Рішення

від 10.06.2019 по справі 500/948/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/948/19

10 червня 2019 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Подлісної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Кавчак О.І.

представника позивача Гутик А.В.

представника відповідача Рубаняк А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Трітон" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Трітон" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідач у 2018 звітному році не дотримав нормативу працевлаштування інвалідів в кількості 1 особа, у зв`язку з чим зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 20125,00 грн. та пеню в розмірі 24,16 грн. Оскільки, приватним підприємством "Трітон" вказані санкції в добровільному порядку до Державного бюджету України не перераховано, вони підлягають стягненню в судовому порядку, що і стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.04.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог вказаної ухвали, ПП "Трітон" 08.05.2019 року подано до суду відзив на позовну заяву, просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що ПП "Трітон" вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, було виділено робочі місця для працевлаштування інвалідів, до відповідного центру зайнятості подавався звіт про наявність вакансій на підприємстві у 2018 році, тому у відповідача відсутня вина за незайнятість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

14 травня 2019 року ухвалою суду було призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 23.05.2019 о 09:30 год.

Ухвалою суду від 23.05.2019 року, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оголошено перерву до 10.06.2019 о 12:00 год. для витребування додаткових документів у представника позивача.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з мотивів, наведених в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі. Наголосив, що положення Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлюють рівні умови господарської діяльності для всіх підприємств в аспекті дотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві. Зазначив, що ПП "Трітон" здійснило усі передбачені чинним законодавством заходи щодо створення умов та щодо інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому не допущено правопорушення у сфері господарювання. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Повідомив, що жодного факту відмови підприємством у працевлаштуванні інвалідів на посаду сторожа не було. Вимог щодо кваліфікації, освіти, фізичних навантажень роботодавцем до вакантної посади не ставилось. Однак усі направленні особи з інвалідністю відмовлялись від посад слюсара-ремонтника, 8322(1) водія автотранспортного засобу з власних причин.

Додатково повідомив, що суд не повинен брати до уваги докази, зазначені в додатках під № 5-6, а саме : копії направлень на працевлаштування та копії реєстру направлень, оскільки їх не було надіслано відповідачу, чим грубо порушено норми адміністративного судочинства.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши обставини справи у сукупності, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, і це не заперечується сторонами, ПП "Трітон" зареєстроване як суб`єкт господарювання та перебуває на обліку в Тернопільському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою 10-ПІ від 27.02.2019 року, наданого ПП "Трітон" до Тернопільського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників товариства становила 8 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 0 осіб, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 1 особа, середньорічна зарплата штатного працівника - 40250,00 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 20125,00 грн. (а.с.7).

На запит Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 27.03.2019 року №04-234/438 (а.с.8) про подання звітів Ф-3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю у 2018 році ПП "Трітон" Тернопільським обласним центром зайнятості листом №19-02/220/0/19-01-23 від 04.04.2019 року (а.с.9) повідомлено, що ПП "Трітон" протягом 2018 року було подано інформацію за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу" на посаду "водія" 1 особу. (а.с.10-37). Протягом 2018 року дана вакансія була запропонована 6 безробітним особам.

Оскільки відповідачем не виконано нормативу щодо працевлаштування інвалідів у 2018 році у кількості, визначеній чинним законодавством, Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 20125,00 грн. У зв`язку з тим, що відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій на 2 дні, відповідачу нараховано пеню в сумі 24,16 грн. Всього на загальну суму 20149,16 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.6).

Вказані санкції відповідачем в добровільному порядку не сплачено, що стало причиною звернення позивача до суду для стягнення вказаних сум в примусовому порядку.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 року №875-ХII (далі - Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону № 875-XІI для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ч.1 ст.20 Закону № 875-XІI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Як передбачено ч.1 ст.238 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.238 ГК України види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у ч.1 ст.239 ГК України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст.20 Закону № 875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 ГК України "Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин".

За змістом ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (ч.3 ст. 18-1 Закону №875-ХІІ).

Таким чином, обов`язок підприємства з створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Наведена позиція суду відповідає судовій практиці Верховного Суду по наведеній категорії справ (постанова від 15.04.2019 року у справі №825/699/17; постанова від 20.05.2019 року у справі №820/2380/16).

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно п.4 ч.3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 року затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Порядок).

Відповідно до п.5 Порядку форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

При цьому, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч.1 ст.18 Закону №875-ХІІ.

Однак на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Як встановлено судом, відповідачем протягом 2018 року щомісяця подавались до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості звіти за формою 3-ПН про наявність вакантних робочих місць, в яких зазначалося про створене вакантне робоче місце "водія" та "слюсара-ремонтника" для окремих категорій громадян - осіб з інвалідністю. Даний факт підтверджується також і наявним в матеріалах справи листом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості №19-02/220/0/19-01-23 від 04.04.2019 року .

Також в матеріалах адміністративної справи наявні направлення на працевлаштування в ПП "Трітон" шести осіб, з яких випадків безпідставної відмови відповідачем у прийнятті осіб з інвалідністю на роботу не встановлено, позивачем про такі обставини теж не зазначалось.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 24.04.2019 року в справі №817/1188/18, що в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що відповідачем вжито належних заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не допущено правопорушення, яке є підставою для застосування до нього штрафних санкцій, визначених ст.20 Закону № 875-XІI.

Заповнення ПП "Трітон" графи у звіті за формою 10-ПІ від 27.02.2019 року суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 20125,00 грн., не є безумовною підставою для стягнення таких санкцій у випадку коли підприємство доведе безпідставність вищевказаних позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наслідками судового розгляду Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Наведене дає підстави для висновку, що доводи позивача у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в позові обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Грушевського 8, м. Тернопіль, 46021, код ЄДРПОУ 14032334) до приватного підприємства "Трітон" ( вул. Національного відродження 62, с. Добрівляни, Заліщицького р-ну., Тернопільської обл,, код ЄДРПОУ 38302958) про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 червня 2019 року.

Головуючий суддя Подлісна І.М.