Постанова

від 19.09.2019 по справі 500/948/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/7561/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шевчук С.М.,

суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року (ухвалене в м. Тернопіль судом під головуванням судді Подлісної І.М. в порядку спрощеного позовного провадження, дата складення повного тексту рішення суду - 11.06.2019) у справі № 500/948/19 за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Трітон" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

В квітні 2019 року Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Тернопільське ОВФСЗІ) звернулося до суду з позовною заявою, якою просить стягнути з Приватного підприємства "Трітон" на користь Тернопільського ОВФСЗІ адміністративно-господарські санкції в розмірі 20125,00 грн., а також пеню в розмірі 24,16 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

На підтвердження доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що не погоджується з висновком суду, що відповідач вчинив усі необхідні дії з працевлаштування осіб з інвалідністю. Стверджує, що відповідач не виконав норматив з працевлаштування однієї особи з інвалідністю, а тому згідно ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні має сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів їх сплати на 2 дні. Вказує, що центр зайнятості надіслав лист та копію звіту форми № 3-ПН, де вказано, що ПП Трітон подало лише два звіти Ф-З-ПН: 14.05.2018 р. та 11.06.2018 р. В даному листі не вказується, що вакансія була актуальна протягом цілого року.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права. Також вказує, що скаржником (позивачем) не доведено факту вчинення ПП Трітон жодних порушень законодавства про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні. Просить залишити апеляційну скаргу Тернопільського ОВФСЗІ без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до вимог ст.124 КАС України, шляхом надіслання повідомлень засобами поштового зв`язку, що підтверджується зворотними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та на електронну пошту, зазначену даними учасниками справи, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли. Відповідач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі його представника.

З огляду на обставини щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення ст. 311 КАС України колегія суддів, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Судом встановлено і такі обставини підтверджуються матеріалами справи, що ПП "Трітон" зареєстроване як суб`єкт господарювання та перебуває на обліку в Тернопільському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.

Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою 10-ПІ від 27.02.2019 року, наданого ПП "Трітон" до Тернопільського ОВФСЗІ, середньооблікова кількість штатних працівників товариства становила 8 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 0 осіб, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 1 особа, середньорічна зарплата штатного працівника - 40250,00 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 20125,00 грн. (а.с.7).

На запит Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 27.03.2019 року №04-234/438 (а.с.8) про подання звітів Ф-3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю у 2018 році ПП "Трітон" Заліщицькою районною філією Тернопільського обласного центру зайнятості листом №19-02/220/0/19-01-23 від 04.04.2019 року (а.с.9) повідомлено, що ПП "Трітон" протягом 2018 року було подано інформацію за формою №3-ПН від 14.05.2018 про наявність вакансій для осіб з інвалідністю за посадою 9322 (117) підсобний робітник (а.с.12,14). Направлено 6 осіб (копії корінців направлення додано - а.с.16-21). 11.06.2018 року подано звіт за формою 3-ПН про наявність 2 вакансій для осіб з інвалідністю за посадою 7233(90) слюсар-ремонтник , 8322(1) водій автотранспортного засобу (а.с.10,11). На посаду водія направлено 1 особу (копія корінця направлення додано - а.с.15).

За не виконання ПП "Трітон" нормативу щодо працевлаштування інвалідів у 2018 році у кількості, визначеній чинним законодавством, Тернопільським ОВФСЗІ було нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 20125,00 грн. У зв`язку з тим, що відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій на 2 дні, йому нараховано пеню в сумі 24,16 грн. Всього на загальну суму 20149,16 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.6).

Вказані санкції відповідачем в добровільному порядку не сплачено, що стало причиною звернення позивача до суду для стягнення вказаних сум в судовому порядку.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вжито належних заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не допущено правопорушення, яке є підставою для застосування до нього штрафних санкцій, визначених ст.20 Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-XІI.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Спірним питанням даної справи є правомірність дій позивача щодо нарахування відповідачу суму адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 року №875-ХII (далі - Закон № 875-ХІІ) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Так, статтею 17 Закону № 875-ХІІ в редакції на час виникнення спірних правовідносин встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відповідно до ст.18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (ч.3 ст.18-1 Закону № 875-ХІІ).

Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю визначено статтею 19 вказаного Закону № 875-ХІІ. Так, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Цією статтею також встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно частини 3, 5 статті 19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку та контролю за їх використанням, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю - використання цих коштів встановлюється законом.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наведеними вище нормами законодавства встановлено, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, при вирішенні питання про порушення роботодавцем вимог статті 19 Закону № 875-ХІІ слід враховувати чи роботодавцем створено робочі місця відповідно встановленого нормативу, чи проінформовано центр зайнятості про наявність вільних робочих місць, чи вжито усіх необхідних і реальних заходів для працевлаштування на ці робочі місця осіб з інвалідністю та чи дотримано вимог чинного законодавства у правовідносинах із органами Центру зайнятості, в тому числі щодо подання звітної інформації.

З цього приводу колегія суддів враховує, що відповідно до частин 7 - 9 статті 19 Закону № 875-ХІІ, порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067 роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 затверджено Форму звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й).

Цим же Наказом затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) . Пунктами 5, 6 цього Порядку передбачено, що форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Роботодавець визначає вид звітності - первинна або уточнювальна. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування.

Однак, на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування та вживати встановлених законодавством заходів для фактичного працевлаштування на ці робочі місця осіб з інвалідністю.

Така ж правова позиція висловлена Верховним Судом при ухваленні 31 липня 2019 року постанови у справі №812/1164/18.

Як встановлено судом, і такі обставини підтверджуються матеріалами справи, що відповідачем у 2018 році подавались до Заліщицької районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості звіти за формою 3-ПН про наявність вакантних робочих місць, в яких зазначалося про створені вакантні робочі місця підсобного робітника , слюсаря-ремонтника , водія для окремих категорій громадян - осіб з інвалідністю. Даний факт підтверджується також і наявним в матеріалах справи листом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості №19-02/220/0/19-01-23 від 04.04.2019 року.

В матеріалах адміністративної справи також наявні направлення на працевлаштування в ПП "Трітон" з корінцями: шести осіб для зайняття вакантної посади підсобного робітника (а.с.16-21), згідно яких випадків безпідставної відмови відповідачем у прийнятті осіб з інвалідністю на роботу не встановлено, позивачем про такі обставини теж не зазначає; однієї особи для зайняття вакантної посади водія, згідно якого також не встановлено випадку безпідставної відмови відповідачем у прийнятті цієї особи з інвалідністю на роботу (а.с.15).

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що відповідачем у 2018 році вжив усіх залежних від нього передбачених законодавством заходів для забезпечення особам з інвалідністю на реалізацію права на працю шляхом працевлаштування, тобто вчинив дії для недопущення господарського правопорушення.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги про те, що ПП Трітон подало лише два звіти Ф-З-ПН: 14.05.2018 та 11.06.2018 та в листі центру зайнятості не зазначено, що дані вакансії були актуальні протягом цілого року, колегія суддів вважає, що такі спростовуються наступним.

Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (у редакції на час подання звітності) актуальність зазначених у формі № З- ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

За змістом листа Міністерства соціально політики України від 25.05.2017 № 420/0/126-17/243 Щодо інформації про попит па робочу силу (вакансії) , у разі відсутності погреби здійснювати добір працівників на зайняті вакансії роботодавець може самостійно повідомити про це фахівців базового центру зайнятості у будь-який зручний для нього спосіб: у письмовій чи усній (телефонній) формі, а також через відмітку в корінці направлення на працевлаштування на вакансію, видане безробітній особі. У разі повідомлення роботодавцем про укомплектування вакансії, добір претендентів на неї центром зайнятості припиняється.

Судом не встановлено, що вакансії, на заповнення яких відповідач пропонував відповідних фахівців, були зайнятими, а отже і попит на запропоновані вакансії, подані відповідачем згідно досліджених у справі звітів форми №3-ПН від 14.05.2018 і 11.06.2018 був актуальним протягом цілого року, та як свідчать матеріали справи (а.с.15-22), вказані посади центр зайнятості пропонував безробітним особам з інвалідністю не лише в період подання відповідачем звітів.

Також колегія суддів звертає увагу, що в листі Заліщицької районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості №19-02/220/0/19-01-23 від 04.04.2019 року не міститься інформації, що запитувані відповідачем особи на зайняття утворених вакансій не були актуальними чи роботодавець повідомляв про відсутність потреби здійснювати добір працівників.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем не доведено факту вчинення Приватним підприємством Трітон порушень законодавства про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні, а отже і відсутні підстави господарсько-правової відповідальності відповідача як учасника господарських відносин. З тих підстав суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та скасуванню не підлягає, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст.316, ст. 321, ст. 322 ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у справі № 500/948/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 19 вересня 2019 року.