Постанова

від 11.06.2019 по справі 227/3741/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 227/3741/18 Номер провадження 22-ц/804/1505/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Будулуци М.С.

суддів: Корчистої О.І., Папоян В.В.

за участю секретаря судового засідання Сергєєвої К.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області, третя особа: Криворізький сільський будинок культури Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області, про скасування рішення ради та розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (справа № 227/3741/18, суддя першої інстанції Здоровиця О.В., рішення ухвалено в м. Добропілля Донецької області),-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, обґрунтовуючи його наступним.

17 вересня 2015 року вона була прийнята на посаду художнього керівника Криворізького сільського будинку культури (надалі - Криворізький СБК) на 0,5 ставки за сумісництвом.

Рішенням Криворізької сільської ради від 22 грудня 2016 року з 01 березня 2017 року було передбачено скорочення посади художнього керівника та прибиральника службових приміщень Криворізського сільського будинку культури, у зв`язку з відсутністю облаштованого приміщення клубу.

28 грудня 2016 року її письмово попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади з 01 березня 2017 року за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності штату.

Згідну розпорядження сільського голови від 28 лютого 2017 року № 3, її звільнено з посади художнього керівника Криворізького СБК на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

З вказаним рішенням сільської ради вона не згодна, вважає його незаконним, мотивуючи тим, що рішення про скорочення штату Криворізького СБК не містить обґрунтування, а підставою для його прийняття вказана відсутність облаштованого приміщення клубу. Вказала, що за період її роботи на посаді художнього керівника приміщення Криворізького сільського будинку культури ніколи не було належним чином облаштовано у відповідності до санітарних норм та інших вимог, але це не завадило керівництву прийняти її на посаду художнього керівника, організувати їй робоче місце в Будинку побуту, розташованому поблизу СБК. Крім того зазначала, що свої посадові обов`язки художнього керівника вона виконувала належним чином. Ії робота потребувала всебічного підвищення власного професійного рівня і підключення додаткових можливостей й різноманітних ресурсів, що не можливо без спільних дій та взаємовідносин між нею, керівником СБК та сільським головою.

На думку позивача, вона звільнена з посади внаслідок виниклих неприязних взаємовідносин та непорозумінь з керівництвом, що підтверджується непоодинокими її листами - скаргами. Крім того, зазначила, що через півроку після її скорочення знову було збільшено штатний розпис Криворізького СБК, добавлено 2 штатні одиниці - культорганізатора та прибиральника службових приміщень. Вважає, що нову посаду культорганізатора введено тому, що вона не відповідає вимогам вказаної посади. Будь-які суттєві зміни в організації виробництва і праці Криворізького СБК за період її роботи на посаді художнього керівника були відсутні, та рішення про її звільнення через скорочення штатної одиниці є упередженим та незаконним. На підставі викладеного вона просила:

- скасувати рішення Криворізької сільської ради № VІІ/14-10 від 22 грудня 2016 року Про затвердження штатного розпису Криворізького СБК в частині скорочення з 01 березня 2017 року посади художнього керівника,

- скасувати розпорядження голови Криворізької сільради № 3 ос від 28 лютого 2017 року Про звільнення з 01 березня 2017 року ОСОБА_1 з посади художнього керівника Криворізького СБК (0,5 штатної одиниці) ,

- поновити її на посаді художнього керівника Криворізького СБК (0,5 штатної одиниці)

- стягнути з Криворізької сільської ради Добропільського району на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу,

- поновити строк звернення за захистом порушених прав в сфері трудового законодавства.

(а.с. 1-2, 28).

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третя особа - Криворізький сільський будинок культури Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вона зазначила, що суд однобічно й поверхово розглянув справу, оговорюючи лише право роботодавця самостійно вносити зміни в організацію виробництва і праці.

При цьому суд не врахував, що за період її роботи художнім керівником були відсутні причини скорочення штату працівників та були надумані через особисті неприязні стосунки керівництва до неї, яке було ініціатором незаконного звільнення.

Так, для скорочення штатних одиниць художнього керівника та прибиральника службових приміщень Криворізького сільського будинку культури була вказана лише одна підстава - відсутність облаштованого приміщення клубу. Вважає, що у голови Криворізької сільської ради спільно з директором сільського будинку культури була особиста зацікавленість поставити питання на сесії сільської ради про необхідність скорочення штату через відсутність облаштованого приміщення клубу. Однак, це приміщення перебувало в аварійному стані з 2005 року та ніколи не було належним чином облаштовано у відповідності до санітарних норм та інших вимог, що не завадило прийняти її на роботу та організувати робоче місце в іншому пристосованому приміщенні - в будинку побуту. Крім того, робота художнього керівника не потребувала зайняття постійно одного робочого місця.

Протягом півроку після скорочення штату та звільнення позивача керівництвом знову було збільшено штатний розпис - добавлено 2 штатної одиниці: культорганізатора та прибиральника службових приміщень.

Вказані дії підтверджують те, що керівництво Криворізького СБК через особисті неприязні стосунки бажало звільнити її з посади та не працевлаштовувати знову до СБК.

Вважає, що будь-які суттєві зміни в організації виробництва і праці Криворізького СБК за період її роботи на посаді художнього керівника і до моменту звільнення були відсутні, а рішення про її звільнення через скорочення штату є упереджене та незаконне.

Судом першої інстанції безпідставно відхилені її твердження стосовно переважного права на залишення її на роботі при скороченні штату працівників, як дружини учасника бойових дій, що передбачено п. 14 ч.1 ст. 15 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Що ж стосується поважності причин пропуску звернення до суду з позовом, то вони обумовлені тим, що вона раніше зверталася в різні державні органи з метою вирішення трудового спору в досудовому порядку, є юридично необізнаною, а через відсутність коштів на оплату юридичної допомоги адвоката, займалася пошуками відповідного фахівця у галузі права (а.с. 185 - 188).

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - Криворізький сільський голова Удовик Р.В. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача та пояснила, що оскільки будівля Криворізького СБК з 2015 року знаходилась в аварійному стані, то працівникам сільського будинку культури надали кабінети в необлаштованому приміщенні будинку побуту (без ремонту та опалення). З метою економії коштів місцевого бюджету та відсутністю облаштованого приміщення клубу сільським головою на розгляд депутатів була надана пропозиція про перегляд штатного розпису Криворізького СБК на 2017 рік та скорочення 0,5 штатної одинці художнього керівника та 0,5 штатної одиниці прибиральника службових приміщень. Рішенням Криворізької сільської ради від 22 грудня 2016 року № VII/14-10 Про затвердження штатного розпису Криворізького СБК вирішено скоротити з 01 березня 2017 року 0,5 штатної одиниці художнього керівника та 0,5 штатної одиниці прибиральника службових приміщень.

26 грудня 2016 року відбулося засідання комісії по скороченню штату Криворізького СБК Криворізької сільської ради.

28 грудня 2016 року ОСОБА_1 була письмово попереджена про майбутнє вивільнення з 01 березня 2017 року.

Розпорядженням Криворізького сільського голови від 28 лютого 2017 року № 3с Про кадри ОСОБА_1 звільнено з 01 березня 2017 року з посади художнього керівника Криворізького СБК - 0,5 штатної одиниці на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Трудова книжка та розпорядження про звільнення були вручені їй в день звільнення.

З 01 травня 2017 року по 25 квітня 2018 року позивач перебувала на обліку в Добропільському центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю та протягом цього періоду ніде не працевлаштовувалася.

Наступного дня після припинення виплат допомоги по безробіттю, 26 квітня 2018 року, ОСОБА_1 подала до державних органів першу скаргу на нібито незаконне її звільнення.

Звільнення ОСОБА_1 було перевірено Головним управлінням Держпраці у Донецькій області, однак порушень трудового законодавства при звільненні не встановлено.

У грудні 2017 року в приміщенні будинку побуту (де виділені кімнати для працівників СБК) за кошти Донецької облдержадміністрації частково проведено поточний ремонт. В зв`язку з цим виникла необхідність прийняти на роботу в Криворізький СБК прибиральника службових приміщень - 0,5 штатної одиниці. Рішенням сільської ради від 25 січня 2018 року № VII/26-3 було введено 0,5 посади прибиральника службових приміщень з 01 лютого 2018 року.

В кінці 2017 року при Криворізькому СБК був створений молодіжний центр, а тому рішенням Криворізької сільської ради від 23 лютого 2018 року № VII/27-2 було введено 0,5 штатної посади культорганізатора з 01 березня 2018 року.

Доводи ОСОБА_1 про упереджене ставлення до неї Криворізького сільського голови не відповідають дійсності та є її особистим уявленням. Звільнення ОСОБА_1 з посади відбулося згідно вимог чинного законодавства України (а.с. 212-214).

У письмовій заяві, надісланій апеляційному суду, представник третьої особи - директор Криворізького СБК Карманець О.М. вимоги позивача не підтримав та просив розглянути справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 без присутності представника СБК (а.с. 235, 236).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Представники відповідача та третьої особи в судове засіданні апеляційного суду не з`явилися, але про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В письмових заявах просили розглянути справу без їх участі (а.с. 235, 236, 238, 239).

Апеляційний суд вважав можливим розглянути справу за відсутністю представників відповідача та третьої особи, які не з`явилися в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

За приписами ч.ч. 1 - 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі. Суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступні неоспорені обставини.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, передбачених ст.40 КЗпП України.

Пунктом 1 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а саме управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Статутом Криворізького СБК (далі - Статут), який затверджено рішенням виконавчого комітету Криворізької сільради № 30 від 20 квітня 2016 року, підтверджується, що Криворізький СБК є закладом культури, засновником якого є Криворізька сільрада. СБК є бюджетною організацією. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення Криворізького СБК здійснює засновник, надає необхідні будівлі з обладнанням і матеріалами, організовує будівництво і ремонт приміщень та господарське обслуговування (а.с.166-170).

Відповідно до п. 3.1. Статуту, структура СБК визначається завданнями, напрямками та змістом його діяльності, місцевими умовами і можливостями.

Згідно п.4.2 Статуту, кількість штатних одиниць СБК затверджується сесією сільської ради.

Відповідно до п. 4.4. Статуту, творчі та інші працівники СБК призначаються на посади та звільняються відповідно до законодавства України сільським головою.

Розпорядженням в.о. Криворізького сільської ради № 16 ос від 16 вересня 2015 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду художнього керівника Криворізького СБК на 0,5 ставки з 17 вересня 2015 року за сумісництвом (а.с. 5).

З пояснень сторін судом встановлено, що приміщення Криворізького СБК дійсно не використовується за призначенням, оскільки в 2005 році в ньому впав дах. У зв`язку з цим працівникам Криворізького СБК виділено приміщення в Будинку побуту, але воно не в повній мірі відповідає санітарним нормам.

Листом сільського голови Криворізьської сільської ради від 17 жовтня 2018 року, адресованого ОСОБА_1 підтверджується, що з 16 вересня 2015 року будівля Криворізького СБК не експлуатується, оскільки знаходиться в аварійному стані, штатні працівники Криворізького СБК працюють в пристосованому приміщенні - Будинку Побуту за адресою: с. Криворіжжя, вул. Центральна, 81 ж (а.с. 66, 79).

В 2016 році і до 1 березня 2017 року в штатному розписі Криворізького СБК були наступні штатні одиниці: директор - 1 штатна одиниця, художній керівник - 0,5 штатної одиниці та прибиральник приміщень - 0,5 штатної одиниці.

Рішенням сесії Криворізької сільради Добропільського району № VІІ/14-10 від 22 грудня 2016 року, в зв`язку з відсутністю облаштованого приміщення клубу, було прийнято рішення про скорочення з 01 березня 2017 року посади художнього керівника (0,5 штатних одиниць) та прибиральника службових приміщень (0,5 штатних одиниць) Криворізького СБК. Крім того, було затверджено структуру та чисельність штату Криворізького СБК Криворізької сільської ради на 2017 рік у кількості 1 одиниця (директора) та визнано таким, що втратило чинність рішення сесії Криворізької сільської ради від 24 грудня 2016 року № VІІ/3-8 Про затвердження штатного розпису Новофедорівського сільського клубу та Криворізького СБК (а.с.38, 39, 40, 41).

Розпорядженням голови Криворізької сільської ради № 3 ос від 28 лютого 2017 року, згідно рішення сесії сільради № VІІ/14-10 від 22 грудня 2016 року, ОСОБА_1 , з 01 березня 2017 року звільнено з посади художнього керівника Криворізького СБК (0,5 штатної одиниці) на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з скорочення штату працівників Криворізького СБК (а.с.47).

При вирішенні справи суд дійшов висновку, що позивача звільнено з посади за ч.1 ст.40 КЗпП України, на законних підставах, саме у зв`язку з скорочення штату працівників Криворізького СБК. При цьому суд врахував, що Криворізький СБК є закладом культури, засновником якого є Криворізька сільрада, та згідно Статуту СБК, структура останнього визначається завданнями, напрямками та змістом його діяльності, місцевими умовами і можливостями, а кількість штатних одиниць СБК затверджується сесією сільської ради. Тобто, Криворізька сільрада (роботодавець) має право самостійно визначати організаційну структуру, а також встановлювати чисельність працівників і штатний розпис. Отже, за певних обставин роботодавець, може (а інколи змушений) змінювати чисельність або штат працівників скороченням, та скористатися цим правом роботодавець може будь-коли, оскільки нормами законодавства не встановлено відносно цього будь-яких часових обмежень.

Таким чином, право роботодавця самостійно визначати чисельність працівників і штатний розпис не потребує доведення.

Виходячи з наведеного, рішення сесії Криворізької сільської ради № VІІ/14-10 від 22 грудня 2016 року щодо скорочення штатних одиниць Криворізького СБК є цілком законним.

Перевіряючи дотримання норм трудового законодавства при звільненні позивача, суд зазначив наступне.

За змістом статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини першої, частини третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Згідно зі ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку: звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації; звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержанні власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу, або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

За приписами ч. 1 статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Як встановлено судом, 28 грудня 2016 року працівник ОСОБА_1 була попереджена про майбутнє звільнення у зв`язку зі скороченням штату Криворізького СБК Криворізької сільської ради на підставі рішення сесії від 22 грудня 2016 року № VІІ/14-10 від 22 грудня 2016 року за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (а.с. 7).

Вакантні посади позивачу не пропонувалися через їх відсутність у Криворізькому СБК.

З листа голови Добропільської райдержадміністрації за вих. № 01028-18/054 від 28 листопада 2018 року вбачається, що згідно протоколу зборів первинної організації профспілки відділу культури і туризму райдержадміністрації від 21 грудня 2014 року № 8, у зв`язку з виходом зі складу всіх членів організації профспілки, було прийнято рішення про ліквідацію первинної організації профспілки відділу культури і туризму та в Добропільському районі відсутня професійна спілка працівників культури (а.с.78).

З пояснень позивача та досліджених матеріалів справи судом встановлено, що вона не є членом будь-якої профспілки, попередження про скорочення штату та майбутнє звільнення вона отримала 28 грудня 2016 року. На початку березня 2017 року їй було видано трудову книжку і з нею проведено повний розрахунок при звільненні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що працівник ОСОБА_1 у встановлені законом строк і порядку, повідомлена про скорочення займаної нею посади та подальше звільнення.

Крім того, судом перевірено питання наявності у позивача переважного права на залишення на роботі та встановлено відсутність вакантних посад для її працевлаштування, тому суд також дійшов висновку, що звільнення позивача на підставі пункту 1статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є безпідставні та задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм належну оцінку і обґрунтовано відмовив позивачу ОСОБА_1 в задоволенні її позову.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Так, відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Доводи апеляційної скарги щодо неповного з`ясування судом обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, апеляційний суд відхиляє, як безпідставні.

Всупереч тверджень апелянта, суд повно та всебічно дослідив всі наявні докази по справі, що були надані сторонами, вислухав пояснення позивача, її представника та представників відповідача та третьої особи свої висновки виклав у рішенні та належним чином їх мотивував. Тому доводи апеляційної скарги позивача відносно того, що рішення суду є невмотивованим та однобічним, апеляційний суд відхиляє, як безпідставні.

Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд вважає, що такий висновок суду є правильним, він підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, що надані сторонами.

В рішенні суду ці докази судом наведені та, відповідно до вимог ст. 57, 60, 61 ЦПК України, їм дана належна правова оцінка.

Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частина друга статті 40 КЗпП України наголошує, що звільнення з підстави, зазначеної у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За загальним правилом, визначеним статтею 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстави, передбаченої пунктом 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Порядок вивільнення працівників визначений статтею 49-2 КЗпП України, згідно з якою, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя).

Пленум Верховного Суду України в п. 21 своєї постанови від 6 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів (з наступними змінами) роз`яснив судам, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що з 1 березня 2017 року позивач ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади за ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з скороченням штату - 0,5 штатної одиниці художнього керівника Криворізького сільського будинку культури, засновником якого, згідно Статуту будинку культури, є Криворізька сільрада. Про майбутнє звільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, ОСОБА_1 була письмово попереджена 28 грудня 2016 року, тобто за два місяці до вивільнення (а.с. 7).

Твердження апелянта про те, що причини для скорочення штату працівників були відсутні та надумані через особисті неприязні стосунки керівництва, яке й було ініціатором незаконного звільнення, апеляційний суд відхиляє, оскільки з дослідженого судом рішення сесії Криворізької сільради Добропільського району № VІІ/14-10 від 22 грудня 2016 року вбачається, що у зв`язку з відсутністю облаштованого приміщення клубу, було прийнято колегіальне рішення сільрадою про скорочення з 01 березня 2017 року посад Криворізького СБК - художнього керівника (0,5 штатних одиниць) та прибиральника службових приміщень (0,5 штатних одиниць). Крім того, було затверджено структуру та чисельність штату Криворізького СБК Криворізької сільської ради на 2017 рік у кількості 1 одиниці (посада директора) та визнано таким, що втратило чинність рішення сесії Криворізької сільської ради від 24 грудня 2016 року № VІІ/3-8 Про затвердження штатного розпису Новофедорівського сільського клубу та Криворізького СБК (а.с. 113, 114, 115, 116).

Відсутність належно облаштованого приміщення сільського будинку культури позивач також не оспорювала.

З письмової відповіді сільського голови від 25 січня 2017 року на звернення позивача також вбачається, що сільська рада не могла надати тепле приміщення працівнику ОСОБА_1 , оскільки таке приміщення було відсутнє.

Як вбачається з відзиву сільського голови на апеляційну скаргу позивача, її твердження про упереджене ставлення до неї Криворізького сільського голови не відповідає дійсності та є її особистим уявленням, звільнення ОСОБА_1 з посади відбулося з дотримання вимог чинного законодавства України. В наступному, при Криворізькому СБК був створений Молодіжний центр, та рішенням сільської ради з 01 березня 2018 року була введено 0,5 штатної одиниці - посади культорганізатора (а.с. 212- 215).

На підставі рішення сільради № VІІ/14-10 від 22 грудня 2016 року, розпорядженням голови Криворізької сільської ради № 3 ос від 28.02.2017 року з 01 березня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено з посади художнього керівника Криворізького СБК (0,5 штатних одиниць) на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с. 47).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач в даному випадку самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, тобто, таке право належить виключно роботодавцю, у зв`язку з чим обговорення питання про доцільність проведення скорочення чисельності або штату працівників на підприємствах, в установах, організаціях не входить до компетенції суду.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 06 травня 2018 року по справі № 461/7387/17, провадження № 61-4252 св19.

Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постанові Верховного Суду.

Гайдоба І.М. в апеляційній скарзі, посилалась на те, що при її звільненні відповідачем не було ураховане її переважне право на залишення на роботі при скороченні штату працівників, як дружини учасника бойових дій, що передбачено п. 14 ч.1 ст. 15 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається категорії осіб, перелічених в п.п. 1-10. Відповідно до ч. 3 цієї ж статті КЗпП України, перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України, зокрема, й п. 14 ч.1 ст. 15 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

За змістом ст. 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

Суд першої інстанцій обґрунтовано виходив із того, що посада, яка виключалася із штатного розкладу - художнього керівника Криворізького сільського будинку культури була одна, її займала лише одна особа - позивач, а тому не було перед ким визначати її переважне право.

Що ж стосується посилання апелянта про те, що вона з поважних причин пропустила строк звернення до суду за захистом порушених прав, то апеляційний суд враховує, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1 за безпідставністю заявлених нею позовних вимог, тобто, по суті розгляду позову, а не через пропуск строку звернення до суду.

При цьому, суд під час розгляду справи правильно встановив відсутність порушення прав та інтересів позивача при звільнені її з посади (0,5 штатної одиниці) художнього керівника Криворізького сільського будинку культури, що відноситься до виключної компетенції відповідача щодо встановлення чисельності працівників і штатного розпису, та відбулося з дотриманням процедури вивільнення працівника. Як вбачається з повної заяви і доводів апеляційної скарги позивач ОСОБА_1 не оспорює дотримання відповідачем вимог процедури звільнення її з посади.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно і всебічно дослідив надані сторонами докази, свої правові висновки належним чином мотивував, обґрунтував та повно виклав у рішенні, яке ухвалив з додержанням норм матеріального і процесуального права, то апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 11 червня 2019 року

Суддя Донецького апеляційного суду Будулуца М.С.