Рішення

від 11.06.2019 по справі 826/8297/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2019 року № 826/8297/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Фірма КРЕЗ" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фірма КРЕЗ" (далі - позивач, ПП "Фірма КРЕЗ") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі- відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2017 року №000393/402 та №000394/402, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 20.06.2017 №1064/40303.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки викладені в акті перевірки від 30.05.2017 №203/26-15-14-02-05/30107955 є необґрунтованими та не відповідають законодавству і фактичним обставинам, а податкові повідомлення-рішення 20.06.2017 року №000393/402 та №000394/402 рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 20.06.2017 №1064/40303, прийняті на його підставі, підлягають скасуванню, так як винесенні з порушенням норм податкового законодавства.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, зазначивши, що перевіркою, висновки якої оформлено актом перевірки від 30.05.2017 №203/26-15-14-02-05/30107955 не підтверджено задекларовані податкові зобов`язання з ПДВ за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року по відносинам з контрагентами - покупцями при продажу нафтопродуктів (бензину, мазуту, дизельного пального та нафти сирої), а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року по відносинам з контрагентами - постачальниками при продажу нафтопродуктів (бензину, мазуту, дизельного пального та нафти сирої). Господарська діяльність товариства з обмеженою відповідальністю ФІНАНСПРОМГАЗ ОЙЛ та ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ з ПП ФІРМА КРЕЗ , має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської діяльності, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував, просив у позові відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав викладених в запереченні на адміністративний позов.

У судовому засіданні 14.11.2017 року на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наявними доказами, посадовими особами відповідача проведено документальну виїзну планову перевірку Приватного підприємства Фірма Крез , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у місті Києві складено акт від 30.05.2017 №203/26-15-14-02-05/30107955, яким встановлено порушення ПП Фірма Крез наступних вимог податкового законодавста:

- п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 177 393 грн., в тому числі по періодах за 2014 рік у сумі 177 393 грн.;

- п. 198.1, ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого заниження податок на додану вартість, у періоді, що перевірявся, на загальну суму 155 419, 00 грн., в тому числі по періодах: травень 2014 року в сумі 10 200, 00 грн., червень 2014 року в сумі 19 155, 00 грн., листопад 2014 року в сумі 6 972, 00 грн., січень 2015 року в сумі 26 443, 00 грн., лютий 2015 року в сумі 51 722, 00 грн., травень 2015 року в сумі 33 810, 00 грн., червень 2015 року в сумі 7 113, 00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення від 20.06.2017 року:

- податкове повідомлення - рішення №0003931402 про сплату 221 741, 00 грн., у тому числі: 177 393, 00 грн. - за податковим зобов`язанням та 44 348, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, за платежем податок на прибуток приватних підприємств, застосованих за порушення п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст.14, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138., п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України;

- податкове повідомлення - рішення №0003941402 про сплату 194 274, 00 грн. у тому числі 155 419, 00 грн. - за податковим зобов`язанням та 38 855, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, за платежем податок на додану вартість, застосованих за порушення п 198.1 статті, п. 201.1, п. 201.4 статті 201, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

Також, контролюючим органом винесено рішення від 20.06.2017 №1064140303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 2 274, 47 грн.

За результатами розгляду зауважень до акта перевірки від 30.05.2017 №203/26-15-14-02-05/30107955, Головним управлінням Державної фіскальної служби України у місті Києві надано відповідь від 15.06.2017 №170999/10/26-15-14-02-05, згідно з якою, висновки акта перевірки від 30.05.2017 №203/26-15-14-02-05/30107955 - залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, а також рішенням про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) єдиного внеску, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн..

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи Суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення Позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв`язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною..

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704).

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч. 3 ст. 9 цього Закону).

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 К/9991/72258/12, від 21.10.2014 № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 № К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що податковим органом зроблено висновок, що господарська діяльність контрагентів позивача: ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ та ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ ОЙЛ має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме:

- відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції;

- відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутні трудові ресурси та основні засоби, що необхідні для здійснення господарської діяльності, відсутній реальний ланцюг постачання реалізованих товару-матеріальних цінностей на адресу контрагентів-покупців;

- укладені договори послуг між ПП ФІРМА КРЕЗ та ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ і ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ ОЙЛ не опосередковувались реальним виконанням операцій, які становлять предмет договорів;

- фактично ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ та ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ ОЙЛ здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з продажу послуг для покупця - ПП ФІРМА КРЕЗ і складено первинні документи всупереч норм частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ;

- при перенесенні ПП ФІРМА КРЕЗ інформації із неправомірно складених ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ і ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ ОЙЛ первинних документів до облікових регістрів порушено норми частини п`ятої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ (Постачальник) та ПП ФІРМА КРЕЗ (Покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №46/04-НП від 28.04.2014 року, відповідного до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти (Товар) згідно умов, викладених у цьому договорі.

Пунктами 4.2 та 4.3 договору визначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями. Термін поставки окремої партії Товару узгоджується Сторонами у відповідному Додатку до цього договору. Поставка товару здійснюється залізничним або автомобільним транспортом за відвантажувальними реквізитами, якщо Додатковими угодами не визначено порядок відвантаження товару іншими видами транспорту.

Додатковими угодами до договору поставки нафтопродуктів №46/04-НП від 28.04.2014 року визначено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах FCA.

Аналогічний договір щодо поставки нафтопродуктів було також укладено між позивачем - ПП ФІРМА КРЕЗ (Покупець) та ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ ОЙЛ (Постачальник). Так. Умовами договору №012/2014-НП від 17.07.2014 року визначено, що постачальник зобов`язується протягом строку дії договору поставати, а покупець приймати і оплачувати нафтопродукти, іменовані надалі Товар , у порядку, і на умовах, передбачених Договором та Додатком до нього, який є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 3.2 договору визначено, що поставка товару за цим договором здійснюється залізничним або автомобільним транспортом за відвантажувальними реквізитами, якщо додатковими угодами не визначений порядок відвантаження товару іншими видами транспорту.

Додатковими угодами до договору поставки нафтопродуктів №012/2014-НП від 17.07.2014 року визначено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA.

Відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010, FCA означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Водночас, як вказано в акті перевірки, у контрагентів позивача були відсутні технічні та технологічні можливості для вчинення задекларованих операцій, а саме: трудові ресурси та основні засоби, що необхідні для здійснення господарської діяльності, при цьому, матеріали справи не містять доказів того, що певні трудові ресурси були залучені контрагентами на умовах договорів цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні та транспортні засоби перебували в постачальників на праві оренди або лізингу.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів для провадження господарської діяльності (їх подальшої реалізації) позивач надав до суду копії первинних документів, що відповідачем не заперечується ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду даної справи.

При цьому, наявні в матеріалах справи копії первинних документів позивача у сукупності дають підставу для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підставу для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

З акта перевірки вбачається, що відповідачем сформовано висновки щодо нереальності операцій позивача із його контрагентами, оскільки відсутній реальний ланцюг постачання товару на адресу покупців.

Так, Постачальником ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ і ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ ОЙЛ було ТОВ Транс-Газ Бюро , однак за результатами поведеної документальної позапланової перевірки вказаного суб`єкта господарювання, у останнього було встановлено відсутність документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, відсутність технічної можливості виконання господарських операцій у задекларованих обсягах, не підтвердження фактів отримання активів від контрагентів.

Суд також бере до уваги інформацію про постачальника ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ ОЙЛ , зазначену в акті податкової перевірки (ст. 45, том 1), відповідно до якої, позаплановою перевіркою ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ ОЙЛ , яка була проведена на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України майора міліції Поліщука А.М. від 29.12.2014 року, не підтверджено задекларовані податкові зобов`язання з ПДВ за період з 01.05.2014 року по 31.12.2014 року по відносинам з контрагентами - покупцями при продажу нафтопродуктів, а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за період з 01.05.2014 року по 31.12.2014 року по відносинам з контрагентами - постачальниками при продажі нафтопродуктів.

Також, відповідно до інформації, зазначеної в акті перевірки (стор. 44, том 1), перевіркою ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ , яка була проведена на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України майора міліції Поліщука А.М. від 29.12.2014 року, не підтверджено задекларовані податкові зобов`язання з ПДВ за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року по відносинам з контрагентами - покупцями при продажу нафтопродуктів, а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року по відносинам з контрагентами - постачальниками при продажі нафтопродуктів.

Вищезазначене вказує на відсутність фактичного здійснення операцій з реалізації з контрагентами - ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ ОЙЛ (за період з 01.05.2014 року по 31.12.2014 року) та ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ (за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 року) послуг на адресу ПП ФІРМА КРЕЗ .

Отже, ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ ОЙЛ та ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Суд приходить до висновку, що враховуючи обсяг та характер, наданих для ПП ФІРМА КРЕЗ послуг та його контрагентів за перевіряємий період, що передбачають наявність відповідної кількості працівників та основних засобів контрагенти - ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ та ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ ОЙЛ не мали можливості здійснити такого об`єму господарської діяльності за викладених обставин.

Обов`язок підтвердити правомірність податкового кредиту та витрат первинними документами покладений на платника - покупця, саме він є суб`єктом, що обчислює кінцеву суму податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету. При цьому документи, які обґрунтовують витрати та податковий кредит, повинні відображати достовірну інформацію. В даному випадку, подані позивачем документи не засвідчують реальності господарських операцій та не містять достовірних відомостей.

Отже, відповідачем під час здійснення перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованими контрагентами. Спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті. Фактично позивачем було проведено господарські операції з контрагентом шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами.

Відповідно до листа ВАС України від 02.06.2011 №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що в даному випадку, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду недостатність кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та відсутності обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагентам позивача для виконання спірних операцій.

Суд також звертає увагу, що замовлені послуги - постачання нафтопродуктів є спеціальним замовленням і потребує наявності спеціального устаткування і професійних навиків. Доказів наявності їх у контрагента до суду не надано, як і доказів перезамовлення у третіх осіб.

Контролюючим органом фактично підтверджується нереальність (фіктивність) здійснення господарських операцій з огляду на дослідження під час перевірки всіх первинних документів і відображення такої інформації в акті перевірки, (договори, видаткові, прибуткові накладні, податкові накладні та інше)

Зазначені обставини вказують на відсутність у позивача ділової мети відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Що ж стосується висновків контролюючого органу щодо несвоєчасної сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, то суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту - Закон №2464).

Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно підпункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Як зазначено позивачем та підтверджується матеріалами справи, зокрема, копіями витягів до звітностей форми №Д4 за лютий та березень 2014 року, днем виплати заробітної плати на ПП Фірма КРИЗ є 7 та 22.

За твердженням позивача, у період з 21 лютого по 01 квітня 2014 року сплата ЄСВ була здійснена належним чином.

Так, матеріали справи містять наступні копії платіжних доручень: №95 від 21.02.2014 на суму 5 140, 08 грн., призначення платежу ЄСВ за лютий 2014 року ; №113 від 07.03.2014 на суму 5 140, 00 грн., призначення платежу ЄСВ за лютий 2014 року ; №143 від 20.03.2014 року на суму 4 774, 21 грн., призначення платежу ЄСВ за березень 2014 року та №161 від 31.03.2014 року на суму 2 616, 69 грн., призначення платежу ЄСВ за березень 2014 року .

Таким чином, матеріалами справи підтверджується своєчасність сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, в той час, як акт перевірки, складений відповідачем в цій частині не містить аналізу щодо строків сплати позивачем відповідних грошових зобов`язань, а тому висновки акта перевірки в частині порушення позивачем строків сплати ЄСВ є необґрунтованими та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційна до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 77-78, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Фірма КРЕЗ" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17/21, код ЄДДРПОУ 30107955) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 20.06.2017 №1064/40303.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Фірма КРЕЗ" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17/21, код ЄДДРПОУ 30107955) судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа