Постанова

від 18.09.2019 по справі 826/8297/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8297/17 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги приватного підприємства Фірма КРЕЗ та Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Фірма КРЕЗ до Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Фірма КРЕЗ звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2017 року №000393/402 та №000394/402, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 20.06.2017 №1064/40303.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 20.06.2017 року №1064/40303. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу та уточнення до неї, в яких просить скасувати частково рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року, а саме абзаців 1 та 3 резолютивної частини рішення, щодо часткового задоволення позову та відмові в іншій частині позовних вимог. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції не досліджено всіх обставин справи, зокрема не встановлено мети діяльності ПП Фірма КРЕЗ , не досліджено умов договору №46/04-НП від 28.04.2014 року та договору №012/2014-НП від 17.07.2014 року щодо переліку первинних документів, якими повинно підтверджуватись виконання договорів.

Також, не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУДФС у м. Києві позивач зазначив, що відповідач в апеляційній скарзі не навів: будь-яких порушень матеріального та процесуального права допущених судом першої інстанції з посиланням на конкретні докази; нових доказів та доказів ненадання таких доказів в суді першої інстанції; обставин згідно п.п.6 п.2 ст.296 КАС України, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача залишенню без задоволення, а рішення суду підлягає частковому скасуванню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, у період з 28.04.2017 року по 23.05.2017 року на підставі ст.20,77,82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на ІІ квартал 2017 року проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання ПП Фірма КРЕЗ вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено:

- п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 177 393 грн., в тому числі по періодах за 2014 рік у сумі 177 393 грн.;

- п. 198.1, ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого заниження податок на додану вартість, у періоді, що перевірявся, на загальну суму 155 419, 00 грн., в тому числі по періодах: травень 2014 року в сумі 10 200, 00 грн., червень 2014 року в сумі 19155, 00 грн., листопад 2014 року в сумі 6972, 00 грн., січень 2015 року в сумі 26443, 00 грн., лютий 2015 року в сумі 51722, 00 грн., травень 2015 року в сумі 33810, 00 грн., червень 2015 року в сумі 7113, 00 грн.

Результати перевірки оформлені Актом №203/26-15-14-02-05/30107955 від 30.05.2017 року.

20.06.2017 року на підставі висновків Акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0003931402, яким донараховано податок на прибуток у розмірі 221 741, 00 грн., у тому числі: 177 393, 00 грн. - за податковим зобов`язанням та 44 348, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0003941402, яким донараховано ПДВ у розмірі 194 274, 00 грн., у тому числі 155 419, 00 грн. - за податковим зобов`язанням та 38 855, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Цього ж дня, контролюючим органом також винесено рішення №1064140303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф в розмірі 2 274, 47 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Щодо податкового рішення №1064140303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пп. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (п. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ).

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

З матеріалів справи вбачається, що днем виплати заробітної плати на ПП Фірма КРЕЗ є 7 та 22 числа, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями витягів до звітностей форми №Д4 за лютий та березень 2014 року,

Факт вчасної сплати позивачем ЄСВ підтверджується копіями платіжних доручень: №95 від 21.02.2014 року на суму 5 140, 08 грн., призначення платежу ЄСВ за лютий 2014 року ; №113 від 07.03.2014 року на суму 5 140, 00 грн., призначення платежу ЄСВ за лютий 2014 року ; №143 від 20.03.2014 року на суму 4 774, 21 грн., призначення платежу ЄСВ за березень 2014 року та №161 від 31.03.2014 року на суму 2 616,69 грн., призначення платежу ЄСВ за березень 2014 року .

В апеляційній скарзі апелянт не навів жодних обґрунтувань щодо строків сплати позивачем відповідних грошових зобов`язань, а лише зазначив суму штрафу, яка підлягає до сплати позивачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування рішення №1064140303 від 20.06.2017 року, оскільки матеріалами справи підтверджується своєчасність сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а висновки контролюючого органу в частині порушення позивачем строків сплати ЄСВ є необґрунтованими та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Стосовно правомірності податкових повідомлень-рішень від 20.06.2017 року №000393/402 та №000394/402, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції та її пов`язаність з господарською діяльністю, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарської операції, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарської операції, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) такої операції. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкових (грошових) зобов`язань на підставі такої операції.

Разом з тим наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є обов`язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі якщо господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом першої інстанції встановлено, що за перевіряємий період відбулися господарські відносини між позивачем та його контрагентами ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ , ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ ОЙЛ .

Зокрема, 28.04.2014 року між ПП ФІРМА КРЕЗ (покупець) та ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ укладено договір поставки нафтопродуктів №46/04-НП, відповідного до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти (Товар) згідно умов, викладених у цьому договорі.

Пунктами 4.2 та 4.3 договору визначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями. Термін поставки окремої партії Товару узгоджується Сторонами у відповідному Додатку до цього договору. Поставка товару здійснюється залізничним або автомобільним транспортом за відвантажувальними реквізитами, якщо Додатковими угодами не визначено порядок відвантаження товару іншими видами транспорту.

Додатковими угодами до договору поставки нафтопродуктів №46/04-НП від 28.04.2014 року визначено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах FCA.

На підтвердження фактичного виконання вказаного договору позивачем надано: податкові накладні, рахунки на оплату, видаткові накладні, акти приймання-передачі нафтопродуктів, товарно-транспортні накладні, прибуткові накладні, сертифікат відповідності.

17.07.2014 року між ФІРМА КРЕЗ та ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ ОЙЛ було укладено договір №012/2014-НП, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується протягом строку дії договору поставати, а покупець приймати і оплачувати нафтопродукти, іменовані надалі Товар , у порядку, і на умовах, передбачених Договором та Додатком до нього, який є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 3.2 договору визначено, що поставка товару за цим договором здійснюється залізничним або автомобільним транспортом за відвантажувальними реквізитами, якщо додатковими угодами не визначений порядок відвантаження товару іншими видами транспорту.

Додатковими угодами до договору поставки нафтопродуктів №012/2014-НП від 17.07.2014 року визначено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA.

Відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010, FCA означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

На підтвердження фактичного виконання вказаного договору позивачем надано:податкові накладні,рахунки на оплату, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові накладні.

Колегія суддів враховує те, що придбаний позивачем товар (нафтопродукти) вимагає дотримання особливих умов зберігання, перевезення та обліку, зокрема у порядку вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказ Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за №805/15496 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

На підтвердження наявності у приватного підприємства Фірма КРЕЗ необхідних умов для зберігання, перевезення та обліку отриманого від контрагентів товару, позивачем надано до суду копії довогорів суборенди, а саме:

- №01-06 від 04.07.2014 року, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка площею 0,2961 га, нежитлове приміщення загальною площею 103,8 кв.м. та АГЗС., розташовані за адресою: АДРЕСА_1;

- №2305 від 23.05.2013 року, укладений між позивачем та Колективним підприємством Нафтохлібобізнес , предметом якого є майновий комплекс Автозаправочної станції розташований за адресою: м.Новомиргород, вул.40-я Перемоги, 41/5, який був переданий позивачу для використання його за цільовим призначенням, як автозаправна станція з комплексом додаткових послуг.

- № 2 від 17.09.2014 року, укладений між ТОВ Нафтова Компанія Поділля та позивачем, предметом якого є нежилі приміщення - АЗС розташовані за адресою: м.Кам`янець-Подільський, пр..Грушевського 41, літера А ;

- №014/09 від 18.09.2013 року, укладений між позивачем та ТОВ Вентус Трейд ЛТД, предметом якого є автозаправний комплекс розташований за адресою: Київська область, с.Лютіж, вул.Леніна, 2-б.

На виконання вказаних договорів були складені відповідні Акти прийому-передачі об`єктів, які містяться у матеріалах справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши всі матеріали справи, вважає, що наявні у справі господарські договори і складені на їх виконання первинні бухгалтерські та податкові документи відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та є належними і допустимими доказами по справі, дійсність і достовірність яких не була спростована відповідачем.

Дані докази повністю підтверджують фактичність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ , ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ ОЙЛ .

Водночас, зазначені в акті перевірки висновки про відсутність реального виконання господарських зобов`язань, порушення позивачем вимог податкового законодавства є нормативно необґрунтованими і документально не підтвердженими.

Так, у Акті перевірки відповідачем сформовано висновки щодо нереальності операцій позивача із його контрагентами, оскільки відсутній реальний ланцюг постачання товару на адресу покупців.

Суд першої інстанції, погоджуючись з висновками контролюючого органу, зазначив, що постачальником ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ і ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ ОЙЛ було ТОВ Транс-Газ Бюро , у якого, згідно результатів поведеної документальної позапланової перевірки, були відсутні документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, відсутні технічні можливості виконання господарських операцій у задекларованих обсягах, не підтверджені факти отримання активів від контрагентів.

Колегія суддів з вказаними висновками не погоджується, оскільки вказані доводи базуються лише на інформації, зазначеній в актах перевірки ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ і ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ ОЙЛ . При цьому податковим органом не було здійснено аналіз суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ і ТОВ ФІНАНСПРОМГАЗ ОЙЛ .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 року у справі № 809/1155/17.

Крім того, у пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ зазначив, що "компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків".

Викладені відповідачем аргументи для визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість є недостатніми, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податків в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання контрагентами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності прийнятих рішень, обставин, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення податку на додану вартість за вказаними спірними господарськими операціями.

Зважаючи на те, що судом встановлено правомірність формування позивачем витрат з податку на прибутку та відображення податку на додану вартість, відповідно винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 20.06.2017 року №000393/402 та №000394/402 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд визнає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняття нового рішення про задоволення позову відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжних доручень № 320 від 26.06.2017 року, №319 від 26.06.2017 року та № 318 від 26.06.2017 року позивачем було сплачено судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 1600 грн., 2914,12 грн. та 3326,12 грн., а за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2019 року - у розмірі 9411,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням та №676 від 03.07.2019 року.

Враховуючи те, що позов задоволено у повному обсязі, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві слід стягнути на користь приватного підприємства Фірма КРЕЗ судовий збір у розмірі 17251,76 грн.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства Фірма КРЕЗ задовольнити.

Апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року в частині відмовлених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2017 року №000393/402 та №000394/402 - скасувати, прийняти в цій частині нову постанову якою адміністративний позов приватного підприємства Фірма КРЕЗ задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.06.2017 року №000393/402 та №000394/402.

Стягнути на користь приватного підприємства Фірма КРЕЗ (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17/21, код ЄДДРПОУ 30107955) судові витрати у розмірі 17251,76 грн. (сімнадцять тисяч двісті п`ятдесят одна) грн.. 76 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 18.09.2019 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І.Мєзєнцев