Постанова

від 11.06.2019 по справі 753/18939/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 року

м. Київ

справа № 753/18939/18

провадження № 22-ц/824/ 7564 /2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А.,

суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.

за участю помічника судді, який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання - Виноградової А.І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупредставника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 березня 2019 року у складі судді Трусової Т.О.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до його пред`явлення.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року заяву задоволено частково та накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_3

У вересні 2018 року представник позивача ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики.

У лютому 2019 року представник відповідача ОСОБА_9 подав до суду заяву про зустрічне забезпечення позову шляхом внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду.

В обґрунтування вимог зазначав, що за заявою позивача накладено арешт на все нерухоме майно, що належить відповідачу, загальна вартість якого за висновком суб`єкта оціночної діяльності про незалежну оцінку нерухомого майна становить сукупно 16 035 054,40 грн.

Указував, що визначена вартість майна є сумою коштів, які відповідач могла б отримати у своє розпорядження внаслідок його продажу покупцям за ринковою вартістю.

Уважає, що задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову суд не врахував співмірності заходів забезпечення та необхідності дотримання балансу інтересів сторін, оскільки розмір позовних вимог становить 4 136 600,00 грн.

Звертав увагу на те, що відповідач постійно несе витрати на утримання нерухомого майна, більше того, накладення арешту завдає значних збитків, пов`язаних з неможливістю зменшення витрат та фактично позбавляє можливості отримання доходу від продажу майна чи його оренди для погашення наявних фінансових зобов`язань, зокрема, й перед позивачем. Зазначав, що позивач тривалий час не проживає в Україні, не має офіційного місця працевлаштування, на праві власності має лише одну квартиру, а тому у випадку відмови або часткової відмови у задоволенні позову та подачі заяви відповідачем про відшкодування збитків, завданих заходами забезпечення позову, існує реальний ризик неспроможності позивача відшкодувати такі збитки.

Ураховуючи вказане, вважає за доцільне застосувати зустрічне забезпечення шляхом внесення позивачем на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі 11 898 454,40 грн., що становить різницю між вартістю частини нерухомого майна, на яке накладено арешт, та розміром позовних вимог.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 15 березня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено .

Не погоджуючись з указаною ухвалою, 25 березня 2019 року представник відповідача ОСОБА_4 звернулася до суду з апеляційною скаргою , в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою застосувати зустрічне забезпечення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду, визначити розмір зустрічного забезпечення в сумі 11 898 454,40 грн.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що відмовляючи у задоволенні заяви про зустрічне забезпечення, судом першої інстанції не було дотримано рівності та збалансованості інтересів сторін даної справи та порушено права відповідача.

До того ж, уважає, що суд не надав оцінку розміру збитків, які заподіяні позивачу забезпеченням позову, та зробив неправильні висновки, які не відповідають обставинам справи.

На думку апелянта у даній справі наявні всі підстави для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення згідно зі статтею 154 ЦПК України.

11 червня 2019 року до апеляційного суду представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити з підстав, наведених в ній.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про зустрічне забезпечення, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, для застосування зустрічного забезпечення.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та убачається з матеріалів справи, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року вжито заходи забезпечення позову ОСОБА_1 до подачі ним позову, накладено арешт на вісім об`єктів нерухомого майна, при цьому суд не знайшов підстав для зустрічного забезпечення, пославшись на те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлювальної шкоди відповідачу та третім особам на те, що відсутні обставини, визначені частиною третьою статті 154 ЦПК України.

Вищевказана ухвала оскаржувалась стороною відповідача, проте постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року залишена без змін.

За положеннями частини першої статті 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Відповідно до частини третьої статті 154 ЦПК України, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

За частиною п`ятою статті 154 ЦПК України, розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Обґрунтовуючи заяву про зустрічне забезпечення, представник відповідача посилався на наявність підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення відповідно до пунктів 1,2 частини третьої статті 154 ЦПК України у розмірі 11 898 454,40 грн., оскільки відповідачу стало відомо, що ОСОБА_1 тривалий час не проживає в Україні, відповідно не має офіційного місця працевлаштування, згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу на праві власності належить лише квартира загальною площею 72,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , інше майно у позивача відсутнє.

Згідно відповіді ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 29 травня 2019 року, наданої на запит апеляційного суду щодо зареєстрованого місця проживання/перебування ОСОБА_1 , зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за позивачем на праві приватної власності зареєстрована квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, судом установлено, що позивач ОСОБА_1 має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання (перебування) на території України, а також майно, що знаходиться на території України.

Визначаючи розмір зустрічного забезпечення у сумі 11 898 454,40 грн., сторона відповідача виходила з того, що згідно проведеної оцінки майна, на яке в порядку забезпечення позову накладено арешт, його вартість складає 16 035 054,40 грн., а сума, що підлягає поверненню позивачу відповідно до умов договору позики, становить 4 136 600 грн.

Отже, на думку представника відповідача, ОСОБА_1 має внести на депозитний рахунок суду 11 898 454,40 грн., оскільки відповідача позбавлено можливості отримання доходу від продажу майна за поточними ринковими цінами, також відповідач постійно несе витрати на утримання зазначеного майна в належному стані, накладення арешту на все належне останній майно завдає їй значних збитків, пов`язаних з неможливістю зменшення витрат на його утримання, отримання доходу від продажу або оренди та погашення наявних фінансових зобов`язань.

Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що ціна позову складає 8 645 339,58 грн., що не відповідає сумі, вказаній заявником, а обставини, на які посилається сторона відповідача, мотивуючи наявність завданих збитків, є необґрунтованими з огляду на те, що будучи на даний час власником майна, на яке накладено арешт та користуючись ним, відповідач в силу чинного законодавства зобов`язана сплачувати комунальні та інші платежі, пов`язані з його утриманням, внаслідок чого зазначена заявником підстава не може розцінюватись як збиток.

Не може розцінюватись як збиток і неможливість, як про це зазначає заявник, передачі спірного майна в оренду, наслідком чого є неотримання відповідачем доходу, оскільки накладення арешту на спірне майно є перешкодою лише для відчуження майна.

Також не може уважатися збитком неможливість продажу арештованого майна, оскільки метою забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача була саме неможливість його відчуження для забезпечення виконання можливого рішення суду.

Отже, заходи зустрічного забезпечення не доводять розміру збитків, які можуть бути спричинені відповідачу забезпеченням позову.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції проігноровано факт завдання відповідачу збитків накладенням арешту на все її майно, не взято до уваги звіт про оцінку майна не приймаються судом до уваги, оскільки наданим звітом визначена ринкова вартість майна, а не розмір завданих відповідачу збитків.

Окрім того, підстави, зазначені в заяві про зустрічне забезпечення, аналогічні підставам, викладеним в апеляційній скарзі на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року про забезпечення позову, які були досліджені апеляційним судом та не спростували висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову та співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Ураховуючи викладене, зважаючи на наявність у позивача зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання/перебування на території України, майна, що знаходиться на території України, з огляду на недоведеність відповідачем розміру можливих збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову, а також ненадання будь-яких належних доказів на підтвердження їх можливого існування, недоведеність необхідності у застосуванні зустрічного забезпечення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутності підстав, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, для застосування зустрічного забезпечення.

Згідно статті 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.

Частинами четвертою та п`ятою вказаної статті передбачено, що у разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму. Надання відповідачем до суду документа, що підтверджує забезпечення позову відповідно до частини четвертої цієї статті, є підставою для відмови в забезпеченні позову судом або для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.

З огляду на зазначене, аргументи апеляційної скарги представника відповідача колегія суддів визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення щодо відмови у застосуванні зустрічного забезпечення та не спростовують правильних висновків місцевого суду щодо відсутності підстав для його застосування.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін як такої, що є законною та обґрунтованою.

Оскільки ухвалу постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не убачає підстав для її скасування.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 15 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 12 червня 2019 року.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.Ф. Мазурик

Л.Д. Махлай