Постанова

від 10.06.2019 по справі 826/4894/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2019 року

Київ

справа №826/4894/13-а

адміністративне провадження №К/9901/5728/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд-САУТ на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів Василенка Я.М., Файдюка В.В. від 06 серпня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд-САУТ до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Гранд-САУТ (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2013 року №0000392240.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків Інспекції про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за результатами господарських операцій із контрагентом, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю відповідних доказів.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Востаннє постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2015 року позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2013 року №0000392240.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що залучені до матеріалів справи документи є достатніми та належними доказами реальності господарських операцій по поставці ТОВ Енергорішення (код ЄДРПОУ 35431071) позивачу електроустаткування, тому Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за наслідком таких відносин.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 06 серпня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства.

Застосувавши положення статті 198, пунктів 201.1, 201.2 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 1, частини першої статті 3, частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), апеляційний суд дійшов протилежних висновків та зазначив у своєму рішенні про те, що реальність операцій між позивачем та ТОВ Енергорішення по поставці товарно-матеріальних цінностей не підтверджується належними та допустимими доказами, які згідно умов договорів супроводжують фактичне виконання такого роду відносин. Посилався на неможливість встановлення об`єкту, на який відвантажувався товар, оскільки позивачем не надано товарно-транспортних та відвантажувальних накладних із вказівкою ціни, вартості товару; інструкцій по його експлуатації; сертифікатів відповідності та паспорта, що підтверджують якість продукції; відвантажувальних документів; заявок на поставку; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Відтак, за висновком суду, операції між Товариством та контрагентом не створюють наслідків для податкового обліку й у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування апеляційним судом норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з ПДВ. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже невірно оцінив залучені до справи докази та фактичні обставини справи, які свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені ПК України умови для формування податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з чим, на його думку, відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Інспекція у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства щодо документального підтвердження господарських відносин з ПДВ із платником податків ТОВ Енергорішення їх реальності та повноти відображення в обліку за період березня 2012 року, за результатами якої 24 грудня 2012 року складено акт №2261/22-40/34925024, у якому встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, пункту 2 статті 3 Закону №996-XIV, що призвело до завищення суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 158612,84 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування Товариством податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ Енергорішення . На обґрунтування цього контролюючий орган послався на те, що за результатами проведеної ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС документальної перевірки ТОВ Енергорішення за період березня 2012 року не підтверджено задекларований податковий кредит по контрагенту - постачальнику ТОВ Ентхілл (код ЄДРПОУ 37331553).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2013 року №0000392240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 158613,00 грн. за основним платежем та у розмірі 39653,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Судами в ході розгляду справи встановлено, що у періоді, який перевірявся відповідачем, позивач мав господарські відносини із ТОВ Енергорішення на підставі договорів поставки №11/01 від 23 лютого 2012 року та №1202-1 від 01 березня 2012 року, за умовами яких ТОВ Енергорішення зобов`язувалось передати у власність покупця (позивача) товар (електроустаткування), а покупець купити товар та оплати його вартість згідно специфікаціям до цього договору. Доставка товару покупцю здійснюється за рахунок постачальника на об`єкти за адресами: м. Київ, вул. Лебедева Кумача, 7 та с. Тарасівка, вул. Братів Чмілів, Києво-Святошинський район, Київська обл .

За висновком суду першої інстанції фактична поставка позивачу товару (електроустаткування) вказаним постачальником підтверджується залученими до матеріалів справи: специфікаціями; видатковими накладними, виписаними на кожну партію поставки; технічними паспортами на продукцію; документами, що підтверджують походження товару.

Вказані документи, як зазначено судом, містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону. Виписані контрагентом податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент позивача був зареєстрований у якості юридичної особи та платником ПДВ.

Розрахунки за отриманий товар, як свідчать установлені судом першої інстанції обставини, здійснювались безготівково, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, актом звіряння розрахунків, підписаним позивачем із ТОВ Енергорішення .

З`ясовано, що придбаний товар був реалізований позивачем третім особам, а саме ТОВ Житлоекономія та ТОВ СМУ 1 ЗЗБК №1 , підтвердженням чого є надані Товариством договори поставки із специфікаціями, видаткові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей та довідки про стан розрахунків між сторонами. Товар доставлений на об`єкти покупців за адресами: м. Київ, вул. Лебедева Кумача, 7 та с. Тарасівка, вул. Братів Чмілів, Києво-Святошинський район, Київська обл.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ Енергорішення документально підтверджені і фактично здійсненні з метою використання в оподатковуваних операціях.

Касаційний суд погоджується із висновком цього суду про те, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкового кредиту з ПДВ.

Як встановлено судами в ході розгляду справи, позиція контролюючого органу про порушення Товариством податкового законодавства ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам контрагента із ТОВ Ентхілл , та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ Енергорішення . Разом з тим правовідносини контрагента із третьою особою, з якою позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин Товариства із ТОВ Енергорішення .

При цьому у справі наявні докази придбання товару ТОВ Енергорішення у третіх осіб, серед яких відсутнє ТОВ Ентхілл .

За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявності недоліків у первинних документах тощо, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, підставою для прийняття якого стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Суд же апеляційної інстанції не врахував усю сукупність обставин, що мають значення для оцінки поведінки платника (позивача) у сфері оподаткування, й не навів обґрунтованих мотивів, які свідчать про нереальне виконання контрагентом своїх зобов`язань та формування Товариством сум податкового кредиту із порушенням вимог законодавства.

З урахуванням наведеного висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм права, у зв`язку з цим його постанова підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, що відповідає закону й було скасовано помилково.

Згідно статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд-САУТ задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2015 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду