Постанова

від 30.05.2019 по справі 759/16067/15-ц

НЕ ВКАЗАНО

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/419/2019

справа №759/16067/15-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Величко Т.С. 05 жовтня 2017 року,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

В жовтні 2015 року ТОВ "Порше Мобіліті" звернулось до суду з позовом, предмет за яким змінило в ході розгляду справи, в подальшому збільшивши розмір позовних вимог, та просило ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 359671,84 грн. заборгованості за кредитним договором, 109115,38 грн. штрафу, 10879,53 грн. пені, 3263,30 грн. 3% річних, 17169,57 грн. інфляційних втрат, 72443,62 грн. збитків та 10000 грн. витрат на правову допомогу.

Вимоги обґрунтовує тим, 25 грудня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №50011478, відповідно до умов якого позичальнику надані кредитні кошти у сумі 218250,38 грн., із встановленим еквівалентом 26536 доларів США, на строк 60 місяців, із процентною ставкою 9,9% змінюваної відповідно до п.2.3 Загальних умов.

Кредитні зобов`язання забезпечені порукою ОСОБА_2 та заставою транспортного засобу.

Зазначає, що позичальник належним чином своїх зобов`язань не виконував, у зв`язку із чим кредитор, використовуючи своє право вимагати дострокового виконання зобов`язань, визнав цей строк таким, що настав 25 вересня 2015 року.

Станом на 07 липня 2017 року заборгованість (прострочена), яка підлягала сплаті по серпень 2015 року, становить 49784,24 грн., а заборгованість, строк платежу по якій настав достроково (поточна), еквівалентна 10085,30 доларів США та становить 262772,49 грн.

Також, за період з 25 вересня 2015 року по 07 липня 2017 року, кредитором на 49784,24 грн. нараховані проценти на суму 47115,11 грн., виходячи із ставки 9,9% річних.

Мотивуючи наведеним, просить стягнути 359671,84 грн. (49784,24+262772,49+47115,11) заборгованості за кредитним договором; штрафи передбачені умовами кредитного договору: за порушення п.8.3 договору 3627,69 грн.; за порушення п.3.3 договору 43650,08 грн.; за порушення п.8.4 договору 32737,56 грн., що разом становить 80015,33 грн. Також просить стягнути передбачений 4.1.2 договору застави штраф у розмірі 29100,05 грн. за відчуження предмету застави. Пеня, що нарахована у сумі 10879,53 грн., передбачена п.8.1 договору.

Відповідно до ст.625 ЦК України просить стягнути 3263,30 грн. 3% річних та 17169,57 грн. інфляційних втрат.

Збитки у розмірі 72443,62 грн. обґрунтовує самостійною сплатою (п.5.6 договору) замість позичальника страхових платежів по страхуванню предмета застави, які позичальником відповідно до взятих зобов`язань не сплачені самостійно (п.5.5 договору).

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено:

стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь TOB "Порше Мобіліті", основну суму заборгованості за Кредитним договором №50011478 від 25 грудня 2013 року у розмірі 326489,04 грн.; штраф у розмірі 109115,38 грн., пеню у розмірі 5191,85 грн., 3%річних у розмірі 1558,06 грн.; суму інфляційних витрат у розмірі 9135,82 грн., збитки у розмірі 60369,68 грн., всього на загальну суму 511919,83 грн.

стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь TOB "Порше Мобіліті", судові витрати пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог у розмірі 8388,29 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

В іншій частині вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі посилається на те, що кредитних коштів не отримував.

Щодо збитків зазначає, що позивач не надав доказів укладення договору страхування від імені позичальника чи в його інтересах.

Щодо визначення боргу у еквіваленті до доларів США за чинним обмінним курсом зазначає, що згідно із аналізом умов кредитного договору, має застосовуватися еквівалент виданого кредиту станом на дату його видачі, тобто виходячи з курсу 8,2250 грн. за 1 долар США, а коливання курсу валют впливає лише на визначення розміру відсотків.

Звертає увагу, що відповідно до умов договору підлягає застосуванню обмінний курс за безготівковими операціями Філії "КІБ" ПАТ "Креді Агріколь Банк". Проте на веб-сайті цього банку відсутня така інформація щодо Філії "КІБ". Окрім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав курси валют на відповідні дати, які не співпадали із тими, що оприлюднювались на веб-сайті банку. Належним доказом щодо курсу валют відповідного банку є розпорядження Голови правління банку (Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України).

Посилається на те, що позивач не брав на себе зобов`язання видати кредит в національній валюті в розмірі, що еквівалентний 26536 доларам США.

Зазначає про відсутність у рішенні суду розрахунків на підтвердження встановлених судом обставин щодо суми виданого кредиту та його погашення.

Вказує, що витрати на правову допомогу не є збитками, а тому не підлягають відшкодуванню згідно із ст.22 ЦК України. Окрім того, не надано розрахунку цих витрат.

Посилається на те, що стягнення пені на підставі п.8.1 призводить до подвійного розміру відповідальності поряд із сплатою штрафу, що передбачений п.п. 8.1 та 8.2 договору.

Вказує про незаконність стягнення інфляційних втрат щодо зобов`язання, еквівалент якого визначений у іноземній валюті.

Посилається на те, що у договорі поруки не встановлено строку його дії, відтак оскільки позивач протягом 6 місяців не пред`явив вимоги до поручителя, то порука є припиненою з 24 вересня 2015 року.

Зазначає про необґрунтованість стягнення штрафу за відчуження предмета застави, оскільки доказів цьому не надано, а відомості з кримінального провадження не є належними доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача Липський М.І. доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином.

Відповідно до ст.372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути спарву за відсутності осіб, що не з`явились.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення 359671,84 грн. заборгованості за кредитним договором, 109115,38 грн. штрафу, 10879,53 грн. пені, 3263,30 грн. 3% річних, 17169,57 грн. інфляційних втрат, 72443,62 грн. збитків, що разом становить 572543,24 грн.

Встановлюючи обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість щодо кожної із цих сум, окрім збитків, оскільки не доведено необхідності сплати 20% ПДВ, у зв`язку із чим визначив їх у розмірі 60369,68 грн.

При цьому остаточно дійшов висновку про стягнення 572543,24 грн., що не відповідає попередньому абзацу. Також в резолютивній частині рішення суд навів суми, які взагалі не пояснюються мотивувальною частиною.

Оскільки рішення не містить логічних та обґрунтованих мотивів, з яких суд дійшов висновків щодо заявлених вимог, містить не пояснювані протиріччя, його не можна вважати законним і обґрунтованим та таке рішення підлягає скасуванню, а справа перегляду на загальних підставах та з урахуванням доводів апеляційної скарги.

З матеріалів справи убачається, що 25 грудня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №50011478. Цей договір складається з Основних умов та Загальних умов кредитування. Відповідно до договору позичальнику надані кредитні кошти у сумі 218250,38 грн., із встановленим еквівалентом 26536 доларів США, на строк 60 місяців, за користування якими позичальник зобов`язався сплачувати проценти ставкою 9,9% змінюваної відповідно до п.2.3 Загальних умов.

Кредитні зобов`язання забезпечені порукою ОСОБА_2 , умови якої визначені в Загальних умовах кредитування, та Договором застави транспортного засобу від 30 грудня 2013 року, що укладений між кредитором та позичальником.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не отримував кредитні кошти, відхиляються колегією суддів, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України ).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.553, ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Як убачається із Загальних умов кредитування (Умови поруки), пунктом 13 цих умов визначено, що умови поруки залишаються чинними до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.

За змістом частини четвертої ст.559 ЦК України (в редакції на час спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

З Умов поруки (Загальних умов кредитування) убачається про відсутність встановленого строку її дії, а посилання на те, що вона діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором не є строком.

Верховний Суд України у справі №6-2662цс15 навів наступний правовий висновок, практика застосування якого підтверджується і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №408/8040/12:

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов`язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов`язання застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення пред`явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов`язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі й застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов`язання за договором поруки слід пред`явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №408/8040/12 зазначено, що з огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

З матеріалів справи убачається, що у зв`язку із порушенням позичальником своїх зобов`язань та відповідно до умов кредитного договору строк виконання зобов`язань настав достроково. У позовній заяві позивач таким строком зазначає 25 вересня 2015 року.

Разом з тим, з матеріалів справи також убачається, що вимогою №50011487 від 18 березня 2015 року на адресу поручителя (т.2 а.с.46) кредитор висунув вимогу про дострокове виконання зобов`язань. Згідно із відбитком календарного штемпеля на конверті (т.2 а.с.47), що був долучений представником відповідачів, вимога надіслана 24 березня 2015 року. Вимогу отримано 25 березня 2015 року.

Таким чином колегія суддів вважає, що при визначенні строку, у який настав обов`язок повернути кредит достроково, слід виходити з даних вимоги №50011487 від 18 березня 2015 року, отриманої поручителем 25 березня 2015 року.

Ураховуючи дані цієї вимоги, строк виконання зобов`язання настав 08 квітня 2015 року (10 робочих днів з дня отримання вимоги), отже строк дії поруки сплинув 08 жовтня 2015 року.

До суду кредитор звернувся 09 жовтня 2015 року. Відтак порука є припиненою, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов`язання не звернувся до суду з вимогою до поручителя. З огляду на наведене, вимоги до поручителя ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

З матеріалів справи убачається, що позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення 359671,84 грн. заборгованості за кредитним договором, 109115,38 грн. штрафу, 10879,53 грн. пені, 3263,30 грн. 3% річних, 17169,57 грн. інфляційних втрат, 72443,62 грн. збитків, що разом становить 572543,24 грн.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, убачається, що ним визначені наступні складові заборгованості (а.с. 162-173 том 2):

- сума невиконаних грошових зобов`язань відповідача за період з січня 2015 року по серпень 2015 року становить 49784,24 грн.;

- сума кредиту (залишок), що підлягає поверненню 10085,30 доларів США, а саме 262772,49 грн.;

- 9,9% за користування коштами за період з 25.09.2015 року по 07.07.2017 року в сумі 47115,11 грн.

- штрафи:

за порушення пункту 8.3 Договору - 3627,69 грн.;

за порушення пунктів 8.2 та 3.3 Договору ( орушення термінів повернення кредиту) - 43 650,08 грн.

за порушення пункту 5.5 Договору - 32737,56 грн.

загальна сума штрафу 80015,33 грн.

- пеня 8.1 за період з січня 2015 року по серпень 2015 року (на поточні платежі в сумі 49784,24 грн.) в сумі 10879,53 грн.

- нарахування відповідно до ст.625 ЦК України:

з січня 2015 серпень 2015 року (на поточні платежі) - 3263,30 грн.

- інфляція за цей же період - 17169,57 грн.;

- збитки в сумі 72443,62 грн., а саме страхові платежі за період з лютого 2015 року по березень 2016 року .

Всього розмір заборгованості визначеної позивачем становить 572543,24 грн.

Окрім того, позивач просить стягнути 10000 грн. витрат на правову допомогу.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з того, що строк виконання зобов`язання настав 08 квітня 2015 року.

Сума невиконаних грошових зобов`язань відповідача за період з січня 2015 року по березень 2015 року становить 18442,06 грн., а також сума кредиту (залишок), що підлягає поверненню 10085,30 доларів США, що становить 82951,59 грн. за курсом 8,2250 грн. відповідно до долару США.

При визначенні розміру суми кредиту (залишку), що підлягає поверненню, колегія суддів ураховує таке.

Згідно із п.1.3.1 Загальних умов кредитування, яким визначається розмір платежів по тілу кредиту і процентам, установлено:

Розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та Додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного до говору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту; при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка з урахуванням передбачених нижче особливостей.

Позитивне або від`ємне значення різниці, яка виникла зміни обмінного курсу іноземної валюти за безготівковими операціями, чинного станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка, та обмінного курсу за безготівковими операціями, станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягають сплаті відповідно до умов цього кредитного договору. При цьому сума основної заборгованості за кредитним договором відображається в рахунках, наданих компанією, в українських гривнях відповідно до встановленого сторонами еквіваленту в іноземній валюті за обмінним курсом іноземної валюти за безготівковими операціями станом на робочий день, що передує дню укладення кредитного договору. Сторони погоджуються, що розрахункова сума процентів за відповідний період, після врахування позитивного або від`ємного значення курсової різниці, як зазначено вище, а також сума процентів, що підлягає сплаті за такий період, не можуть мати від`ємне значення.

Якщо в період між датою виставлення рахунка та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний Компанією, збільшиться більше, ніж на 2% (два відсотки), різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником.

Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", у редакції на дату укладення договору, нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Курс іноземних валют є показником, який перебуває у постійній динаміці, а політику у його формуванні забезпечує Національний банку України. Отже, при укладенні договору, який передбачає здійснення періодичних платежів, неможливо наперед визначити їх розмір.

Згідно із цими умовами та застереженими у них особливостями, сторони визначили, що коливання курсу валют впливає як коригування суми процентів.

При цьому сума основної заборгованості за кредитним договором відображається в рахунках, наданих компанією, в українських гривнях відповідно до встановленого сторонами еквіваленту в іноземній валюті за обмінним курсом іноземної валюти за безготівковими операціями станом на робочий день, що передує дню укладення кредитного договору.

Таким чином під час виконання умов кредитного договору тіло кредиту залишається рівним еквіваленту доларам США за курсом, що передував даті укладення договору, протягом усього строку кредитування.

Іншого тлумачення цієї умови договору колегія суддів не убачає.

Вимоги в частині стягнення 9,9% за користування коштами за період з 25 вересня 2015 року по 07 липня 2017 року в сумі 47115,11 грн. задоволенню не підлягають, враховуючи наступне.

В постанові Великої Палата Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено наступне:

48. Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

49. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

50. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

51. За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці - до 3 червня 2008 року включно.

52. Відтак, у межах строку кредитування до 3 червня 2008 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 27 числа кожного місяця. Починаючи з 4 червня 2008 року, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

53. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

54. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовідносини, що виникли у цій справі є типовими. Положеннями п.2.1 Загальних умов кредитування передбачений обов`язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом в межах встановленого терміну кредитування. Ураховуючи, що строк виконання зобов`язання змінено, то кредитор не вправі вимагати сплати процентів, що були нараховані після цієї події. З матеріалів справи убачається, що кредитор просить стягнути проценти за період з 25 вересня 2015 року по 07 липня 2017 року у сумі 47115,11 грн., а відтак ці вимоги не підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені відповідно до пункту 8.1 Загальних умов кредитування (Додатку до Кредитного договору) стягненню підлягає сума 4400,09 грн. за період з січня 2015 по березень 2015 року (нарахована на поточні платежі в сумі 18442,06 ).

В частині позовних вимог, заявлених відповідно до ст.625 ЦК України, колегія суддів уважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних, нараховані за період з квітня 2015 серпень 2015 року (на поточні платежі) в сумі 1943,28 грн.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, то такі вимоги також не відповідають вимогам закону.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Таким чином, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Оскільки позивачем проведено нарахування інфляційних втрат на зобов`язання, визначене в іноземній валюті, такі вимоги задоволенню не підлягають.

В частині щодо стягнення штрафів позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до п.8.3 кредитного договору з кожен випадок порушення позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 позичальник сплачує компанії штраф в українських гривнях у розмірі еквіваленту 15 Євро чи 20 дол. США відповідно до еквіваленту суми кредиту та/або додаткового кредиту у кредитному договорі за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі на момент направлення компанією першого листа щодо сплати. Якщо позичальник у розумний строк після направлення листа продовжує порушувати вказані статті, компанія направляє другий лист. У такому випадку штраф за порушення позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5,4, складатиме еквівалент 20 Євро чи 25 дол. США в українських гривнях за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі на момент направлення компанією такого листа. Якщо позичальник у розумний строк після направлення другого листа продовжує порушувати вказані статті, компанія має право направити третій лист. У такому випадку штраф за порушення Позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 складатиме еквівалент 25 Євро чи 30 дол. США в українських гривнях за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі на момент направлення компанією такого листа.

Стягнення зазначеного штрафу, що нарахований у сумі 3627,69 грн. позивач пов`язує із направленням чотирьох листів щодо нагадуваннях по сплаті заборгованості, що відповідає п.5.1, яким передбачено обов`язок забезпечити повернення кредиту та сплату за його користуванням.

За порушення пунктів 8.2 та 3.3 Договору (за порушення термінів повернення кредиту) позивачем нараховано штраф 43650,08 грн.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або Додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, передбаченої в статті 3.2.1 позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20% від суми кредиту.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з позичальника на користь позивача пені, нарахованої відповідно до умов Договору за порушення терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення Кредиту та/або Додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, що визначено умовами пункту 8.1 Договору.

Отже нарахування поряд із пенею штрафів відповідно до пунктів 8.2 та 8.3 Договору є фактично застосуванням подвійної відповідальності, оскільки застосування такої відповідальності позивач пов`язує із фактом порушення сплати чергового платежу, отже застосування штрафу є порушенням ст.61 Конституції України. Будь-яких даних щодо нарахувань поза межами графіку погашення кредиту та повідомлення про це позичальника, матеріали справи не містять. При цьому, заявляючи вимоги про стягнення штрафу, позивач не визначає за який конкретно вид порушення нарахована окрема штрафна санкція, а лише посилається на ряд умов договору, які дублюють одна іншу.

Окрім того, позивачем нараховано штраф в розмірі 32737,56 грн. за порушення пункту 5.5 Договору, яким визначено зобов`язання позичальника забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором, протягом усього строку дії Кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована компанією. Нарахування штрафу за таке порушення визначено пунктом 8.4 Договору, який передбачає певний порядок нарахування та сплати цієї штрафної санкції, зокрема направлення позичальнику відповідної вимоги у визначені строки. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виконання позивачем умов пункту 8.4 Договору.

З огляду на викладене вище, колегія суддів уважає безпідставними вимоги позивача в частині стягнення штрафів на загальну суму 80015,33 грн. і доходить висновку про відмову в задоволенні цих вимог.

В частині стягнення штрафу в сумі 29100,05 грн. відповідно до пункту 4.1.2 договору застави за відчуження предмета застави, колегія зазначає, що мотивувальна частина позовної заяви містить такі вимоги, проте резолютивна її частина із визначенням складових боргу цієї вимоги не містить, поряд з цим доказів на підтвердження відчуження предмету застави позивачем не надано, відтак відсутні підстави для стягнення штрафу відповідно до пункту 4.1.2 Договору.

Окрім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в частині відсутності доказів на підтвердження факту укладення договору страхування від імені позичальника чи в його інтересах відповідно до умов пунктів 5.5 та 5.6 Кредитного договору, що унеможливлює визначення страхового платежу, який підлягав сплаті страховій компанії. Позивач, заявляючи вимоги про стягнення страхових платежів на загальну суму 72443,62 грн., не обґрунтовує та не зазначає правову підставу визначення розміру щомісячних платежів, які не є сталою сумою, відтак колегія суддів не убачає підстав для задоволення вимог в цій частині.

З огляду на установлене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивач суми невиконаних грошових зобов`язань відповідача за період з січня 2015 року по березень 2015 року становить 18442,06 грн.; суми кредиту (залишок), що підлягає поверненню 10085,30 доларів США, що становить 82951,59 грн. за курсом 8,2250 грн. відповідно до долару США; пені в сумі 4400,09 грн. за період з січня 2015 по березень 2015 року (нарахована на поточні платежі в сумі 18442,06 грн.); 3% річних, нараховані за період з квітня 2015 серпень 2015 року (на поточні платежі) в сумі 1943,28 грн., а всього 107737,02 грн.

Вирішуючи питання в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн., колегія суддів виходить з такого.

На підтвердження цих витрат позивачем надано Договір про надання юридичних послуг №24/2010 від 15 жовтня 2010 року, укладений між ТОВ "Юридична фірма Вернер і Партнери" та ТОВ "Порше Мобіліті", предметом якого визначено надання юридичних послуг стосовно питань, пов`язаних із поточною господарською діяльністю замовника. Додатковою угодою №224 від 10 серпня 2015 року визначено надання виконавцем юридичних послуг, які полягають в юридичному консультуванні, підготовці процесуальних документів та участі в судових засіданнях. Відповідно до Акту №653 від 23 вересня 2015 року до цього Договору виконавцем було надано юридично-консультаційні послуги по справі за позовом до ОСОБА_1 на загальну суму 10000 грн. Окрім того, надано рахунок-фактуру № НОМЕР_1 від 23 вересня 2015 року на суму 10000 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 цієї статті установлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 137 ЦПК України:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, що були пов`язані із наданням правової допомоги та виконані в період з 10 серпня 2015 року по 23 вересня 2015 року на суму 10000 грн. Окрім того, відсутні також докази здійснення відповідних витрат, зокрема оплати рахунку-фактури на цю суму.

Відтак колегія суддів не убачає підстав для стягнення 10000 грн. на відшкодування витрат з надання правової допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги судом апеляційної інстанції задоволено в розмірі 107737,02 грн., що відповідає 18,82% від ціни позову 572543,24 грн. (відповідно відмовлено у задоволенні позовних вимог на суму 464806,22 грн., що відповідає 81,18% від ціни позову 572543,24 грн.).

При зверненні до суду першої інстанції, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивачем сплачено 8588,15 грн. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог пропорційною є сума 1616,29 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

При зверненні із апеляційною скаргою відповідачем сплачено 12963,21 грн. на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. З урахуванням часткового задоволення вимог пропорційною є сума 10523,53 грн., які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

З урахуванням взаємозаліку відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 8907,24 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (код ЄДРЮОФОПГФ 36422974, м.Київ, просп. Павла Тичини, 1-В, офіс "В") 107737,02 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (код ЄДРЮОФОПГФ 36422974, м.Київ, просп. Павла Тичини, 1-В, офіс "В") на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 8907,24 грн. у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 червня 2019 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова