Вирок

від 11.06.2019 по справі 738/110/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 738/110/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/426/19 Категорія - Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 року Чернігівський апеляційний суд у складі:

Головуючого суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

при апеляційному розгляді у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріалів кримінального провадження, зареєстрованих в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12.018.270.170.000.216, за апеляційною скаргою прокурора на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 28 лютого 2019 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_6 , на початку травня 2018 року, у вечірню пору доби, точний час не встановлено, з метою заволодіння чужим майном, умисно, таємно, з корисливим мотивом, прибув до будівлі млина, розміщеного по АДРЕСА_2 , яка належить Фермерському господарству «Дорошенко В.П.», де через прийомний бункер проник до його приміщення, звідки шляхом демонтажу млина АВМ-6 здійснив викрадення одного вальцевого станка Р 6-ВС 185х170, вартість якого згідно висновку експерта № 2701/18-24 від 19 червня 2018 року, на момент скоєння крадіжки складала 18 000 гривень 00 копійок.

Окрім цього, продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_6 , на початку травня 2018 року, у вечірню пору доби, точний час не встановлено, з метою заволодіння чужим майном, умисно, таємно, з корисливим мотивом, прибув до будівлі млина, розміщеного по АДРЕСА_2 , яка належить Фермерському господарству «Дорошенко В.П.», де через прийомний бункер проник до його приміщення, звідки шляхом демонтажу млина АВМ-6 здійснив викрадення одного вальцевого станка Р 6-ВС 185х170, вартість якого згідно висновку експерта № 2701/18-24 від 19.06.2018 року, на момент скоєння крадіжки складала 18 000 гривень 00 копійок.

Вироком місцевого суду ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_6 , до вступу вироку в законну силу, не обирався.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 572 грн. 00 коп. процесуальних витрат.

Цивільний позов заявлений ОСОБА_8 залишено без розгляду.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок місцевого суду, в частині застосування ст. 76 КК України, скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити новий, яким на ОСОБА_6 , відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. В решті вирок залишити без змін. Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України (в редакції Закону України №1492-VIII від 07.09.2016 року) у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Не зважаючи на вказану імперативну норму, судом на ОСОБА_6 покладено обов`язок лише повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, що не відповідає змісту п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України. Отже, суд при призначенні покарання, необґрунтовано не зобов`язав обвинуваченого повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця роботи або навчання, тобто не застосував закон, який підлягав застосуванню, у зв`язку з чим вирок підлягає скасуванню.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін обвинувачення та захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, фактичні обставини кримінального правопорушення під час судового розгляду ніким не заперечувалися і дослідження доказів щодо цих обставин судом визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а тому висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин кримінального правопорушення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, перевірці апеляційним судом не підлягають.

Призначене ОСОБА_6 покарання узгоджується з вимогами ст.ст. 50, 65, 75 КК України і також не оспорюється в апеляційній скарзі прокурором, отже і в цій частині висновки суду першої інстанції не є предметом апеляційного перегляду.

Що стосується доводів прокурора в апеляційній скарзі про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування вимог ст. 76 КК України, які регламентують порядок відбування покарання, то вони заслуговують на увагу.

Як вбачається з вироку суду першої інстанції, він поклав на ОСОБА_6 обов`язки частково передбачені п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, без посилання на повідомлення про зміну місця роботи чи навчання.

Таким чином, зменшення судом першої інстанції обсягу обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України (в редакції Закону України №1492-VIII від 07 вересня 2016 року), є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення в цій частині.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку необхідністю застосувати закон про більш тяжке правопорушення чи суворіше покарання, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подано прокурором, потерпілим чи його представником.

Колегія суддів вважає, що прокурор в апеляційній скарзі навів переконливі підстави про необхідність застосування до обвинуваченого вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України (в редакції Закону України №1492-VIII від 07.09.2016 року), у зв`язку з чим вона підлягає задоволенню, а вирок суду, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407, п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, зміні в частині визначення обов`язків, передбачених ст. 76 КК України (в редакції Закону України №1492-VIII від 07.09.2016 року) у зв`язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність з постановленням нового вироку в цій частині.

Інших порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування чи зміни вироку суду, колегією суддів не встановлено, тому в решті його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 404, 405, 407, 418, 426 Кримінального процесуального кодексу України,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Скасувати вирок Менського районного суду Чернігівської області від 28 лютого 2019 року в частині покладення на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ст. 76 КК України (в редакції від 07 вересня 2016 року), та постановити новий вирок.

Визнати ОСОБА_6 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України з призначенням покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік.

Покласти на ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ст. 76 КК України ( в редакції від 07 вересня 2016 року), а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, а касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4