Рішення

від 11.06.2019 по справі 127/11435/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/11435/19

Провадження № 2/127/1612/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2019 Вінницький міський суд Вінницької області

Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Бойко В. М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ АМВ -Трейдінг Компані про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулося до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з вимогами стягнути з ТОВ АВМ-Трейдінг Компані (код ЄДРПОУ 41903800) на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) 15395,62 грн. нарахованої але не виплаченої заробітної плати та 84000,00 грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач вказує, що 14.02.2018 року позивача було прийнято на роботу на посаду менеджера з логістики в ТОВ АВМ-Трейдінг Компані з окладом 7500,00 грн. на місяць(підтверджується довідкою ПФУ форма ОК-7). 29.05.2018року позивача було звільнено з вказаної роботи на підставі п.1 ст.36 Кодексу законів про працю, а саме за згодою сторін, що підтверджується копією трудової книжки. На день звільнення позивачу була нарахована але не виплачена заробітна плата в розмірі 15395,62 грн. (сума зазначена із відрахуванням податків та зборів). Враховуючи порушене право, позивач звернувся до Територіальної державної інспекції з питань праці у Вінницькій області, якою було встановлено порушення відповідачем права на заробітну плату, щодо невиплати належної позивачу суми врозмірі 15395,62 грн. та подальшим направленням матеріалів інспекційного відвідування до ГУНП у Вінницькій області для приєднання до кримінального провадження, що підтверджується Листом №02- Г488/01-12 від 05.09.2018 року.

Відповідачем свої зобов`язання щодо виплати заробітної плати в розмірі 15395,62 грн. виконані не були.

Позивачем надано розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні: Оклад - 7500,00 грн. (підтверджується довідкою ПФУ форма ОК-7) 40 день - кількість робочих днів за березень, квітень 2018р. 15000, грн.: 40 =375, 224 робочі дні - кількість робочих днів за період з 30.05.2018р. по 17.04.2019р. 224 * 224 робочі дні= 84000,00 грн. Згідно зазначеного Порядку, сума виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.05.2018р. по 17.04.2019р. (день звернення до суду) складає 84000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.02.2018 року позивача було прийнято на роботу на посаду менеджера з логістики в ТОВ АВМ-Трейдінг Компані з окладом 7500,00 грн. на місяць(підтверджується довідкою ПФУ форма ОК-7). 29.05.2018року позивача було звільнено з вказаної роботи на підставі п.1 ст.36 Кодексу законів про працю, а саме за згодою сторін, що підтверджується копією трудової книжки.

Як вбачається з листа Управління держпраці у Вінницькій області від 05.09.2018р. №02- Г488/01-12 Управлінням держпраці у Вінницькій області на звернення позивача щодо можливих порушень трудового законодавства у даному листі адресованому позивачу зазначено наступне: За наданими документами було встановлено, що за поданою ОСОБА_1 заявою від 20.08.2015р. з проханням прийняти ОСОБА_1 на роботу на ТОВ АВМ - Проект на посаду менеджера з логістики та за наказом від 20.08.2015р. № 2К-08/2015, ОСОБА_1 був прийнятий на посаду менеджера з логістики з 20.08.2015р. За поданою ОСОБА_1 . заявою від 31.03.2016р. з проханням звільнити його з роботи із ТОВ АВМ - Проект за угодою сторін та за наказом від 31.03.2016р. № 3K-03/2016, ОСОБА_1 звільненні за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, з 31.03.2016р. За заявою ОСОБА_1 від 01.02.2018р.з проханням звільнити його із займаної посади за угодою сторін з 01 лютого 2018 p., відповідно до наказу від 01.02.2018р. № ЗК-02/2018, ОСОБА_1 звільнено з роботи із ТОВ АВМ - Проект за угодою сторін з 01.02.2018р. За механічною помилкою керівництва у трудовій книжці при звільненні ОСОБА_1 з роботи із ТОВ ABM-Проект поставили відтиск печатки ТОВ АВМ-Трейдінг-Компані .

За табелем обліку робочого часу за лютий 2018р. ОСОБА_1 був відсутній на роботі в день звільнення (01.02.2018р.), тому отримати належні кошти ОСОБА_1 було запропоноване 02.02.2018р.( відомість на виплату грошей від 02.02.2018р. № 3) За наданим керівництвом актом, який був складений у присутності 3-х осіб ОСОБА_1 відмовились в отриманні належних коштів в сумі 225,25 грн. За заявою ОСОБА_1 від 13.02.2018р., з проханням прийняти ОСОБА_1 ТОВ АВМ -Трейдінг Компані , на посаду менеджера (управителя) із логістики та за наказом від 13.02.2018р. №ЗК-02/2018, ОСОБА_1 було прийнято на роботу у ТОВ АВМ Трейдінг Компані на посаду менеджера (управителя) із логістики з 14.02.2018р. За фактично відпрацьовані ОСОБА_1 робочі дні, які обліковані в табелях обліку робочого часу за лютий - квітень 2018р., ОСОБА_1 була проведена виплата заробітної плати за відомостями на виплату готівки: від 19.02.2018р. №1, на суму 603,75 грн. (за 1-у пол. лютого 2018р.); від 03.03.2018р. № 2, на суму 2716,87 грн. (за 2-у пол. лютого 2018р.); від 21.03.2018р. № 3, в сумі 2875,00 грн. (за 1-у пол. березня 2018р.); 7 від 04.04.2018р.№ 4, в сумі 3162,50грн. (за 2-у пол. березня 2018р.) від 20.04.2018р. № 5, в сумі 2716,87 грн. (за 1-у пол. квітня 2018р.); від 05.05.2018р. № 6, в сумі 3320,63 грн. (за 2-у пол. квітня 2018р.) У письмових поясненнях директор підприємства Мороз О.В. зазначив, про 19.02.2018р., 03.03.2018р., 21.03.2018р., 04.04.2018р„ 20.04.2018р.. 05.05.2018р. отримали вищезазначені кошти, проте відмовилися від підпису в їх отриманні за вказаними відомостями, про що складені акти в присутності 3-х осіб, які підтверджують зазначене. За поданою ОСОБА_1 заявою від 29.05.2018р. з проханням звільнити ОСОБА_1 за угодою сторін з 29.05.2018р. та за наказом від 29.05.2018р. № К-215, ОСОБА_1 був звільнений з роботи за п.1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін з 29.05.2018р.У письмових поясненнях директор підприємства Мороз О.В. зазначив, що під час звільнення з роботи (29.05.2018р.) ОСОБА_1 було запропоновано отримати всі належні кошти за відомістю на виплату готівки від 29.05.2018р. № 6/1, всього на суму 6866,3 але ОСОБА_1 відмовився, про що був складений акт від 29.05.2018р. Також, у поясненні директора підприємства ОСОБА_2 повідомлено про під час звільнення ОСОБА_1 з роботи (29.05.2018р.)., директором підприємства був ОСОБА_3 , який повідомив про те, що належно оформлену трудову книжку ОСОБА_1 було вручено в день звільнення 29.05.2018р. (а.с.6)

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 47 КЗпП України та п. 4. 1-43. Інстркції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерством соціального наказом Міністерством соціального захисту від 23.07.1993р. №58, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і привести з ним розрахунки в строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

Ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що виконання судових рішень є невід`ємною стадією процесу у правосудді.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позивачем не надано жодного доказу про наявність заборгованості по виплаті заробітної плати, наданий позивачем в обгрунтування доказів лист Управління держпраці у Вінницькій області від 05.09.2018р. №02- Г488/01-12, спростовує вимоги позивача, в даному листі зазначено, що в письмових поясненнях директор підприємства Мороз О.В. зазначив, що під час звільнення з роботи (29.05.2018р.) ОСОБА_1 було запропоновано отримати всі належні кошти за відомістю на виплату готівки від 29.05.2018р. № 6/1, всього на суму 6866,3 грн., але ОСОБА_1 відмовився, про що був складений акт від 29.05.2018р. Також, у поясненні директора підприємства ОСОБА_2 повідомлено, що під час звільнення ОСОБА_1 з роботи (29.05.2018р.)., директором підприємства був ОСОБА_3 , який повідомив про те, що належно оформлену трудову книжку ОСОБА_1 було вручено в день звільнення 29.05.2018р. (а.с.6) даний лист датовано від 05.09.2018р., на час розгляду даної справи позивачем не надано доказів про наявність заборгованості по заробітній платі, суд також враховує встановлені Управлінням держпраці у Вінницькій області у листі від 05.09.2018р. №02- Г488/01-12, факти ухиляння позивача викладені в письмових поясненнях директора підприємства 19.02.2018р., 03.03.2018р., 21.03.2018р., 04.04.2018р„ 20.04.2018р. 05.05.2018р. отримати вищезазначені кошти, відмови від підпису в їх отриманні за вказаними відомостями, про що складені акти в присутності 3-х осіб, суд звертає увагу, що позивач зазначає в позові,що Управлінням держпраці у Вінницькій області встановлено борг відповідача перед позивачем по невиплаті заробітної плати в розмірі 15395,62 грн про що вказано, у листі, проте як вбачається з тексту даного листа такі факти не встановлені, дані доводи суд вважає надуманими, враховуючи вказані обставини суд вважає позов необґрунтованим, непідтвердженим жодним доказом, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України,

Керуючись 13, 81, 141, 279, 263-265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 116, 117, 233, КЗпП суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ АМВ -Трейдінг Компані про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок державного бюджету.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної

скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Відповідач: ТОВ АМВ -Трейдінг Компані код ЄДРПОУ: 41903800, вул. Липовецька 6-А, м. Вінниця.

СУДДЯ: