Рішення
від 12.06.2019 по справі 640/19806/18
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2019 року № 640/19806/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Національного агентства з питань запобігання корупції

про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом (з урахуванням об'єднаних позовних вимог), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.09.2018 № 1968 "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1, народним депутатом України";

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.09.2018 № 1980 "Про затвердження обгрунтованого висновку щодо виявлених ознак правопорушення, пов"язаного з корупцією та направлення рішення "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1, народним депутатом України" до Національного антикорупційного бюро України";

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.09.2018 № 1969 "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1, народним депутатом України";

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.09.2018 № 1981 "Про затвердження обгрунтованого висновку щодо виявлених ознак правопорушення, пов"язаного з корупцією та направлення рішення "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1, народним депутатом України" до Національного антикорупційного бюро України";

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.09.2018 № 1970 "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1, народним депутатом України";

- визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.09.2018 № 1982 "Про затвердження обгрунтованого висновку щодо виявлених ознак правопорушення, пов"язаного з корупцією та направлення рішення "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1, народним депутатом України" до Національного антикорупційного бюро України".

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Податковий кодекс України, Житловий кодекс Української РСР закони України Про запобігання корупції , Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , Порядок проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 № 56, Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, та зазначає про протиправність рішень Національного агентства з питань запобігання корупції про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015рік, за 2016 рік та 2017 рік, поданих ОСОБА_1, оскільки Національним агентством з питань запобігання корупції порушено строки проведення перевірок та враховуючи безпідставність висновків щодо порушення вимог законодавства про запобігання корупції.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України Про запобігання корупції , Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , Порядок проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 № 56, Правила заповнення форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які є невід'ємною частиною Форми декларації, затвердженої рішенням Національного агентства від 11.08.2016 № 3, та зазначає, що Порядком № 56 не встановлені граничні терміни для опрацювання отриманої в рамках здійснення повної перевірки матеріалів та складання і прийняття рішення. Також відповідач вказує на правомірність рішень про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, за 2016 рік та 2017 рік, поданих ОСОБА_1, оскільки висновки Національного агентства про наявність в деклараціях позивача порушення вимог антикорупційного законодавства грунтуються на підставі отриманої інформації.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Національним агентством з питань запобігання корупції проведено повні перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, 2016 рік та 2017 рік, поданих ОСОБА_1.

За результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1, народним депутатом України прийнято рішення від 07.09.2018 №1968, відповідно до якого:

1. суб'єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік зазначив недостовірні відомості про: співвласників чотирьох об'єктів нерухомого майна (нежитлові приміщення), які належать суб'єкту декларування на підставі спільної власності; права на відображені в декларації корпоративні права; найменування ТОВ "Триора" та ОК "Батіліман"; розмір часток у статутному (складеному) капіталі у грошовому вираженні ТОВ "Асторія-Сіті", код ЄДРПОУ 34699897, ТОВ "Триора", код ЄДРПОУ 33064803, ОК "Батіліман", код ЄДРПОУ 33374517, та ТОВ "Машинобудівний завод "Автоливмаш", код ЄДРПОУ 30858384, що належать суб'єкту декларування на праві власності та не відобразив відомості про: суму інших доходів, отриманих суб'єктом декларування, та квартиру, яка перебуває на праві користування суб'єкта декларування, чим не дотримав вимоги пунктів 2, 5 та 7 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції".

Суб'єкт декларування зазначив недостовірні відомості, що відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що містить ознаки правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України.

2. Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел.

3. Наявність конфлікту інтересів не встановлено.

4. Ознак незаконного збагачення не встановлено.

5. Доручено уповноваженій особі - головному спеціалісту відділу проведення повних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Ріпику Ю.С. повідомити суб'єкта декларування ОСОБА_1 про прийняте рішення та вжити заходів для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можливості подання нею декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік з достовірними відомостями.

За результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1, народним депутатом України прийнято рішення від 07.09.2018 №1969, відповідно до якого:

1. суб'єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік зазначив недостовірні відомості про: транспортний засіб, який належав йому на праві власності; права на відображені в декларації корпоративні права; найменування ТОВ "Триора" та ОК "Батіліман"; розмір часток у статутному (складеному) капіталі у грошовому вираженні ТОВ "Асторія-Сіті", код ЄДРПОУ 34699897, ТОВ "Триора", код ЄДРПОУ 33064803, ОК "Батіліман", код ЄДРПОУ 33374517, та ТОВ "Машинобудівний завод "Автоливмаш", код ЄДРПОУ 30858384, що належать суб'єкту декларування на праві власності; дохід від продажу рухомого майна, отриманий суб'єктом декларування; а також не відобразив відомості про: квартиру, яка перебуває на праві користування суб'єкта декларування; правочин, на підставі якого припинилось право власності на рухоме майно, чим не дотримав вимоги пунктів 2, 3, 5, 7 та 10 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції".

2. Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел.

3. Наявність конфлікту інтересів не встановлено.

4. Ознак незаконного збагачення не встановлено.

5. Доручено уповноваженій особі - головному спеціалісту відділу проведення повних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Ріпику Ю.С. повідомити суб'єкта декларування ОСОБА_1 про прийняте рішення та вжити заходів для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можливості подання нею декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік з достовірними відомостями.

За результатами здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1, народним депутатом України прийнято рішення від 07.09.2018 №1970, відповідно до якого:

1. суб'єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік зазначив недостовірні відомості про: транспортний засіб на праві власності, який був відчужений у минулому році; права на відображені в декларації корпоративні права; найменування ТОВ "Триора" та ОК "Батіліман"; розмір часток у статутному (складеному) капіталі у грошовому вираженні ТОВ "Асторія-Сіті", код ЄДРПОУ 34699897, ТОВ "Триора", код ЄДРПОУ 33064803, ОК "Батіліман", код ЄДРПОУ 33374517, та ТОВ "Машинобудівний завод "Автоливмаш", код ЄДРПОУ 30858384, що належать суб'єкту декларування на праві власності; дохід, отриманий суб'єктом декларування у вигляді додаткового блага; а також не відобразив відомості про квартиру, яка перебуває на праві користування суб'єкта декларування; правочин, на підставі якого припинилось право власності на рухоме майно, чим не дотримав вимоги пунктів 2, 3, 5 та 7 частини першої статті 46 Закону України "Про запобігання корупції".

2. Точність оцінки задекларованих активів відповідає даним, отриманим з наявних джерел.

3. Наявність конфлікту інтересів не встановлено.

4. Ознак незаконного збагачення не встановлено.

5. Доручено уповноваженій особі - головному спеціалісту відділу проведення повних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Ріпику Ю.С. повідомити суб'єкта декларування ОСОБА_1 про прийняте рішення та вжити заходів для створення в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можливості подання нею декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік з достовірними відомостями.

Рішеннями Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.09.2018 №1980, № 1981 та № 1982 затверджено обгрунтовані висновки щодо виявлення ознак правопорушення пов'язаного з корупцією та доручено уповноваженій особі - головному спеціалісту відділу проведення повних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя Ріпику Ю.С. забезпечити повідомлення Національного антикорупційного бюро України про прийняте рішення шляхом надсилання обгрунтованих висновків щодо виявлення ознак правопорушення, пов'язаного з корупцією, та рішень Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.09.2018 № 1968, № 1969 та №1970.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України "Про запобігання корупції".

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VIІ "Про запобігання корупції" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 1700-VIІ) Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 11 Закону № 1700-VIІ до повноважень Національного агентства належать здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 1700-VIІ повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством.

Обов'язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім'ї суб'єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України "Про запобігання корупції" визначає Порядок проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 лютого 2017 року № 56.

Порядок проведення повної перевірки декларацій визначений розділом ІІІ Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 лютого 2017 року № 5 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку повна перевірка декларації може проводитися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності і полягає у:

1) з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей;

2) з'ясуванні точності оцінки задекларованих активів;

3) перевірці на наявність конфлікту інтересів;

4) перевірці на наявність ознак незаконного збагачення.

Повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (далі - Рішення про проведення перевірки) через працівників структурного підрозділу його апарату, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції Національного агентства. Рішення про проведення перевірки повинно містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати декларацію (декларації), щодо якої (яких) проводиться повна перевірка, та суб'єкта (суб'єктів) декларування, який (які) подав (подали) таку (такі) декларацію (декларації), якщо інше не передбачено цим Порядком.

Рішення про проведення перевірки повинно бути належним чином обґрунтоване посиланням на визначену Законом підставу повної перевірки декларації або декларацій - у разі прийняття Рішення про проведення перевірки щодо більш як одної декларації на одній визначеній Законом підставі. Рішення про проведення повної перевірки на підставі абзацу п'ятого частини першої статті 50 Закону також повинно містити обґрунтування, передбачене пунктом 3 цього розділу.

Згідно з підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІІ Порядку рішення про проведення перевірки приймається на визначених Законом підставах у випадку, якщо Національне агентство отримало від фізичних чи юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел інформацію про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. Така інформація повинна стосуватися конкретного суб'єкта декларування та містити фактичні дані, що можуть бути перевірені.

Пунктом 4 визначено, що у разі отримання Національним агентством відповідно до підпункту 4 пункту 3 цього розділу інформації про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство упродовж 15 робочих днів з дня отримання такої інформації вирішує питання щодо проведення повної перевірки декларації.

Пунктом 6 розділу ІІІ визначено, що повна перевірка декларації передбачає такі дії:

1) прийняття Рішення про проведення перевірки;

2) аналіз відомостей про об'єкти декларування (об'єкти нерухомості; об'єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб'єкт декларування або члени його сім'ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов'язання; видатки та правочини суб'єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб'єкта декларування; членство суб'єкта декларування в об'єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб'єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об'єкти декларування, які мають відображатися в декларації;

3) створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8 - 11 цього розділу;

4) направлення Національним агентством відповідному суб'єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу;

5) прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку визначено, що під час повної перевірки декларацій Національне агентство використовує такі джерела інформації:

1) відомості, отримані з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, баз даних іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації;

2) відомості, надані суб'єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей;

3) відомості, що надходять (отримані) від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав;

4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, які стосуються конкретного суб'єкта декларування та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені.

При проведенні повної перевірки декларації Національне агентство зобов'язане забезпечити використання лише достовірної інформації, одержаної від суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань, із засобів масової інформації, мережі Інтернет.

Національне агентство зобов'язане забезпечити охорону та захист інформації, яка була ним створена, зібрана, одержана, використана під час повної перевірки декларації.

У разі неможливості одержання відомостей, необхідних для проведення повної перевірки декларації, протягом граничних строків проведення такої перевірки, в тому числі у разі надмірної тривалості розгляду судом чи компетентним органом іноземної держави питання про надання Національному агентству відповідної інформації, неможливості внесення Національним агентством плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації, тощо Національне агентство зобов'язане провести повну перевірку декларації за наявними у нього відомостями, про що зазначається у Рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Порядку у разі необхідності з метою здійснення повної перевірки декларації Національне агентство має право направляти запити про надання документів чи інформації до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань. Зазначені суб'єкти зобов'язані надавати запитувані Національним агентством документи чи інформацію упродовж десяти робочих днів з дня одержання запиту.

Під час здійснення повної перевірки Національне агентство має право вимагати та одержувати лише документи (копії документів) та інформацію щодо відомостей, які відображені суб'єктом декларування у відповідних розділах декларації відповідно до Закону та необхідні для проведення повної перевірки декларації.

Для отримання інформації стосовно наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - підприємця, що необхідна для проведення повної перевірки декларації, Національне агентство звертається до суду в порядку, визначеному главою 12 розділу IV Цивільного процесуального кодексу України (пункт 10).

Відповідно до пункту 11 Національне агентство має право направляти запити на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.

Для перевірки інформації про об'єкти декларування, що зазначені у декларації, Національне агентство має право отримувати інформацію з відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, у тому числі після внесення плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації.

Згідно з пунктом 12 розділу ІІІ Порядку у разі виявлення Національним агентством протягом повної перевірки декларації ознак недостовірності задекларованих відомостей, неточності оцінки задекларованих активів, конфлікту інтересів, незаконного збагачення Національне агентство направляє відповідному суб'єкту декларування відповідний лист з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів.

Надані суб'єктом декларування письмові пояснення та/або копії підтвердних документів є обов'язковими до розгляду та врахування Національним агентством під час проведення повної перевірки декларації та вирішення питання щодо дотримання суб'єктом декларування вимог Закону при складанні та поданні декларації.

Відповідно до пункту 14 розділу ІІІ Порядку повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки.

У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до:

1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань;

2) суб'єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Порядку перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється у таких випадках:

1) звернення до суду з метою отримання інформації стосовно наявності та стану рахунків, операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - підприємця;

2) направлення запиту на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації.

У зазначених випадках перебіг строку повної перевірки декларації зупиняється з дня відкриття судом провадження у справі (направлення відповідного запиту) до дня набрання законної сили рішенням суду (отримання відповіді на зазначений запит).

Зупинення перебігу строку повної перевірки декларації можливе в межах строків, визначених абзацами першим та другим пункту 14 цього розділу.

Пунктом 1 розділу IV Порядку встановлено, що за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд зазначає, що повна перевірка декларації розпочинається з наступного дня після прийняття рішення про проведення перевірки та закінчується прийняттям Національним агентством рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, термін проведення перевірки - 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки з можливістю його продовжити не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Перебіг строку може бути зупинений.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення № 669, № 670 та № 671 про проведення перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, 2016 рік та 2017 рік, поданих ОСОБА_1, народним депутатом України прийнято Національним агентством з питань запобігання корупції 10.04.2018. Рішеннями від 08.06.2018 № 1104, № 1105 та № 1106 продовжено строк повної перевірки декларації з 10 червня 2018 року на 30 календарних днів.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що повна перевірка декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих ОСОБА_1, народним депутатом України, за 2015, 2016 та 2017 роки підлягали закінченню 9 липня 2018 року.

Відносно доводів відповідача, що Законом України "Про запобігання корупції" та Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування не передбачено термінів для затвердження рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку визначені дії під час здійснення повної перевірки декларації. Підпунктом 5 якого визначено прийняття Національним агентством Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Таким чином, прийняття Національним агентством рішення про результати здійснення повної перевірки декларації є завершальною стадією проведеної перевірки та відповідно підлягає прийняттю в межах строку, визначеного пунктом 14 розділу ІІІ Порядку.

Факт відсутності в розділі ІV Порядку строків для прийняття рішення не впливає на необхідність прийняття рішення в межах строку, визначеного для проведення повної перевірки. Вказаний висновок суду також підтверджується абзацом восьмим пункту 2 розділу ІV Порядку, відповідно до якого про закінчення проведення повної перевірки декларації Національне агентство письмово повідомляє суб'єкта декларування та надсилає Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації для ознайомлення.

Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларації поза межами визначеного Порядком №56 строку законодавством не передбачено.

Таким чином, суд зазначає про помилковість позиції відповідача про відсутність чітких строків прийняття рішення за результатами повної перевірки декларації та зазначає, що тривале неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками проведеної перевірки ставить суб'єктів декларування у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України.

Також суд зазначає про необхідність дотримання таких принципів права як "легітимні (законні) очікування" та "юридична визначеність", які знайшли своє відображення в практиці Суду Європейського Союзу (European Court of Justice, ECJ), який виступає останньою інстанцією у справах про застосування acquis communautaire - права Європейського Союзу (ЄС) - та забезпечує єдність застосування права ЄС в державах-членах.

Відповідна позиція цього Суду закріплена в його рішенні у справі SRL Meridionale Industria Salumi and Others, 12: "Зазначена інтерпретація забезпечує визнання принципів юридичної визначеності та захисту законних очікувань, за змістом яких дія (наслідки) права Співтовариства повинна бути чіткою і передбачуваною для тих, на кого воно розповсюджується".

Принцип "леґітимних (законних) очікувань" є складовою загального принципу юридичної визначеності в праві Європейського Союзу, виведеного з національних систем права. Він так само виражає ідею, що органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених очікувань. Згідно з доктриною леґітимних (законних) очікувань - ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати краху надій щодо своїх леґітимних (законних) очікувань. Утім, нові ситуації можуть бути достатньою підставою для законодавчих змін, що спричиняють виникнення відчуття краху леґітимних (законних) очікувань у виняткових випадках. Така доктрина застосовна не лише до законодавства, а й до рішень індивідуального характеру, що їх ухвалюють органи публічної влади.

Верховна Рада 7 лютого 2019 року ухвалила Закон "Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору)", ініційований Президентом. Цим документом вносяться зміни до Конституції України, якими закріплюється незворотність стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору, що вимагає від держави Україна дотримання європейських стандартів діяльності державних органів та передбачуваності законодавства.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку, що у випадку, коли законодавством передбачена певна процедура (порядок) прийняття рішень, розгляду питань і вчинення дій суб'єктом владних повноважень, то така процедура повинна будь що бути дотримана цим суб'єктом.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що під час розгляду справи судом встановлено, що перевірка декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих ОСОБА_1, народним депутатом України, за 2015, 2016 та 2017 роки підлягали закінченню 9 липня 2018 року, відповідно суд приходить до висновку про порушення відповідачем строків проведення повної перевірки декларацій, передбачені пунктом 14 Порядку №56.

Таке процесуальне порушення порядку проведення перевірки, в свою чергу, зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати самої перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17.

Надаючи оцінку виявленим фактам порушення ОСОБА_1 вимог антикорупційного законодавства, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується офіційними даними інтернет - ресурсу (https://public.nazk.gov.ua/search?page=1&q=%D0%94%D0%B5%D0%BD%D1%96%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0+%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%B0+%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0&declarationType=&declarationYear=&documentType=&dtStart=&dtEnd=&isRisk=) 29.10.2016 о 17:58 позивачем подано щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік;

30.03.2017 о 16:35 позивачем подано щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік;

27.03.2018 о 11:27 позивачем подано щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік.

За результатами перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування Національним агентством з питань запобігання корупції зроблені висновки щодо порушення позивачем пунктів 2, 3, 5, 7 та 10 частини першої статті 46 (Інформація, що зазначається в декларації) Закону України "Про запобігання корупції" та прийняті рішення про затвердження обгрунтованого висновку щодо виявлення ознак правопорушення, пов"язаного з корупцією.

Визначення правопорушення, пов'язаного з корупцією, надає Закон України "Про запобігання корупції" у статті 1. Це - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 46 Закону № 1700-VIІ (в редакції, яка діяла на час подання декларації за 2015 рік) у декларації зазначаються відомості про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:

а) дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування;

б) у разі якщо нерухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо нерухоме майно перебуває в оренді або на іншому праві користування, про власника такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відносно виявленого порушення щодо зазначення недостовірних відомостей про співвласників чотирьох об'єктів нерухомого майна (нежитлових приміщень), які належать суб'єкту декларування на підставі спільної власності, суд зазначає наступне.

За результатами перевірки Національним агентством з питань запобігання корупції виявлено, що суб'єкт декларування відобразив відомості про нежитлові приміщення за адресами: АДРЕСА_1, загальною площею 532,7 кв.м, дата набуття права 26.04.2013, АДРЕСА_2, загальною площею 933,2 кв.м, дата набуття права 06.05.2010, АДРЕСА_3, загальною площею 350,6 кв.м, дата набуття права 20.06.2003, АДРЕСА_4, загальною площею 241,7 кв.м, дата набуття права 21.07.2003, які належить йому на праві спільної власності (25%), проте не зазначив відомості про усіх співвласників вищевказаного об'єкта нерухомого майна.

Відповідно до відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, іншими співвласниками відображених об'єктів нерухомого майна є громадяни ОСОБА_2 (25%), ОСОБА_3 (25%) та ОСОБА_4 (25%).

Судом проаналізовано відомості декларації та встановлено відсутність інформації про співвласників нежитлових приміщень.

Разом з тим, як зазначила позивач, громадяни, які на праві спільної часткової власності разом із нею володіють нерухомим майном за адресами: АДРЕСА_1, загальною площею 532,7 кв.м, АДРЕСА_2, загальною площею 933,2 кв.м, АДРЕСА_3, загальною площею 350,6 кв.м, АДРЕСА_4, загальною площею 241,7 кв.м, не є членами сім'ї позивача та не надавали позивачу всіх відомостей, необхідних для відображення в декларації про співвласників майна. З огляду на надані роз'яснення НАЗК, позивач намагалася в декларації за 2015 рік поставити позначку Не відомо відносно відомостей, котрі їй не було достеменно відомо, проте комп'ютерна програма технічно не дала такої можливості (недоліки в роботі програми), постійно вибивала дані і в кінцевому варіанті не дала можливості зберегти навіть ті дані, які були відомі позивачу, а саме прізвище, ім'я та по-батькові співвласників майна та розмір їх часток.

Одночасно позивач зазначила, що про технічні проблеми було повідомлено НАЗК електронним листом з особистого кабінету позивача, проте відповіді на її повідомлення щодо технічних проблем від НАЗК отримано не було.

Згідно з пунктом 9 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.08.2016 № 3 Про роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно заходів фінансового контролю (в редакції, яка діяла на час подання декларації), якщо третя особа (наприклад, співвласник об'єкта декларування, який не є членом сім'ї суб'єкта декларування) відмовила суб'єкту декларування або члену його сім'ї у наданні інформації, що повинна бути відображена в декларації, то суб'єкт декларування відображає у декларації ту інформацію, яка йому відома, а щодо решти обирає у відповідних полях електронної форми декларації помітку "Не відомо".

В контексті наведеного суд зазначає, що в пункті 67 рішення від 11.08.2016 № 3 НАЗК, надаючи роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно заходів фінансового контролю, звернуло увагу, що адміністративна та кримінальна відповідальність передбачені виключно за подання "завідомо недостовірних" відомостей. Тобто відповідне діяння має бути вчинено суб'єктом декларування з прямим умислом. При цьому, для притягнення до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень необхідно довести наявність такого умислу, а саме те, що суб'єкт декларування усвідомлював не достовірність відомостей, які він зазначив у декларації.

Доводи позивача щодо не зазначення з технічних причин інформації про співвласників опосередковано підтверджуються обставинами зазначення позивачем в деклараціях за 2016 та 2017 роки інформації про співвласників нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_1, загальною площею 532,7 кв.м, АДРЕСА_2, загальною площею 933,2 кв.м, АДРЕСА_3, загальною площею 350,6 кв.м, АДРЕСА_4, загальною площею 241,7 кв.м.

Відповідно до Конвенції ООН проти корупції, ратифікованою Україною Законом №251-V від 18.10.2006, усвідомлення, намір або умисел, які необхідні як елементи будь-якого злочину, визначеного цією Конвенцією, можуть бути встановлені з об'єктивних фактичних обставин справи.

Кожна Держава-учасниця прагне періодично проводити оцінку відповідних правових інструментів й адміністративних заходів з метою визначення їхньої адекватності з точки зору запобігання корупції та боротьби з нею (стаття 5 Конвенції ООН), що покладає на НАЗК певний обов"язок щодо удосконалення своїх процедур, їх прозорості та якості з метою запобігання їх неоднозначного трактування.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про необгрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем антикорупційного законодавства з наведених вище підстав.

Відносно висновків відповідача щодо невідображення суб'єктом декларування відомостей про квартиру в АДРЕСА_5, яка перебуває на праві користування та відповідно до розділу 2.1 декларації є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема копії паспорту ОСОБА_1, місцем реєстрації позивача є: АДРЕСА_5.

Згідно з пунктом 12 рішення НАЗК від 11.08.2016 № 3, Закон передбачає обов'язок зазначати в декларації окремі об'єкти, які належать суб'єкту декларування або члену його сім'ї на праві користування. Такими правами користування можуть бути: оренда, сервітути, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій), утримання, застава, користування на підставі довіреності, у тому числі генеральної довіреності, інші права, передбачені законом. Визначення зазначених категорій наведено у Цивільному кодексі України.

Разом з тим, позивач зазначила, що вказана квартира не належить їй на праві власності та не перебуває у неї у наймі, на підтвердження чого позивачем надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.10.2018 № 143461157. Також позивач вказала, що позивач проживає в м. Києві та після окупації Російською Федерацією у березні 2014 року території Автономної Республіки Крим позивач не відвідує окуповану територію.

Інформації про наявність у позивача саме права на користування квартирою АДРЕСА_5 відповідачем в оскаржуваних рішеннях та відзиві не наведено.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні для оформлення реєстрації необхідно документи, що підтверджують право особи на проживання в даному приміщенні. Це можуть бути документи на право власності, рішення суду про надання права на користування житловим приміщенням, договір оренди або інші документи. У разі якщо таких документів немає, реєстрація може здійснюватися тільки за згодою власника житла (якщо власників кілька - за згодою всіх власників).

Отже, якщо зареєстроване місце проживання особи знаходиться в помешканні, право власності яке їй не належить, при реєстрації власник повинен був дати згоду на реєстрацію та проживання цієї особи в зазначеному помешканні, в зв'язку з чим суд приймає до уваги позицію відповідача, що якщо інформацію про зареєстроване місце проживання або місце фактичного проживання було зазначено у розділі 2.1 Інформація про суб'єкта декларування декларації, відповідну інформацію необхідно дублювати у розділі 3 Об'єкти нерухомості декларації, тип права - право користування у зв'язку з реєстрацією місця проживання.

Вказана позиція також наведена у відповідях на деякі питання щодо декларування нерухомого майна та доходів суб"єкта декларування Національного агентства з питань запобігання корупції (https://archives.gov.ua/Archives/corr_3.pdf).

Разом з тим, відсутність в графі 3 Об'єкти нерухомості декларації інформації про право користування нерухомим майном не може бути самостійною підставою для висновку про відображення недостовірних даних, оскільки така інформація зазначена в розділі 2.1 Інформація про суб'єкта декларування декларації. При цьому, як пояснила позивача, не відображаючи даних в графі 3 Об'єкти нерухомості вона керувалася нормами статті 71 Житлового кодексу Української РСР, відповідно до яких при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відносно висновків відповідача щодо зазначення позивачем недостовірних відомостей про транспортний засіб, який належав їй на праві власності та не відображення відомостей про правочин, на підставі якого припинилось право власності на рухоме майно та доходу від продажу нерухомого майна, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, вказані висновки зроблені НАЗК з тих підстав, що у розділі 6 Цінне рухоме майно - транспортні засоби декларацій за 2016 рік суб'єкт декларування відобразила відомості про автомобіль AUDI А6 2003 року випуску, дата набуття права 07.09.2004, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який належить їй на праві власності, проте відповідно до листа Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області від 11.05.2018 № 31/20/2-330, вказаний транспортний засіб відчужено відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля від 31.03.2016. При цьому, у розділі 14 Видатки та правочини декларації суб'єкт декларування відомості про вказаний правочин не зазначила.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 46 Закону № 1700-VIІ (в редакції, яка діяла на час подання декларацій за 2016 та 2017 роки) у декларації зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб'єкту декларування або членам його сім'ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають:

а) дані щодо виду майна, характеристики майна, дату набуття його у власність, володіння або користування, вартість майна на дату його набуття у власність, володіння або користування;

б) дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості;

в) у разі якщо рухоме майно перебуває у спільній власності, про усіх співвласників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі якщо рухоме майно перебуває у володінні або користуванні, про власників такого майна також вказуються відомості, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, або найменування відповідної юридичної особи із зазначенням коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 46 Закону № 1700-VIІ (в редакції, яка діяла на час подання декларацій за 2016 та 2017 роки) у декларації зазначаються відомості про видатки та всі правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб'єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов'язання, які зазначені у пунктах 2 - 9 частини першої цієї статті.

Такі відомості зазначаються у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року; до таких відомостей включаються дані про вид правочину, його предмет. На письмовий запит Національного агентства суб'єкт декларування надає інформацію щодо найменування контрагента.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харченко Л.В. посвідчено довіреність ОСОБА_1, видану ОСОБА_5 на розпорядження транспортним засобом: автомобілем AUDI А6 2003 року випуску, серійний й номер НОМЕР_1, номер державної реєстрації: НОМЕР_2.

16.03.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харченко Л.В. посвідчено довіреність ОСОБА_1, видану ОСОБА_6 на майно: автомобіль AUDI А6 2003 року випуску, серійний й номер НОМЕР_1, номер державної реєстрації: НОМЕР_3.

31.03.2016 між ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_1, як продавцем, та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу автомобіля AUDI А6 2003 року випуску, серійний номер НОМЕР_1.

При цьому, як зазначила позивач, на момент подання декларації за 2016 та 2017 роки вона не володіла інформацією про факт продажу її транспортного засобу та про факт вивезення його з окупованої території, оскільки кошти, виручені представником від реалізації спірного транспортного засобу позивачу передані не були, довіреність була видана ОСОБА_6 строком до 16.03.2019, в зв'язку з чим вона в декларації відобразила відомості про наявний у її власності транспортний засіб та не зазначила у декларації про операцію з продажу такого транспортного засобу та дохід від його реалізації. Про факт продажу у 2016 році транспортного засобу позивач дізналася у 2018 році за результатами проведеної Національним агентством з питань запобігання корупції повної перевірки декларації позивача за 2016 рік.

З урахуванням наведеного суд приймає до уваги позицію позивача, що вона у деклараціях за 2016 та 2017 роки відобразила інформацію, яка була їй достовірно відома на момент подання декларацій та в її діях не було умислу на зазначення недостовірних відомостей. Доказів зворотнього суду не надано.

Одночасно суд, виходячи з аналогії пункту 68 рішення № 3, зазначає, що, якщо недостовірні відомості, які були зазначені в декларації, були надані суб'єкту декларування третьою особою, то відповідальність може настати лише в тому разі, коли суб'єкт декларування усвідомлював не достовірність таких відомостей, але попри це свідомо зазначив їх у декларації.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що недостовірність даних декларації зумовлена неповідомленням позивача про відчуження належного їй на праві власності транспортного засобу, суд зазначає, що, рішення НАЗК в цій частині не можуть вважатися обґрунтованими.

Відносно висновків відповідача, що суб'єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік зазначив недостовірні відомості про суму інших доходів, отриманих суб'єктом декларування, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, вказані висновки зроблені НАЗК з тих підстав, що у розділі 11 Доходи у тому числі подарунки декларації суб'єкт декларування не відобразив відомості про дохід (ознака доходу 127 - інші доходи), отримані від ТОВ Фінансова компанія Центр факторингових послуг у сумі 23840268,02 грн., що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також розмір утриманого податку з доходів фізичних осіб.

Разом з тим, як зазначила позивач в позовній заяві, сума коштів у розмірі 23840268,02 грн. є сумою процентів за фінансовим кредитом в іноземній валюті, котрі були прощені (анульовані) позивачу кредитором (ТОВ Фінансова компанія Центр факторингових послуг ) за самостійним рішенням кредитора, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, а тому в силу положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України вказана сума коштів не вважається додатковим благом (доходом) платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону № 1700-VIІ (в редакції, яка діяла на час подання декларації за 2015 рік) у декларації зазначаються відомості про отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.

Такі відомості включають дані про вид доходу, джерело доходу та його розмір. Відомості щодо подарунка зазначаються лише у разі, якщо його вартість перевищує п'ять мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року, а для подарунків у вигляді грошових коштів - якщо розмір таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, перевищує п'ять мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2008 між Закритим акціонерним товариством Дочірній банк Сбербанку Росії та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 12-09-08/ФО, за умовами якого Банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти у сумі 2200000 доларів США на цілі, зазначені в пункті 1.4 цього договору. Пунктом 1.2 договору визначено, що розмір процентів за користування кредитом складає 14,45 % річних.

20.11.2015 між Публічним акціонерним товариством Дочірній банк Сбербанку Росії , як Стороною 1, та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Центр факторингових послуг , як Стороною 2, укладено договір № 28-3_69, за умовами якого Сторона 2 зобов'язується передати грошові кошти, сума яких вказана в цьому договорі, в розпорядження Сторони 1 за плату (дисконт в розмірі 64,89%), а Сторона 1 зобов'язується відступити (передати) Стороні 2 належне Стороні 1 право вимоги за кредитним договором № 12-09-08/ФО від 23.09.2008 з усіма змінами і доповненнями до нього.

Під відступленими правами розуміються всі права, що наявні в Сторони 1 по Кредитному договору на дату укладання даного договору, в тому числі право вимоги заборгованості за кредитом, процентів, що належать до сплати за користування кредитними коштами, що передбачено кредитним договором, а також права, що забезпечують виконання зобов'язання боржника за кредитним договором. Загальна сума заборгованості боржника за кредитним договором, станом на дату укладення цього договору становить 67893950 грн. 27 коп., що еквівалентно 2848002 долари США 62 центів згідно з офіційним обмінним курсом НБУ (курс 23,839146) на дату (20.11.2015) укладення цього договору, з яких:

- сума основної заборгованості: 44054291 грн. 25 коп., що еквівалентно 1847981,10 долар США 10 центів згідно з офіційним обмінним курсом НБУ (курс 23,839146) на дату (20.11.2015) укладення цього договору;

- сума нарахованих процентів за користування кредитом: 23839659 грн. 02 коп., що еквівалентно 1000021 долар США 52 центів згідно з офіційним обмінним курсом НБУ (курс 23,839146) на дату (20.11.2015) укладення цього договору.

20.11.2015 між Публічним акціонерним товариством Дочірній банк Сбербанку Росії та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Центр факторингових послуг підписаний акт приймання-передачі відступлених прав.

20.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Центр факторингових послуг та ОСОБА_1 підписано додатковий договір та додатковий договір № 2 до кредитного договору № 12-09-08/ФО від 23.09.2008, відповідно до якого сторони за взаємною згодою вирішили змінити валюту виконання зобов'язання за кредитним договором з долара США на гривню, в зв'язку з чим заборгованість боржника за кредитним договором складає 67893950 грн. 27 коп. Пунктом 4.1 договору визначено, що частину заборгованості у розмірі 23920000 грн. боржник зобов'язаний сплатити у день укладення цього додаткового договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора, вказаний у пункті 16 цього додаткового договору. Відповідно до пункту 4.2 договору, у разі повного та своєчасного виконання боржником зобов'язань, передбачених пунктом 4.1 цього додаткового договору, кредитор зобов'язується здійснити прощення залишку заборгованості боржника в розмірі 43973950,27 грн., з яких:

сума основної заборгованості за кредитним договором становить 20134291,25 грн., що є різницею між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначений за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною зо офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року (Розрахунок:

1847981,1 доларів США за офіційним курсом на дату зміни зобов'язання з іноземної валюти у гривню становить 44054291,25 грн.

1847981,1 доларів США за офіційним курсом на 1 січня 2014 року становить 14770912,93 грн.

різниця, що виникла внаслідок зміни курсу долара США становить 29283378,32 грн.,

з неї 20134291,25 грн. є сумою прощення);

сума нарахованих процентів за користування кредитом: 23839659,02 грн.

шляхом укладання з боржником договору про припинення зобов'язання прощенням боргу.

20.11.2015 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Центр факторингових послуг підписано договір про припинення зобов'язання прощенням боргу, пунктом 3 якого визначено, що прощення боргу означає, що кредитор повністю звільняє боржника від виконання його зобов'язань з погашення всієї заборгованості за кредитним договором на користь кредитора в розмірі 43973950,27 грн., з яких: сума основної заборгованості за кредитним договором становить 20134291,25 грн., сума нарахованих процентів за користування кредитом: 23839659,02 грн., не вимагаючи зустрічного виконання зобов'язання, і таким чином, зобов'язання, встановлені кредитним договором № 12-09-08/ФО від 23.09.2008 з усіма діючими змінами, додатковими угодами та/або договорами, припиняються повністю для боржника в момент підписання цього договору сторонами.

Враховуючи, що в рішенні НАЗК не вказано походження коштів в розмірі 23840268,02 грн., суд виходить з наданих позивачем пояснень та доказів, відповідно до яких кошти, які не відображені позивачем в декларації, є сумою нарахованих процентів за користування кредитом.

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Підпункт 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (пункт 164.1 статті 164 Податкового кодексу України).

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (підпункт 164.2.14 пункт 164.2 статті 164).

Абзацом д підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Відповідно до підпункту 165.1.49 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Основна сума боргу платника податку анульована (прощена) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника.

Проценти нараховані за користування кредитними коштами включаються до оподаткованого доходу, що отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором, оскільки нараховані проценти за користування кредитом, є платою за надану послугу з користування кредитними коштами, а тому анулювання таких (процентів) - звільнення від оплати за таку послугу для позичальника є додатковим благом, при цьому обов'язок сплати таких передбачено умовами кредитного договору як невід'ємної частини домовленостей досягнутих між сторонами та не є засобом забезпечення їх виконання.

При списанні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом включаючи і проценти як плату за отриману послугу з користування наданими коштами.

Відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Пеня та штраф є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед банком та не є доходом платника податку у разі їх анулювання за рішенням банківської установи.

Разом з тим, згідно з пунктом 8 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що кредитором прощено (анульовано) суму у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначену за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, та анульовано суму процентів за користування кредитом, які не були погашені позивачем до 1 січня 2014 року, суд зазначає про безпідставність висновків відповідача, що до розділу 11 Доходи у тому числі подарунки декларації суб'єкта декларування підлягають відображенню відомості про дохід (ознака доходу 127 - інші доходи), отримані від ТОВ Фінансова компанія Центр факторингових послуг у сумі 23840268,02 грн., оскільки вказані кошти не являються додатковим благом позивача.

Разом з тим, як зазначила позивач, у зв"язку з протиправними діями ТОВ "Фінансова компанія "Центр факторингових послуг" по нарахуванню на користь позивача неіснуючого доходу у сумі 23840268,02 грн., позивач неодноразово зверталася до керівництва ТОВ "Фінансова компанія "Центр факторингових послуг" з проханням привести їхню податкову звітність у відповідність до вимог податкового законодавства та здійснити коригування показників, поданих ТОВ "Фінансова компанія "Центр факторингових послуг" у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сумою отриманого з них податку за 4 квартал 2015 року (форма № 1 ДФ) шляхом виключення з даної податкової звітності недостовірних відомостей. Проте, ТОВ "Фінансова компанія "Центр факторингових послуг" здійснило коригування раніше задекларованих ним показників за 4 квартал 2015 року тільки після прийняття оскаржуваних рішень НАЗК.

На підтвердження своєї позиції, позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків щодо ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2015 року по 4 квартал 2018 року (відомість від 12.03.2019 № 32021/Д/26-15-08-02-22).

Відносно висновків відповідача, що суб'єкт декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік зазначив недостовірні відомості про дохід, отриманий суб'єктом декларування у вигляді додаткового блага, суд зазначає наступне.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також розмір утриманого податку з доходів фізичних осіб станом на 12.04.2018, у 2 кварталі 2017 року позивачу від Міжнародної благодійної організації Фонд Східна Європа нараховано дохід у сумі 7 530,28 грн., за ознакою доходу 126 - Додаткове благо .

Відповідно до відповіді МБО Фонд Східна Європа від 08.11.2018, наданої на адвокатський запит стосовно обставин нарахування доходу ОСОБА_1 в сумі 7530 грн. за ознакою доходу 126 - Додаткове благо , в квітні 2017 року в рамках виконання програми міжнародної технічної допомоги Рада: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво , що реалізовувалася МБО Фонд Східна Європа за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), було здійснено підготовку навчального візиту до м. Вільнюс (Литва) для вивчення досвіду з питань гендерної рівності. Поїздка була запланована на 7-12 травня 2017 року та передбачала низку зустрічей з депутатами Сейму Литви та керівниками інших урядових структур, що опікуються питаннями гендерної рівності. Організація візиту була здійснена у співпраці з апаратом Верховної Ради України та за особистої участі народного депутата ОСОБА_8 та керівника Управління кадрів Верховної Ради України ОСОБА_9.

В ході підготовки візиту були направлені електронною поштою іменні запрошення низці народних депутатів України та співробітників Верховної Ради України, зокрема лист № 518-4 від 16.03.2017 на ім'я ОСОБА_1

Формування остаточного списку учасників було здійснено на початку травня 2017 року у координації зі співробітниками апарату Верховної Ради України, які долучалися до організації поїздки. Всі витрати, пов'язані з поїздкою, в тому числі придбання авіаквитків, здійснювалось МБО Фонд Східна Європа за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги в рамках Програми USAID РАДА. Сума вартості авіаквитків за маршрутом Київ-Вільнюс-Київ авіакомпанії МАУ на ім'я ОСОБА_1, а також страхування її на період запланованої подорожі, та витрат на послуги бронювання квитків і готелю, склала 6 174,83 грн. Відповідно до правил пункту 164.5 статті 164 Податкового кодексу України, на цю суму було донараховано 18% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору і таким чином загальна сума витрат склала 7 530,28 грн.

05.05.2017 в ході телефонного спілкування зі співробітниками апарату Верхоної Ради України, які долучалися до організації поїздки, МБО Фонд Східна Європа стало відомо про неможливість участі в поїздці двох осіб зі списку учасників, в тому числі - ОСОБА_1. На момент отримання вказаного повідомлення, квитки вже було придбано, при цьому умови тарифу авіакомпанії не передбачали можливості їх скасування та повернення грошових коштів. Відповідно до вимог Податкового кодексу України, зокрема пункту 164.5 статті 164, МБО Фонд Східна Європа розраховано суму податків на додаткове благо (у вигляді авіаквитків, страховки та послуг бронювання) та сплачено належні суми податку на доходи фізичних осіб (18% з доходу у вигляді додаткового блага) та військового збору (1,5% з доходу у вигляді додаткового блага). Вказані податки сплачені в повному обсязі у 2 кварталі 2017 року та включені до відповідної звітності форми 1-ДФ.

Одночасно в листі зазначено, що будь-якими додатковими даними, зокрема щодо факту отримання ОСОБА_1 інформації про виписані авіаквитки, умови тарифу та неможливість їх повернення, а отже виникнення доходу у вигляді додаткового блага, МБО Фонд Східна Європа не володіє. При здійсненні МБО Фонд Східна Європа (в якості податкового агенту ОСОБА_1 згідно чинного законодавства) декларування доходу, нарахованого ОСОБА_1 у формі додаткового блага та при сплаті сум податку, МБО Фонд Східна Європа не повідомляв ОСОБА_1, оскільки обов'язку здійснення такого повідомлення нормами Податкового кодексу України не передбачено.

У відповіді також зазначено, що листом № 212 від 29.08.2018 у відповідь на запит Національного агентства з питань запобігання корупції, та на виконання вимог чинного законодавства щодо надання інформації на запит органів державної влади, МБО Фонд Східна Європа надано інформацію щодо факту нарахування доходу ОСОБА_1 суму цього доходу та суми сплачених податків та повідомлено, що ОСОБА_1 не скористалася авіаквитками, а нарахування доходу здійснено з тієї підстави, що авіаквитки були придбані без права повернення (згідно з правилами тарифу авіакомпанії МАУ).

Згідно з пунктом 46 рішення НАЗК від 11.08.2016 № 3 "Про роз"яснення щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно заходів фінансового контролю" (в редакції на час подання декларації) у цілях декларування відповідно до статті 46 Закону не вважаються доходом кошти, що виплачуються роботодавцем суб'єкту декларування (члену його сім'ї) для покриття витрат на відрядження (в Україні чи за кордоном).

Так само не вважається отриманням доходу покриття третьою особою (наприклад, міжнародною організацією, державними органами іноземної держави тощо) витрат на участь суб'єкта декларування (члена його сім'ї) у заході (семінар, конференція, переговори тощо), що проводиться в іншому місті чи за кордоном (наприклад, оплата витрат на подорож до місця проведення заходу, проживання та харчування), за умови, що така поїздка оформлена у вигляді відрядження суб'єкта декларування чи члена його сім'ї.

Як приклад у роз'ясненнях зазначено, що суб'єкт декларування на запрошення державного органу іноземної держави і за рахунок коштів приймаючої сторони бере участь у заході, що проводиться на території цієї держави, з оформленням відрядження за місцем роботи суб'єкта декларування. Кошти, витрачені на оплату переїзду суб'єкта декларування, його харчування та проживання, а також інші пов'язані з поїздкою витрати (наприклад, сплата візового збору), не вважаються доходом і не зазначаються в декларації.

При цьому, МБО "Фонд Східна Європа" посилається на пункт 164.5 статті 164 Податкового кодексу України, відповідно до якого під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

Зокрема, як зазначила позивач, що підтверджено МБО Фонд Східна Європа та не спростовано відповідачем, на момент подання е-декларації за 2017 рік їй не було відомо про факт здійснення МБО Фонд Східна Європа витрат на організацію міжнародної поїздки (навчального візиту) та про нарахування на користь позивача доходу у розмірі 7530,28 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність у розумінні Закону України "Про запобігання корупції", враховуючи відсутність повідомлення позивача про наявність таких нарахувань та розмір визначеного додаткового блага. При цьому, суд не надає оцінку правовідносинам щодо нарахування позивачу зазначених коштів МБО "Фонд Східна Європа", оскільки це не є предметом розгляду даної справи.

Відносно висновків відповідача, що суб'єкт декларування при складанні та поданні декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015, 2016 та 2017 роки зазначив недостовірні відомості у розділі 8 "Корпоративні права", суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII у декларації зазначаються відомості про інші корпоративні права, що належать суб'єкту декларування або членам його сім'ї, із зазначенням найменування кожного суб'єкта господарювання, його організаційно-правової форми, коду Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, частки у статутному (складеному) капіталі товариства, підприємства, організації у грошовому та відсотковому вираженні.

Відповідачем під час проведення повної перевірки декларації позивачем за 2015 рік встановлено, що у розділі 8 "Корпоративні права" декларації суб'єкт декларування відобразив відомості про корпоративні права в ТОВ "Асторія-Сіті", код ЄДРПОУ 34699897, сума внеску до статутного капіталу 250 000 грн., частка у статутному капіталі 12,5%, які належали йому станом на 31.12.2015, та вказав інформацію про спільну власність на зазначений об'єкт: 12,5% - суб'єкт декларування та 50% - ТОВ "Корпораційна компанія", код ЄДРПОУ 30440474.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 31.12.2015 сума внеску суб'єкта декларування до статутного капіталу в ТОВ "Асторія-Сіті", код ЄДРПОУ 34699897, становить 625000 грн., дата формування статутного капіталу - 09.10.2006, частка у статутному капіталі 12,5%, що належить суб'єкту декларування на праві власності 100%.

Суб'єкт декларування відобразив відомості про корпоративні права в ТОВ "Тріора", код ЄДРПОУ 33064803, сума внеску до статутного капіталу 10 000 грн., частка у статутному капіталі 25%, які належали йому станом на 31.12.2015, та вказав інформацію про спільну власність на зазначений об'єкт: 25% - суб'єкт декларування.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 31.12.2015 сума внеску суб'єкта декларування до статутного капіталу в ТОВ "Триора", код ЄДРПОУ 33064803, становить 1500000 грн., частка у статутному капіталі 25%, що належить суб'єкту декларування на праві власності 100%.

Суб'єкт декларування відобразив відомості про корпоративні права в ТОВ "Севастопольмарінсервіс", код ЄДРПОУ 32945384, сума внеску до статутного капіталу 5 762 500 грн., частка у статутному капіталі 25%, які належали йому станом на 31.12.2015, та вказав інформацію про спільну власність на зазначений об'єкт: 25% - суб'єкт декларування.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 31.12.2015 сума внеску суб'єкта декларування до статутного капіталу в ТОВ "Севастопольмарінсервіс", код ЄДРПОУ 32945384, становить 5762500 грн., дата формування статутного капіталу - 12.01.2006, частка у статутному капіталі 25%, що належить суб'єкту декларування на праві власності 100%.

Суб'єкт декларування відобразив відомості про корпоративні права в ОК "Батилиман", код ЄДРПОУ 33374517, сума внеску до статутного капіталу 2 206 525 грн., частка у статутному капіталі 25%, які належали йому станом на 31.12.2015, та вказав інформацію про спільну власність на зазначений об'єкт: 25% - суб'єкт декларування.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 31.12.2015 сума внеску суб'єкта декларування до статутного капіталу в ОК "Батіліман", код ЄДРПОУ 33374517, становить 0 грн., дата формування статутного капіталу - 18.01.2005, частка у статутному капіталі 25%, що належить суб'єкту декларування на праві власності 100%.

Суб'єкт декларування відобразив відомості про корпоративні права в ТОВ "Гуматекс ЛТД", код ЄДРПОУ 36403679, сума внеску до статутного капіталу 15 625 грн., частка у статутному капіталі 25%, які належали йому станом на 31.12.2015, та вказав інформацію про спільну власність на зазначений об'єкт: 25% - суб'єкт декларування.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сума внеску суб'єкта декларування до статутного капіталу в ТОВ "Гуматекс ЛТД", код ЄДРПОУ 36403679, становить 15 625 грн., дата формування статутного капіталу - 19.06.2006, частка у статутному капіталі 25%, що належить суб'єкту декларування на праві власності 100%.

Суб'єкт декларування відобразив відомості про корпоративні права в ТОВ "Машинобудівний завод "Автоливмаш", код ЄДРПОУ 30858384, сума внеску до статутного капіталу 1 117 277 грн., частка у статутному капіталі 12,5%, які належали йому станом на 31.12.2015, та вказав інформацію про спільну власність на зазначений об'єкт: 12,5% - суб'єкт декларування.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 31.12.2015 сума внеску суб'єкта декларування до статутного капіталу в ТОВ "Машинобудівний завод "Автоливмаш", код ЄДРПОУ 30858384, становить 2 500 000 грн., дата формування статутного капіталу - 23.11.2010, частка у статутному капіталі 12,5%, що належить суб'єкту декларування на праві власності 100%.

Суб'єкт декларування відобразив відомості про корпоративні права в ТОВ "Торговий дім "Кримзалізобетон", код ЄДРПОУ 37860143, сума внеску до статутного капіталу 15 625 грн., частка у статутному капіталі 25%, які належали йому станом на 31.12.2015, та вказав інформацію про спільну власність на зазначений об'єкт: 25% - суб'єкт декларування.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 31.12.2015 сума внеску суб'єкта декларування до статутного капіталу в ТОВ "Торговий дім "Кримзалізобетон", код ЄДРПОУ 37860143, становить 15 625 грн., дата формування статутного капіталу - 20.08.2012, частка у статутному капіталі 25%, що належить суб'єкту декларування на праві власності 100%.

Відповідачем під час проведення повної перевірки декларацій позивача за 2016 та 2017 роки встановлено, що у розділі 8 "Корпоративні права" декларації суб'єкт декларування відобразив відомості про корпоративні права в ТОВ "Асторія-Сіті", код ЄДРПОУ 34699897, сума внеску до статутного капіталу 250 000 грн., частка у статутному капіталі 12,5%, які належали йому станом на 31.12.2016 (31.12.2017), та вказав інформацію про спільну власність на зазначений об'єкт: 12,5% - суб'єкт декларування, 12,5% - громадянин ОСОБА_3, 12,5% - громадянин ОСОБА_10, 12.5% - громадянин ОСОБА_11 та 50% - ТОВ "Корпораційна компанія", код ЄДРПОУ 30440474.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 31.12.2016 (31.12.2017), сума внеску суб'єкта декларування до статутного капіталу в ТОВ "Асторія-Сіті", код ЄДРПОУ 34699897, становить 625 000 грн., дата формування статутного капіталу - 09.10.2006, частка у статутному капіталі 12,5%, що належить суб'єкту декларування на праві власності 100%.

Суб'єкт декларування відобразив відомості про корпоративні права в ТОВ "Тріора", код ЄДРПОУ 33064803, сума внеску до статутного капіталу 10 000 грн., частка у статутному капіталі 25%, які належали йому станом на 31.12.2016 (31.12.2017), та вказав інформацію про спільну власність на зазначений об'єкт: 25% - суб'єкт декларування, 25% - громадянин ОСОБА_3, 25% - громадянин ОСОБА_10, 25% - громадянин ОСОБА_11

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 31.12.2016 (31.12.2017), сума внеску суб'єкта декларування до статутного капіталу в ТОВ "Триора", код ЄДРПОУ 33064803, становить 1 500 000 грн., частка у статутному капіталі 25%, що належить суб'єкту декларування на праві власності 100%.

Суб'єкт декларування відобразив відомості про корпоративні права в ТОВ "Севастопольмарінсервіс", код ЄДРПОУ 32945384, сума внеску до статутного капіталу 5 762 500 грн., частка у статутному капіталі 25%, які належали йому станом на 31.12.2016 (31.12.2017), та вказав інформацію про спільну власність на зазначений об'єкт: 25% - суб'єкт декларування, 25% - громадянин ОСОБА_3, 25% - громадянин ОСОБА_10, 25% - громадянин ОСОБА_11

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 31.12.2016 (31.12.2017), сума внеску суб'єкта декларування до статутного капіталу в ТОВ "Севастопольмарінсервіс", код ЄДРПОУ 32945384, становить 5 762 500 грн., дата формування статутного капіталу - 12.01.2006, частка у статутному капіталі 25%, що належить суб'єкту декларування на праві власності 100%.

Суб'єкт декларування відобразив відомості про корпоративні права в ОК "Батилиман", код ЄДРПОУ 33374517, сума внеску до статутного капіталу 2 206 525 грн., частка у статутному капіталі 25%, які належали йому станом на 31.12.2016 (31.12.2017), та вказав інформацію про спільну власність на зазначений об'єкт: 25% - суб'єкт декларування, 25% - громадянка ОСОБА_12, 25% - громадянин ОСОБА_10, 25% - громадянин ОСОБА_11

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 31.12.2016 (31.12.2017), сума внеску суб'єкта декларування до статутного капіталу в ОК "Батіліман", код ЄДРПОУ 33374517, становить 0 грн., дата формування статутного капіталу - 18.01.2005, частка у статутному капіталі 25%, що належить суб'єкту декларування на праві власності 100%.

Суб'єкт декларування відобразив відомості про корпоративні права в ТОВ "Гуматекс ЛТД", код ЄДРПОУ 36403679, сума внеску до статутного капіталу 15 625 грн., частка у статутному капіталі 25%, які належали йому станом на 31.12.2016 (31.12.2017), та вказав інформацію про спільну власність на зазначений об'єкт: 25% - суб'єкт декларування, 25% - громадянин ОСОБА_3, 25% - громадянин ОСОБА_10, 25% - громадянин ОСОБА_11

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 31.12.2016 (31.12.2017), сума внеску суб'єкта декларування до статутного капіталу в ТОВ "Гуматекс ЛТД", код ЄДРПОУ 36403679, становить 15 625 грн., дата формування статутного капіталу - 19.06.2006, частка у статутному капіталі 25%, що належить суб'єкту декларування на праві власності 100%.

Суб'єкт декларування відобразив відомості про корпоративні права в ТОВ "Машинобудівний завод "Автоливмаш", код ЄДРПОУ 30858384, сума внеску до статутного капіталу 1 117 277 грн., частка у статутному капіталі 12,5%, які належали йому станом на 31.12.2016 (31.12.2017), та вказав інформацію про спільну власність на зазначений об'єкт: 12,5% - суб'єкт декларування, 12,5% - громадянин ОСОБА_3, 12,5% - громадянин ОСОБА_10, 12,5% - громадянин ОСОБА_11 та 50% - громадянин ОСОБА_13

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 31.12.2016 (31.12.2017), сума внеску суб'єкта декларування до статутного капіталу в ТОВ "Машинобудівний завод "Автоливмаш", код ЄДРПОУ 30858384, становить 2500000 грн., дата формування статутного капіталу - 23.11.2010, частка у статутному капіталі 12,5%, що належить суб'єкту декларування на праві власності 100%.

Суб'єкт декларування відобразив відомості про корпоративні права в ТОВ "Торговий дім "Кримзалізобетон", код ЄДРПОУ 37860143, сума внеску до статутного капіталу 15 625 грн., частка у статутному капіталі 25%, які належали йому станом на 31.12.2016 (31.12.2017), та вказав інформацію про спільну власність на зазначений об'єкт: 25% - суб'єкт декларування, 25% - громадянин ОСОБА_3, 25% - громадянин ОСОБА_10, 25% - громадянин ОСОБА_11

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 31.12.2016 (31.12.2017), сума внеску суб'єкта декларування до статутного капіталу в ТОВ "Торговий дім "Кримзалізобетон", код ЄДРПОУ 37860143, становить 15625 грн., дата формування статутного капіталу - 20.08.2012, частка у статутному капіталі 25%, що належить суб'єкту декларування на праві власності 100%.

З урахуванням наведеного відповідачем зроблено висновок, що суб'єкт декларування при складанні та поданні декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, 2016 рік та 2017 рік зазначив недостовірні відомості про розмір часток у статутному (складеному) капіталі у грошовому вираженні ТОВ "Асторія-Сіті", код ЄДРПОУ 34699897, ТОВ "Триора", код ЄДРПОУ 33064803, ОК "Батіліман", код ЄДРПОУ 33374517, та ТОВ "Машинобудівний завод "Автоливмаш", код ЄДРПОУ 30858384, що належать суб'єкту декларування на праві власності, оскільки дані відрізняються від відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 червня 2013 року між ОСОБА_14, як продавцем, та ОСОБА_1, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівний завод Автоливмаш , за умовами якого продавець в порядку і на умовах, визначених цим договором, передає у власність покупцю сплачену частину своєї долі в статутному капіталі ТОВ Машинобудівний завод Автоливмаш у розмірі 1117276,62 грн., а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим договором, прийняти і сплатити вказану частку.

В договорі зазначено, що статутний капітал складає 20000000 грн. Розмір частки продавця складає 10000000 грн. або 50% статутного капіталу товариства, у тому числі сплачена частка у розмірі 8840213 грн., а також несплачена частка у розмірі 1159787 грн.

Відповідно до протоколу загальних зборів ТОВ Машинобудівний завод Автоливмаш № 1/2013 від 25 червня 2013 року учасниками товариства підтверджено статутний капітал у розмірі 20 000 000 грн. та проведено перерозподіл часток у загальному статутному капіталі товариства між новим складом учасників, згідно якого: частка у статутному капіталі ОСОБА_1 складає 12,5 % - 2 500 000,00 грн., у тому числі сплачена доля 1 117 276,62 грн., несплачена доля - 1 382 723,38 грн.

Як вбачається з листів ТОВ Машинобудівний завод Автоливмаш , ОСОБА_1 внесено до статутного капіталу підприємства 1117276,63 грн., заборгованість по статутним внескам складає 1382723,37 грн. Загальна заборгованість засновників по внескам до статутного капіталу станом на 01.10.2018 складає 8643793,42 грн.

На підтвердження вказаної інформації позивачем також надано оборотно-сальдову відомість ТОВ Машинобудівний завод Автоливмаш по рахунку: 46.

29 липня 2011 року між ОСОБА_15, як продавцем, та ОСОБА_1, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ТРИОРА , за умовами якого продавець в порядку і на умовах, визначених цим договором, передає у власність покупцю сплачену частину своєї долі в статутному капіталі ТОВ ТРИОРА , номінальна вартість якої в статутному капіталі складає 10000 грн., що складає 0,25 % статутного капіталу товариства, а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим договором, прийняти і сплатити вказану частку.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ ТРИОРА № 9 від 29 липня 2011 року учасниками товариства збільшено статутний капітал товариства до 6000000 грн. та підтверджено розподіл часток учасників, згідно з яким частка у статутному капіталі ОСОБА_1 складає 25 % - 1500000 грн.

Як зазначила позивач, на час подання декларацій, закріплений у статуті товариства ТОВ ТРИОРА розмір внеску до статутного фонду в розмірі 1 500 000,00 грн. залишається не повністю внесеним (сплаченим), - несплачена доля становить 1490000,00 грн. На підтвердження своєї позиції позивачем надано довідки ТОВ ТРИОРА від 06.11.2018, з яких вбачається, що статутний капітал товариства у розмірі 3000000 грн. не сформовано.

Відносно корпоративних прав в ТОВ Асторія-Сіті позивач зазначила, що Товариство з обмеженою відповідальністю Асторія - Сіті засновано у жовтні 2006 року та 23 жовтня 2006 року проведено державну реєстрацію новоствореного товариства. Статутний (складений) капітал товариства на момент його створення визначено у розмірі 37500,00 грн. Одним із співзасновників товариства була і ОСОБА_1, розмір її внеску до статутного фонду на момент створення товариства становив 4 687,50 грн., що відповідало частці у статутному капіталі - 12,5 %, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за станом на 01.12.2008.

При цьому, позивач зазначила, що з метою забезпечення проведення державної реєстрації створення товариства, позивачем до моменту держаної реєстрації товариства частково внесено свій вклад до статутного фонду, а саме 20 жовтня 2006 року внесено 4375,00 грн., решту суми - 312,50 грн. внесено в день проведення державної реєстрації товариства 23 жовтня 2006 року, як це було передбачено частиною четвертою статті 24 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (у редакції, чинній на момент заснування товариства) та частиною другою статті 52 Закону України Про господарські товариства (у редакції, чинній на момент заснування товариства).

В подальшому, за рішенням загальних зборів учасників товариства 01.12.2009 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ Асторія - Сіті , у тому числі, пов'язаних зі збільшення розміру статутного (складеного) капіталу товариства до 5 000 000,00 грн., що підтверджується витягом Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з листів ТОВ Асторія - Сіті від 07.11.2018, вклад до статутного (складеного) капіталу товариства ОСОБА_1 внесено у розмірі 250000 грн., заборгованість по вкладу до статутного (складеного) капіталу товариства склала 375000 грн. В листах також зазначено, що статутний (складений) капітал товариства у розмірі 5000000 грн. не сформований.

Таким чином, позивачем відображено в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015, 2016 та 2017 роки відомості про розмір часток у статутному (складеному) капіталі у грошовому вираженні ТОВ "Асторія-Сіті", ТОВ "Триора" та ТОВ "Машинобудівний завод "Автоливмаш", які фактично придбані (сплачені) позивачем.

Відповідно до частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до статті 4 Закону України від 19.09.1991 № 1576-ХІІ Про господарські товариства (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1576-ХІІ) акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, повне і командитне товариство - засновницького договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок підписання установчих документів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 13 Закону №1576-ХІІ).

Відповідно до статті 51 Закону № 1576-ХІІ установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

Статтею 52 Закону № 1576-ХІІ встановлено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

З урахуванням наведених норм права, суд приймає до уваги позицію позивача, що у змісті установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю грошовим вираженням частки учасника у статутному (складеному) капіталі цього товариства вказується розмір вкладу, який учасник повинен внести до статутного капіталу, а не вартість реально внесеного (сплаченого) вкладу.

При цьому, пунктом 41 рішення НАЗК від 11.08.2016 № 3 визначено, що у розділі "Корпоративні права" зазначаються всі корпоративні права, що належать суб'єкту декларування або члену його сім'ї на праві власності, крім тих, що вже були зазначені в розділі "Цінні папери" (наприклад, акції). Такими правами можуть бути частки (паї) у статутному (складеному) капіталі чи в будь-якому іншому еквіваленті статутного капіталу товариства, підприємства, організації, що зареєстровані в Україні або за кордоном, у тому числі пайові внески в кредитній спілці.

Вартість корпоративних прав відображається у декларації у відсотковому та грошовому вираженні. У грошовому вираженні вартість зазначається станом на дату набуття прав або - якщо проводилася грошова оцінка таких прав і результати оцінки відомі суб'єкту декларування - відповідно до результатів такої оцінки.

Якщо статутний фонд перебуває у стані формування, декларуванню підлягають відомості про фактичний розмір корпоративних прав (http://patrol.police.gov.ua/prevent/h3-rozyasnennya-shhodo-zastosuvannya-okremyh-polozhen-zu-pro-zapobigannya-koruptsiyi-h3-br/).

За таких обставин суд приходить до висновку про достовірність відображеної позивачем інформації щодо розміру часток у статутному (складеному) капіталі у грошовому вираженні ТОВ "Асторія-Сіті", ТОВ "Триора" та ТОВ "Машинобудівний завод "Автоливмаш", які фактично придбані (сплачені) позивачем, а не розмір вкладу, який учасник повинен внести до статутного капіталу в строки і в порядку, передбаченому статутними документами.

При цьому, обставини щодо несплати позивачем частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не впливають на достовірність даних декларації та не є предметом розгляду даної справи.

Відносно корпоративних прав в Обслуговуючому кооперативі Батіліман позивач зазначила, що Обслуговуючий кооператив Батіліман не відноситься до господарських товариств та не має статутного (складеного) капіталу, поділеного на частки між його учасниками В декларації позивач зазначила вартість пайового внеску, який був нею внесений у розмірі 2206525 грн. до пайового фонду Обслуговуючого кооперативу Батіліман з метою отримання членства у даному обслуговуючому кооперативі, та який визначає загальну частку позивача як члена кооперативу у майні (пайовому фонді) Обслуговуючого кооперативу Батіліман .

Як вбачається з листів Обслуговуючого кооперативу Батіліман від 13.11.2018, розмір пайового внеску, який підлягає внесенню ОСОБА_1 до пайового фонду ОК Батіліман як членом кооперативу становить 4000000 грн., що відповідає 25 % розміру пайового фонду. В рахунок паю ОСОБА_1 здійснено внесок у розмірі 2206525 грн., заборгованість становить - 1793475 грн.

Відповідно до статті 2 Закону України від 10.07.2003 № 1087-ІV Про кооперацію кооперативом є юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Згідно із статтею 8 Закону № 1087-ІV Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Статут кооперативу повинен містити такі відомості:

найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження;

мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності;

склад його засновників;

умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього;

права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу;

порядок внесення змін до статуту кооперативу;

порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати;

форми участі членів кооперативу в його діяльності;

порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах;

порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу;

порядок розподілу його доходу та покриття збитків;

порядок обліку і звітності у кооперативі;

порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань;

порядок скликання загальних зборів;

умови і порядок повернення паю.

Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону № 1087-ІV членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Відповідно до статті 20 Закону № 1087-ІV для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.

Пайовий фонд - майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу.

Неподільний фонд створюється в обов'язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу.

Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків).

Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що нормами законодавства не передбачено формування обслуговуючим кооперативом статутного (складеного) капіталу, поділеного на частки між його учасниками в зв'язку з чим до граф Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державним реєстратором вносяться наступні відомості про обслуговуючий кооператив: дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) - 0,00 грн.; розмір внеску учасника до статутного фонду - 0.00 грн.

При цьому, позивачем відображено достовірні відомості в деклараціях щодо вартість пайового внеску, внесеного у розмірі 2 206 525,00 грн. до пайового фонду Обслуговуючого кооперативу Батіліман з метою отримання членства у даному обслуговуючому кооперативі, та який визначає загальну частку позивача як члена кооперативу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необгрунтованість висновків відповідача щодо відображення у розділі 8 "Корпоративні права" декларації недостовірних даних.

Разом з тим, проаналізувавши дані декларацій позивача за 2015, 2016 та 2017 роки та дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд погоджується з висновками відповідача щодо зазначення позивачем у деклараціях ОК "Батилиман", замість ОК "Батіліман" та ТОВ "Тріора", замість ТОВ "Триора". Проте, наведені в назві юридичних осіб неточності не впливають на достовірність даних декларації та не є самостійною підставою для висновків про порушення позивачем антикорупційного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень.

Разом з тим, суд приймає до уваги доводи відповідача щодо ненадання позивачем відповідей на запити НАЗК про надання пояснень. Одночасно судом встановлено, з наданих позивачем пояснень та доказів (листа Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та пояснювальних записок), про неотримання листів НАЗК.

При цьому, суд вбачає за необхідне зазначити практику Європейського суду з прав людини з приводу надання оцінки всім доказам у даній справі.

Так, у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04), рішення від 10 лютого 2010 року (набуло статусу остаточного 10 травня 2011 року), п. 58 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Оцінивши у сукупності надані сторонами докази та пояснення, з огляду на порушення строку прийняття відповідачем рішень за результатами повної перевірки декларацій позивача, відсутність повідомлення позивачем недостовірних даних, що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на день подання відповідної декларації, суд приходить до висновку про безпідставність висновків відповідача щодо наявності в діях суб'єкта декларування ознак правопорушення, пов'язаного з корупцією, а тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Рішенням Європейського Суду з прав людини від 14.10.2010 р. у справі Щокін проти України визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу якості закону . Якщо національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28, ідентифікаційний код 40381452) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.09.2018 № 1968 "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1, народним депутатом України".

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.09.2018 № 1980 "Про затвердження обгрунтованого висновку щодо виявлених ознак правопорушення, пов"язаного з корупцією та направлення рішення "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік, поданої ОСОБА_1, народним депутатом України" до Національного антикорупційного бюро України".

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.09.2018 № 1969 "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1, народним депутатом України".

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.09.2018 № 1981 "Про затвердження обгрунтованого висновку щодо виявлених ознак правопорушення, пов"язаного з корупцією та направлення рішення "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1, народним депутатом України" до Національного антикорупційного бюро України".

6. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.09.2018 № 1970 "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017рік, поданої ОСОБА_1, народним депутатом України".

7. Визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 07.09.2018 № 1982 "Про затвердження обгрунтованого висновку щодо виявлених ознак правопорушення, пов"язаного з корупцією та направлення рішення "Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік, поданої ОСОБА_1, народним депутатом України" до Національного антикорупційного бюро України".

8. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) судові витрати у розмірі 4 228 (чотири тисячі двісті двадцять вісім) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, м. Київ, бульвар Дружби народів, 28, ідентифікаційний код 40381452).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева


Суд	Окружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	12.06.2019
Оприлюднено	14.06.2019
Номер документу	82368815
Судочинство	Адміністративне

Кучма Андрій Юрійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 12.06.2019 по справі 640/19806/18ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —640/19806/18

Рішення
від 12.06.2019 по справі 640/19806/18
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА