Рішення

від 11.06.2019 по справі 640/19142/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2019 року № 640/19142/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

до 1) Сільськогосподарського виробничого кооперативу Молочна країна ,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Ірклія Нова

про визнання недійсним правочину,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту- позивач, ГУ ДФС у м. Києві) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Молочна країна (далі по тексту - відповідач 1, СВК Молочна країна ), Товариства з обмеженою відповідальністю Ірклія Нова (далі по тексту - відповідач 2, ТОВ Ірклія Нова ), в якому просить:

- визнати недійсним правочин укладений між СВК Молочна країна та ТОВ Ірклія Нова за результатами якого складено податкові накладні від 13.11.2017 №2, від 06.11.2017 №2, від 17.01.2017 №1, від 16.01.2017 №1, від 16.01.2017 №2, від 11.01.2017 №1, від 02.01.2017 №1, від 06.10.2016 №1/2, від 05.10.2016 №1/2, від 04.10.2016 №1/2, від 03.10.2016 №2/2, від 03.10.2016 №1/2, від 29.09.2016 №1/2, від 28.09.2016 №3/2, від 28.09.2016 №4/2, від28.09.2016 №2/2, від27.09.2016 №3/2, від 27.09.2016 №4/2, від26.09.2016 №2/2, від21.09.2016 №1/2, від 20.09.2016 №3/2, від19.09.2016 №1/2, від 12.09.2016 №5/2, від12.09.2016 №6/2 від 05.09.2016 №3/2, від 05.09.2016 №4/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що вироком Амур-Нижньодніпровського суду міста Дніпропетровська від 09.08.2018 по кримінальній справі №199/5543/18 встановлено, що протягом періоду з 2015 по 2017 роки підприємство СВК Молочна країна використовувалось невстановленою в ході досудового розслідування особою, для ведення незаконної діяльності, пов`язаної із здійсненням підприємством господарської діяльності як суб`єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та безпідставне отримання таким чином спеціального режиму оподаткування, з метою ухилення від сплати податків.

У зв`язку із зазначеним, позивач вважає, що правочин, який мав місце між відповідачами, за наслідком вчинення якого було складено ряд податкових накладних на суму 747 490, 26 грн. (у т.ч. ПДВ), має бути визнаний недійсним.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи та запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву та всі докази на підтвердження, які наявні у відповідача.

У встановлений судом строк відповідачі відзиви на позовну заяву не надали, тому справа розглянута та вирішена на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що СВК Молочна країна (код ЄДРПОУ 39524473 зареєстровано за адресою 76018 м. Івано-Франківськ, вул. Галицька 67, каб. 605) директор ОСОБА_1 .

ТОВ Ірклія Нова (код ЄДРПОУ 37994635 зареєстровано за адресою 01030 вул. Івана Франка 27/31, офіс 13), директор ОСОБА_2 .

Відповідно до податкових накладних складених СВК Молочна країна та зареєстрованих в ЄРПН на користь ТОВ Ірклія Нова від 13.11.2017 №2, від 06.11.2017 №2, від 17.01.2017 №1, від 16.01.2017 №1, від 16.01.2017 №2, від 11.01.2017 №1, від 02.01.2017 №1, від 06.10.2016 №1/2, від 05.10.2016 №1/2, від 04.10.2016 №1/2, від 03.10.2016 №2/2, від 03.10.2016 №1/2, від 29.09.2016 №1/2, від 28.09.2016 №3/2, від 28.09.2016 №4/2, від 28.09.2016 №2/2, від 27.09.2016 №3/2, від 27.09.2016 №4/2, від 26.09.2016 №2/2, від 21.09.2016 №1/2, від 20.09.2016 №3/2, від 19.09.2016 №1/2, від 12.09.2016 №5/2, від 12.09.2016 №6/2 від 05.09.2016 №3/2, від 05.09.2016 №4/2, у вказаний період надано послуги з поставки м`яса яловичини на загальну суму 747 490,26 грн. (у т. ч. ПДВ).

Підставою для звернення до суду контролюючого органу, став вирок Амур-Нижньодніпровського суду міста Дніпропетровська від 09.08.2018 по кримінальній справі №199/5543/18, яким встановлено, що ОСОБА_1 , у грудні 2014 року, знаходячись у м. Дніпро, поблизу торговельного комплексу Наша Правда за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 31д, з невстановленою слідством особою вступив в попередню змову, направлену на фіктивне підприємництво, а саме: створення суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Так, ОСОБА_1 повинен був за обіцяну матеріальну винагороду підписати складені та надані йому невстановленою особою протокол загальних зборів учасників Сільськогосподарського виробничого кооперативу Молочна країна та домовився із вказаною невстановленою особою про передання майнових прав на зазначену юридичну особу. Згідно до вказаного протоколу загальних зборів учасників СВК Молочна країна .

Крім того, згідно досягнутої з невстановленою особою домовленості, ОСОБА_1 , повинен був надати нотаріусу свій паспорт громадянина України, а також картку фізичної особи - платника податків з ідентифікаційним номером, та засвідчивши свою особу, підписати у нотаріуса складені та надані йому невстановленою особою статут СВК Молочна країна , який є установчим документом суб`єкта господарювання, на підставі якого затверджується склад учасників юридичної особи та проводиться її державна реєстрація, після чого повернути зазначений офіційний документ вказаній особі, який, в подальшому після проведення державної реєстрації юридичної особи, повинен був використовувати реквізити придбаного підприємства, з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді створення умов для ухилення від сплати податків підприємствам реального сектору економіки.

Таким чином, ОСОБА_1 , передав невстановленій слідством особі за обіцяну матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності підписаний ним протокол загальних зборів учасників СВК Молочна країна , а також підписаний ним та нотаріально засвідчений статут СВК Молочна країна .

Зареєструвавши на своє ім`я підприємство СВК Молочна країна та передавши установчі документи вказаного підприємства невстановленій слідством особі, для внесення змін в реєстраційні документи підприємства, після проведення перереєстрації вказаного підприємства, отримав суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), з метою прикриття незаконної діяльності.

Так, протягом періоду з 2015 по 2017 роки підприємство СВК Молочна країна використовувалось невстановленою в ході досудового розслідування особою, для ведення незаконної діяльності, пов`язаної із здійсненням підприємством господарської діяльності як суб`єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та безпідставне отримання таким чином спеціального режиму оподаткування, з метою ухилення від сплати податків, зокрема: за період з липня 2016 року по жовтень 2016 року незаконно сформований податковий кредит ПП Рось , Філія Роменський молочний комбінат по податку на додану вартість на суму 410031,68 грн.

Як встановлено вироком Амур-Нижньодніпровського суду міста Дніпропетровська від 09.08.2018 по кримінальній справі №199/5543/18, протиправними діями ОСОБА_1 створено суб`єкт підприємницької діяльності СВК Молочна країна з метою прикриття незаконної діяльності. Вказані дії призвели до того, що невстановлені органом досудового розслідування особи отримали можливість здійснювати фінансові операції за межами податкового контролю без сплати передбачених законодавством податків і зборів від імені формально призначеного засновника та директора в порушення встановленого законодавством порядку.

Крім того, даним вироком, директора СВК Молочна країна ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Розглядаючи справу по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи, зокрема, мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Приписами частини першої статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, визначені положеннями статті 228 Цивільного кодексу України, відповідно яких, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Вказані обставини, відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного суду України, входять до предмета доказування при розгляді судом даної категорії адміністративних спорів.

Так, згідно з цією нормою, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Положеннями частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, вина особи, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним) сторонами правочину або однією зі сторін, жодним чином не може бути встановлена на підставі актів перевірок позивача або його контрагентів, інформацій щодо відсутності постачальників в ланцюгу постачання за адресою реєстрації та/або наявності у податкового органу податкової інформації про відсутність у постачальника виробничих можливостей для провадження власної господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач, жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом нікчемності (недійсності) правочинів, укладених між СВК Молочна країна та ТОВ Ірклія Нова за результатами якого складено податкові накладні від 13.11.2017 №2, від 06.11.2017 №2, від 17.01.2017 №1, від 16.01.2017 №1, від 16.01.2017 №2, від 11.01.2017 №1, від 02.01.2017 №1, від 06.10.2016 №1/2, від 05.10.2016 №1/2, від 04.10.2016 №1/2, від 03.10.2016 №2/2, від 03.10.2016 №1/2, від 29.09.2016 №1/2, від 28.09.2016 №3/2, від 28.09.2016 №4/2, від28.09.2016 №2/2, від 27.09.2016 №3/2, від 27.09.2016 №4/2, від 26.09.2016 №2/2, від 21.09.2016 №1/2, від 20.09.2016 №3/2, від 19.09.2016 №1/2, від 12.09.2016 №5/2, від 12.09.2016 №6/2 від 05.09.2016 №3/2, від 05.09.2016 №4/2, як таких, які завідомо суперечать інтересам держави, адже, як вже зазначалось, доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду та/або рішення суду про визнання угоди недійсною, яких позивачем не надано, а судом з наявних у матеріалах справи доказів не встановлено.

Також, суд звертає увагу, на те, що вироком Амур-Нижньодніпровського суду міста Дніпропетровська від 09.08.2018 по кримінальній справі №199/5543/18 не встановлено неправомірність відносин між СВК Молочна країна та ТОВ Ірклія Нова .

Відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Згідно зі статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у м. Києві - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова