Постанова

від 11.06.2019 по справі 334/7392/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 11.06.2019 Справа № 334/7392/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/2185/19 Головуючий у І -й інстанції: Козлова Н.Ю.

Є.У.№ 334/7392/18 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І. В.,

суддів: Кримської О.М.,

Дашковської О.М.,

секретар: Ващенко З.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Зазначав, що сторони з 1998 року перебували у шлюбі, в період якого за спільні кошти придбали 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 . Посилаючись на те, що з липня 2017 року сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть,між ними виник спір з приводу поділу майна, набутого у шлюбі, просив суд на підстав ст.ст. 60, 61, 69-72 СК України поділити спірний об`єкт нерухомості і визнати за ним право власності на 1/4 частку житлового будинку і земельної ділянки під ним.

Заперечуючи проти позову, у березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому зазначала, що крім спірного будинку в період шлюбу сторони придбали транспортні засоби, загальною вартістю 727 369 грн., якими позивач протягом року без її згоди і відома розпорядився на власний розсуд. У жовтні 2018 року відповідач створив і зареєстрував ПП ВІПУКРТРАНС зі статутним капіталом у розмірі 550 000 грн. Просила на належну їй частку у спільному майні подружжя виділити їй у власність 1/2 частку житлового будинку і земельної ділянки, а позивачеві ОСОБА_2 - транспортні засоби і статутний капітал в ПП ВІПУКРТРАНС .

22 березня 2018 року ОСОБА_1 просила вжити заходи забезпечення позову і накласти арешт на все майно, яке належить і зареєстровано на ім`я ОСОБА_2 . Свою заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що після отримання зустрічного позову позивач може здійснити відчуження свого майна, що позбавить її у подальшому можливості захистити своє право власності на майно та отримати грошову компенсацію.

ОСОБА_2 просив суд застосувати зустрічне забезпечення шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів, достатніх для забезпечення його збитків, або шляхом надання банком гарантії, поруки або іншого фінансового забезпечення.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03.04.2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишено без задоволення. Клопотання про застосування зустрічного забезпечення позову - залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду в частині відмови у забезпеченні зустрічного позову скасувати, постановити нову, якою заву про забезпечення позову по справі задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що позивачем вживаються заходи до відчуження майна, набутого в період шлюбу, що унеможливить виконання судового рішення у випадку задоволення її зустрічного позову.

ОСОБА_2 ухвалу суду в частині залишення без розгляду заяви про застосування зустрічного забезпечення не оскаржував.

ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що реальних підстав для забезпечення позову не має, а тому просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відмовляючи ОСОБА_1 у вжитті заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що клопотання останньої не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими заявник вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, не зазначено, в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть при цьому понесені.

Проте таких висновків суд дійшов без повного і всебічного з`ясування фактичних обставин справи, а тому з ними не можна погодитися.

Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він спів розмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Судом першої інстанції встановлено, що між подружжям існує спір з приводу розподілу спільно нажитого майна.

Обґрунтовуючи свої вимоги про необхідність вжиття заходів забезпечення зустрічного позову, відповідачка посилалася на те, що позивачем вживаються заходи до відчуження спільно набутого майна, здійснені заходи до припинення його підприємницької діяльності і передачу статутного капіталу приватного підприємства іншій особі.

Розглядаючи заяву про забезпечення зустрічного позову, суд першої інстанції не перевірив належним чином доводи ОСОБА_1 про те, що позивачем здійснено відчуження належного йому майна, набутого в період шлюбу, припинено підприємницьку діяльність, передано статутний капітал приватного підприємства іншій особі.

Поза увагою суду залишилася і та обставина, що вартість майна, що знаходиться у користуванні позивача, майже вдвічі перевищує вартість спірного будинку, право власності на кий зареєстровано за відповідачкою. Отже, у випадку задоволення зустрічного позову і відчуження позивачем всього належного йому майна під час розгляду справи у суді виконання судового рішення буде фактично неможливим.

За вказаних обставин висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову не можна визнати обґрунтованими.

На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової (передчасної) ухвали, яка підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду (вирішення питання) до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 03 квітня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді