Постанова

від 12.06.2019 по справі 910/14127/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2019 р. Справа№ 910/14127/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Котович І.О. - представник

від відповідача: Григорян О.О. - представник

третя особа: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018, повний текст якого складений та підписаний 26.12.2018,

у справі № 910/14127/18 (суддя Гулівець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Калуський комбінат хлібопродуктів

до Міністерства аграрної політики та продовольства України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба

про стягнення 660 494,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення 3 % річних в сумі 113 462,67 грн. та інфляційних втрат в сумі 547 031,52 грн., нарахованих за прострочення відповідачем зобов`язань зі сплати кредиторської заборгованості в сумі 1 754 082,00 грн. за бюджетною програмою 2801180 Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2018, повний текст якого складений та підписаний 26.12.2018, у справі № 910/14127/18 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 3 % річних в сумі 113 462,67 грн. та інфляційні втрати в сумі 547 030,89 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України № 745 від 30.11.2012 та № 632 від 19.10.2012 Про затвердження розподілів бюджетних коштів, передбачених для надання державної підтримки суб`єктам господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів позивача включено до переліку суб`єктів господарювання, та було встановлено відшкодування понесених позивачем витрат у сумі 1 268 418,00 грн. та 485 664,00 грн., проте фактично вказані кошти позивачем отримані були лише у 2017 році;

- оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем зобов`язання з відшкодування понесених позивачем витрат, передбаченого бюджетною програмою, суд прийшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбачену статтею 625 ЦК України;

- розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 22.10.2015 по 17.12.2017 у сумі 113462,67 грн., є арифметично вірним, проте при перерахунку сум інфляційних втрат судом встановлено, що сума нарахованих за період з 22.10.2015 по 17.12.2017 становить суму меншу, ніж заявлено позивачем до стягнення, у зв`язку з чим вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

При розгляду спору сторін по суті суд першої інстанції зазначив про безпідставність посилань відповідача на те, що приписи ст. 625 ЦК України не поширюються на правовідносини сторін у справі, зазначивши про те, що за змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку, тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Щодо доводів відповідач про відсутність бюджетних коштів суд першої інстанції зазначив, що у відповідності до ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005, відсутність необхідних бюджетних коштів або взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Не погоджуючись з рішенням, Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/14127/18 від 18.12.2018 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що спірне рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, не ґрунтується на повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставини справи.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, скопіювавши відзив на позовну заяву та додатково зазначивши про те, що наведена судом першої інстанції у рішенні судова практика не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки обставини у справах № 910/10156/17 та № 926/263/17 відрізняються від обставин у справі № 910/14127/18, та про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 у справі № 910/11101/18 повністю відмовлено у задоволенні аналогічного позову.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2019 справа № 910/14127/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Власов Ю.Л. (головуючий), судді Буравльов Ю.Л., Пашкіна С.А.

При дослідженні матеріалів справи та апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, оскільки заявником до апеляційної скарги не додано сплати судового збору.

За таких обставин, ухвалою від 11.02.2019 апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту роз`яснено, що він має право протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, подати до Північного апеляційного господарського суду докази про сплату судового збору в сумі 14 861,12 грн.

14.02.2019 від апелянта через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання, до якого додано платіжне доручення № 59 від 01.02.2019 про сплату судового збору в сумі 14 861,12 грн.

З огляду на вказані обставини, ухвалою від 19.02.2019:

- задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі № 910/14127/18;

- поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі № 910/14127/18;

- відкрите апеляційне провадження у справі № 910/14127/18;

- учасниками справи запропоновано не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали подати суду та направити іншим учасникам справи відзив на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 263 Господарського процесуального кодексу України;

- справу призначено до розгляду на 19.03.2019 об 11:20 год.

27.02.2019 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги Міністерства аграрної політики України відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі № 910/14127/18 залишити без змін з посиланням на те, що:

- враховуючи норми Бюджетного кодексу України, наказів Мінагрополітики № 632 та № 745 від 01.01.2013, відповідач мав сплатити спірні кошти до 01.01.2013, а відтак, саме з 01.01.2013 вказане зобов`язання є простроченим;

- прийнявши відповідні накази про виплату коштів за бюджетною програмою 2801180, відповідач прийняв на себе зобов`язання у встановлені Бюджетним кодексом України виплатити позивачу спірні кошти;

- відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для відмови у позові про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

В засіданні суду оголошувалась перерва.

Розпорядженням № 09.1-07/196/19 від 17.05.2019, у зв`язку призначенням головуючого судді (судді-доповідача) Власова Ю.Л. на посаду судді Верховного Суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14127/18.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019 справа № 910/14127/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Мартюк А.І.

Ухвалою від 21.05.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Пашкіна С.А., Мартюк А.І.:

- прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі № 910/14127/18;

- засідання суду призначено на 12.06.2019 о 14:20;ї

- учасникам процесу роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- учасників судового процесу повідомлено, що неявка їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Станом на 12.06.2018 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Третя особа представників в судове засідання не направила, про причини неявки суду не повідомила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

Позивач є сільськогосподарським підприємством, суб`єктом агропромислового комплексу, який прийняв участь в програмі на відшкодування понесених товариством витрат у 2011 році за бюджетною програмою 2801180 Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення фінансової підтримки суб`єктів господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №794 від 11.08.2010 (далі - Порядок № 794).

Наказами відповідача Про затвердження розподілів бюджетних коштів, передбачених для надання державної підтримки суб`єктам господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів № 632 від 19.10.2012 та Про затвердження розподілів бюджетних коштів, передбачених для надання державної підтримки суб`єктам господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів № 745 від 30.11.2012 встановлено відшкодування понесених позивачем витрат у сумі 1 268 418,00 грн. та 485 664,00 грн.

З огляду на неотримання вказаних коштів протягом тривалого періоду, позивач у 2017 році звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства аграрної політики та продовольства України про:

- визнання протиправною бездіяльність відповідача, що виразилась у непогашенні кредиторської заборгованості перед позивачем у розмірі 1 754 082,00 грн. за бюджетною програмою 2801180 Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі за заходом - здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів;

- стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованості у розмірі 1 754 082,00 грн. за бюджетною програмою 2801180 Фінансова підтримка заходів в агропромисловому комплексі за заходом - здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів, шляхом списання з наявних бюджетних програм відповідача.

18.12.2017 відповідач перерахував позивачу спірні кошти в сумі 1 754 082,00 грн., що сторонами не заперечується та підтверджується банківською випискою з ПАТ Креді Агріколь банк (а.с. 14).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2018 закрито провадження у справі №826/4379/17.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що обов`язок відповідача сплатити бюджетні кошти позивачу виникло у 2012 року, тому з 01.01.2013 вказане зобов`язання є простроченим, а відтак, оскільки бюджетні кошти, які були передбачені наказами відповідача № 632 та № 745 позивач отримав лише 18.12.2017, позивач має право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період з 22.10.2015 по 17.12.2017 в сумі 113 462,67 грн. - 3 % річних та 547 031,52 грн. - інфляційних втрат.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Статтею 11 ЦК України визначено, що:

- цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки( ч. 1);

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ч. 2);

- у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч. 4).

Отже, зобов`язання, в тому числі і грошове може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема з факту наявності боргу з відшкодування понесених позивачем витрат, передбаченого бюджетною програмою.

Частиною 3 статті 20 Бюджетного кодексу України (тут і далі у редакції чинній на час спірних правовідносин) бюджетні програми визначаються головними розпорядниками бюджетних коштів з урахуванням положень частини 2 статті 21 і пункту 2 частини 5 статті 22 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Бюджетного кодексу України відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який виконує бюджетні програми у системі головного розпорядника. Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

Згідно із положеннями ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 Кодексу.

Статтею 2 Бюджетного кодексу України визначено, що:

- розпорядник бюджетних коштів це - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету;

- бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому;

- бюджетна програма - сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Відповідно до ст. 1-1 Порядку № 794, головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем відповідної бюджетної програми є відповідач.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 794 відповідач здійснює розподіл коштів між підприємствами-позичальниками та лізингоодержувачами у міру надходження реєстрів, поданих конкурсними комісіями в межах виділених асигнувань відповідно до затверджених пріоритетів пропорційно визначеній потребі в компенсації, передбачивши при цьому не менш як 50 відсотків доведених обсягів для компенсації за середньо- та довгостроковими кредитами, з яких не менш як 15 відсотків спрямовуються на здешевлення кредитів, залучених для реалізації інноваційних проектів, спрямованих на розвиток агропромислового комплексу, і протягом п`яти днів доводить його до Міністерства аграрної політики та продовольства Автономної Республіки Крим, головних управлінь агропромислового розвитку обласних і управління промисловості, розвитку інфраструктури та агропромислового комплексу Севастопольської міської держадміністрацій.

Виходячи з статей 2, 3, 20 Бюджетного кодексу України, головний розпорядок бюджетних коштів за відповідними бюджетними програмами протягом бюджетного періоду повинен спрямувати бюджетні кошти за цільовим призначенням.

Як встановлено вище, наказами відповідача Про затвердження розподілів бюджетних коштів, передбачених для надання державної підтримки суб`єктам господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів № 632 від 19.10.2012 та Про затвердження розподілів бюджетних коштів, передбачених для надання державної підтримки суб`єктам господарювання агропромислового комплексу через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів № 745 від 30.11.2012 встановлено відшкодування понесених позивачем витрат у сумі 1 268 418,00 грн. та 485 664,00 грн., проте відповідні кошти позивачем отримані лише в 2017 році.

При цьому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що спірне зобов`язання з відшкодування понесених позивачем витрат є грошовим, оскільки відповідно до статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку, а відтак, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Щодо строку виконання такого зобов`язання колегія суддів зазначає про те, що, оскільки відповідна бюджетна програма мала бути відповідачем як головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем виконана протягом відповідного бюджетного періоду, тобто у спірному випадку до 31.12.2012, відповідне грошове зобов`язання вважається простроченим з 01.01.2013.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку щодо перерахування спірного відшкодування, позивач відповідно до приписів ст. 625 ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань інфляційні втрати та 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, при розрахунку розміру інфляційних втрат позивачем допущено помилки.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат частково за розрахунком суду в сумі 547 030,89 грн., а позовні вимоги про стягнення 3 % річних - за розрахунком позивача в сумі 113 462,67 грн. відповідно. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005, відсутність необхідних бюджетних коштів або взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а відтак, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу для відмови у позові колегією суддів до уваги не приймаються.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Міністерства аграрної політики та продовольства України задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі № 910/14127/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі № 910/14127/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 у справі № 910/14127/18 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14127/18.

Повний текст постанови складено: 12.06.2019

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець