Постанова

від 10.06.2019 по справі 908/2264/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2019 року м.Дніпро Справа № 908/2264/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Подобєда І.М., Кощеєва І.М.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.,

представники:

від позивача: Якименко Є.П., довіреність №11 від 15.04.2019, адвокат;

від відповідача: Мальчев В.Є., довіреність №9747 від 20.11.2018, адвокат;

від третьої особи: представник не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.02.2019 у справі №908/2264/18 (суддя Боєва О.С., повний текст рішення складено 11.03.2019)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агора Трейд» , м. Дніпро

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» , м. Запоріжжя

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контракт плюс» , м. Київ

про стягнення суми 531 914 грн. 85 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агора Трейд» (надалі - ТОВ «Компанія «Агора Трейд» ) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» (надалі - ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» ) на свою користь 498 532 грн. 40 коп. основного боргу, 19 610 грн. 35 коп. пені, 6 885 грн. 31 коп. 3% річних, 6 886 грн. 80 коп. інфляційних втрат та 7 978 грн. 72 коп. понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.02.2019 у справі №908/2264/18 позов задоволено частково; з ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» на користь ТОВ «Компанія «Агора Трейд» стягнуто 498 532 грн. 40 коп. основного боргу, 19 229 грн. 10 коп. пені, 6 885 грн. 31 коп. 3% річних, 1 234 грн. 32 коп. інфляційних витрат та 7 888 грн. 21 коп. судового збору; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» подало апеляційну скаргу, якою просить Центральний апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права (ст. ст. 11, 526, 653, 1077, 1082 Цивільного кодексу України) і процесуального права (ст. 236 Господарського процесуального кодексу України), з підстав неповного з`ясування та не доведеності обставин, що мають значення для справи, які Господарський суд Запорізької області визнав встановленими.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта з висновком місцевого господарського суду щодо переходу до позивача права вимоги за договором поставки №170183 від 01.09.2017 після розірвання договору факторингу №15-03/18-1 від 15.03.2018, оскільки на момент розірвання останнього право вимоги вже перейшло до фактора (п. 3.1. договору).

На думку апелянта, ані договором про розірвання договору факторингу №15-03/18-1 від 15.03.2018, а ні законом (ст. 653 Цивільного кодексу України) не передбачено переходу права вимоги за договором поставки та повернення того, що було виконане за зобов`язанням по вказаному договору факторингу, у тому числі повернення права вимоги за договором поставки від фактора до клієнта (позивача у справі).

Окрім того, апелянт вказує, що позивачем належними та допустимими доказами не доведений факт надіслання ним на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору факторину.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Третя особа на виклик суду не з`явилась, відзив на апеляційну скаргу не надала, про час і місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» (замовник, відповідач) та ТОВ «Компанія «Агора «Трейд» (постачальник, позивач) укладено договір поставки №170183 від 01.09.2017 (надалі - договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у 2017 році поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені в специфікації(-ях) - додатку(-ах) до цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Найменування, номенклатура, асортимент, марка, кількість товарів: відповідно до специфікації(-ій) - додатку(-ів) до цього договору. Виробник товарів: відповідно до специфікації(-ій) - додатку(-ів) до цього договору. (п. 1.2 договору поставки).

У Специфікації № 1 до договору поставки (Додаток №1 до договору), сторони обумовили: код, найменування (номенклатуру, асортимент), марку, стандарти, технічні умови, кількість, ціну товару. Вказаною специфікацією обумовлено поставку оливи трансформаторної в кількості 8 т загальною вартістю 258 240 грн. з ПДВ.

12.10.2017 сторонами підписано додаткову угоду №1 про зміну і доповнення до договору поставки, згідно якої договір доповнено Специфікацією №2 (Додаток №2 до договору) та вказано, що Специфікацію №1 станом на 11.10.2017 виконано в сумі 227 961 грн. 36 коп., невиконану частину в сумі 30 278 грн. 64 коп. визнано такою, що втратила чинність. Пункти 3.1, 12.1 договору викладено в новій редакції. Так, відповідно до п.3.1 договору поставки ціна (сума, загальна вартість) договору становить 744 441 грн. 36 коп. (у тому числі ПДВ). Згідно п.12.1 договору поставки невід`ємними частинами договору є Специфікація № 1 - додаток №1 та специфікація №2 - додаток №2 до договору.

Відповідно до Специфікації № 2 до договору поставки узгоджено поставку оливи трансформаторної в кількості 16 т загальною вартістю 516 480 грн. з ПДВ.

Замовник оплачує поставлений постачальником товар виключно за ціною, вказаною у специфікації(-ях) - додатку(-ах) до цього договору (п.3.2 договору поставки).

