Рішення

від 11.06.2019 по справі 910/4231/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2019Справа № 910/4231/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія

Альфа-Гарант

до Товариства з обмеженою відповідальністю СТК Лютіч

про стягнення 65.673,99 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

03.04.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант до Товариства з обмеженою відповідальністю СТК Лютіч про стягнення 65.673,99 грн страхового відшкодування.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу № 06-PR\01-100-00003 від 27.05.2017 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Ford Mondeo Trend, державний номер НОМЕР_1 у розмірі 149.820,00 грн. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Mercedes Benz S 550, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , яким скоєно ДТП застрахована ПАТ Українська пожежно-страхова компанія (поліс № АК/2776986), у зв`язку з чим позивач звернувся до останнього із заявою про відшкодування шкоди. 01.11.2018 ПАТ Українська пожежно-страхова компанія виплатило позивачу страхове відшкодування у розмір 84.146,01 грн. Оскільки ОСОБА_1 відповідно до наказу № 416/К від 27.02.2012 перебував у трудових відносинах з ТОВ "СТК Лютіч", тому останній на підставі ст.ст. 1172, 1194 Цивільного кодексу України має відшкодувати різницю між фактичними витратами та виплаченим відшкодуванням в сумі 65.673,99 грн.

09.03.2019 позивачем до суду подано додаткові документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4231/19 від 10.04.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

17.04.2019 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/4231/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою суду було зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 22.04.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049654492 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 21, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 10.04.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 22.04.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 02.05.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049654492, а отже відповідач мав подати відзив до 17.05.2019 включно.

Відповідач вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 22.04.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З постанови Печерського районного суду м. Києва від 09.11.2018 у справі № 757/12285/18-п вбачається, що 15.02.2018 о 13:10 год. ОСОБА_1 в м. Києві, на бульв. Дружби Народів, 40а, керуючи автомобілем марки Mercedes Benz S 550, державний номер НОМЕР_2 , не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Ford Mondeo Trend, державний номер НОМЕР_1 , чим порушив 13.1 Правил дорожнього руху України.

Даною постановою суду ОСОБА_1 визнано винним за вчинене правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрито за закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки Ford Mondeo Trend, державний номер НОМЕР_1 застрахований у Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави № 06-PR/01-100-00003 від 27.05.2017.

Згідно рахунку Фізичної особи - підприємця Савченко Р.В. № АГ-1 від 16.04.2018 та калькуляції на ремонт автомобіля до рахунку вартість ремонту пошкодженого автомобіля марки Ford Mondeo Trend, державний номер НОМЕР_1 , склала 149.820,00 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 3 статті 20 Закону України Про страхування страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України Про страхування визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

За страховим випадком позивачем складено страховий акт № СТ/18/0038 від 20.04.2018, а також розраховано суму страхового відшкодування.

Вказаним страховим актом позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в загальному розмірі 149.820,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що кошти в загальному розмірі 149.820,00 грн були перераховані страховиком (позивачем) ФОП Савченку Р.В . згідно платіжних доручень № ІD-105203 від 20.04.2018 та ІD-105623 від 04.05.2018.

Цивільна відповідальність транспортного засобу автомобіля марки Mercedes Benz S 550, державний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, застрахована у ПАТ Українська пожежно-страхова компанія згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/2776986.

Відповідно до умов договору (полісу) № АК/2776986 страховик зобов`язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля Mercedes Benz S 550, державний номер НОМЕР_2 .

Зокрема, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 100.000,00 грн, розмір франшизи не визначено.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного Mercedes Benz S 550, державний номер НОМЕР_2 застрахована у ПАТ Українська пожежно-страхова компанія згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/2776986, позивач звернувся до ПАТ Українська пожежно-страхова компанія з вимогою виплатити страхове відшкодування.

Позивач зазначає, що ПАТ Українська пожежно-страхова компанія виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі ліміту відповідальності за полісом № АК/2776986, зокрема в сумі 84.146,01 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1936 від 01.11.2018.

Частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки Mercedes Benz S 550, державний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) (п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди ).

Як вбачається з матеріалів справи транспортний засіб Mercedes Benz S 550, державний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки Ford Mondeo Trend, державний номер НОМЕР_1 , належить Товариству з обмеженою відповідальністю СТК Лютіч .

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди встановлена постановою суду, згідно якої винним у вчиненні адміністративного правопорушення, внаслідок якого сталася дорожньо-транспортна пригода, визнаний водій автомобіля Mercedes Benz S 550, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ СТК Лютіч , що підтверджується наказом останнього № 416/К від 27.02.2012 та довідкою відповідача № 29 від 01.04.2019.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Верховним судом України у листі від 19.07.2011 Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування висловлено правову позицію, згідно якої визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач зобов`язаний виплатити різницю між фактичним розміром шкоди (149.820,00 грн) та страховою виплатою (84.146,01 грн), що становить 65.673,99 грн.

В матеріалах справи наявна регресна вимога № 03/19 від 03.01.2019 до відповідача про сплату страхового відшкодування в розмірі 65.673,99 грн. Проте доказів надіслання її відповідачу позивачем не подано.

Разом з цим, відповідно до рішення Конституційного суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п`ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п`ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу марки Ford Mondeo Trend, державний номер НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості виплаченого відшкодування, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача шкоди підлягають задоволенню в розмірі 65.673,99 грн.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СТК Лютіч (01103, м. Київ, вул. Залізничне Шосе, 21, код ЄДРПОУ 25386934) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Альфа-Гарант (01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) 65.673 (шістдесят п`ять тисяч шістсот сімдесят три) грн 99 коп. страхового відшкодування, 1.921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова