Рішення

від 12.06.2019 по справі 910/4535/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2019Справа № 910/4535/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської Теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парімет Груп"

про стягнення 270 434, 40 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі Трипільської Теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парімет Груп" (далі -відповідач) про стягнення 270 434, 40 грн., з яких: 254 174, 00 грн. - пеня, 4 308, 00 грн. - штраф 7 % та 11 952, 00 грн. - штраф 20 %.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 13/67 про закупівлю (поставку) товарів від 18.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.04.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03062, м. Київ, вул. Стрийська, буд. 4.

З матеріалів справи вбачається, що до суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення представнику відповідача 26.04.2019 ухвали Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2018 між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі Трипільської Теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парімет Груп" (далі - постачальник) укладено договір № 13/67 про закупівлю (поставку) товарів, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов договору.

В свою чергу, покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору (п. 1.2. договору).

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку до договору (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість), що поставляється за даним договором.

Згідно п. 2.2. договору, ціна на продукцію визначається в додатку до договору.

Розділом 3 договору визначено, що постачальник здійснює поставки продукції за умовами згідно додатку до договору (п. 3.1). Місце, строк (термін) поставки продукції визначається в додатку до договору (п. 3.2.). Фактичний об`єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід`ємною частиною даного договору. При цьому, покупець на підставі своїх письмових заявок, в межах запланованого в договорі обсягу продукції, має право перерозподіляти продукцію між вантажоотримувачами без додаткового погодження з постачальником.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата підписання акту приймання-передачі продукції не співпадають - до підписання акту приймання-передачі продукції (в. т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання.

За умовами п. 9.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 % вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості, і крім цього постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов`язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3 % річних.

Відповідно до п. 9.3. договору, у випадку односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань щодо поставки продукції постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі не менше 20 % ціни договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та кріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку до договору (п. 13.1. договору).

Додатком № 1 до договору № 13/67 про закупівлю (поставку) товарів від 18.09.2018 визначено найменування, асортимент, кількість продукції: Код ДК 021:2015 - 42110000-3 Турбіни та мотори (запасні частини до турбіни в асортименті), що поставляється за договором: пружина М385-34-99 у кількості 1 шт.; шток М385-34-320, у кількості 2 шт.; шток Г 331239 у кількості 1 шт.; ролик М385-46-115 у кількості 8 шт.; тяга С-385-34-349 у кількості 4 шт.; клапан Ш75 С385-34-314, у кількості 2 шт.; клапан Ш 112 С385-34-361 у кількості 2 шт. та кільце ущільнююче М385-34-142 у кількості 2 шт.

Загальна вартість продукції складає 489 600, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 81 600, 00 грн.

Строк поставки: протягом 5 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця (п. 5 додатку).

Строк дії договору: з моменту укладення до 31.12.2018 року (включно).

На виконання умов договору, позивачем було направлено на адресу відповідача заявку № 08-3951 від 25.09.2018 на поставку: пружина М385-34-99 у кількості 1 шт.; шток М385-34-320, у кількості 2 шт.; шток Г 331239 у кількості 1 шт.; ролик М385-46-115 у кількості 8 шт.; тяга С-385-34-349 у кількості 4 шт.; клапан Ш75 С385-34-314, у кількості 2 шт.; клапан Ш 112 С385-34-361 у кількості 2 шт. та кільце ущільнююче М385-34-142 у кількості 2 шт. на суму 489 600, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що заявка № 08-3951 від 25.09.2018 отримана відповідачем 12.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, як зазначає позивач, останнім днем поставки товару за заявкою № № 08-3951 від 25.09.2018 є 17.10.2018.

Проте, відповідно до видаткових накладних № РН-0000016 від 31.10.2018, № РН-0000017 від 01.11.2018, № РН-0000018 від 05.11.2018 та актів приймання-передачі від 05.11.2018 (3 шт.) відповідачем поставлено товар на суму 429 840, 00 грн. з перевищенням встановленого терміну поставки на 19 днів (з 18.10.2018 по 05.11.2018).

За поставлений товар позивач розрахувався в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

При цьому, як зазначає позивач, на даний час відповідачем не поставлено наступний товар: пружина в кількості 1 шт. на суму 960, 00 грн. з ПДВ, шток - 1 шт. на суму 25 200, 00 грн., кільце ущільнююче - 2 шт. на суму 33 600, 00 грн., всього вартість непоставленої продукції складає 59 760, 00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 1063 від 04.01.2019, в якій позивач повідомив про нарахування штрафних санкцій за порушення строків поставки товару та не поставлення частини товару у розмірі 258 482, 40 грн., які просив сплати протягом 7 календарних днів з дня отримання претензії, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 08.01.2019.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк та в повному обсязі, тому просить суд стягнути з відповідача 254 174, 00 грн. - пені, 4 308, 00 грн. - штрафу у розмірі 7 % від вартості продукції, з якої допущено прострочення та 11 952, 00 грн. - штрафу у сумі 20 % від ціни договору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 13/67 від 18.09.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на виконання умов договору, позивачем було направлено на адресу відповідача заявку № 08-3951 від 25.09.2018 на поставку: пружина М385-34-99 у кількості 1 шт.; шток М385-34-320, у кількості 2 шт.; шток Г 331239 у кількості 1 шт.; ролик М385-46-115 у кількості 8 шт.; тяга С-385-34-349 у кількості 4 шт.; клапан Ш75 С385-34-314, у кількості 2 шт.; клапан Ш 112 С385-34-361 у кількості 2 шт. та кільце ущільнююче М385-34-142 у кількості 2 шт. на суму 489 600, 00 грн., яка отримана відповідачем 12.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 5 додатку № 1 до договору № 13/67 від 18.09.2018, строк поставки: протягом 5 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця.

Згідно п. 5.3. договору, датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата підписання акту приймання-передачі продукції не співпадають - до підписання акту приймання-передачі продукції (в. т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання.

Таким чином, відповідно до п. 5 додатку № 1 до договору № 13/67 від 18.09.2018, останнім днем поставки товару за заявкою № № 08-3951 від 25.09.2018 є 17.10.2018.

Проте, відповідно до видаткових накладних № РН-0000016 від 31.10.2018, № РН-0000017 від 01.11.2018, № РН-0000018 від 05.11.2018 та актів приймання-передачі від 05.11.2018 (3 шт.) відповідачем поставлено товар на суму 429 840, 00 грн. з перевищенням встановленого терміну поставки на 19 днів (з 18.10.2018 по 05.11.2018).

Тож, відповідачем не поставлено наступний товар: пружина в кількості 1 шт. на суму 960, 00 грн. з ПДВ, шток - 1 шт. на суму 25 200, 00 грн., кільце ущільнююче - 2 шт. на суму 33 600, 00 грн., вартість непоставленої продукції складає 59 760, 00 грн.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 9.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 % вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості, і крім цього постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов`язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3 % річних.

Згідно п. 9.3. договору, у випадку односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань щодо поставки продукції постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі не менше 20 % ціни договору.

Тож, позивач просить суд стягнути з відповідача 254 174, 00 грн. - пені, 4 308, 00 грн. - штрафу у розмірі 7 % від вартості продукції, з якої допущено прострочення та 11 952, 00 грн. - штрафу у сумі 20 % від ціни договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Отже, сторонами у договорі погоджено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 % вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 27.09.2005 у справі № 35/475-04 та від 08.02.2017 у справі № 3-1217гс/16.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування пені, оскільки як встановлено судом вище останнім днем поставки товару за заявкою № № 08-3951 від 25.09.2018 є 17.10.2018, тож починаючи з 18.10.2018 відбулося прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, при цьому день поставки товару не враховується при нарахуванні пені.

Отже, за розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 244 382, 40 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за періоди з 18.10.2018 по 31.12.2018 нарахована на суму 960, 00 грн., з 18.10.2018 по 04.11.2018 нарахована на суму 72 000, 00 грн., з 18.10.2018 по 31.12.2018 нарахована на суму 25 200, 00 грн., з 18.10.2018 по 04.11.2018 нарахована на суму 24 000, 00 грн., з 18.10.2018 по 04.11.2018 нарахована на суму 177 600, 00 грн., з 18.10.2018 по 04.11.2018 нарахована на суму 74 640, 00 грн., з 18.10.2018 по 04.11.2018 нарахована на суму 81 600, 00 грн., з 18.10.2018 по 31.12.2018 нарахована на суму 33 600, 00 грн., а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Крім того, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 у справі №20/246-08, а також у постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20528/15.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафів і встановив, що суми відповідають вимогам законодавства, зокрема розраховані з моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання відповідно до п.п. 9.3. та 9.2. договору, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 308, 00 грн. - штрафу у розмірі 7 % від вартості продукції, з якої допущено прострочення та 11 952, 00 грн. - штрафу у сумі 20 % від ціни договору.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської Теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парімет Груп" (03062, м. Київ, вул. Стрийська, буд. 4, ідентифікаційний код - 40835782) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (03022, м. Київ, вул. Козацька, буд. 120/4, літ. Є, ідентифікаційний код - 22927045) в особі Трипільської Теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08720, Київська обл., м. Українка, вул. Промислова, буд. 1, ідентифікаційний код - 00131334) 244 382 (двісті сорок чотири тисячі триста вісімдесят дві) грн. 40 коп. - пені, 4 308 (чотири тисячі триста вісім) грн. 00 коп. - штраф 7 %, 11 952 (одинадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 00 коп. - штраф 20 % та 3 909 (три тисячі дев`ятсот дев`ять) грн. 64 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя С. О. Щербаков