Рішення

від 30.05.2019 по справі 902/1629/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2019 р. Cправа № 902/1629/14

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників:

прокуратури Вінницької області: Клименка Д.С.,

Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області: Чугаєнко К.Є.,

Вінницької обласної державної адміністрації: Машкарець О.В.,

Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс": Усенка В.Ю,

ПАТ Жорнище : Путіліна Є.В.,

у відсутності представника Іллінецької об`єднаної територіальної громади,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом прокуратури Вінницької області (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050) в інтересах держави в особі: Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027), Вінницької обласної державної адміністрації (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21100)

до Публічного акціонерного товариства "Жорнище" (вул. Бойка, 17, с. Жорнище, Іллінецький район, Вінницька обл., 22721)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Віноблагроліс" (вул. Тарногродського, 9, м. Вінниця, 21022)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Іллінецька міська об`єднана територіальна громада (вул. Соборна, 19, м. Іллінці, Вінницька область, 22700)

про визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

18 листопада 2014 року Вінницький міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України в особі Головного управління Держземагентства у Вінницькій області та Вінницької обласної державної адміністрації (далі - Вінницька ОДА) з позовом (з урахуванням заяви від 06 квітня 2018 року про зміну підстав позову) до Публічного акціонерного товариства "Жорнище" (далі - ПАТ "Жорнище", Товариство) про визнання недійсним Державного акта серії І-ВН №000001 на право постійного користування земельною ділянкою площею 3048,64 га (далі - спірна земельна ділянка), виданого 24 жовтня 1996 року Держгоспу "Жорницький" для сільськогосподарського використання (далі - Держакт від 24 жовтня 1996 року, оспорюваний акт), з посиланням на статтю 9 Лісового кодексу України в редакції, чинній з 13 квітня 1994 року, статті 7, 19, 22, 23, 27 Земельного кодексу України в редакції, чинній з 22 червня 1993 року, статті 84, 92, 122, 141, 152 ЗК України в редакції, чинній з 01 січня 2002 року, та статтю 75 Господарського процесуального кодексу України.

Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) з протоколу сесії Жорницької сільської ради народних депутатів 22 скликання від 15 серпня 1996 року вбачається, що питання щодо видачі державного акту на право постійного користування Держгоспу "Жорницький" на вказану сесію не виносилося та не розглядалося і у Жорницькій сільській раді відповідне рішення відсутнє; 2) оспорюваним актом оформлено як надання земель сільськогосподарського призначення загальною площею 2577,2 га, так і надання розташованих за межами населеного пункту (с. Жорнище) земельних ділянок лісогосподарського призначення площею 266,7368 га та земельних ділянок водного фонду площею 9,2 га, тоді як Держгосп "Жорницький" та його правонаступники не мають статусу спеціалізованих лісогосподарських підприємств, що свідчить про перевищення Жорницькою сільською радою визначених земельним законодавством повноважень при прийнятті рішення від 15 серпня 1996 року; 3) Держгосп "Жорницький" в процесі приватизації було перетворено у Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Жорнище" (далі - СВАТ "Жорнище"), яке створене 05 травня 1996 року, водночас з Держакта вбачається, що земельні ділянки загальною площею 3048,64 га надано Держгоспу "Жорницький" 24 жовтня 1996 року, тобто через 4 місяці після припинення його як юридичної особи державної форми власності, змін у землекористуванні СВАТ "Жорнище" не проведено, тоді як відсутні докази, які б свідчили про передачу на баланс правонаступників Держгоспу "Жорницький" - СВАТ "Жорнище", а в подальшому - ПАТ "Жорнище" прав на земельні ділянки загальною площею 3048,64 га в ході проведення приватизації Держгоспу "Жорницький"; 4) неправомірність користування ПАТ "Жорнище" земельними ділянками лісового фонду підтверджується рішенням Вінницької обласної ради від 26 червня 2001 року №446 "Про припинення права користування земельними ділянками лісового фонду колишніх державних сільськогосподарських підприємств (радгоспів)" та розпорядженням Вінницької ОДА №307 від 25 вересня 2002 року "Про надання в постійне користування земель лісового фонду колишніх державних сільськогосподарських підприємств (радгоспів) Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблагроліс".

За наслідками розгляду вказаної справи 04 червня 2018 року прийнято рішення, яке в подальшому було оскаржено в апеляційному та касаційному порядках.

01 березня 2019 року до Господарського суду Вінницької області повернулась справа № 902/652/15 після її перегляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2019 року рішення Господарського суду Вінницької області від 04 червня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2018 року у справі № 902/1629/14 скасовано. Справу № 902/1629/14 передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

01 березня 2019 року відповідно до автоматизованого розподілу документообігу суду справу № 902/1629/14 передано судді Тварковському А.А.

Ухвалою суду від 04 березня 2019 року суддею Тварковським А.А. дану справу прийнято до свого провадження, ухваливши здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження та призначено у ній підготовче засідання на 21 березня 2019 року.

20 березня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 20 березня 2019 року (а.с.201-206, т.с.6), в якому останній просить суд в задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Вінницької обласної державної адміністрації відмовити.

Ухвалою суду від 21 березня 2019 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 16 квітня 2019 року.

29 березня 2019 року до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача вих. № 05/3-144вих-19 від 28 березня 2019 року (а.с.231-237, т.с.6).

Ухвалою суду від 15 квітня 2019 року продовжено, передбачений ч. 3 ст. 177 ГПК України, строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

15 квітня 2019 року на електронну адресу суду надійшло клопотання Іллінецької міської ради вих. № 10-03/552 від 15 квітня 2019 року (а.с.29, т.с.7), в якому третя особа просить суд у задоволенні позову відмовити повністю та провести розгляд справи за відсутності її представника.

Крім того, 15 квітня 2019 року до суду надійшло клопотання прокуратури про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням (вироком) по кримінальній справі за № 131/879/15-к (а.с.30-32, т.с.7).

Також цього ж дня до суду від Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області надійшли заперечення на відзив вих. № 02.1-34/3327/19 від 15 квітня 2019 року (а.с.17-19, т.с.7), а від Вінницької обласної державної адміністрації - відповідь на відзив б/н від 11 квітня 2019 року (а.с.2-9, т.с.7) з клопотанням б/н від 15 квітня 2019 року про проведення розгляду справи за відсутності її представника.

Аналогічне за змістом заперечення на відзив Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області до суду подано 16 квітня 2019 року (а.с.41-43, т.с.7).

Відповідно до ухвали суду від 16.04.2019 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 16.05.2019 року. При цьому у даному судовому засіданні було відхилено клопотання прокурора про зупинення провадження у справі, у зв`язку із відсутністю підстав, на які вказують положення п.5 ч.1 ст.227 ГПК України.

07 травня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшла заява б/н від 06 травня 2019 року, якою, зокрема, долучено до матеріалів справи ряд додаткових документів.

15 травня 2019 року прокуратурою до суду подано клопотання № 05/3-10535-вих.19 від 15 травня 2019 року про залишення заяви відповідача про долучення доказів від 06 травня 2019 року без розгляду.

В судове засідання (16 травня 2019 року) представники Вінницької обласної державної адміністрації та третьої особи - Іллінецької міської об`єднаної територіальної громади) не з`явилися, не зважаючи на те, що про дату час та місце розгляду справи повідомлялися ухвалою суду, яка надсилалась їм рекомендованою кореспонденцією.

За результатами судового засідання (16 травня 2019 року) судом оголошено перерву до 30 травня 2019 року, про що постановлено ухвалу, яку зафіксовано у протоколі судового засідання.

29 травня 2019 року на адресу суду повторно надійшов електронний лист від Іллінецької міської ради з клопотанням провести судове засідання без участі повноважного представника. Оскільки лист не містив електронний цифровий підпис, судом не прийнятого його до уваги як офіційний документ.

Крім того, цього ж дня до суду представником відповідача подані письмові пояснення, які за результатами з`ясування думок учасників процесу в ході судового засідання судом до розгляду не приймаються з огляду на положення ч.8 ст.81 ГПК України, оскільки відповідачем не було дотримано строків та порядку подання заяв по суті справи.

Натомість не зважаючи на заперечення прокурора та представників позивачів, судом прийнято до розгляду надану відповідачем 30 травня 2019 року в якості доказу ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2019 року, оскільки поважність причин не подання її на стадії підготовчого провадження зумовлена об`єктивною неможливістю зробити це у відповідний строк.

Окрім того, з метою повного, всебічного і об`єктивного розгляду справи приймаються судом до розгляду подані відповідачем 07 травня 2019 року докази щодо розмірів земельних ділянок, адже в силу ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Після перерви в судове засідання для розгляду справи по суті з`явилися представники усіх учасників справи, окрім Іллінецької міської об`єднаної територіальної громади.

Під час нового розгляду справи по суті процесуальна позиція, мотиви та обґрунтування позовних вимоги прокурора у порівнянні із попереднім розглядом залишилися незмінними. Останній наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, актуалізувавши свої доводи з урахуванням висновків ВС України, викладених у постанові від 29 січня 2019 року, у відповіді на відзив від 29 березня 2019 року (а.с.231-237, т.с.6). Так, ним зазначено: технічна документація по видачі державного акту на право користування землею була виготовлена після видачі самого акту, що унеможливлює розгляд депутатами сільської ради та прийняття відповідного рішення з питань видачі Держгоспу Жорнище вказаного акту; з протоколу сесії Жорницької сільської ради народних депутатів вбачається, що питання щодо видачі державного акту взагалі не виносилось на сесію та не розглядалось; існує кримінальна справа, у якій обвинувачується посадова особа у вчиненні дій щодо видачі завідомо неправдивого документу - рішення Жорницької сільської ради народних депутатів Іллінецького району про видачу оспорюваного державного акту; протягом розгляду справи до матеріалів не долучено оригіналу рішення органу місцевого самоврядування про видачу державного акту на право постійного користування землею, з огляду на що, на думку прокурора, ним вірно обрано спосіб захисту порушеного права, шляхом визнання недійсним акту; на момент видачі спірного державного акту СВАТ Жорнище , яке є правонаступником Держгоспу Жорнище , уже існувало, що у тому числі також стверджується листом архівного відділу Іллінецької районної державної адміністрації від 03 травня 2018 року за №31.02-3, а дані докази, як вважає прокурор, надають можливість господарському суду відійти від висновків Апеляційного суду Вінницької області у справі №140/470/15-ц; недоведеність відповідачем передачі до його статутного капіталу за передавальними актами права постійного користування спірними земельними ділянками, що стверджується інформацією Регіонального відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області; перевищення Жорницькою сільською радою народних депутатів своїх повноважень щодо передачі у користування земель лісового і водного фонду поза межами населеного пункту, що також підтверджено висновком ВС України у судовому акті, яким справу спрямовано на новий розгляд.

Що стосується строків позовної давності, то прокурор, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №372/1387/13-ц, наголосив, що прокурором та позивачами строк позовної давності пропущено з поважних причин, оскільки його початок збігається із датою виявлення порушення, а не з моменту його фактичного вчинення. Так, Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області інформація про порушення інтересів держави невідкладно направлена до органів прокуратури, яка також без зволікань на неї відреагувала шляхом подання позовної заяви. При цьому Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області з незалежних від нього причин не могло довідатись про порушення земельного, лісового та водного законодавства, так як свої повноваження на здійснення функцій держави у сфері державного нагляду в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності отримало з липня 2016 року. У свою чергу Вінницька обласна державна адміністрація не мала можливості самостійно встановити порушення земельного та лісового законодавства, яке допущено Жорницькою сільською радою.

За вказаних підстав, прокурор просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представники позивачів підтримали позовні вимоги в повному обсязі, надавши пояснення, які за своїм змістом є аналогічними доводам прокурора.

Окремо представник Вінницької обласної держаної адміністрації наголосила про порушення прав облдержадміністрації, оскільки землі лісового та водного фонду, які були передані за розпорядженням №307 від 25 вересня 2002 року ВОКСЛП Віноблагроліс фактично не перебувають у його користуванні, а відповідна технічна документація ним замовлена для виготовлення у 2016 році. Про порушення інтересів держави позивач дізнався лише в 2014 році після подання відповідної позовної заяви прокурором.

У свою чергу представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області доповнила, що на даний момент між відповідачем та ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області укладено низку договорів оренди землі, предметом яких є земельні ділянки, котрі були об`єктом користування за оспорюваним державним актом, а відтак дані обставини свідчать про фактичне визнання відповідачем недійсності зазначеного державного акту.

Щодо строку позовної давності, то представник позивача вважає, що його пропущено із поважних причин, тому просила його поновити. У якості поважності пропуску строку вона вказала, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення здійснює лише з 01 січня 2013 року, при цьому попереднім розпорядником Головному управлінню не було передано жодних документів щодо передачі ним зазначених земель у користування чи у власність. Тому фактично позивач дізнався про порушене право з моменту подання відповідного позову прокурором.

Третя особа - Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство Віноблагроліс під час розгляду справи по суті підтримало твердження та позицію прокурора і позивачів.

Представник відповідача під час розгляду справи суті щодо заявленого позову заперечив повністю. З урахуванням висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року, та в доповнення до своєї процесуальної позиції під час попереднього розгляду справи у своєму відзиві на позовну заяву (а.с.201-206, т.с.6) акцентував увагу на преюдиційність рішення Апеляційного суду Вінницької області від 07 жовтня 2015 року у цивільній справі №140/470/15-ц щодо прийняття Жорницькою сільською радою рішення про видачу державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та щодо часткового розпаювання земельної ділянки. Також він вказав, що залишається чинним та нескасованим рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого було видано оспорюваний державний акт. Окрім того, на думку представника відповідача, позивачами не доведено яким чином оспорюваний державний акт порушує їхні права. Адже Головним управлінням Держгеокадастру зазначається, що воно є розпорядником земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема, і тих, що входять до державного акту на право постійного користування серії І-ВН №000001 від 24 жовтня 1996 року. Водночас ним також підтверджено передачу цих земельних ділянок в оренду, чим погоджено правомірність їх використання та отримання до Державного бюджету коштів за їхню оренду. Дані обставини, на переконання представника відповідача, спростовують порушення прав Головного управління Держгеокадастру.

Крім того, представник відповідача не вбачає порушення прав і Вінницької обласної державної адміністрації, оскільки земельні ділянки лісового та водного фонду, які увійшли до оспорюваного державного акту, розпорядженням Вінницької ОДА №307 від 25 вересня 2002 року були передані у постійне користування Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблагроліс". Дані обставини навпаки доводять відсутність порушення прав Вінницької ОДА, яка розпорядилася частиною спірної земельної ділянки ще в 2002 році.

Також представник відповідача наполягав на застосуванні до позовних вимог строків позовної давності, які як прокурором, так і позивачами однозначно були пропущені, при цьому поважні причини їх поновлення відсутні. Зокрема, Вінницька ОДА знала чи могла довідалися про порушення своїх прав у 2002 році, а попередник Головного управління Держгеокадастру Держкомзем не був позбавлений можливості дізнатися та захистити своє право ще із 2004 року із технічної документації, яка зберігається у Державному фонді документації із землеустрою.

За вказаних підстав, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Під час нового судового розгляду судом встановлено таке.

24 жовтня 1996 року Жорницькою сільською радою видано державний акт серії НОМЕР_1 , згідно з яким Держгоспу "Жорницький" у постійне користування передано земельну ділянку загальною площею 3048,64 га, з яких: 2577,2 га земель сільськогосподарського призначення, 266,7368 га земель лісогосподарського призначення та 9,2 га земель водного фонду (а.с. 36-39, т.с.1). Цей державний акт видано відповідно до рішення 8 сесії 22 скликання Жорницької сільської ради від 15 серпня 1996 року.

У рішенні 8 сесії 22 скликання від 15 серпня 1996 року Жорницької сільської ради зазначено, що розглянувши технічну документацію по видачі державного акту на право постійного користування землею Держгоспу "Жорницький" с. Жорнище, розроблену Вінницьким філіалом інституту землеустрою, сільська Рада народних депутатів вирішила видати державний акт на право постійного користування землею Держгоспу "Жорницький" с. Жорнище загальною площею 3048,64 га. При цьому з наявної в матеріалах справи технічної документації по видачі державного акта на право постійного користування землею Держгоспу "Жорницький" вбачається, що вона була виготовлена 05 листопада 1996 року (а.с.192-228, т.с.1), тобто після видачі держакта від 24 жовтня 1996 року.

З протоколу сесії Жорницької сільської ради народних депутатів 8 сесії 22 скликання від 15 серпня 1996 року вбачається, що питання щодо видачі державного акта на право постійного користування Держгоспу "Жорницький" на вказану сесію не виносилося та не розглядалося і в Жорницькій сільській раді рішення з даного приводу відсутнє, що підтверджується листом Жорницького сільського голови від 13 листопада 2014 року №709, наданим на запит слідчого СВ Іллінецького РВ УМВС України у Вінницькій області.

Із вказаного державного акту вбачається, що земельні ділянки розташовані на території с. В`язовиця, с. Жорнище, Жорницької, Красненківської, Якубівської сільських рад Іллінецького району, Іваньківської сільської ради Липовецького району та Бондурівської сільської ради Немирівського району за межами населеного пункту.

У подальшому в зв`язку з реформуванням колишніх державних сільськогосподарських підприємств (радгоспів) Вінницької області на засадах колективної та приватної власності на землю і майно та створення на їх основі різних типів господарських структур, відповідно до вимог статті 27 ЗК України (в редакції, чинній з 22.06.1993) Вінницькою обласною радою 26 червня 2001 року прийнято рішення №446 "Про припинення права користування земельними ділянками лісового фонду колишніх державних сільськогосподарських підприємств (радгоспів"), яким припинено право постійного користування землями лісового фонду колишніх державних сільськогосподарських підприємств (радгоспів) області згідно Переліку, в т.ч. і Держгоспу "Жорницький" (а.с.100, т.с1).

Розпорядженням Вінницької ОДА №307 від 25.09.2002 "Про надання в постійне користування земель лісового фонду колишніх державних сільськогосподарських підприємств (радгоспів) Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблагроліс" земельні ділянки лісогосподарського призначення колишнього Держгоспу "Жорницький" передано у постійне користування Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблагроліс" (а.с.203-204. т.с.3).

Вказані рішення і розпорядження не скасовані і є чинними.

В матеріалах справи міститься вирок Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 липня 2016 року (а.с.93-103, т.с.3), яким ОСОБА_1 виправдано у зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України.

Цим вироком встановлено, що питання передачі земель Жорницької сільської ради Держгоспу "Жорницький" у постійне користування розглядалося на 22 сесії 8 скликання 15 серпня 1996 року. Веденням усієї документації, що стосувалася підготовки та проведення 8 сесії 22 скликання Жорницької сільської ради займалася лише одна особа - секретар сільської ради, в коло чиїх обов`язків входили: реєстрація вхідної кореспонденції, підготовка порядку денного сесії, ведення і виготовлення протоколу сесії, виготовлення рішень сесії сільської ради. Однак, недбале та безвідповідальне ставлення секретаря сільської ради до виконання своїх обов`язків значною мірою спотворило дійсні обставини перебігу сесії Жорницької сільської ради 15 серпня 1996 року.

Зазначений вирок у результаті неодноразового апеляційного та касаційного перегляду ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15 травня 2019 року залишено без зміни.

Також в матеріалах справи наявне рішення Апеляційного суду Вінницької області від 07 жовтня 2015 року у цивільній справі №140/470/15-ц, яким скасовано рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 27 травня 2015 року в частині задоволення зустрічного позову про визнання за ПАТ "Жорнище" права постійного користування земельною ділянкою площею 3048,64 га згідно Державного акта серії НОМЕР_1 на право постійного користування земельною ділянкою, виданого 24 жовтня 1996 року Жорницькою сільською радою, та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог. В частині відмови у позові ОСОБА_2 до ПАТ "Жорнище" про визнання недійсним цього Державного акта рішення від 27 травня 2015 року залишено без змін (а.с.48-54, т.с.3).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача, позицій третіх осіб та наявних у справі доказів, суд виходив із такого.

Відповідно до ч.5 ст.310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

У своєму судовому акті Верховний Суд звернув увагу на такі обставини справи.

По-перше, касаційна інстанція вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність прийняття Жорницькою сільською радою рішення від 15 серпня 1996 року про надання у постійне користування Держгоспу "Жорницький" земельної ділянки загальною площею 3048,64 га, який (висновок) обґрунтовується тим, що наявна в матеріалах справи технічна документація по видачі Державного акта на право постійного користування землею Держгоспу "Жорницький" була виготовлена 05 листопада 1996 року, тобто після видачі Держакта від 24 жовтня 1996 року, та у протоколі 8 сесії Жорницької сільської ради 22 скликання від 15 серпня 1996 року питання щодо надання Держгоспу "Жорницький" у постійне користування спірної земельної ділянки не відображено, оскільки рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 07 жовтня 2015 року у цивільній справі №140/470/15-ц, на відміну від вироку Іллінецького районного суду Вінницької області від 18 липня 2016 року у кримінальній справі №131/879/15-к, встановлено певні преюдиціальні факти, як-от: Жорницькою сільською радою народних депутатів 22 скликання від 15 серпня 1996 року прийнято рішення про видачу Державного акту на право постійного користування землею Держгоспу "Жорницький" загальною площею 3048,64 га і вказане рішення ніким з 1996 року не оскаржувалося; на час розгляду справи судом згідно даних Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області) вказана в Державному акті земельна ділянка була частково розпайована і в цій частині право постійного користування було припинено, внаслідок чого ПАТ "Жорнище" як правонаступник СВАТ "Жорнище" і Держгоспу "Жорницьке" має право надане Державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 , виданим 24 жовтня 1996 року Жорницькою сільською радою народних депутатів, стосовно частини земельної ділянки.

Враховуючи даний висновок касаційної інстанції та досліджені докази, які містяться в господарській справі, суд приходиться до висновку, що обставини щодо прийняття Жорницькою сільською радою рішення про видачу Державного акту на право постійного користування землею Держгоспу "Жорницький" загальною площею 3048,64 га є встановленими та доведеними, оскільки в силу імперативних положень частини 4 статті 75 ГПК України вказані фактичні дані є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню при розгляді цієї справи. При цьому рішення органу місцевого самоврядування щодо видачі оспорюваного акту не оскаржувалося та є чинним.

Вказані преюдиційні факти спростовують доводи прокурора та позивачів про неприйняття Жорницькою сільською радо рішення щодо видачі оспорюваного державного акту.

Окрім того, на момент розгляду даної справи у кримінальній справі №131/879/15-к залишається чинним виправдувальний вирок, який для суду у цій справі є обов`язковим лише в частині вчинення особою, яка обвинувачувалася, певних діянь, а не обставин, що підлягають з`ясуванню в господарській справі.

Під час розгляду справи як і рішенням суду у цивільний справі №140/470/15-ц, так і наявними у справі доказами підтверджено розпаювання частини земель. З`ясовуючи розмір земельних ділянок, які було розпайовано, суд бере до уваги пояснення, викладені у заяві відповідача від 07 травня 2019 року та долучені до них докази (технічну документацію (а.с.61-117, т.с.). Так, акт було видано на 3048,64 га, відповідачем було замовлено технічну документацію із землеустрою для обслуговування мана СВАТ Жорнище на земельні ділянки загальною площею 47,0102 га, Вінницькою обласною державною адміністрацією було передано у користування ВОКСЛП Віноблагроліс 266,7368 га земель лісового господарства. При цьому 9,2 га земель водного фонду на сьогоднішній день передано відповідачу в оренду. Також Головним управлінням Держземагенства у Вінницькій області передано в оренду ОСОБА_3 . земельні ділянки загальним розміром 58,09 га. Відтак решта земельних ділянок у загальному розмірі 2614,64 га фактично розпайовано, чим підтверджено припинення права постійного користування відповідача на зазначені землі відповідно до оспорюваного державного акту у цій частині.

По-друге, Верховним Судом зазначено, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Жорницька сільська рада не була наділена повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками лісового і водного фондів, які були надані Держгоспу "Жорницький" на праві постійного користування, а відтак при прийнятті рішення від 15 серпня 1996 року та видачі оспорюваного акта діяла з перевищенням своїх повноважень, порушуючи вищенаведені норми земельного, лісового та водного законодавства.

З огляду на вказаний правовий висновок та відповідно до вимог законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статей 76, 77 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землями лісового фонду визнаються землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства. Землі лісового фонду використовуються за цільовим призначенням для ведення лісового господарства. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів за погодженням із державними органами лісового господарства можуть надавати колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, радгоспам, іншим підприємствам, установам, організаціям і громадянам у тимчасове користування землі лісового фонду, що є у користуванні державних лісогосподарських підприємств, установ і організацій, для сільськогосподарських цілей.

Згідно з частинами 1, 3 статті 19 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; з земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу; для ведення селянського (фермерського) господарства, у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів.

Пунктом 1 частини 1 статті 13 ЛК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

Відповідно до статті 10 ВК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до відання сільських, селищних, міських та районних у містах Рад народних депутатів у галузі регулювання водних відносин на їх території належить: 1) здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; 2) контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; 3) встановлення правил загального користування водними об`єктами в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу; 4) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення діяльності підприємств та інших об`єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції; 5) організація роботи, пов`язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій; 6)організація інформування населення про стан водних об`єктів, а також про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров`я людей, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод; 7) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що до загальної площі земель, на які оформлено оспорюваний держакт, входять земельні ділянки лісогосподарського призначення площею 266,7368 га та земельні ділянки водного фонду площею 9,2 га, які розташовані поза межами населеного пункту (с. Жорнище), Жорницька сільська рада не була наділена повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками лісового і водного фондів, які були надані Держгоспу "Жорницький" на праві постійного користування, а відтак при прийнятті рішення від 15 вересня 1996 року та видачі оспорюваного акта діяла з перевищенням своїх повноважень, порушуючи вищенаведені норми земельного, лісового та водного законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає, що державний акт у частині надання у постійне користування Держгоспу Жорницький земель лісового і водного фонду є протиправним.

Разом із тим, суд бере до уваги заяву відповідача щодо застосування строків позовної давності.

Статтею 256 ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ст. 267 ЦК України).

На позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності або іншого речового права держави, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади, поширюється положення ст. 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав і законних інтересів.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №359/2421/15-ц та постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 у справі №32/5009/5385/11, від 10 квітня 2018 року у справі 11/5009/77731/11, від 11 квітня 2018 у справі №30/5009/7730/11, від 16 квітня 2018 у справі 18/5009/7393/11.

З огляду на наведені положення чинного законодавства та правові висновки Верховного Суду, обізнаність державного органу, в інтересах якого звертається прокурор, фактично ототожнюється із обізнаністю прокурора. Відтак дослідженню під час розгляду справи питання щодо строків позовної давності підлягають обставини, які підтверджують з якого моменту позивачі фактично дізналися або могли дізнатися про існування оспорюваного державного акту.

Матеріалами справи підтверджено, що Вінницька обласна державна адміністрація була обізнана про по існування оспорюваного державного акту з моменту винесення розпорядження №307 від 25 вересня 2002 року "Про надання в постійне користування земель лісового фонду колишніх державних сільськогосподарських підприємств (радгоспів) Вінницькому обласному комунальному спеціалізованому лісогосподарському підприємству "Віноблагроліс". У свою чергу Держкомзем, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, міг дізнатися про наявність оспорюваного акту ще у 2004 році з технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки з метою паювання земель СВАТ Жорнище , яка зберігається у Регіональному фонді документації із землеустрою (Положення про Державний фонд документації із землеустрою, затверджений постановою КМУ від 17 листопада 2004 року №1553).

Натомість прокурор в інтересах позивачів звернувся до господарського суду з позовом лише у 2014 році, пропустивши 3-річний строк позовної давності.

Посилання прокурора на те, що він дізнався про порушення права за результатами проведеної перевірки дотримання вимог земельного законодавства, а позивачів на те, що вони в силу відсутності повноважень не могли дізнатися раніше, ніж прокурором подано позов, до уваги судом не беруться, спростовуються наведеним вище, а також не узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду. При цьому наведена прокурором правова позиція Великої Палати Верховного Суду також ототожнює обізнаність прокурора та державного органу, в інтересах якого він звертається, проте обставини у тій справі відрізняються від обставин у даній справі в частині моменту, коли державний орган дізнався або міг дізнатися про порушення свого права.

Разом із тим, суд не вбачає поважності причин пропуску строку позовної давності, оскільки ні прокурором, ні позивачами не надано на підтвердження цього відповідних доказів, які вказували на об`єктивно непереборні обставини, які б не залежали від їхньої волі, тобто пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Більше того, на переконання суду, не вбачається порушення будь-якого права Вінницької обласної державної адміністрації як одного із позивачів, за захистом якого слід звернутися до суду, оскільки право постійного користування земельними ділянками, на які було видано оспорюваний державний акт, у 2002 році за рішенням Вінницької обласної ради від 26 червня 2001 року було припинено, а розпорядженням Вінницької ОДА №307 від 25 вересня 2002 року земельні ділянки лісогосподарського призначення колишнього Держгоспу "Жорницький" передано у постійне користування Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс".

Відтак позовні вимоги Вінницької обласної державної адміністрації, окрім іншого, також не підлягають задоволенню із підстав відсутності порушеного права

Що стосується посилання третьої особи на те, що землі лісового фонду фактично не перебувають у неї в користуванні, то, на думку суду, вона не позбавлена права звернутися до суду за захистом своїх прав з цього приводу, адже як вказувалось вище, юридичний факт у вигляді розпорядження Вінницької ОДА для цього наявний. Втім, наведене також жодним чином не підтверджує порушення прав Вінницької ОДА у цьому спорі.

Таким чином, оспорюваний акт в частині передачі у постійне користування земель водного та лісового фонду не зважаючи на його очевидну протиправність не підлягає визнанню недійсним з підстав пропуску позивачами строків позовної давності.

По-третє, касаційний суд також зазначив, що суди дійшли правильного висновку про недоведеність передачі за передавальними актами, у зв`язку з правонаступництвом від Держгоспу "Жорницький" до СВАТ "Жорнище" як правонаступника ОСОБА_4 "Жорницький", а надалі від СВАТ "Жорнище" до ПАТ "Жорнище" як правонаступника СВАТ "Жорнище" земельної ділянки площею 3046,64 га, та недоведеність державної реєстрації за СВАТ "Жорнище", а в подальшому за ПАТ "Жорнище" права постійного користування спірною земельною ділянкою, тоді як за інформацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, під час приватизації Держгоспу "Жорницький" в матеріалах інвентаризації станом на 01 листопада 1995 року право користування земельною ділянкою не обліковувалось і не увійшло до статутного капіталу СВАТ "Жорнище".

Враховуючи вказану вище позицію та наявні у справі докази, суд також приходить до висновку про підтвердження цих обставин.

Так, згідно з п. 1.1 статуту Публічного акціонерного товариства «Жорнище» , Публічне акціонерне товариство «Жорнище» є правонаступником майнових прав і обов`язків Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Жорнище» , утвореного на підставі рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України у Вінницькій області (наказ №90-ВВ від 02.02.1996р) шляхом перетворення державного підприємства - Держгоспу «Жорницький» у Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство «Жорнище» і є правонаступником Держгоспу «Жорницький» .

Як стверджує відповідач, він як правонаступник СВАТ «Жорнище» є добросовісним користувачем земельної ділянки відповідно до Державного акту на право постійного користування серії І-ВН № 000001 від 24 жовтня 1996 року.

Водночас ч.2, 3 та 4 ст. 107 ЦК України встановлено, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Доказів передання по передавальним актам у зв`язку з правонаступництвом від Держгоспу «Жорницький» до СВАТ «Жорнище» як правонаступника Держгоспу «Жорницький» , а від СВАТ «Жорнище» до ПАТ «Жорнище» як правонаступника СВАТ «Жорнище» земельної ділянки площею 3046,64 га та доказів державної реєстрації за СВАТ «Жорнище» , а в подальшому за ПАТ «Жорнище» права постійного користування спірною земельною ділянкою відповідачем суду не надано.

Тоді як матеріали справи містять докази протилежного, а саме за інформацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області під час приватизації в матеріалах інвентаризації Держгоспу «Жорницький» станом на 01 листопада 1995 року право користування земельною ділянкою не обліковувалось і не увійшло до статутного капіталу СВАТ «Жорнище» . Для внесення в план приватизації відомостей про земельну ділянку регіональному відділенню було надано копію Державного акту (серія І НОМЕР_2 ) на право постійного користування землею Держгоспом «Жорницький» . Акт приймання-передачі (розподільчий або передаточний баланс) про передачу земельних ділянок та інших документів, які свідчать про передачу земельних ділянок у користування СВАТ «Жорнище» від Держгоспу «Жорницький» не складалися. (т.3, а.с.190).

У свою чергу підстави для припинення права користування землею визначені ст.ст. 27, 28 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Так, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється, зокрема, у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; використання землі не за цільовим призначенням; вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 Кодексу. Право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки; припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 Кодексу. Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1-3 частини першої ст. 27, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів.

Наведеним спростовуються доводи відповідача, що право постійного користування землею перейшло до нього в силу закону.

Таким чином, судом встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою за оспорюваним актом не перейшло до відповідача як до правонаступника, внаслідок чого було припинено.

Разом із тим, і в даному випадку суд з огляду на подану представником відповідача заяву про застосування позовної давності та враховуючи встановлення при цьому пропущення строку позовної давності позивачами, приходить до висновку відмовити у задоволенні позову щодо визнання недійсним акту з проаналізованих вище обставин.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, достатності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Слід звернути увагу, що при прийнятті рішення суд керувався таким.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що законним є рішення, ухвалене господарським судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно із ч.4 ст.4 ГПК України суд, зокрема, застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як визначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» , яке 10 травня 2011 року набрало статусу остаточного, одним із критеріїв обґрунтованості судового рішення є те, щоб продемонструвати сторонами, що вони почуті.

В рішеннях Європейського суду з прав людини наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" від 26 жовтня 1984 року та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року).

З огляду на те, що судом детально досліджено усі наявні у справі матеріали, розглянуто та заслухано доводи усіх учасників процесу та не залишено поза увагою жодний їхній аргумент, у суду наявні правові підстави вважати прийняте рішення законним та обґрунтованим, з огляду на що у сторін не повинно виникнути сумнівів, що вони почуті.

Таким чином, рішення господарського суду відповідає завданням господарського судочинства, що цілком узгоджується із положеннями ст.2 та ч. 3 ст.236 ГПК України.

Що стосується розподілу судових витрат, то в силу положень ст.129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову в повному обсязі судові витрати несе позивач.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 10 червня 2019 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. 7 прим.:

1 - до справи

2 - Прокуратурі Вінницької області - вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21100;

3 - Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області - вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027;

4 - Вінницькій обласній державній адміністрації - вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21100;

5 - ПАТ "Жорнище" - вул. Бойка, 17, с. Жорнище, Іллінецький район., Вінницька обл., 22721;

6 - Іллінецька міська ОТГ - вул. Соборна, 19, м. Іллінці, Вінницька область, 22700;

7 - ВОКСЛП "Віноблагроліс" - вул. Тарногродського, 9, м. Вінниця, 21022.