Постанова

від 06.06.2019 по справі 902/692/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року Справа № 902/692/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Мостовий О.В.

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір" на рішення господарського суду Вінницької області від 14.03.2019 р. у справі №902/692/18, ухвалене суддею Колбасов Ф.Ф., повний текст складено 22.03.2019 р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" (вул. Машинобудівників, 1, смт Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область, 08162)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір" (вул.Шевченка,1, с.Подорожня, Хмільницький район, Вінницька область, 22024)

про стягнення 967 682, 93 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" звернулося в господарський суд Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір" про стягнення 967 682, 93 грн., з яких: 675840,00 грн. - основного боргу, 191420, 11 грн. - пені, 37893, 73 грн. - інфляційних втрат, 62 529, 09 грн. - 11% річних за період прострочення 21.12.2017 р. - 23.10.2018 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо здійснення оплати товару на суму 675 840, 00 грн. у строк до 20.12.2017 р., згідно договору купівлі - продажу сільськогосподарської техніки № ТМU-344Т-17 від 31.08.2017 р.

Рішенням господарського суду Вінницької області 14.03.2019 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" 400 000, 00 грн. - суму основного боргу, 191420, 11 грн. - пені, 37893, 73 грн. - інфляційних втрат, 62 529, 09 грн. - 11% річних, 14515, 24 грн. - судового збору. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 275840, 00 грн. - основного боргу - закрито.

Не погоджуючись із цим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Явір" звернулось до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 14.03.2019 р. у справі №902/692/18 скасувати в частині 191 420, 11 грн - пені, 37 893, 73 грн - інфляційних витрат, 62 529, 09 грн - 11% річних, 14 515, 24 грн - судового збору та винести нове рішення в якому стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" 113 288 грн - пені, 22 427, 63 грн - інфляційних витрат, 37 008, 21 грн - 11% річних, 8 590, 85 грн - судового збору.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник вважає, що рішення підлягає скасуванню в частині, якою задоволено позовні вимоги, з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Зокрема, основним доводом скарги є посилання на те, що суд безпідставно не взяв до уваги, що вимоги позивача обраховані , виходячи з суми боргу, який складав 675 840, 00 грн. Натомість, під час розгляду справи відповідачем сплачено 275 840, 00 грн. основного боргу, внаслідок чого суд прийшов до висновку, що між сторонами відсутній спір про стягнення 275 840, 00 грн, відтак провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 275 840, 00 грн. основного боргу було закрито. Отже, суд встановив, що борг відповідача перед позивачем складає 400 000, 00 грн.

На думку скаржника, підстави для стягнення пені, інфляційних втрат та річних, нарахованих на суму боргу, 275 840, 00 грн - відсутні.

Ухвалою апеляційного господарського суду від "18" квітня 2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір" на рішення господарського суду Вінницької області від 14.03.2019 р. - залишено без руху. Зобов`язано апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю "Явір" усунути протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки.

15 травня 2019 р. на адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір" надійшло клопотання про усунення недоліків, скаржником надано апеляційному суду платіжне доручення №16493431620608 від 10.05.2019 р. про сплату судового збору у розмірі 21 773,00 грн.

Ухвалами апеляційного господарського суду від 20 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір" на рішення господарського суду Вінницької області від 14.03.2019 р. у справі №902/692/18 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

04.06.2019 р. на адресу апеляційного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір" на рішення господарського суду Вінницької області від 14.03.2019 р. у справі №902/692/18 залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 14.03.2019 р. у справі №902/692/18 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір" в судове засідання не прибув, однак, з інформації, розміщеної на сайті публічного акціонерного товариства "Укрпошта" вбачається, що отримання поштового відправлення відбулось 20.05.2019 р. о 19:18 год. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що скаржник повідомлений належним чином, про дату час та місце розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно - західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2017 р. між позивачем - ТОВ "Тайтен Машинері Україна" (в Договорі - "Продавець") та відповідачем - ТОВ "Явір" (в Договорі - "Покупець") було укладено договір купівлі - продажу сільськогосподарської техніки №ТМU-344Т-17 (надалі - Договір).

Згідно п.п. 1.1., 1.2., 1.3. Договору Продавець зобов`язався передати у власність Покупця сільськогосподарську техніку (надалі - Товар) згідно з умовами оплати, які викладені в п.2.3. Специфікація на Товар наведена в Додатку №1, який є невід`ємною частиною Договору. Товар постачається на умовах EXW (Інкотермс 2010), адреса: Вінницька область, Хмільницький район, с. Подорожня в строк до 20 грудня 2017 р., при умові 100% оплати товару.

На момент підписання цього Договору загальна вартість Товару становила 819 456,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 136576, 00 грн. На момент підписання цього Договору вартість кожної одиниці Товару становить: Подрібнювач рослинних решток BALZER 2000 (6,1 м), 2013 р.в. - 819456,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 136576,00 грн. Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 32010, 00 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 25,60 гривень за один долар США (п.2.2. Договору).

В п. 2.3. Договору сторони встановили, що протягом терміну дії Договору, грошові зобов`язання Покупця існують і підлягають сплаті в гривнях в наступному порядку:

- платіж в розмірі 143616,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, здійснюється Покупцем до 05 вересня 2017 року. Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 5610,00 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 25,60 гривень за один долар США;

- платіж у розмірі 675840,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, здійснюється Покупцем до 20 грудня 2017 року . Грошовий еквівалент в іноземній валюті становить 26400, 00 доларів США, який визначено по курсу продажу долара США на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього Договору і становить 25,60 гривень за один долар США.

Згідно п. 2.4. Договору Покупець зобов`язаний здійснити оплату за цим договором на підставі рахунків Продавця, які ним виписані з урахуванням п.2.3. Договору.

При передачі Товару обов`язково складається Акт приймання - передачі, в якому вказується стан Товару на момент передачі (п. 4.4. Договору).

Права та обов`язки сторін цього Договору виникають в момент його підписання та припиняються належним виконанням сторонами всіх його умов, а також в інших випадках, передбачених законом (п.5.1. Договору).

У п.п. 7.1., 7.2., 7.3. Договору сторони домовилися, що у випадку прострочення терміну оплати, встановленого умовами цього Договору Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення з моменту виникнення заборгованості за весь строк прострочення сплати заборгованості та суму боргу із врахуванням встановленого індексу інфляції протягом 10 календарних днів з моменту пред`явлення відповідної вимоги Продавцем. Керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що у разі прострочення термінів оплати (у т.ч. кожного із платежів), встановлених умовами цього Договору Покупець сплачує Продавцю 11 % річних від простроченої суми протягом 10 календарних днів з моменту пред`явлення відповідної вимоги Продавцем. Керуючись ст.259 ЦК України сторони домовилися, що позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків (п. 7.2. Договору), у взаєморозрахунках між Продавцем та Покупцем, встановлюється тривалістю п`ять років.

Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця в момент зарахування 100% вартості Товару на поточних рахунок Продавця та підписання актів приймання - передачі (п.8.2. Договору).

Сторони підписали Додаток №1 до Договору купівлі - продажу сільськогосподарської техніки №ТМU-344Т-17 від 31.08.2017 р. - Специфікацію, згідно якої Товаром, що поставляється відповідачу на умовах Договору є подрібнювач рослинних решток BALZER 2000 (6,1 м), 2013 р.в. У вказаній Специфікації відображено технічні характеристики подрібнювача рослинних решток BALZER 2000 (6,1 м), 2013 р.в. та схему транспортної опції до подрібнювача рослинних решток BALZER.

На виконання умов Договору відповідач провів оплату лише частково, 31.08.2018 р. здійснив платіж на суму 143 616, 00 грн. (платіж передбачений підп. 2.3.1. п.2.3. Договору та мав здійснюватися до 05.09.2017 р.). Вказане стверджується випискою по рахунку з 31.08.2017 р. до 31.08.2017 р.

Однак платіж на суму 675 840,00 грн., який передбачений підп. 2.3.2. п.2.3. Договору та мав здійснюватися до 20.12.2017 р., відповідачем не був здійснений.

23.08.2018 р. відповідачу було надіслано претензію №354 від 22.08.2018 р. про сплату позивачу простроченої суми вартості Товару, пені, 11% річних, інфляційних втрат у семиденний строк з дня отримання цієї претензії.

У листі № 263 від 06.09.2018 р. відповідач просив позивача відстрочити платежі за Товар до 31.12.2018 р. та зазначав, що платежі в повному обсязі проведе після збору урожаю 2018 року.

Проте, станом на момент подачі позову до суду 30.10.2018 відповідач не здійснив платіж на суму 675 840, 00 грн., що і стало причиною звернення позивача до суду з вимогою про стягнення боргу.

Після відкриття судом провадження у справі відповідач 31.10.2018 р. сплатив частину заборгованості у розмірі 275 840, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4549 від 31.10.2018 р. із призначенням платежу: " Оплата за подрібнювач BALZER 2000 згідно рах. № 3416 від 31.08.2017 р. у сумі 229866, 67 грн., ПДВ - 20 % 45973, 33 грн.".

Згідно бухгалтерської довідки позивача від 16.01.2019 р. за період з 01.11.2018 р. до 14.01.2019 р. кошти на рахунки позивача від відповідача не надходили. Останній платіж відповідачем було здійснено 31.10.2018 р. на загальну суму 275 840, 00 грн. на підставі платіжного доручення від 31.10.2018 р. № 4549.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір про стягнення 275 840, 00 грн., оскільки на час розгляду справи судом ця сума боргу відповідачем сплачена. Оскільки ця обставина встановлена на підставі наявних доказів в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що провадження у справі в частині стягнення 275 840, 00 грн. боргу підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Таким чином, сума основного боргу, яка залишилась несплаченою, ставила 400 000, 00 грн. (675840,00 грн. - 275 840,00 грн.).

Одночасно з підписанням сторонами Договору купівлі-продажу між позивачем та відповідачем було також укладено Договір оренди сільськогосподарської техніки № ТМU-152А-17 від 31.08.2017 р. із Додатками № 1, № 2 до Договору.

Відповідно до договору, додатків до нього, об`єктом оренди є подрібнювач рослинних решток BALZER 2000 (6,1 м), 2013 р.в., строк оренди - з моменту підписання акту прийому - передачі, але не пізніше 05.09.2017 р. по 20.12.2017 р., розмір орендної плати за весь строк оренди, в т.ч. ПДВ 20% становить 25344,00 грн., строк орендної плати - до 05.09.2017 р., вартість об`єкта оренди на момент підписання договору - 844800,00 грн. в т.ч. ПДВ.

На виконання вказаного Договору, Додатків до нього 29.09.2017 р. позивач передав відповідачеві, а відповідач прийняв подрібнювач рослинних решток BALZER 2000 (6,1 м), 2013 р.в., серійний № 3524-0613, рік випуску 2013, що стверджується обопільно підписаним актом № 1 прийому - передачі об`єкта оренди до Договору № ТМU-152А-17 від 31.08.2017 р. оренди сільськогосподарської техніки.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, подрібнювач рослинних решток BALZER 2000 (6,1 м), 2013 р.в. знаходиться у відповідача, відповідач користується ним, ця обставина визнається обома сторонами.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції позов задовольнив частково, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайтен Машинері Україна" 400 000, 00 грн. - суму основного боргу, 191420, 11 грн. - пені, 37893, 73 грн. - інфляційних втрат, 62 529, 09 грн. - 11% річних, 14515, 24 грн. - судового збору. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 275840, 00 грн. основного боргу судом закрито .

Апеляційний суд, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, встановивши обставини, які підлягали встановленню на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, не вбачає підстав для задоволення поданої скарги.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Беручи до уваги зміст договору, характер взятих на себе сторонами зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору купівлі - продажу.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вказаною ст. 538 ЦК України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між сторонами спору існують правовідносини за двома господарськими договорами: договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки і договором оренди сільськогосподарської техніки, укладених щодо одного і того ж об`єкта - подрібнювача рослинних решток BALZER 2000 (6,1 м), 2013 р.в.

Подрібнювач рослинних решток BALZER 2000 (6,1 м), 2013 р.в. переданий відповідачу згідно акту від 29.09.2017 №1 як об`єкт оренди.

Проте, відповідач, сплативши позивачу частину вартості товару у відповідності з п.7.1, 7.2, 7.3 Договору платіжним дорученням від 31.08.2017 на суму 143 616,00 грн., приступив таким чином до виконання договору купівлі-продажу, а відтак борг з оплати повної вартості придбаної сільськогосподарської техніки в сумі 400 00, 00 грн. задоволено судом першої інстанції правомірно.

Поряд з цим, враховуючи прийняті на себе відповідачем зобов`язання за договором купівлі-продажу, позивачем заявлено також до стягнення нарахування на суму боргу у розмірі 675 840,00 грн. , яка існувала на час подання позову до суду , зокрема 191 420, 11 грн. - пені, 37 893, 73 грн. - інфляційних втрат, 62 529, 09 грн. - 11% річних за період прострочення 21.12.2017 р. - 23.10.2018 р.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п.7.1. Договору сторони домовилися, що у випадку прострочення терміну оплати, встановленого умовами цього Договору Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення з моменту виникнення заборгованості за весь строк прострочення сплати заборгованості та суму боргу із врахуванням встановленого індексу інфляції протягом 10 календарних днів з моменту пред`явлення відповідної вимоги Продавцем.

Відповідно до п.7.2. Договору, керуючись ст.625 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що у разі прострочення термінів оплати (у т.ч. кожного із платежів), встановлених умовами цього Договору Покупець сплачує Продавцю 11 % річних від простроченої суми протягом 10 календарних днів з моменту пред`явлення відповідної вимоги Продавцем.

Згідно п.7.3. Договору, керуючись ст.259 ЦК України сторони домовилися, що позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків (п.7.2. Договору), у взаєморозрахунках між Продавцем та Покупцем, встановлюється тривалістю п`ять років.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором сторони встановили інший розмір процентів - 11%.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим. Внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені, 11% річних та інфляційних втрат відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Колегія суддів, перевіривши заявлені позивачем до стягнення суми пені, 11 % річних та інфляційних втрат встановила, що виходячи із суми основного боргу 675 840, 00 грн., за період прострочення 21.12.2017 р. - 23.10.2018 р. розмір пені складає 191 420,11 грн., 11% річних - 62 529,09 грн., інфляційних втрат - 50 027, 20 грн.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позов в цій частині є обґрунтований позивачем та підлягає задоволенню в повному обсязі в межах заявлених вимог, а саме: 191420, 11 грн. - пені, 37 893, 73 грн. - інфляційних втрат, 62 529, 09 грн. - 11% річних за період прострочення 21.12.2017 р. - 23.10.2018 р.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги відносного того, що суд першої інстанції безпідставно стягнув пеню, інфляційні втрати та 11% річних щодо боргу в частині 275 840, 00 грн., оскільки стосовно даної частини боргу було закрито провадження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 7.1. Договору сторони домовилися, що у випадку прострочення терміну оплати, встановленого умовами цього Договору Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення з моменту виникнення заборгованості за весь строк прострочення сплати заборгованості та суму боргу із врахуванням встановленого індексу інфляції протягом 10 календарних днів з моменту пред`явлення відповідної вимоги Продавцем.

Відповідно до п. 7.2. Договору, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що у разі прострочення термінів оплати (у т.ч. кожного із платежів), встановлених умовами цього Договору Покупець сплачує Продавцю 11 % річних від простроченої суми протягом 10 календарних днів з моменту пред`явлення відповідної вимоги Продавцем.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сума основної заборгованості в розмірі 675 840,00 грн, сума пені - 191 420,11 грн, інфляційних втрат - 37 893,73 грн та 11% річних - 62 529,09 грн, були розраховані, станом на день підготовки позову - 23.10.2018 р.

Поряд із цим відповідач здійснив часткову оплату в розмірі 275 840 грн. лише 31.10.2018, що підтверджується платіжним дорученням від 31.10.2018 р. № 4549. (тобто після подання позовної заяви до суду).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що боржник несе відповідальність за порушення ним зобов`язань за договором, за увесь період прострочення, починаючи з 21.12.2017 р., і до моменту здійснення ним часткової оплати.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку на підставі доказів, що були надані сторонами. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

З врахуванням вище викладеного, рішення господарського суду Вінницької області від 14.03.2019 року у справі №902/692/18 ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір" на рішення господарського суду Вінницької області від 14.03.2019 р. у справі №902/692/18 - залишити без задоволення, рішення господарського суду Вінницької області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/692/18 повернути господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "12" червня 2019 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.