Постанова

від 19.11.2019 по справі 910/4535/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2019 р. Справа№ 910/4535/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Калатай Н.Ф.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання : Пастернак О.С.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 19.11.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Парімет Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.06.2019

у справі №910/4535/19 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі Трипільської Теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парімет Груп"

про стягнення 270 434, 40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі Трипільської Теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парімет Груп" (надалі - відповідач) про стягнення 270 434, 40 грн., з яких: 254 174, 00 грн. - пеня, 4 308, 00 грн. - штраф 7 % та 11 952, 00 грн. - штраф 20 %.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №13/67 про закупівлю (поставку) товарів від 18.09.2018

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі №910/4535/19 позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 244 382, 40 грн. - пені, 4 308, 00 грн. - 7 % штрафу, 11 952, 00 грн. - 20 % штрафу та 3 909, 64 грн.- судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивач належними та допустимими доказами довів в суді порушення відповідачем умов договору про закупівлю (поставку) товарів в частині строків поставки. Також, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу. У спірних правовідносинах сторони вільно уклали договір та погодились на його умови. Відповідачем, в свою чергу, доводи викладені в позові не спростувались в ході розгляду справи.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі №910/4535/19, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають дійсності. Також апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, в зв`язку з чим було прийнято необґрунтоване та незаконне рішення

Зокрема, апелянт вказує на те, що позивач не довів належними доказами факт отримання відповідачем письмової заявки на поставку товару, оскільки в відповідному поштовому відправленні конкретно не названий документ, що надсилався. Також, відповідач зазначає, що одночасне стягнення пені та штрафу суперечить нормам матеріального права, а також вказує на недоведеність судом його односторонньої відмови від виконання умов договору.

Разом з тим, апеляційна скарга містить прохання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копій листів №266/10 від 18.10.2018 щодо поставки товару, №280/11 від 01.11.2018 щодо непогодження з висновком про неякісний товар, а також листа №280/11 від 01.11.2018 щодо повернення товару. Колегія суддів вважає, що у зв`язку з порушення приписів п.6, ч.2, ст. 258 Господарського процесуального кодексу України вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки апелянтом не надано обґрунтування поважності причин неподання відповідних доказів до суду першої інстанції.

Також, скаржником до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2019, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парімет Груп" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Пашкіної С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Парімет Груп" та призначено до розгляду на 17.09.2019.

Роз`яснено позивачу право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

09.09.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2019, у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парімет Груп" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Калатай Н.Ф., Мартюк А.І.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 справу №910/4535/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Парімет Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 прийнято до провадження у визначеному вище складі колегії суддів, в судовому засіданні оголошено перерву до 05.11.2019.

05.11.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прийняти участь його повноважному представнику.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2019, задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи. Розгляд справи №910/4535/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Парімет Груп" відкладено на 19.11.2019.

19.11.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прийняти участь його повноважному представнику.

Учасники справи у судове засідання 19.11.2019 представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядову справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 18.09.2018 між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" в особі Трипільської Теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парімет Груп" (постачальник) укладено договір №13/67 про закупівлю (поставку) товарів (надалі - Договір), умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити покупцю товари (продукцію) згідно умов Договору.

Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється відповідно до умов договору (п. 1.2. Договору).

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики продукції зазначені в додатку до договору (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість), що поставляється за даним договором.

Згідно п. 2.2. Договору, ціна на продукцію визначається в додатку до договору.

Розділом 3 Договору визначено, що постачальник здійснює поставки продукції за умовами згідно додатку до договору (п. 3.1). Місце, строк (термін) поставки продукції визначається в додатку до договору (п. 3.2.). Фактичний об`єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід`ємною частиною даного договору. При цьому, покупець на підставі своїх письмових заявок, в межах запланованого в договорі обсягу продукції, має право перерозподіляти продукцію між вантажоотримувачами без додаткового погодження з постачальником.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції. В разі якщо фактична передача продукції і дата підписання акту приймання-передачі продукції не співпадають - до підписання акту приймання-передачі продукції (в. т.ч. в період приймання продукції за кількістю та якістю), продукція вважається переданою покупцю на відповідальне зберігання.

За умовами п. 9.2. Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 % вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості, і крім цього постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов`язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3 % річних.

Відповідно до п. 9.3. Договору, у випадку односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань щодо поставки продукції постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі не менше 20 % ціни договору.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та кріплення печатками сторін і діє протягом строку, зазначеного в додатку до договору (п. 13.1. Договору).

Додатком № 1 до договору №13/67 про закупівлю (поставку) товарів від 18.09.2018 визначено найменування, асортимент, кількість продукції: Код ДК 021:2015 - 42110000-3 Турбіни та мотори (запасні частини до турбіни в асортименті), що поставляється за договором: пружина М385-34-99 у кількості 1 шт.; шток М385-34-320, у кількості 2 шт.; шток Г 331239 у кількості 1 шт.; ролик М385-46-115 у кількості 8 шт.; тяга С-385-34-349 у кількості 4 шт.; клапан Ш75 С385-34-314, у кількості 2 шт.; клапан Ш 112 С385-34-361 у кількості 2 шт. та кільце ущільнююче М385-34-142 у кількості 2 шт.

Загальна вартість продукції складає 489 600, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 81 600, 00 грн.

Строк поставки: протягом 5 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця (п. 5 додатку).

Строк дії договору: з моменту укладення до 31.12.2018 року (включно).

На виконання умов Договору, позивачем було направлено на адресу відповідача заявку №08-3951 від 25.09.2018 на поставку:

- пружина М385-34-99 у кількості 1 шт.;

- шток М385-34-320, у кількості 2 шт.;

- шток Г 331239 у кількості 1 шт.;

- ролик М385-46-115 у кількості 8 шт.;

- тяга С-385-34-349 у кількості 4 шт.;

- клапан Ш75 С385-34-314, у кількості 2 шт.;

- клапан Ш 112 С385-34-361 у кількості 2 шт. ;

- кільце ущільнююче М385-34-142 у кількості 2 шт., а всього товару на суму 489 600, 00 грн.

Вказана заявка отримана відповідачем 12.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до видаткових накладних №РН-0000016 від 31.10.2018, №РН-0000017 від 01.11.2018, №РН-0000018 від 05.11.2018 та актів приймання-передачі від 05.11.2018 відповідачем поставлено товар на суму 429 840, 00 грн. з перевищенням встановленого терміну поставки на 19 днів (з 18.10.2018 по 05.11.2018).

За поставлений товар позивач розрахувався в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

При цьому, як зазначає позивач, на даний час відповідачем не поставлено наступний товар: пружина в кількості 1 шт. на суму 960, 00 грн. з ПДВ, шток - 1 шт. на суму 25 200, 00 грн., кільце ущільнююче - 2 шт. на суму 33 600, 00 грн., всього вартість непоставленої продукції складає 59 760, 00 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №1063 від 04.01.2019, в якій позивач повідомив про нарахування штрафних санкцій за порушення строків поставки товару та не поставлення частини товару у розмірі 258 482, 40 грн., які просив сплати протягом 7 календарних днів з дня отримання претензії, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 08.01.2019.

Порушення відповідачем умов договору №13/67 про закупівлю (поставку) товарів від 18.08.2019 зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 254 174, 00 грн. - пені, 4 308, 00 грн. - штрафу у розмірі 7 % від вартості продукції, з якої допущено прострочення та 11 952, 00 грн. - штрафу у сумі 20 % від ціни договору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про обгрунтованість правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з яким погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст.193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст.629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір №13/67 від 18.09.2018 за своєю правовою природою є договором поставки.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору, позивачем було направлено на адресу відповідача заявку №08-3951 від 25.09.2018 на поставку: пружина М385-34-99 у кількості 1 шт.; шток М385-34-320, у кількості 2 шт.; шток Г 331239 у кількості 1 шт.; ролик М385-46-115 у кількості 8 шт.; тяга С-385-34-349 у кількості 4 шт.; клапан Ш75 С385-34-314, у кількості 2 шт.; клапан Ш 112 С385-34-361 у кількості 2 шт. та кільце ущільнююче М385-34-142 у кількості 2 шт., а всього товару на суму 489 600, 00 грн., яка отримана відповідачем 12.10.2018.

Як вірно встановлено місцевим судом, відповідно до п.5 додатку №1 до договору, останнім днем поставки товару за заявкою № 08-3951 від 25.09.2018 було 17.10.2018.

З наявних у матеріалах справи видаткових накладних та актів приймання-передачі вбачається, що відповідачем поставлено товар з перевищенням встановленого терміну поставки на 19 днів (з 18.10.2018 по 05.11.2018).

Крім того, відповідачем не поставлено товар, загальна вартість якого складає 59 760, 00 грн.

Так, відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 9.2. Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 % вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості, і крім цього постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов`язань за цим договором, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції і 3 % річних.

Згідно п. 9.3. Договору, у випадку односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань щодо поставки продукції постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі не менше 20 % ціни договору.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 254 174, 00 грн. - пені, 4 308, 00 грн. - штрафу у розмірі 7 % від вартості продукції, з якої допущено прострочення та 11 952, 00 грн. - штрафу у сумі 20 % від ціни договору.

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст.232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

Отже, сторонами у договорі погоджено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань щодо поставки продукції з постачальника стягується пеня у розмірі 2 % вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Згідно ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 27.09.2005 у справі № 35/475-04 та від 08.02.2017 у справі № 3-1217гс/16.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст.614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Крім того, як вірно зазначено місцевим судом, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

З урахуванням приписів ст.625 ЦК України, перевіривши самостійний перерахунок місцевим судом заявлених до стягнення сум, колегія суддів погоджується з висновком, що обґрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 244 382, 40 грн. Також, обґрунтованим є висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача сум штрафу 7% від вартості продукції в розмірі 4308 ,00 грн та 20% від ціни договору в розмірі 11952,00 грн (п.п. 9.2. та 9.3. договору).

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності належними та допустимими доказами факту отримання відповідачем заявки на поставку товару, а також про те, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки не відповідають дійсності, спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим, правових підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та вимоги законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваного договору недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ТОВ "Парімет Груп" - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника (Товариство з обмеженою відповідальністю "Парімет Груп").

Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парімет Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі №910/4535/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 у справі №910/4535/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Парімет Груп".

4. Матеріали справи №910/4535/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено - 26.11.2019.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді Н.Ф. Калатай

А.І. Мартюк