Рішення

від 10.06.2019 по справі 160/7459/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року Справа № 160/7459/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіТурлакової Н.В. за участі секретаря судового засіданняАндріяша А.М. за участі: представника позивача представник відповідача третя особа-1 третя особа-2 Пітюренка Є.В. не з`явився не з`явилася не з`явилася розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія до Солонянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови в частині, -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Вікторія звернулося до суду з адміністративним позовом до Солонянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 із позовними вимогами про визнання протиправною та скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника №ВП 56311511 від 04.09.2018р. в частині обмеження права користування, обробки земельних ділянок тільки за письмовим дозволом державного виконавця (п.2 резолютивної частини Постанови).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваною постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника №ВП 56311511 від 04.09.2018р. було накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 026:0215, яка позивачу не належить, а перебуває у користуванні на підставі договору оренди. Земельна ділянка є засобом виробництва позивача, який на законних підставах володіє нею, не вчиняючи жодних порушень. На виконання умов Договору, позивач обробляє зазначену земельну ділянку, у зв`язку з чим має право на врожай з неї, проте державний виконавець обмежив його право на врожай та доходи, оскільки фактично забороняє оскаржуваною постановою знімати/засіювати врожай з земельної ділянки, чим фактично спричинює позивачу збитки та наносить шкоду земельній ділянці, адже вона потребує догляду.

Відповідач подав до суду письмові заперечення в яких зазначено, що останній проти позовних вимог заперечує з підстав правомірності винесення оскаржуваної постанови. Також зазначає, що в рамках виконавчого провадження до боржника були вжиті всі наявні заходи передбачені Законом України Про виконавче провадження та іншими діючими нормативно-правовими документами станом на лютий 2019р., однак боржником рішення суду не виконується. Таким чином оскаржувана постанова є правомірною, у задоволенні позову слід відмовити.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача до суду не з`явився, про дату, час та розгляд справи повідомлений належним чином.

Третя особа-1 до суду не з`явилася, про дату, час та розгляд справи повідомлена належним чином.

Третя особа-2 до суду не з`явилася, про дату, час та розгляд справи повідомлена належним чином.

Заслухавши представника позивача та третю особу-2, дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Згідно виконавчого листа №2-4019/2010р. від 23.06.2010р., Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області вирішив стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання двох малолітніх дітей в розмірі 1/3 частини зі всіх видів його заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_2 .

В Солонянському районному відділі державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження № 56311511 від 10.05.2018 р. з примусового виконання виконавчого листа №2-4019/2010 виданий 01.07.2010 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області щодо стягнення з ОСОБА_1 (надалі - Боржник) аліментів.

04.09.2018 р. державним виконавцем Солонянського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Сазановим Є.О. по ВП №56311511 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника в якій перелічено нерухоме майно боржника, зокрема земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_2 , місцезнаходження: Дніпропетровська область, Солонянський район, с/рада Широчанська, призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа 6,790 га. Пунктом 2 резолютивної частини постанови передбачено, що: На описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним, обробка земельних ділянок тільки за письмовим дозволом державного виконавця .

Згідно Договору оренди землі від 06.05.2011р., укладеного між ОСОБА_1 (Орендодавець) та Сільськогосподарським ТОВ Вікторія (Орендар), предметом якого є: Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 6,7980га сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Широчанської сільської ради і належить орендодавцю на підставі державного акта на право власності на землю серія НОМЕР_3 від 19.01.2006р. Договір укладено на 11 років (п.8 Договору).

На виконання вимог вказаного Договору також складено Акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 04.08.2011р.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404 передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404).

В силу вимог частини першої статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1404 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 52 Закону № 1404 VIII у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно. У разі якщо на зазначене у частині п`ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: 1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер`єру офісів, готова продукція та товари тощо); 2) об`єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

За приписами частин першої - п`ятої статті 56 Закону № 1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо.

Як передбачено частиною першою статті 58 Закону № 1404, майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).

Відповідно до статті 59 Закону №1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Статтею 95 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Судом встановлено, що Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області видав виконавчий лист №2-4019/2010р. від 23.06.2010р., згідно якого суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання двох малолітніх дітей в розмірі 1/3 частини зі всіх видів його заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_2 .

04.09.2018 р. державним виконавцем Солонянського районного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Сазановим Є.О. по ВП №56311511 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника в якій перелічено нерухоме майно боржника, зокрема земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_2 , місцезнаходження: Дніпропетровська область, Солонянський район, с/рада Широчанська, призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа 6,790 га. Пунктом 2 резолютивної частини постанови передбачено, що: На описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним, обробка земельних ділянок тільки за письмовим дозволом державного виконавця .

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем ч.3 ст.56 Закону України Про виконавче провадження під час прийняття оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.

Так, згідно ч.3 ст.56 Закону України Про виконавче провадження арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Суд звертає увагу, що ані сума заборгованості у розмірі 136845,60грн., ані інші процесуальні документи у виконавчому провадженні №56311511 від 10.05.2018р. з примусового виконання виконавчого листа №2-4019/2010 виданий 01.07.2010 року не оскаржуються, будь-який спір з інших питань у вказаному ВП також відсутній, у зв`язку з чим, суд не приймає посилання позивача на порушення відповідачем вимог ч.3 ст.56 Закону України Про виконавче провадження .

Суд також не погоджується із посиланнями позивача на порушення відповідачем ч.2 ст.58 Закону України Про виконавче провадження та неврахування останнім вимог ст.95 Земельного кодексу України, з огляду на таке.

Так, у п.2 оскаржуваної постанови ВП №56311511 від 04.09.2018р., зазначено, що на описане майно накладено арешт та встановлено обмеження права користування ним, обробка земельних ділянок тільки за письмовим дозволом державного виконавця.

Таким чином, позивач не позбавлений можливості користуватись вищевказаною земельною ділянкою, засівати та збирати врожай за погодженням із державним виконавцем, як і не позбавлений можливості звернутися до останнього для вирішення питання щодо передачі земельної ділянки на зберігання позивачу із відрахуванням орендної плати стягувачу в рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні №56311511 від 10.05.2018р.

Крім того, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що арештоване майно не належить йому на праві власності, він є тільки користувачем вказаного майна (земельної ділянки).

Згідно ч.1 ст. 59 Закону № 1404 особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Таким чином, усунення перешкод у користуванні майном та встановлення прав власності на врожай здійснюється шляхом захисту цивільного права.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З врахуванням вищевикладеного, доказів наявних в матеріалах справи станом на час розгляду справи, обґрунтувань позову в межах заявлених позовних вимог, норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений діючим законодавством, у зв`язку з чим, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія (52445, Дніпропетровська обл., Солонянський район, с.Широке, ЄДРПОУ 30231948) до Солонянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (52400, Дніпропетровська обл., Солонянський район, смт.Солоне, вул.Гагаріна, 13. ЄДРПОУ 34868045), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови в частині - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова