Постанова

від 30.09.2019 по справі 127/11435/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/11435/19

Провадження № 22-ц/801/1693/2019

Категорія: 56

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 рокуСправа № 127/11435/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача: Оніщука В.В.,

Суддів: Медвецького С.К., Копаничук С.Г.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю АВМ-Трейдінг Компані ,

розглянув у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2019 року, постановлене у складі судді Бойко В.М., в залі суду,

встановив:

В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АВМ-Трейдінг Компані про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 14 лютого 2018 року його було прийнято на роботу на посаду менеджера з логістики в ТОВ АВМ-Трейдінг Компані з окладом 7 500,00 грн. на місяць.

29 травня 2018 року позивача було звільнено з вказаної роботи на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, а саме за згодою сторін, що підтверджується копією трудової книжки. На день звільнення позивачу була нарахована, але не виплачена заробітна плата в розмірі 15 395,62 грн. (сума зазначена із відрахуванням податків та зборів). Враховуючи порушене право, він звернувся до Територіальної державної інспекції з питань праці у Вінницькій області, якою було встановлено порушення відповідачем права на заробітну плату, щодо невиплати належної позивачу суми в розмірі 15 395,62 грн. та подальшим направленням матеріалів інспекційного відвідування до ГУНП у Вінницькій області для приєднання до кримінального провадження, що підтверджується Листом № 02- Г488/01-12 від 05 вересня 2018 року.

Відповідач свої зобов`язання щодо виплати заробітної плати в розмірі 15395,62 грн. не виконав.

В позовній заяві ОСОБА_1 надав розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідно до якого: оклад - 7500,00 грн.; 40 днів - кількість робочих днів за березень, квітень 2018 року; 15 000 грн.: 40 = 375 грн.; 224 робочі дні - кількість робочих днів за період з 30 травня 2018 року по 17 квітня 2019 року (день звернення до суду); 375 х 224 робочі дні = 84 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВМ-Трейдінг Компані на його користь 15 395,62 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та 84 000 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не надано жодного доказу про наявність заборгованості по виплаті заробітної плати, а також судом зазначено, що позивач ухилявся від отримання вказаних коштів.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій зазначає про неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема позивач у апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про необгрунтованість та недоведеність заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, суд упереджено зайняв позицію відповідача і не врахував, що позивач не зобов`язаний доводи наявність вини та наслідків затримки розрахунку при звільненні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

Апеляційна скарга на підставі ст.369 ЦПК України розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону не відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено і сторонами не заперечується, що 14 лютого 2018 року позивача було прийнято на роботу на посаду менеджера з логістики в ТОВ АВМ-Трейдінг Компані з окладом 7 500,00 грн. на місяць (підтверджується довідкою ПФУ форма ОК-7 на а.с. 7).

29 травня 2018 року позивача було звільнено з вказаної роботи на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, а саме за згодою сторін.

У листі Управління держпраці у Вінницькій області від 05 вересня 2018 року №02- Г488/01-12, наданого на звернення ОСОБА_1 щодо можливих порушень трудового законодавства зазначено: За наданими документами було встановлено, що за поданою ОСОБА_1 заявою від 20 серпня 2015 року з проханням прийняти ОСОБА_1 на роботу на ТОВ АВМ - Проект на посаду менеджера з логістики та за наказом від 20 серпня 2015 року № 2К-08/2015, ОСОБА_1 був прийнятий на посаду менеджера з логістики з 20 серпня 2015 року. За поданою ОСОБА_1 заявою від 31 березня 2016 року з проханням звільнити його з роботи із ТОВ АВМ - Проект за угодою сторін та за наказом від 31 березня 2016 року № 3K-03/2016, ОСОБА_1 звільнений за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, з 31 березня 2016 року. За поданою ОСОБА_1 заявою від 31 жовтня 2017 року (в якій відсутній підпис) з проханням прийняти ОСОБА_1 на роботу на ТОВ АВМ - Проект на посаду менеджера та за наказом від 31 жовтня 2017 року № 6К-10/2017, ОСОБА_1 був прийнятий на посаду менеджера з 01 листопада 2017 року. За заявою ОСОБА_1 від 01 лютого 2018 року з проханням звільнити його із займаної посади за угодою сторін з 01 лютого 2018 p., відповідно до наказу від 01 лютого 2018 року № ЗК-02/2018, ОСОБА_1 звільнено з роботи із ТОВ АВМ - Проект за угодою сторін з 01 лютого 2018 року. За механічною помилкою керівництва у трудовій книжці при звільненні ОСОБА_1 з роботи із ТОВ ABM-Проект поставили відтиск печатки ТОВ АВМ-Трейдінг-Компані .

За заявою ОСОБА_1 від 13 лютого 2018 року, з проханням прийняти ОСОБА_1 ТОВ АВМ -Трейдінг Компані , на посаду менеджера (управителя) із логістики та за наказом від 13 лютого 2018 року №ЗК-02/2018, ОСОБА_1 було прийнято на роботу у ТОВ АВМ Трейдінг Компані на посаду менеджера (управителя) із логістики з 14 лютого 2018 року. За фактично відпрацьовані ОСОБА_1 робочі дні, які обліковані в табелях обліку робочого часу за лютий - квітень 2018 року, ОСОБА_1 була проведена виплата заробітної плати за відомостями на виплату готівки: від 19 лютого 2018 року №1 на суму 603,75 грн. (за 1-у пол. лютого 2018 року); від 03 березня 2018 року № 2 на суму 2716,87 грн. (за 2-у пол. лютого 2018 року); від 21 березня 2018 року № 3 в сумі 2875,00 грн. (за 1-у пол. березня 2018 року); 7 від 04 квітня 2018 року № 4 в сумі 3162,50 грн. (за 2-у пол. березня 2018 року); від 20 квітня 2018 року № 5 в сумі 2716,87 грн. (за 1-у пол. квітня 2018 року); від 05 травня 2018 року № 6 в сумі 3320,63 грн. (за 2-у пол. квітня 2018 року).

У письмових поясненнях директор підприємства ОСОБА_2 зазначив, що 19 лютого 2018 року, 03 березня 2018 року, 21 березня 2018 року, 04 квітня 2018 року, 20 квітня 2018 року, 05 травня 2018 року Ви отримали вищезазначені кошти, проте відмовилися від підпису в їх отриманні за вказаними відомостями, про що складені акти в присутності 3-х осіб, які підтверджують зазначене.

За поданою ОСОБА_1 заявою від 29 травня 2018 року з проханням звільнити ОСОБА_1 за угодою сторін з 29 травня 2018 року та за наказом від 29 травня 2018 року № К-215, ОСОБА_1 був звільнений з роботи за п.1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін з 29 травня 2018 року.

У письмових поясненнях директор підприємства ОСОБА_2 зазначив, що під час звільнення з роботи (29 травня 2018 року.) ОСОБА_1 було запропоновано отримати всі належні кошти за відомістю на виплату готівки від 29 травня 2018 року № 6/1, всього на суму 6866,3, але ОСОБА_1 відмовився, про що був складений акт від 29 травня 2018 року. Також, у поясненні директора підприємства ОСОБА_2 повідомлено, що під час звільнення ОСОБА_1 з роботи (29 травня 2018 року), директором підприємства був ОСОБА_3 , який повідомив про те, що належно оформлену трудову книжку ОСОБА_1 було вручено в день звільнення 29 травня 2018 року (а.с.6).

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують виплату ОСОБА_1 заробітної плати за березень, квітень 2018 року.

Не врахувавши вимоги позивача та не дослідивши докази, які входять до предмета доказування, суд першої інстанції допустив порушення вимог процесуального законодавства, що призвело до постановлення помилкового рішення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Жук проти України" (Заява № 45783/05) від 21.10.2010р. (пункт 25) Суд нагадує, що принцип процесуальної рівності сторін, один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони.

Європейський Суд з прав людини визнав порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у випадках, коли національні суди ухвалювали рішення, коли було відмовлено у можливості представити певні докази (справа Мантованеллі проти Франції 1997 рік).

У відповідності до вимог ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції ухвалою від 12 вересня 2019 року витребував у ТОВ АВМ-Трейдінг Компані накази про прийняття та звільнення з роботи ОСОБА_1 , довідку про середньомісячний розмір заробітної плати ОСОБА_1 , а також докази про нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_1 та докази про повний розрахунок при звільнення ОСОБА_1 .

Згідно відстеження по Укрпошті, ухвала суду отримана ТОВ АВМ-Трейдінг Компані 19.09.2019 року.

Судом з урахуванням того, що ухвала суду відповідачем, не виконана та не повідомлено про поважність причин її невиконання, визнається недоведеним відповідачем, всупереч власному обов`язку доказування у разі незгоди із заявленими позовними вимогами, обставини щодо виплати заробітної плати ОСОБА_1

Така бездіяльність відповідача не становить неухильного дотримання ним принципу змагальності сторін, як однієї з визначених законом основних засад цивільного судочинства, що втім передбачає понесення відповідачем ризику настання наслідків, пов`язаних із невчиненням вказаної процесуальної дії.

Отже, на момент звільнення 29 травня 2018 року з позивачем не було проведено остаточний розрахунок належних йому до виплати сум.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в статті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

З урахуванням того, що на момент вирішення спору ТОВ АВМ-Трейдінг Компані не було проведено з ОСОБА_1 розрахунку у повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Згідно з п.3 Розд. ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні судом застосовується заробітна плата, нарахована ОСОБА_1 , за два місяці, які передують звільненню позивача у травні 2018 року, а саме за березень, квітень 2018 року.

Відповідно до довідки ПФУ ОК-7 Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 від 11 лютого 2019 року у березні- квітні 2018 року була нарахована заробітна плата 7 500 грн. щомісячно, кількість робочих днів у цьому періоді, за які не проведено розрахунок, згідно заявлених вимог становить 40.

Таким чином середньоденна заробітна плата становить 375 грн. = ( 7500 грн. + 7500 грн. / 40).

Розмір невиплаченої заробітної плати за вказаний період складає 15 000 грн. (375 грн. х 40 робочих днів).

Кількість робочих днів за період з 30 травня 2018 року по 30 вересня 2019 року становить 335 днів.

Отже, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 30 травня 2018 року по 30 вересня 2019 року складає 125625 грн. = (375 грн. х 335 робочих днів).

Роботодавець повинен дотримуватися вимог трудового законодавства щодо вчасного проведення розрахунку із звільненим працівником в день звільнення. У випадку отримання заробітної плати шляхом перерахунку на карткові рахунки, то належні звільненому працівникові виплати необхідно перерахувати на ці рахунки в день звільнення. Якщо заробітна плата видається виключно із каси установи, і за якою працівник вчасно не прийшов, така зарплата депонується. У разі депонування заробітної плати необхідно надіслати звільненому працівникові повідомлення про необхідність з`явитися в установу і отримати розрахунок належних йому сум.

У трудових спорах обов`язок доведення проведення повного розрахунку при звільненні покладається на відповідача.

Проте відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що він вжив необхідні заходи для повідомлення ОСОБА_1 про необхідність з`явитися для отримання розрахунку безпосередньо після звільнення.

Таким чином, відповідачем не доведено, що непроведення остаточного розрахунку з позивачем в день звільнення сталося не з його вини.

Як роз`яснено в абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки розмір не виплаченої заробітної плати, про стягнення якої заявлено вимогу, не відповідає арифметичному розрахунку (заявлено до стягнення 15395,62 грн., фактично заборгованість становить 15 000 грн.)

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні позивача до суду судовий збір не сплачено згідно п. 1 частини 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VІ Про судовий збір .

Відповідно до частини 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, однак за розгляд позовної заяви підлягало до сплати 768,40 грн., а за перегляд справи в апеляційному порядку 1152,60 грн., отже з ТОВ АВМ-Трейдінг Компані слід стягнути на користь держави 1921 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2019 року скасувати та постановити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВМ-Трейдінг Компані на користь ОСОБА_1 15 000 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та 125625 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВМ-Трейдінг Компані на користь держави судовий збір в розмірі 1921 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ С.Г. Копаничук

/підпис/ С.К. Медвецький

Згідно із оригіналом

Суддя-доповідач: В.В. Оніщук