Постанова

від 05.06.2019 по справі 915/1295/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1295/18 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Мишкіної М.А.,

Разюк Г.П.

секретар судового засідання - Селиверстова М.В.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Зотіков С.Є., за ордером;

від відповідача: Кірюхін О.М., за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Асмодєй»

на рішення Господарського суду Миколаївської області

від 19 лютого 2019 року (повний текст складено 28.02.2019р.)

по справі № 915/1295/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асмодєй»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВД-Транс»

про усунення перешкод у користуванні орендованим рухомим майном, -

суддя суду першої інстанції: Смородінова О ОСОБА_1 Г.

час та місце винесення рішення: 19.02.2019р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 05.06.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Асмодєй (далі - Позивач, ТОВ Асмодєй , Орендар) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВД-Транс (далі - Відповідач, ТОВ ВД-Транс , Орендодавець) про зобов`язання останнього усунути перешкоди в користуванні транспортними засобами, орендованими ТОВ Асмодєй за договором найму (оренди) транспортних засобів №1/3 від 21.03.2018р. (далі - Договір), шляхом надання доступу до наступних транспортних засобів (у фактичному місці їх знаходження) та передання від них ключів:

1. Вантажний сідловий тягач-Е марки DAF, модель: ХF 105.460, 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

2. Вантажний сідловий тягач-Е марки DAF, модель: ХF 105.510, 2012 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_3 , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

3. Вантажний сідловий тягач-Е марки DAF, модель: ХF 105.460, 2008 року випуску, колір сірий, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5 , державний реєстраційний номер НОМЕР_6 ;

4. Вантажний сідловий тягач-Е марки DAF, модель: ХF 105.460, 2007 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_7 , державний реєстраційний номер НОМЕР_8 ;

5. Вантажний сідловий тягач-Е марки DAF, модель: ХF 105.460, 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_9 , державний реєстраційний номер НОМЕР_10 ;

6. Вантажний сідловий тягач-Е марки DAF, модель: ХF 105.460, 2012 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_11 , державний реєстраційний номер НОМЕР_12 ;

7. Вантажний сідловий тягач-Е марки DAF, модель: ХF 95 430, 2005 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_13 , державний реєстраційний номер НОМЕР_14 ;

8. Вантажний сідловий тягач-Е марки DAF, модель: ХF 105.460, 2013 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_15 , державний реєстраційний номер НОМЕР_16 ;

9. Вантажний сідловий тягач-Е марки DAF, модель: ХF 95 430, 2006 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_17 , державний реєстраційний номер НОМЕР_18 ;

10. Напівпричіп рефрижератор-Е, марка SCHMITZ, модель SKO 24, 2001 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_19 , державний реєстраційний номер НОМЕР_20 ;

11. Напівпричіп рефрижератор-Е, марка SCHMITZ, модель WSM S 778, 2003 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_21 , державний реєстраційний номер НОМЕР_22 ;

12. Напівпричіп рефрижератор-Е, марка SCHMITZ, модель WSM S698, 2002 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_23 , державний реєстраційний номер НОМЕР_24 ;

13. Напівпричіп рефрижератор-Е, марка SCHMITZ, модель SКО 24, 2003 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_25 , державний реєстраційний номер НОМЕР_26 ;

14. Напівпричіп фургон ізотерм-Е, марка SCHMITZ, модель WSM S698, 2002 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_27 , державний реєстраційний номер НОМЕР_28 ;

15. Напівпричіп рефрижератор-Е, марка KRONE, модель SDR 27, 2004 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_29 , державний реєстраційний номер НОМЕР_30 ;

16. Напівпричіп рефрижератор-Е, марка SCHMITZ, модель WSM S 778, 2002 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_31 , державний реєстраційний номер НОМЕР_32 ;

17. Напівпричіп рефрижератор-Е, марка KRONE, модель SDR 27, 2004 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_33 , державний реєстраційний номер НОМЕР_34 ;

18. Напівпричіп рефрижератор-Е, марка SCHMITZ, модель SKO 24 L, 2002 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_35 , державний реєстраційний номер НОМЕР_36 ;

19. Напівпричіп рефрижератор-Е, марка SCHMITZ, модель WSM S 776, 2002 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_37 , державний реєстраційний номер НОМЕР_38 .

Обґрунтовуючи свої вимоги Позивач вказує, що Відповідач на виконання умов відповідних договорів оренди та суборенди передав Позивачу транспортні засоби та нежитлове приміщення для їх обслуговування, однак, в подальшому порушив умови Договору, створив перешкоди у їх використанні та, не розірвавши Договір оренди в установленому порядку, позбавив Позивача можливості користуватись цими транспортними засобами і нежитловим приміщенням. Крім того, Позивач зазначив, що Відповідач утримує територію об`єкту, транспортні засоби та ключі від них у себе, не допускаючи до них представників Позивача.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2019р. по справі №915/1295/18 (суддя Смородінова О.Г.) у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Асмодєй відмовлено в повному обсязі.

В своєму рішенні Господарський суд Миколаївської області дійшов до висновку, що Позивачем не доведено суду самого факту перешкоджання Відповідачем Позивачу у користуванні транспортними засобами, орендованими за Договором найму (оренди) транспортних засобів №1/3 від 21.03.2018р., а отже , і не доведено підстав для зобов`язання Відповідача вжити відповідних заходів з усунення таких перешкод.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Асмодєй звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2019р. у справі №915/1295/18 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ Асмодєй про усунення перешкод у користуванні орендованим рухомим майном.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що Господарський суд Миколаївської області у своєму рішенні надав неправильну правову оцінку установленим обставинам та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

На думку апелянта, суд першої інстанції не проаналізував зміст доказів фактичного отримання Позивачем транспортних засобів, а саме: акт приймання-передачі, 19 реєстраційних свідоцтв на транспортні засоби, лист Позивача до Регіонального сервісного центру МВС від 30.08.2018р. з повідомленням про чинність Договору оренди транспортних засобів, наявність у Позивача в оригіналі свідоцтв про їх реєстрацію, та що транспортні засоби не можуть використовуватись Позивачем через їх блокування представниками Відповідача.

Позивач вказує, що місцевий господарський суд також не дав належної правовій оцінки як доказу листу Відповідача Позивачу від 23.08.2018 року № 26, який свідчить про підтвердження Відповідачем факт укладення Договору оренди транспортних засобів, але вважає його розірваним на підставі ст. 782 ЦК України у зв`язку з несплатою Позивачем орендних платежів.

В обґрунтування доводів, викладених в апеляційній скарзі, Позивач зазначає, зокрема, що судом першої інстанції не надано правової оцінки листу від 27.09.2018 року Корабельного відділу поліції ГУНП у Миколаївській області на ім`я Директора позивача Вєркаліса ОСОБА_2 .М., проте саме з нього та з листа Відповідача від 23.08.2018р. №26, на думку Позивача, вбачається, що станом на серпень-вересень 2018 року перешкоди в користуванні транспортними засобами чинив Позивачу саме Відповідач.

Крім того, апелянт наполягає на тому, що суд першої інстанції не виконав передбачених законом дій щодо повного з`ясування обставин, які мають значення для справи, а саме: відмовив в задоволенні клопотання Позивача про витребування відповідних інформації та документів щодо реєстрації транспортних засобів у державному реєстрі МВС у Регіонального сервісного центру МВС у Миколаївської області.

З апеляційною скаргою, заявив клопотання про витребування судом доказів у Регіонального сервісного центру МВС в Миколаївській області, в яких би вбачалась інформація, за якою (якими) особою (особами) зареєстровані в Єдиному державному реєстрі Міністерства внутрішніх справ на даний час транспортні засоби за переліком, що наведений у відповідному клопотанні. Також, ТОВ Асмодєй в даному клопотанні просив йому повідомити дані про особу власника (осіб - власників) стосовно кожного транспортного засобу, дату реєстрації за ним (ними) транспортних засобів із вказаному в клопотанні переліку, та надати копії правових документів (договорів, тощо), на підставі яких транспортні засоби за переліком, наведеним нижче, були зареєстровані за нинішнім власником (нинішніми власниками), якщо ці транспортні засоби (всі, або окремі з них) зареєстровані не за Товариством з обмеженою відповідальністю ВД-Транс , а за іншою особою (іншими особами).

Разом з тим, апелянт вважає помилковим застосування судом першої інстанції ст.391 Цивільного кодексу України .

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2019р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Асмодєй на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2019р. по справі №915/1295/18 залишено без руху, встановлено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надати до суду докази сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі, протягом 7 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

15.04.2019р. від ТОВ Асмодєй до Південно-західного апеляційного господарського суду на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого апелянтом додано квитанцію №СВ01394744/1 від 12.04.2019 року про сплату судового збору у розмірі 2643,00 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Асмодєй на рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2019р. по справі №915/1295/18, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження.

07 . 05.2019р. від Товариства з обмеженою відповідальністю ВД-Транс до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ Асмодєй , яким Відповідач не погоджується з її доводами та просить у задоволенні останньої відмовити повністю .

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13 .0 5.2019р. справу №915/1295/18 призначено до розгляду на 05 . 06.2019р.

05.06.2019р. від Товариства з обмеженою відповідальністю ВД-Транс до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

У судовому засіданні 05.06.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційних скарг, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВД-Транс» , як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асмодєй» , як Орендарем, був укладений Договір найму (оренди) транспортних засобів за №1/3 .

Згідно з п.1.1. Договору Орендодавець зобов`язався передати Орендареві в тимчасове оплатне володіння та користування на умовах, визначених даним Договором наступні транспортні засоби, майно, напівпричепи (далі - Транспортний засіб, Предмет, Майно):

1. Вантажний сідловий тягач-Е, автомобіль марки: DAF, модель: ХF 105460, державний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2012, колір: білий, номер шасі: НОМЕР_1 . Вартість транспортного засобу балансова становить 125000,0 грн. Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_39 , Миколаївський ВРЕР УДАІ УМВС України. Автомобіль під забороною та в заставі не перебуває.

2. Вантажний сідловий тягач-Е, автомобіль марки: DAF, модель: ХF 105510, державний номер НОМЕР_4 , рік випуску: 2012, колір: сірий, номер шасі: НОМЕР_3 . Вартість транспортного засобу балансова становить 344833,33 грн. Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_40 , Миколаївський ВРЕР УДАІ УМВС України. Автомобіль під забороною та в заставі не перебуває.

3. Вантажний сідловий тягач-Е, автомобіль марки: DAF, модель: ХF 105460, державний номер НОМЕР_6 , рік випуску: 2008, колір: сірий, номер шасі: НОМЕР_5 . Вартість транспортного засобу балансова становить 160978,48 грн. Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_41 , Миколаївський ВРЕР УДАІ УМВС України. Автомобіль під забороною та в заставі не перебуває.

4. Вантажний сідловий тягач-Е, автомобіль марки: DAF, модель: ХF 105460, державний номер НОМЕР_8 , рік випуску: 2007, колір: білий, номер шасі: НОМЕР_7 . Вартість транспортного засобу балансова становить 164728,81 грн. Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_42 , Миколаївський ВРЕР УДАІ УМВС України. Автомобіль під забороною та в заставі не перебуває.

5. Вантажний сідловий тягач-Е, марки DAF, модель: ХF105460, державний номер НОМЕР_10 , рік випуску 2012, колір: білий, номер шасі: НОМЕР_9 . Вартість транспортного засобу балансова становить 233333,33 грн. Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_43 , Миколаївський ВРЕР УДАІ УМВС України. Автомобіль під забороною та в заставі не перебуває.

6. Вантажний сідловий тягач-Е, автомобіль марки: DAF, модель: ХF 105460, державний номер НОМЕР_12 , рік випуску: 2012, колір: білий, номер шасі: НОМЕР_11 . Вартість транспортного засобу балансова становить 125000,0 грн. Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_44 , Миколаївський ВРЕР УДАІ УМВС України. Автомобіль під забороною та в заставі не перебуває.

7. Вантажний сідловий тягач-Е, автомобіль марки DAF, модель: ХF95430, державний номер НОМЕР_14 , рік випуску: 2005, колір: білий, номер шасі: НОМЕР_13 . Вартість транспортного засобу балансова становить 120654,51 грн. Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_45 , Миколаївський ВРЕР УДАІ УМВС України. Автомобіль під забороною та в заставі не перебуває.

8. Вантажний сідловий тягач-Е, автомобіль марки DAF, модель: ХF105460, державний номер: НОМЕР_16 , рік випуску: 2013, колір: білий, номер шасі: НОМЕР_15 . Вартість транспортного засобу балансова становить 133333,33 грн. Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_46 , Миколаївський ВРЕР УДАІ УМВС України. Автомобіль під забороною та в заставі не перебуває.

9. Вантажний сідловий тягач-Е, автомобіль марки: DAF, модель: ХF 95430, державний номер НОМЕР_18 , рік випуску: 2006, колір: білий, номер шасі: XLRTE47XS0Е734087. Вартість транспортного засобу балансова становить 95973,01 грн. Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_47 , Миколаївський ВРЕР УДАІ УМВС України. Автомобіль під забороною та в заставі не перебуває.

10. Напівпричіп рефрижератор-Е, марка: SCHMITZ, модель: SKO 24, державний номер: НОМЕР_20 , рік випуску: 2001, колір: білий, номер шасі: НОМЕР_19 . Вартість транспортного засобу балансова становить 102000,0 грн. Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_48 , Миколаївський ВРЕР УДАІ УМВС України. Напівпричіп під забороною та в заставі не перебуває.

11. Напівпричіп рефрижератор-Е, марка: SCHMITZ, модель: WSMS778, державний номер НОМЕР_22 , рік випуску: 2003, колір: білий, номер шасі: НОМЕР_21 . Вартість транспортного засобу балансова становить 101660,0 грн. Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_49 , Миколаївський ВРЕР УДАІ УМВС України. Напівпричіп під забороною та в заставі не перебуває.

12. Напівпричіп рефрижератор, марка: SCHMITZ, модель: WSMS698, державний номер НОМЕР_24 , рік випуску: 2002, колір: білий, номер шасі: НОМЕР_23 . Вартість транспортного засобу балансова становить 66500,0 грн. Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_50 , Миколаївський ВРЕР УДАІ УМВС України. Напівпричіп під забороною та в заставі не перебуває.

13. Напівпричіп рефрижератор-Е, марка: SCHMITZ, модель: SКО24, державний номер НОМЕР_26 , рік випуску: 2003, колір: білий, номер шасі: НОМЕР_25 . Вартість транспортного засобу балансова становить 20000,0 грн. Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_51 , Миколаївський ВРЕР УДАІ УМВС України. Напівпричіп під забороною та в заставі не перебуває.

14. Напівпричіп фургон ізотерм-Е, марка: SCHMITZ, модель: WSMS698, державний номер НОМЕР_28 , рік випуску: 2002, колір: білий, номер шасі: НОМЕР_27 . Вартість транспортного засобу балансова становить 8333,33 грн. Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_52 , Миколаївський ВРЕР УДАІ УМВС України. Напівпричіп під забороною та в заставі не перебуває.

15. Напівпричіп рефрижератор-Е, марка: KRONE, модель: SDR27, державний номер: НОМЕР_30 , рік випуску: 2004, колір: білий, номер шасі: НОМЕР_29 . Вартість транспортного засобу балансова становить 68714,0 грн. Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_53 , Миколаївський ВРЕР УДАІ УМВС України. Напівпричіп під забороною та в заставі не перебуває.

16. Напівпричіп рефрижератор-Е, марка: SCHMITZ, модель: WSMS778, державний номер: НОМЕР_32 , рік випуску: 2002, колір: білий, номер шасі: НОМЕР_31 . Вартість транспортного засобу балансова становить 68230,47 грн. Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_54 , Миколаївський ВРЕР УДАІ УМВС України. Напівпричіп під забороною та в заставі не перебуває.

17. Напівпричіп рефрижератор-Е, марка: KRONE, модель: SDR27, державний номер НОМЕР_34 , рік випуску 2004, колір: білий, номер шасі: НОМЕР_33 . Вартість транспортного засобу балансова становить 42000,0 грн. Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_55 , Миколаївський ВРЕР УДАІ УМВС України. Напівпричіп під забороною та в заставі не перебуває.

18. Напівпричіп рефрижератор-Е, марка: SCHMITZ, модель: SKO24L, державний номер НОМЕР_36 , рік випуску: 2002, колір: білий, номер шасі: НОМЕР_35 . Вартість транспортного засобу балансова становить 10000,0 грн. Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_56 , Миколаївський ВРЕР УДАІ УМВС України. Напівпричіп під забороною та в заставі не перебуває.

19. Напівпричіп фургон-Е (рефрижератор), марка: SCHMITZ, модель: WSMS776, державний номер НОМЕР_38 , рік випуску: 2002, колір: білий, номер шасі: НОМЕР_37 . Вартість транспортного засобу балансова становить 90291,0 грн. Право власності орендодавця підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_57 , Миколаївський ВРЕР УДАІ УМВС України. Напівпричіп під забороною та в заставі не перебуває .

При цьому, Орендар засвідчив, що дійсно є власником транспортних засобів, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, не має обмежень щодо свого права розпорядження транспортними засобами та гарантував, що всі транспортні засоби не мають співвласників (п.1.2. Договору).

Порядок передачі орендованого майна Сторони визначили у розділі 2 вищевказаного Договору.

Так, відповідно до п. 2.1. Договору, усі транспортні засоби мають бути застраховані та передаватися орендодавцем орендареві з відповідними свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, перебуваючи у належному технічному стані та в строк не пізніше 10 днів з дати укладання цього Договору.

Передача транспортних засобів в оренду здійснюється за Актом приймання-передачі, що є невід`ємною частиною цього Договору (п.2.2. Договору).

Згідно з п.2.5. Договору, якщо предмети Договору оренди не будуть надані Орендодавцем у строк, передбачений цим Договором, Орендар має право вимагати від Орендодавця передати майно та відшкодувати збитки, завдані затримкою або відмовитися від Договору і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням Орендодавцем договірних зобов`язань.

Умовами пункту 3.1. Договору зазначено, що, строк оренди становить 96 місяців та визначається згідно умов цього Договору.

За приписами пункту 3.4. Договору, даний Договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.4.3., учасники Договору погодили, що орендна плата нараховується з моменту прийняття (фактичного) Орендарем транспортних засобів за Актом приймання-передачі.

За пунктом 4.4. Договору, зокрема, Орендар звільняється від плати за весь час, протягом якого транспортний(ні) засіб (засоби) не міг бути використаний ним через обставини, за які він не відповідає .

Крім того, Сторонами визначено, що несплата Орендарем орендної плати протягом 4 місяців поспіль є підставою для розірвання Договору в судовому порядку згідно до законодавства України (п.4.7. Договору).

У розділі 5 Договором Сторонами погоджені їх права та обов`язки.

Пунктом 5.2.6. Договору встановлено, що Орендодавець зобов`язується не відчужувати та іншим шляхом не розпоряджатися транспортними засобами без письмової згоди Орендаря. Зобов`язується попередити всіх третіх осіб, яких це стосується, про такі обмеження з метою недопущення порушення прав Орендаря. Зобов`язується надати Орендарю можливість реалізувати його переважне право на придбання такого транспортного засобу.

Пунктом 5.2.7 Договору визначено обов`язок Орендодавця негайно повідомляти Орендаря про права третіх осіб на транспортні засоби, що перебувають в оренди за цим Договором.

За умовами п. 7.1. Договору, в разі дострокового розірвання Договору Орендодавець зобов`язаний прийняти транспортні засоби, що були надані в належному стані з урахуванням нормального зносу, та провести розрахунки в повному обсязі.

Приписами п.5.4.4. Договору зазначено, що Орендар повинен вживати заходів, в межах своєї відповідальності, щодо запобігання протиправних дій третіх осіб та збереження транспортних засобів. Якщо транспортний засіб став об`єктом незаконного заволодіння , або будь-якого іншого протиправного вилучення, Орендар повинен негайно сповістити Орендодавця про цю пригоду.

Повернення транспортних засобів відбувається за Актом приймання-передачі (повернення) (п.6.2. Договору).

Зазначений Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 20.03.2026р. (п.п.10.1, 10.2 Договору).

Також, Сторонами у даній справі разом з Договір найму (оренди) транспортних засобів від 21.03.2018р. №1/3, того ж дня - 21 березня 2018 року був укладений Договір суборенди нежитлового об`єкту та устаткування за №2/3, який міститься у матеріалах справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 24 квітня 2018 року ТОВ Асмодей звернулось до ТОВ ВД-Транс з листом №1/1 , яким повідомляло про те, що транспортні засоби, які є предметом Договору оренди та знаходяться на території ТОВ «ВД-Транс» не підготовлені до передачі Орендарю та просило забезпечити можливість передачі цих транспортних засобів у фактичне користування ТОВ «Асмодєй» за Актом приймання-передачі у строк до 30.04.2018р. (а.с. 43).

Вказаний лист був отриманий директором ТОВ «ВД-Транс» , про що свідчить відповідна відмітка про отримання на копії листа, що наявна у матеріалах справи.

Але, як зазначає Позивач, ТОВ «ВД-Транс» жодним чином не відреагував на вищевказаний лист Орендаря, тому ТОВ Асмодей листом від 15.05.2018р. №1/2 вдруге звернувся до Відповідача з проханням припинити порушення умов Договору №1/3 та передати орендовані транспортні засоби, визначені умовами Договору у строк до 31.05.2018р. (а.с.44-45).

Даний лист також містить відмітку про отримання 15.05.2018р., проте, також залишився без відповіді.

Тому, 10.08.2018р. ТОВ Асмодей направив ТОВ ВД-Транс претензію за №1/3, що була отримана Відповідачем того ж дня, про що свідчить відповідна відмітка на копії претензії, яка наявна у матеріалах справи (а.с. 46-47).

У вказаній претензії Позивач зазначив, що станом на 10 серпня 2018 року в порушення умов договору транспортні засоби, що є предметом Договору, передані Орендарю не були, у зв`язку з чим, Орендар нарахував та висунув вимогу щодо сплати неустойки (пені) за прострочення передання транспортних засобів за період з 21.03.2018р. по 10.08.2018р. в сумі 466034,06 грн.

Крім того, у вказаній претензії Орендар просив передати орендовані транспортні засоби, визначені умовами Договору, та сплатити нараховану неустойку (пеню) у строк до 20.08.2018р.

Матеріали справи свідчать, що 11.08.2018р. між ТОВ «ВД-Транс» , як стороною 1, та ТОВ «Асмодєй» , як стороною 2, була укладена угода №1 про вирішення спірних питань, пов`язаних, зокрема, із виконанням Договору найму (оренди) транспортних засобів №1/3 від 21.03.2018р.

Відповідно до п.2 даної угоди Сторони дійшли згоди, що станом на 11 серпня 2018 року транспортні засоби, майно, напівпричепи стороною 1 (Орендодавцем) не були передані стороні 2 (Орендарю) з незалежних від сторони 2 (Орендаря) обставин. Сторони визнали та підтвердили факт порушення умов Договору з боку сторони 1 (Орендодавця) відносно строків та порядку передання предмета Договору.

В досудовому порядку врегулювання спору сторони домовились вирішити спір наступним чином: у строк до 13 серпня 2018 року сторона 1 (орендодавець) зобов`язалась передати стороні 2 транспортні засоби, майно, напівпричепи, визначені умовами п.1.1 договору та у строк до 14 серпня 2018 року сторона 1 зобов`язалась сплатити стороні 2 неустойку (пеню) в розмірі 257600,55 грн. та штраф в розмірі 95000,0 грн. (п.6. угоди №1).

Згідно з Актом приймання-передачі від 11.08.2018р. до Договору найму (оренди) транспортних засобів №1/3 від 21.03.2018р., який міститься у матеріалах справи, Відповідач передав Позивачу в тимчасове оплатне володіння та користування, транспортні засоби згідно з наведеним вище переліком (а.с.52-53).

Однак, вже 23.08.2018р. листом за вих. №26 Товариство з обмеженою відповідальністю «ВД-Транс» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Асмодєй» про розірвання Договору у зв`язку з несплатою Орендарем коштів за користування орендованим майном (а.с. 55).

Як стверджує Позивач та відобразив у своєму рішенні суд першої інстанції, 29.08.2018р. територія об`єкту нерухомого майна, на якій знаходились орендовані транспортні засоби, була захоплена Відповідачем . ТОВ Асмодєй наполягає на тому, що до цього часу ТОВ ВД-Транс грубо порушує умови Договору оренди та перешкоджає Позивачу в користуванні транспортними засобами, які були передані йому 11.08.2018р. за Актом приймання-передачі, шляхом силового захоплення території нежитлового об`єкту по вул. Приміській, 60 у м.Миколаєва, де зберігалися орендовані Позивачем транспортні засоби і позбавлення Орендаря можливості доступу до цих транспортних засобів та ключів від них (які зберігались на території захопленого об`єкту).

В матеріалах справи міститься лист ТОВ «Вікінг Люкс» від 22.10.2018р. за вих. 38, адресований директору ТОВ «Асмодєй» - Вєркалісу С.М., в якому зазначено, що 23.08.2018р. між ТОВ «Вікінг Люкс» та ТОВ «Асмодєй» був укладений договір № 288 про надання охоронних послуг, відповідно до умов якого, Замовник (ТОВ «Асмодєй» ) передав, а Виконавець (ТОВ «Вікінг Люкс» ) прийняв під охорону нежитловий об`єкт за адресою: м.Миколаїв, вул. Приміська, 60. На виконання вказаного Договору, ТОВ «Вікінг Люкс» забезпечувало цілодобову охорону зазначеної території (об`єкту) шляхом виставлення охоронців, здійснення перепускного режиму, контролю за ввезенням та вивезенням (внесенням та винесенням) товарно-матеріальних цінностей на територію об`єкта (а.с. 68).

Відповідно до даного листа, 29.08.2018р. територія об`єкта , що охоронявся, була захоплена сторонніми особами, які шляхом застосування погроз і фізичної сили проникли всередину адміністративних приміщень та видворили з території підприємства охоронця ТОВ «Вікінг Люкс» . При цьому, вказані особи повідомили охоронця, що вони уповноважені на такі дії власником охоронюваного об`єкту. Крім того, серед зазначених осіб був чоловік, який представився власником охоронюваного об`єкту.

Про зазначені обставини Позивач повідомив Регіональний сервісний центр МВС України в Миколаївській області, що впливає з листа ТОВ Асмодєй від 30.08.2018р., наявного у матеріалах справи (а.с. 57-58).

У матеріалах справи міститься лист Корабельного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 27.09.2018р. вих. №13170/53-2018, з якого вбачається, що в ході відпрацювання звернення директора ТОВ «Асмодєй» (який заявив, що 29.08.2018р. на територію його підприємства зайшли невідомі люди, які повідомили, що знаходяться на даній території на законних підставах та виселили його працівників за межі даної території) директор ТОВ «ВД-Транс» Сенін А.І. від надання будь-яких пояснень відмовився згідно зі ст. 63 Конституції України та повідомив, що з ним, як з директором даної юридичної особи договорів оренди на дану територію, розташовану за адресою: м.Миколаїв, вул. Приміська, 60 (а саме: Договір суборенди нежитлового об`єкту та устаткування за №2/3 від 21.03.2018р.) ніхто не укладав.

Отже, на підставі вищенаведеного Позивач вважає, що Відповідач утримує орендовані ТОВ Асмодєй транспортні засоби та чинить перешкоди у їх використанні всупереч умовам Договору найму (оренди) транспортних засобів №1/3 від 21.03.2018р., що стало підставою для звернення ТОВ Асмодєй з відповідним позовом.

Проаналізувавши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Щодо помилковості суду першої інстанції при застосуванні ст.391 Цивільного кодексу України.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, предметом даного позову є спір щодо усунення перешкод у користуванні орендованим рухомим майном.

Отже, правовідносини, які виникли між сторонами стосовно користування майном регулюються положеннями чинного законодавства України про найм (оренду).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1. ст. 759 Цивільного кодексу України).

В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Приписами ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України закріплено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

За нормами ч. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов Договору найму (оренди) транспортних засобів №1/3 від 21.03.2018р. та угоди №1 від 11.08.2018р. ТОВ «ВД-Транс» передав ТОВ «Асмодєй в тимчасове оплатне володіння та користування на умовах, визначених даним Договором транспортні засоби, майно, напівпричепи, перелік яких був визначений вище у даній постанові. При цьому, пунктом 1.2. відповідного Договору оренди визначено, що Орендар є єдиним власником вказаних транспортних засобів, що підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 114-132).

Але, судова колегія зазначає, що статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До того ж, статтею 395 Цивільного кодексу України передбачено , що законом встановлюються речові права на чуже майно і перелічені види таких прав, серед яких є право володіння та право користування.

Враховуючи зазначені норми діючого законодавства України та умови Договору №1/3 від 21.03.2018р. судова колегія зазначає, що Орендар набув право володіння та користування відповідними транспортними засобами в момент їх передачі відповідно Акту приймання-передачі від 11.08.2018р. до Договору найму (оренди) транспортних засобів №1/3 від 21.03.2018р., який міститься у матеріалах справи (а.с. 52-53).

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Апеляційний суд зауважує, що стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Це також закріплено і частиною 1ст. 321 Цивільного кодексу України, якою визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Тобто орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

При цьому колегія суддів відзначає, що статтею 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Таким чином, відповідно до приписів ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто, важливою умовою застосування судом певного способу захисту права або інтересу є його належність - встановлення судом тих обставин, що вжиття саме обраного позивачем способу захисту спроможне поновити порушені права особи, що звертається до суду з відповідним позовом.

Отже, суд враховує, що право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, але повинен перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права та визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та цілком вірно зазначено судом першої інстанції. Позивач обрав спосіб захисту відповідно до норм ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, а саме: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання ; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення ; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Судова колегія цілком погоджується з Господарським судом Миколаївської області, який зазначив, що Позивач, посилаючись на вказані норми права, визначає обраний спосіб захисту як припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення, та просить суд зобов`язати Відповідача усунути перешкоди в користуванні орендованими транспортними засобами шляхом надання фактичного доступу до цих транспортних засобів у місці їх фактичного знаходження, визначаючи це місце - м. Миколаїв, вул. Приміська, 60, а також , передати ключі від даних транспортних засобів.

У відповідності до приписів ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Можливість захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння передбачена ст. 391 Цивільного кодексу України відповідно до приписів якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Апеляційна колегія зазначає, що у розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника.

Наприклад, дії інших осіб перешкоджають йому вільно використовувати або розпоряджатися майном . Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Отже, із зазначеним позовом може звернутися особа, яка відповідно до закону або договору має право володіння та користування майном, у тому числі у випадку, коли зазначені перешкоди чиняться власником такого майна.

Тобто, особливістю негаторного позову є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі, а характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Право на звернення з негаторним позовом має власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження. Відповідачем в негаторному позові має бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника необхідно встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Судова колегія цілком погоджується з висновком суду першої інстанції, в якому вказано, що правового аналізу вищезазначеного вбачається, що ст.391 Цивільного кодексу України регулює захист права власності не в будь - якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та/або розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном.

Таким чином, твердження Позивача, щодо помилковості суду першої інстанції при застосуванні ст.391 Цивільного кодексу України, апеляційна колегія вважає безпідставним.

Щодо посилань апелянта на те, що місцевим господарським судом не наведено правової оцінки листу від 27.09.2018 року Корабельного відділу поліції ГУНП у Миколаївській області та листу Відповідача від 23.08.2018р. №26.

Перевіривши матеріали справи та доводи, якими керувався Господарський суд Миколаївської області, апеляційний суд вважає повністю правомірним та доведеним той висновок суду першої інстанції, що з наданих Позивачем доказів утримання орендованих транспортних засобів саме Відповідачем, а саме: листа ТОВ Вікінг Плюс від 22.10.2018р. №38 та листа Корабельного відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області від 27.09.2018р. №13170/53-2018, не встановлено, що утримання транспортних засобів 29.08.2018 року відбулось саме представниками ТОВ ВД-Транс .

З листа-повідомлення Відповідача №26 від 23.08.2018р. про розірвання договору в односторонньому порядку взагалі не вбачається, стосовно якого саме договору оренди йдеться мова, з урахуванням того, що 21.03.2018р. між сторонами було укладено два Договори оренди.

Тому суд першої інстанції абсолютно правильно вказує у своєму рішенні, що з даних листів жодним чином не вбачається, що будь-ким, а головне, - саме представниками Відповідача, було здійснено утримання транспортних засобів, які є предметом Договору оренди транспортних засобів №1/3 від 21.032018р.

Більш того, в наведених листах є інформація, що 29.08.2018 року невідомими особами здійснено проникнення на територію об`єкту за адресою м.Миколаїв, вул. Приміська, 60.

Проте, докази того, що дані особи, які за твердженням Позивача, не допускають до цього об`єкту працівників ТОВ «Асмодєй» і здійснюють утримання на даній території усіх одиниць транспортних засобів є представниками ТОВ «ВД-Транс» в матеріалах справи відсутні.

Отже, апеляційна колегія вважає необґрунтованим посилання ТОВ Асмодєй на відсутність надання правової оцінки відповідним доказам утримання транспортних засобів, а саме: листу від 27.09.2018 року Корабельного відділу поліції ГУНП у Миколаївській області та листу Відповідача від 23.08.2018р. №26.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно зазначено, що Позивачем не надано доказів фактичного не допуску працівників Позивача на територію об`єкту за адресою АДРЕСА_1 ; сповіщення Орендодавця про факт незаконного заволодіння транспортними засобами на виконання умов п.5.4.4. Договору оренди; доказів скликання комісії щодо перевірки поточного стану транспортних засобів з укладанням відповідних актів на виконання умов п. 5.3.6 Договору оренди тощо.

Таким чином, висновок Господарського суду Миколаївської області про не доведення Позивачем самого факту перешкоджання Відповідачем Орендарю у користуванні транспортними засобами, орендованими за Договором найму (оренди) транспортних засобів №1/3 від 21.03.2018р., апеляційний суд вважає обґрунтованим, доведеним належним чином та правильним.

У зв`язку з чим, суд попередньої інстанції абсолютно правомірно зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю Асмодєй не доведено обґрунтованих підстав для зобов`язання Відповідача вжити відповідних заходів з усунення таких перешкод.

Щодо клопотання Позивача про витребування відповідних інформації та документів щодо реєстрації транспортних засобів у державному реєстрі МВС у Регіонального сервісного центру МВС у Миколаївської області апеляційна колегія зазначає наступне.

У своєму клопотанні про витребування доказів Позивач просить витребувати не тільки інформацію про реєстрацію належності спірних транспортних засобів на праві власності чи користування певним особам, але й копії правових документів, на підставі яких спірні транспортні засоби могли бути відчужені.

У судовому засіданні 05.06.2019р. судовою колегією було встановлено та не заперечувалось з боку Позивача, що заявленим клопотанням апелянт намагався встановити можливу зміну власника відповідних транспортних засобів на даний час для подання майбутніх позовів до іншого власника вищенаведених транспортних засобів.

З огляду на що, у задоволенні відповідного клопотання Товариству з обмеженою відповідальністю Асмодєй було відмовлено.

З огляду на викладене, судова колегія вказує, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (див. рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 п.58).

Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Водночас, згідно з нормами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені апелянтом в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони не підтверджуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає , то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.02.2019р. по справі №915/1295/18 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова відповідно ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови підписаний 10.06.2019р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Мишкіна М.А.

Суддя Разюк Г.П.