Порядок та умови поставки визначено в розділі 5 договору поставки. Місце та умови поставки товарів: товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад замовника на умовах DDP (згідно ІНКОТЕРМС 2000): Україна, м.Запоріжжя, вул.Залізнична. Товар постачається партіями відповідно до письмових заявок замовника. Право власності на товар, зазначений у специфікації(ях) - додатку(ах) до цього договору, переходить до замовника з моменту підписання сторонами/представниками сторін видаткової накладної. Видаткова накладна є первинним документом (п.п. 5.2, 5.4, 5.5 договору поставки).

Згідно п.п. 5.3, 5.12 договору поставки представник замовника при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості асортименту товару, вказаному у видатковій накладній, розписатися за отримання товару у видатковій накладній та видати представнику постачальника довіреність на отримання ним даної партії товару. Підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковій формі. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором Акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів. В Актах приймання-передачі товару зазначається, зокрема, асортимент, кількість та ціна товару, номер та дата договору та заявки на постачання товару, реквізити видаткової накладної, за якою отриманий товар. Акт повинен бути скріплений печатками сторін за договором. До рахунка на оплату товарів додаються: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару) (пп.4.1.-4.3. договору поставки).

За умовами п.п. 6.3.4, 6.1.3 договору поставки постачальник зобов`язаний на протязі дії договору направляти замовнику для підписання акти приймання-передачі товару, оформлені у відповідності до абзацу другого пункту 4.2 договору, підписані та скріплені печаткою зі сторони постачальника. Замовник зобов`язаний підписати та скріпити печаткою отримані від постачальника Акти приймання-передачі товару на протязі 7 днів після їх отримання.

Замовник зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (п. 6.1.1 договору поставки).

Відповідно до п. 10.1 договору поставки він набирає чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

На виконання умов договору поставки позивач здійснив поставку обумовленого договором товару відповідачу на загальну суму 668 532 грн. 40 коп., що підтверджується видатковими накладними №1 від 05.09.2017 на суму 227 961 грн. 36 коп., №2 від 27.10.2017 на суму 230 285 грн. 52 коп., №3 від 31.10.2017 на суму 230 285 грн. 52 коп.

Здійснення позивачем поставки товару та прийняття його відповідачем також підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання ТМЦ та Актами приймання-передачі №1 від 05.09.2017, №2 від 27.10.2017, №3 від 31.10.2017, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно з платіжним дорученням № 12452 від 24.10.2017 відповідачем було перераховано на рахунок позивача суму 190 000 грн. в якості оплати за оливу трансформаторну згідно видаткової накладної № 1 від 05.09.2017. Інших доказів оплати спірного товару суду не надано.

Позивач, пославшись на те, що відповідачем не здійснено оплату товару просить суд стягнути з останнього основний борг в розмірі 498 532 грн. 40 коп.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару, в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту п. 4.2. договору поставки вбачається, що сторонами визначений строк оплати отриманого товару - протягом 90 (дев`яносто) банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником оригіналу рахунку на оплату товарів.

Виходячи з умов п. 4.2 договору, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку, що граничний строк виконання відповідачем грошових зобов`язань за поставку товару за спірними видатковими накладними є таким, що настав.

Матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення умов договору не сплатив кошти за товар протягом встановленого в договорі строку, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу за поставлений товар на загальну суму 498 532 грн. 40 коп. Вказана сума боргу відповідає фактичним обставинам справи та на момент розгляду справи в суді першої інстанції не сплачена.

Оскільки відповідач не надав місцевому господарському суду доказів погашення заборгованості, суд правомірно задовольнив позов в частині стягнення з відповідача 498 532 грн. 40 коп. основного боргу.

Доводи апелянта стосовно відсутності підстав для зворотного переходу права грошової вимоги від третьої особи, якій відступлено право грошової вимоги за договором поставки №170183 від 01.09.2017 до позивача після розірвання договору факторингу №15-03/18-1 від 15.03.2018, оскільки на момент розірвання зазначеного договору факторингу право вимоги вже перейшло до фактора, а договором про розірвання договору факторингу №15-03/18-1 від 15.03.2018 не передбачено переходу права вимоги за договором поставки від фактора до клієнта (позивача у справі), колегія суддів відхиляє.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Компанія Агора Трейд та ТОВ «Фінансова компанія «Контракт плюс» (третя особа у справі) укладено договір факторингу №15-03/18-1 від 15.05.2018 (надалі - договір факторингу), за умовами якого позивач (клієнт) відступає третій особі (фактору) за плату своє право грошової вимоги за певними зобов`язаннями, в тому числі за договором поставки №170183 від 01.09.2017 з усіма додатками до нього, що є його невід`ємними частинами. Загальна сума права вимоги за основним зобов`язанням за договором поставки №170183 від 01.09.2017 становить 498 532 грн. 40 коп. (п. 1.1. і п. 1.2.).

Право вимоги за основними зобов`язаннями відступається в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи: право вимоги основної суми заборгованості (як строкової, так і простроченої) за основними зобов`язаннями, право вимоги неустойки, пені, штрафів та інших платежів, передбачених умовами основних зобов`язань (п.1.2. договору факторингу).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги за договором поставки №170183 від 01.09.2017 згідно з договором факторингу №15-03/18-1 від 15.03.2018, надіславши йому письмове повідомлення про відступлення права вимоги за вих. №15-03/1 від 15.03.2018.

Представник відповідача у письмовому відзиві вказав, що мав здійснювати погашення заборгованості факторові, такий обов`язок виник з моменту підписання договору факторинга.

Між ТОВ Команія «Агора Трейд та ТОВ «Фінансова компанія «Контракт Плюс» укладений договір про розірвання договору факторингу №15-03/18-1 від 15.03.2018. Даний договір про розірвання, згідно з пунктом 4, вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. З моменту набуття чинності даного договору сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями за договором факторингу №15-03/18-1 від 15.03.2018 (п. 3).

За приписами ч.ч. 2-4 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач повідомив відповідача про розірвання договору факторингу та зазначив, що у зв`язку з цим сума заборгованості за договором поставки підлягає сплаті ТОВ Команія «Агора Трейд .

Відповідач отримання вказаного повідомлення заперечив; зазначив, що позивачем не надано фіскального чеку до опису вкладення у цінний лист, а також, що в опису у цінний лист не зазначено номер поштового відправлення, тому цей опис не є належним доказом направлення повідомлення ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» , з огляду на що, відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні його позову, вважає, що право вимоги за договором поставки належить фактору (третій особі у справі), а не позивачу.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Місцевим господарським судом опис вкладення у цінний лист від 22.08.2018 обґрунтовано визнано належним доказом, що підтверджує направлення на адресу ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» повідомлення про розірвання договору факторингу, оскільки зазначений опис засвідчений поштовою печаткою, зі змісту опису вбачається кому та які документи було надіслано.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, як вірно вказано судом першої інстанції, з дати розірвання договору факторингу, позивач знов набув право вимоги до відповідача по сплаті боргу за договором поставки в сумі 498 532 грн. 40 коп.

Апеляційний господарський суд також вважає за необхідне зазначити, що під час дії договору факторингу відповідачем не вчинялось дій з погашення заборгованості за договором поставки на користь фактора, тобто зобов`язання відповідача за договором поставки не припинилось та в повному обсягу належить позивачу. Відсутні в матеріалах справи і докази виконання сторонами договору факторингу №15-03/18-1 від 15.03.2018 щодо передання фактором грошових коштів клієнту.

Не містить заборон щодо розірвання сторонами укладених договорів факторингу і чинне законодавство України, а наслідком розірвання спірного договору факторингу, виходячи з його правової природи та обставин справи, є повернення сторін у первісний стан, тобто повернення позивачу права вимоги за договором поставки, що не суперечить ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів виконання боржником основного зобов`язання, переданого за договором факторингу, ані фактору, ані позивачу.

Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що основне зобов`язання боржника за договором поставки №170183 від 01.09.2017 не було припинено на момент розірвання договору факторингу, та з моменту отримання відповідачем повідомлення про розірвання договору факторингу право грошової вимоги за договором та спірними видатковими накладними належить позивачу.

Відповідач не надав суду доказів оплати позивачу заборгованості за отриманий товар у заявленому розмірі.

За таких обставин колегія суддів вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 498 532 грн. 40 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2.1. договору поставки сторони узгодили, що у разі порушення строків оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 19 610 грн. 35 коп. Із змісту доданого до позовної заяви розрахунку вбачається, що позивачем нарахована пеня на суму простроченої оплати за кожною партією поставки товару з кінцевою датою нарахування по 20.08.2018 включно.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені, враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо обмеження нарахуванням пені, колегія суддів встановила, що фактично до стягнення належить загальна сума 19 229 грн. 10 коп. пені.; в частині стягнення суми 381 грн. 25 коп. пені слід відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в загальній сумі 6 885 грн. 31 коп. за той самий період, за який нараховано пеню, та втрати від інфляції в сумі 6 886 грн. 80 коп., нараховані станом на 20.08.2018.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов`язань, позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції та річних є обґрунтованими.

В частині належної до стягнення суми 3% річних в розмірі 6 885 грн. 31 коп. розрахунок здійснений позивачем вірно, тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Із розрахунку суми втрат від інфляції слідує, що позивачем не враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. Здійснивши перерахунок інфляційних витрат, колегія суддів дійшла до висновку, що до стягнення належить 1 234 грн. 32 коп. втрат від інфляції, в іншій частині заявленої до стягнення суми втрат від інфляції слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, внаслідок чого оскаржуване рішення слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростували.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, пов`язані з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, покладаються на ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» .

З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 28.02.2019 у справі №908/2264/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту до Верховного Суду.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Подобєд

Суддя І.М. Кощеєв

(Повний текст постанови складено 12.06.2019).