429,внесеному доЄРДР 02.06.2017року зач.2ст.28ч.2ст.364КК України скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні зазначеного клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4