Постанова

від 12.06.2019 по справі 693/324/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/903/19Головуючий по 1 інстанції Категорія: 30403000 Шимчик Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів :

Храпка В.Д.,

Пономаренка В.В., Сіренка Ю.В.

Чуйко А.В.

за участю секретаря

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іноземного підприємства Аграрпродукти Вільд-Україна на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 30 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Іноземного підприємства Аграрпродукти Вільд-Україна про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Іноземного підприємства Аграрпродукти Вільд-Україна про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною.

В обгрунтування позовної заяви вказував на те, що являється власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,41 га, яка знаходиться в адміністративних межах Острожанської сільської ради Жашківського району Черкаської області.

02 квітня 2007 року між ним та ІП Аграрпродукти Вільд-Україна було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, який діяв до 01 січня 2018 року та зареєстрований у Жашківському районному відділі Черкаській регіональній філії центр ДЗК від 07 травня 2007 року за номером 040778200080.

Позивач зазначає, що після звернення 09 лютого 2018 року до ІП Аграрпродукти Вільд-Україна з вимогою про повернення земельної ділянки, йому повідомлено про те, що 28 грудня 2014 року укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 02 квітня 2007 року та п. 8 вказаного договору викладено в новій редакції, яким договір оренди продовжено до 19 липня 2028 року.

Отримавши у земельному відділі копію додаткової угоди від 28 грудня 2014 року ОСОБА_1 виявив, що додаткова угода підписана іншою особою, а не ним, оскільки він такої угоди не підписував та нікого не уповноважував на підписання додаткової угоди.

Позивач вказує, що оскільки додаткову угоду не підписував, то між ним та відповідачем не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов.

Мирним шляхом врегулювати спір не вдалося, а тому позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати додаткову угоду до договору оренди землі від 28 грудня 2014 року, зареєстровану 27 липня 2016 року недійсною; зобов`язати ІП Аграрпродукти Вільд-Україна повернути йому земельну ділянку площею 1,4055 га, яка знаходиться в адміністративних межах Острожанської сільської ради; стягнути судові витрати з відповідача.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 30 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені повністю.

Визнано недійсною додаткову угоду від 28 грудня 2014 року до договору оренди земельної ділянки від 02.04.2007 року площею 1,4055 га, яка знаходиться в адміністративних межах Острожанської сільської ради Жашківського району, укладеного між ОСОБА_1 та ІП Аграрпродукти Вільд-Україна .

Зобов`язано ІП Аграрпродукти Вільд-Україна повернути ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 1,4055 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходиться в межах Острожанської сільської ради Жашківського району Черкаської області, належну йому на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 .

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі Іноземне підприємство Аграрпродукти Вільд-Україна просить рішення суду скасувати, як незаконне, ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, також суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому розгляду, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання додаткової угоди від 28 грудня 2014 року до договору оренди земельної ділянки від 02.04.2007 року площею 1,4055 га, яка знаходиться в адміністративних межах Острожанської сільської ради Жашківського району, укладеного між сторонами, недійсною. По даній справі застосувати строки позовної давності.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд у своєму рішенні зазначає, що позивачу не відомо було про існування додаткової угоди, але з яких підстав суд прийшов до такого висновку не зазначено. Крім того, такі обставини є сумнівними, оскільки саме позивачем представлений оригінал додаткової угоди від 28.12.2014 до договору оренди. А зазначення в позовній заяві, що додаткова угода ним отримана у земельному відділі непідтверджена жодним доказом.

Разом з тим, апелянт не погоджується про стягнення судових витрат, оскільки судом прийнято рішення про компенсацію витрат на правничу допомогу без врахування вимог ст. 137 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення по наступних підставах.

Відповідно до 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки, розташованої в межах Острожанської сільської ради Жашківського району Черкаської області, кадастровий номер НОМЕР_2 , загальною площею 1,41 га, що підтверджується Державний актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 , виданий 04 серпня 2004 року.

02 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ІП Агропродукти Вільд-Україна було укладено договір оренди земельної ділянки, яка належить позивачу, строком до 1 січня 2018 року.

Відповідно до Прикінцевих положень договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстрований у Жашківському районному відділі Черкаської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що 07 травня 2007 року у Державному реєстрі вчинено запис за номером 040778200080.

Вказаний договір оренди землі виконувався сторонами. Спір щодо виконання цього договору відсутній.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

За змістом статей 13, 14 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі, за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ч.3 ст. 19 ЗУ Про оренду землі при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.

Зі змісту статей 525, 526 ЦК України вбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 30 Закону України Про оренду землі передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої та частин третьої, четвертої статті 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в тому числі і у разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

09 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з повідомлення про повернення земельної ділянки.

На вказане повідомлення позивач отримав лист-відповідь, з якого дізнався, що додатковою угодою від 28 грудня 2014 року внесено зміни до договору оренди землі від 02 квітня 2007 року, укладеного між ним - ОСОБА_1 та ІП Аграрпродукти Вільд-Україна , а саме викладено п. 8 у наступній редакцій Договір укладено на термін до 19.07.2028 року з урахуванням ротації культур .

Ухвалою суду від 06.06.2018 року за клопотанням позивача було призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу.

З висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 17.10.2018 року № 675, 1247/18-23 вбачається, що підпис в графі орендодавець у додатковій угоді до договору оренди землі від 28.12.2014 року виконаний не ОСОБА_1 .

Отже, позивач, як орендодавець, не підписував спірну додаткову угоду до договору оренди землі, згоди та повноважень на укладання й підписання цих угод іншій особі не надавав, що підтверджується матеріалами справи, є всі підстави вважати доведеною відсутність у позивача волевиявлення на укладення спірної додаткової угоди.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідно до статей 215 та 216 ЦК України розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Визнаючи додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 02.08.2007 року, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач ОСОБА_1 не підписував спірної додаткової угоди, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Апелянт в своїй скарзі просив апеляційний суд застосувати строки позовної давності.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18), якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.

З наведеного слідує, що відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у суді апеляційної інстанції лише у випадку його неналежного повідомлення судом першої інстанції про час і місце розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Тому у зв`язку із незаявленням відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності в суді першої інстанції, колегія суддів відхиляє вказані доводи скаржника.

Колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення судових витрат з ІП Аграрпродукти Вільд-Україна на користь позивача, оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю. Разом з тим, в матеріалах справи наявні докази витрат на правничу допомогу, квитанції за проведення експертизи та сплата судового збору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Іноземного підприємства Аграрпродукти Вільд-Україна на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 30 січня 2019 року залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.

Судді: