Рішення

від 30.05.2019 по справі 911/144/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2019 р. м. Київ Справа № 911/144/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40)

до Державного підприємства «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого Прориву, буд. 84)

про стягнення 38820,72 грн. переплати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7777 від 23.02.2017 р.,

секретар судового засідання: Демідова А.А.

представники сторін:

від позивача: Серебрякова Н.С. (довіреність № 2376/01 від 19.03.2019 р.);

від відповідача: Фатєєв А.О. (ордер ДП № 2090/043 від 14.03.2019 р.).

Обставини справи:

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (далі - відповідач) про стягнення 38820,72 грн. переплати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7777 від 23.02.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 19.06.2018 р. в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області Північним офісом Держаудитслужби було проведено перевірку, за результатами якої були встановлені порушення законодавства, а саме - здійснення за рахунок бюджетних коштів покриття витрат сторонньої юридичної особи - Державного підприємства Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів (правонаступник - Державне підприємство «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» ) по утриманню орендованого за договором № 7777 від 23.02.2017 р. приміщення та за спожиті нею послуги з теплопостачання на суму 38820,72 грн., внаслідок чого було завдано збитків Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області на зазначену суму, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 38820,72 грн. переплати, а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2019 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.03.2019 р.

05.03.2019 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 204 від 01.03.2019 р. (вх. № 4447/19 від 05.03.2019 р.) на позов, за змістом якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що на момент виникненням підстав для претензій позивача балансоутримувачем нерухомого майна було Державне підприємство «Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів» , яке згідно наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 139 від 06.02.2018 р. «Про реорганізацію державного підприємства «Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів» перебувало в стадії реорганізації шляхом приєднання до ДП «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» . 15.02.2018 р. в офіційному засобі масової інформації «Урядовий кур`єр» було оприлюднено повідомлення про початок ліквідаційної процедури та встановлено період пред`явлення вимог кредиторами строком у 2 місяці. За наслідками спливу строку пред`явлення кредиторських вимог Міністерством економічного розвитку і торгівлі України був складений та затверджений передавальний акт, до якого не було включено вимоги ГУ Пенсійного фонду України у Київській області. На переконання відповідача, останнім не було завдано позивачеві жодної шкоди, послуги відповідачем надавались відповідно до вимог чинного законодавства України, а заборгованість правопопередника ДП «УКРЦПСЗПС» було прийнято відповідачем до свого балансу без включення претензій від ГУ Пенсійного фонду України в Київській області.

01.04.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь № 2690/07-02 від 28.03.2019 р. (вх. № 6470/19 від 01.04.2019 р.) на відзив, за змістом якої позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з огляду на те, що посилання відповідача на закінчення строку для заявлення вимог кредиторами є, на думку позивача, безпідставним та таким, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки правонаступник всім своїм майном відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, що припиняється. Окрім цього, позивач, посилаючись на статтю 112 Цивільного кодексу України, наголошує, що вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред`явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Отже, оскільки припинення юридичної особи Державного підприємства «Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів» відбувалося шляхом приєднання до ДП «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» , то всі зобов`язання, встановлені договорами, та майно юридичної особи, що реорганізовувалась, були фактично передані правонаступнику, яким і є відповідач, а відтак всі вимоги щодо зобов`язань вирішуються у встановленому законодавством порядку.

Окрім того, позивач вказує, що балансоутримувач завідомо застосовував при обрахунку сум платежів за комунальні послуги (теплопостачання) збільшені тарифи та не взяв до уваги вимоги, затверджені Кабінетом Міністрів України для неприбуткових бюджетних організацій, як то було визначено умовами договору, а отже ГУ Пенсійного фонду України у Київській області не може нести відповідальність за недобросовісні дії ДП «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» .

У судовому засіданні 13.05.2019 р. представник відповідача подав заперечення б/н від 08.05.2019 р. (вх. № 9282/19 від 13.05.2019 р.) на відповідь позивача на відзив, за змістом якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з огляду на те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, на переконання відповідача, не звернулось у визначений чинним законодавством та комісією з реорганізації строк до ДП «Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів» з кредиторськими вимогами до юридичної особи, що припиняється, внаслідок чого відповідне грошове зобов`язання не увійшло до передавального акту, а обов`язки попередньої юридичної особи - Державного підприємства «Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів» не перейшли до відповідача. При цьому, представник відповідача зазначав про направлення зазначених заперечень на відповідь на відзив поштою у встановленому порядку, проте до господарського суду Київської області станом на час проведення судового засідання 13.05.2019 р. вказані заперечення не надійшли.

У судовому засіданні 13.05.2019 р. представник позивача підтримувала позовні вимоги; представник відповідача заперечував проти позову та підтримував позицію, викладену у запереченні б/н від 08.05.2019 р. (вх. № 9282/19 від 13.05.2019 р.).

У судовому засіданні 13.05.2019 р. представники позивача та відповідача заявили про надання суду всіх наявних у ГУ Пенсійного фонду України у Київській області та ДП «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» доказів, що мають значення для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.05.2019 р.

14.05.2019 р. до господарського суду Київської області від ДП «Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів» надійшло зазначене вище заперечення на відповідь на відзив б/н від 08.05.2019 р. (вх. № 9388/19 від 14.05.2019 р.).

У судовому засіданні 30.05.2019 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала у повному обсязі; представник відповідача проти позову заперечував.

У судовому засіданні 30.05.2019 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

23.02.2017 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7777, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 286,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, 8-а, та перебувають на балансі Державного підприємства Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів (балансоутримувач).

Згідно з п. 3.1 договору оренди, орендна плата становить 1 грн. на рік без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 5.10 договору передбачено обов`язок орендаря здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, та протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендаря.

Договір укладений строком на 10 років та діє з 23.02.2017 р. (п. 10.3 договору).

Об`єкт оренди був переданий орендарю 23.02.2017 р., що підтверджується відповідним актом приймання-передавання орендованого майна.

16.03.2018 р. між Державним підприємством Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів (балансоутримувач) та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області (орендар) було підписано договір № 1434 про відшкодування витрат на утримання будівлі та компенсацію комунальних послуг, відповідно до умов якого балансоутримувач зобов`язувався забезпечувати утримання нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, 8-а, а орендар зобов`язувався брати участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт, пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі.

Пунктом 4.1 договору № 1434 визначено, що розмір плати за обслуговування та утримання будівлі та прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт й послуг, які надаються балансоутримувачу житлово-експлуатаційними та іншими суб`єктами господарювання, визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування та утримання будівлі, комунальні та інші послуги.

Визначення нормативів витрат користувача в місяць: теплопостачання - 20,23% від фактично використаного теплоносія в місяць; експлуатаційні послуги, пов`язані з утриманням будинків, споруд та прибудинкової території, в т.ч. утримання в чистоті будівель - 20,23% від фактично сплаченого за місяць (пп. 4.1.1 п. 4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору встановлено, що орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на комунальні послуги за діючими розцінками і тарифами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України для неприбуткових організацій, які фінансуються з державного бюджету.

У відповідності з п. 4.3 договору сума коштів на відшкодування витрат на утримання будівлі та надання комунальних послуг та строки розрахунків погоджується сторонами в окремих, належним чином оформлених, додаткових угодах до цього договору.

Відповідно до п. 4.5 договору орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на підставі акту приймання-передачі наданих послуг до цього договору протягом 30-ти банківських днів після його отримання.

17.07.2018 р. між Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та Державним підприємством Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації (відповідач у даній справі) було підписано додаткову угоду № 1 до договору від 16.03.2017 р. № 1434, якою було визначено, зокрема, що Державне підприємство Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків Державного підприємства Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів та балансоутримувачем орендованих позивачем приміщень.

Як зазначав позивач, 19.06.2018 р. в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області Північним офісом Держаудитслужби було розпочато проведення перевірки, за результатами якої були встановлені порушення законодавства, а саме, серед іншого, за рахунок бюджетних коштів було здійснено покриття витрат сторонньої юридичної особи - Державного підприємства Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів по утриманню приміщення та за спожиті нею послуги з теплопостачання на загальну суму 38820,72 грн., у зв`язку з чим Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області, на його думку, завдано збитків на зазначену суму.

За твердженням позивача, Північний офіс Держаудитслужби вимогою № 26-06-14-14/7938 від 03.09.2018 р. зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області вжити заходів щодо усунення порушення.

Як слідує з позовної заяви, висновком зустрічної звірки, проведеної Північним офісом Держаудитслужби 01.08.2018 р., було встановлено, що в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України Про оплату послуг, пов`язаних із здійсненням поточної господарської діяльності Пенсійним фондом та його органами , при визначенні суми відшкодування позивачем за послуги теплопостачання за адресою: м. Київ, вул. Терьохіна, 8а, балансоутримувачем не було враховано, що орендар є бюджетною установою, та вартість послуг з теплопостачання визначалась не за тарифами, встановленими для бюджетних установ (як було визначено та погоджено сторонами у пункті 4.2 договору № 1434), внаслідок чого в період з листопада 2017 року по квітень 2018 року Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області зайво виставлено відповідачем до відшкодування вартості послуг теплопостачання у сумі 7998,94 грн. з ПДВ.

Також перевіркою виконання умов договору про відшкодування витрат на утримання будівлі та компенсацію комунальних послуг було встановлено, що відшкодування орендарем витрат здійснювалось на підставі виставлених балансоутримувачем актів наданих послуг, які включали: активну та реактивну електроенергію; водопостачання та водовідведення; теплопостачання; експлуатаційні послуги, пов`язані з утриманням будинків, споруд, прибудинкової території, в тому числі - утримання в чистоті будівель і послуг охорони. За твердженням позивача, до актів, що надавались відповідачем Держаудитслужбі, було додатково надано щомісячні розшифровки витрат по відшкодуванню комунальних послуг, які виставлялись до відшкодування орендареві (ГУ ПФУ у Київській області). При цьому, Головному управлінню ПФУ у Київській області розрахунки понесених витрат, за його твердженням, не надавались. Відтак, перевіркою було встановлено розбіжності у виставлених балансоутримувачем сумах, які підлягають сплаті за спожите теплопостачання орендарем, оскільки останні були розраховані по тарифам, які виставляються не для бюджетних установ.

Водночас, позивач наголошував, що на виконання умов договору Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, з дотриманням строків, встановлених договором, управлінням своєчасно було оплачено вартість послуг за теплопостачання.

Проте, з огляду на проведену Держаудитслужбою перевірку, у позивача утворилась переплата за теплопостачання за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року. Так, перевіркою було встановлено суми, зайво виставлені до оплати, у тому числі: за листопад 2017 р. в сумі 1539,79 грн., за грудень 2017 р. в сумі 7568,57 грн., за січень 2018 р. в сумі 908,03 грн., за лютий 2018 р. в сумі 609,83 грн., за березень 2018 р. в сумі 728,84 грн., за квітень 2018 р. в сумі -3356,11 грн.

Водночас, перевіркою виконання умов договору про відшкодування витрат на утримання будівлі та компенсацію комунальних послуг № 1434 від 16.03.2017 р. було встановлено, що відповідно до кошторису витрат (додаток 1 договору № 1434 від 16.03.2017 р.) була розрахована загальна сума нарахованої заробітної плати за 10 місяців 2017 року та встановлена в сумі 250383,00 грн., а до відшкодування позивачу - 60782 грн. з ПДВ або 6078,30 грн. в місяць. При цьому, при розрахунку заробітної плати адміністративно-господарського відділу була включена заробітна плата прибиральника службових приміщень, яка фактично включалась в експлуатаційні послуги згідно актів наданих послуг. Фактично щоденне прибирання орендованих службових приміщень ГУ ПФУ у Київській області за адресою: м. Київ, вул. Олексія Терьохіна, 8, здійснювалось протягом 2017 року ТОВ 4 Клін на підставі укладеного договору № 5/10-07 від 26.01.2017 р., а протягом січня - травня 2018 року - ТОВ Деніком на підставі укладеного договору № 107/10-07 від 29.12.2017 р. При цьому, з березня 2017 року по травень 2018 року, згідно актів наданих послуг, ДП УЦПСЗПС було виставлено до відшкодування ГУ ПФУ у Київській області вартість експлуатаційних послуг, пов`язаних з утриманням будівлі та прибудинкової території, зокрема, заробітної плати працівників адміністративно-господарського відділу, з нарахуваннями, на загальну суму 80888,24 грн. з ПДВ. Водночас, згідно відомостей нарахування та видачі заробітної плати на 4-х працівників адміністративного відділу остання, що було встановлено під час перевірки (за виключенням компенсації за невикористану частину відпустки), за аналогічний період становила 252621,91 грн. Враховуючи, що послуги прибирання службових приміщень балансоутримувачем фактично не надавались, то заробітна плата 3-х працівників (прибиральниці службових приміщень) за період з березня 2017 року по травень 2018 року становить 206238,50 грн. (252621,91 - 46383,41 грн.). Виходячи із займаної ГУ ПФУ у Київській області площі приміщення (20,23% від загальної площі), балансоутримувач повинен був виставити до відшкодування ГУ ПФУ у Київській області за послуги з експлуатації будівлі в частині заробітної плати адміністративно-господарського відділу за період з березня 2017 року по травень 2018 року 50066,46 грн. з ПДВ (206238,50 грн.х20,23%х1,2 ПДВ). Тобто, балансоутримувачем було зайво виставлено до відшкодування за експлуатаційні послуги з утримання будівлі та прибудинкової території, які фактично ГУ ПФУ у Київській області не надавались, вартість послуг на загальну суму 30821,78 грн. з ПДВ (80888,21 грн. - 50066,46 грн.).

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було направлено на адресу Державного підприємства Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів лист № 7719/04 від 07.09.2018 р., відповідно до якого повідомлялось, що у відповідності з п. 1.3.2.4 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності управління за період з 01.01.2015 р. до 01.06.2018 р. За результатами проведеного контрольного заходу до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшла вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства. Згідно вказаної вимоги встановлено, що за рахунок бюджетних коштів було здійснено покриття витрат за спожиті послуги з теплопостачання та на утримання приміщень установою ДП Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів за період з 01.03.2017 р. до 01.06.2018 р. на загальну суму 38820,72 грн., внаслідок чого було завдано матеріальну шкоду на вказану суму Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області. Для усунення виявленого порушення, в термін встановлений Північним офісом Держаудитслужби, а саме - до 03.10.2018 р., позивач пропонував провести відшкодування вищезазначеної переплати.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області було направлено на адресу Голови комісії з реорганізації Державного підприємства Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів лист № 9700/04 від 24.10.2018 р. з повторним зверненням з вимогою необхідності відшкодування переплати в сумі 38820,72 грн.

ДП Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів було надіслано на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області лист № 111, відповідно до якого відповідач зазначав, що згідно з приписами ст. 509 ЦК України зобов`язання, у тому числі - й недоговірні, з відшкодування завданої шкоди, виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди ґрунтується на фактах завдання цієї шкоди, а оскільки щомісячно акти прийому-передачі надання послуг узгоджувалися сторонами і жодних претензій не надходило, то і жодної шкоди завдано не було.

Відтак, оскільки відповідачем не було сплачено позивачу визначену Північним офісом Держаудитслужби суму, позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1 і 7 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.ч. 2, 3, 5 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. Під час укладення господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що за договором про відшкодування витрат на утримання будівлі та компенсації комунальних послуг № 1434 від 16.03.2018 р. утворилась переплата за теплопостачання за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року, що було встановлено проведеною Північним офісом Держаудитслужби перевіркою.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, позивачем повністю були прийняті послуги з теплопостачання за договором про відшкодування витрат на утримання будівлі та компенсації комунальних послуг № 1434 від 16.03.2018 р., а також відшкодовані витрати на утримання будівлі з погодженням їх вартості без зауважень.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

В силу приписів ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Окрім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 2 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

За змістом пунктів 1, 7, 10 частини 1 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм свідчить, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов`язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

При цьому, орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.

Крім того, слід зазначити, що на підставі п. 1 наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.02.2018 р. № 139 Про реорганізацію державного підприємства Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів було прийнято рішення про реорганізацію Державного підприємства Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів , код 3363708, шляхом приєднання його до Державного підприємства Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації (вул. Січневого прориву, 84, м. Біла Церква, Київська область, 09113, код 02568087).

Згідно з п. 2 зазначеного наказу було створено комісію з реорганізації ДП Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів .

Пунктом 4.2 вказаного наказу визначено протягом 3-х робочих днів з дати оприлюднення повідомлення про внесення рішення до Єдиного державного реєстру запису щодо прийняття рішення про припинення ДП УКРЦПСЗПС шляхом реорганізації письмово повідомити кредиторів, що строк заявлення ними вимог до ДП Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів становить 3 місяці з дати оприлюднення повідомлення.

Відповідно до п. 4.9 наказу заходи з припинення ДП Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів передбачено завершити до 31.08.2018 р.

У виданні Урядовий кур`єр № 32 (6148) від 15.02.2018 р. було здійснено публікацію оголошення про реорганізацію ДП Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів шляхом приєднання до ДП Київоблстандартметрологія , а також про те, що кредитори можуть заявляти свої вимоги шляхом надсилання листів до ДП Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів за адресою: вул. Терьохіна, 8-А, м. Київ, 04080, протягом 3-х місяців з дати оприлюднення оголошення.

11.07.2018 р. уповноваженою особою було затверджено передавальний акт реорганізації Державного підприємства Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів .

Як зазначалося вище, листом від 07.09.2018 р. № 7719/04 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області звернулось до ДП УКРЦПСЗПС з вимогою про відшкодування коштів в сумі 38820,72 грн., а листом голови комісії з реорганізації від 24.09.2018 р. № 111 було відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Київській області у відшкодуванні відповідних коштів.

З наведеного слідує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у визначений чинним законодавством та комісією з реорганізації строк не звернулось до Державного підприємства Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів з кредиторськими вимогами до юридичної особи, що припиняється, у зв`язку з чим відповідне грошове зобов`язання (у випадку його визнання) не увійшло та не могло увійти до вказаного передавального акту.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилась, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно зі ст. 107 ЦК України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності з ч. 3 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.

18.12.2018 р. до Єдиного державного реєстру було внесено запис № 10711120026001931 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - Державного підприємства Український центр з питань сертифікації та захисту прав споживачів .

Водночас, правонаступником вказаної юридичної особи є Державне підприємство Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації , до якого позивачем і заявлені позовні вимоги про стягнення (повернення) переплати у розмірі 38820,72 грн. за договором № 1434 від 16.03.2017 р.

Судом враховано також, що відповідач, саме як правонаступник ДП УКРЦПСЗПС , в якості балансоутримувача уклав з позивачем додаткову угоду до договору № 1434 від 16.03.2017 р., отже посилання відповідача на те, що до нього не перейшли обов`язки за вказаним договором, відхиляються судом як необґрунтовані.

Проте, суд відзначає, що для стягнення (повернення) сплачених за договором коштів позивачем має бути доведено належними та допустимими доказами наявність передбачених законом чи договором підстав для такого повернення.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем не доведено наявності підстав для виникнення у відповідача обов`язку з повернення коштів, що були сплачені позивачем на виконання договору та в узгодженому позивачем розмірі, позаяк до матеріалів справи не надано жодних доказів незгоди позивача з розміром оплат, що здійснювались ним на відшкодування витрат з теплопостачання орендованого приміщення та витрат з утримання останнього.

Поряд з цим, відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 ГК України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Водночас, для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов`язання) як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника і збитками; вини.

При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність у вигляді стягнення збитків не настає.

З огляду на вищевикладене, позивачем у даному випадку не доведено наявності всіх елементів складу правопорушення, оскільки надані правопопередником відповідача послуги приймалися позивачем без зауважень та оплачувалися у повному обсязі, у зв`язку з чим підстави вважати суму 38820,72 грн. збитками позивача, як про це зазначає останній, є відсутніми.

Поряд з цим, слід зазначити, що довідка Держаудитслужби не є правовою підставою для стягнення з виконавця послуг грошових коштів, сплачених йому замовником за договірними зобов`язаннями, а виявлені Північним офісом Держаудитслужби розбіжності у вартості послуг не можуть змінювати договірні правовідносини сторін, і, відповідно, зобов`язання, погоджені укладеним договором та підтверджені відповідним актами наданих послуг і проведеними оплатами.

Підсумовуючи викладене, суд констатує відсутність підстав для повернення відповідачем отриманої в якості оплати за надані та прийняті на договірних підставах послуги суми в розмірі 38820,72 грн.

При цьому, слід зазначити, що за приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, вивчивши позиції учасників процесу, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40, код 22933548) до Державного підприємства «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневого Прориву, буд. 84, код 02568087) про стягнення 38820,72 грн. переплати за договором відмовити повністю.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 11.06.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна