Постанова

від 13.06.2019 по справі 904/5761/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Дніпро, пр.Д.Яворницького, 65

13.06.2019 року Справа № 904/5761/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,

суддів - Кощеєва І.М., Широбокової Л.П.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Тіско Україна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 у справі № 904/5761/18 (суддя Бєлік В.Г., повне рішення складено 04.03.2019)

за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" ДП "НАЕК "Енергоатом", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Тіско Україна", м. Дніпро

про стягнення штрафу в сумі 72651грн.02коп. за договором №12с/21 від 20.03.2018 про постачання продукції

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 у справі №904/5761/18 позов державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія (далі - ДП НАЕК ) "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу (далі - ВП) "Автоматика та машинобудування" задоволено, з товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Торговий Дім Тіско Україна" на користь позивача стягнуто 72651грн.01коп. штрафу;

-приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про постачання продукції №12с/21 від 20.03.2018 в частині своєчасної поставки останньої та відповідності розрахунку штрафу в розмірі 20 процентів умовам договору та діючого законодавства;

-не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ "Торговий Дім Тіско Україна" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з`ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи просить його скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог;

-у поданій скарзі йдеться про те, що строк поставки продукції згідно з умовами договору - до 15.04.2018, рахунок на попередню оплату позивачу вартості продукції в сумі 100000грн. був виставлений 20.03.2018, разом з тим передплата за замовлений товар була здійснена ним тільки 27.03.2018, у зв`язку з чим, причиною затримки строків поставки замовленої продукції на 4 календарні дні слугувала саме затримка перерахування попередньої оплати, про те, що без здійснення позивачем обумовленого у договорі розміру передплати відповідач не міг розмістити замовлення та здійснити оплату металопрокату у компаній-нерезидентів з Європейського Союзу, про те, що позивачем не було понесено жодних витрат чи збитків, які могли бути викликані прострочкою поставки товару на 4 календарні дні, про те, що господарським судом було проігноровано приписи ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, а також про те, що відсутність доказів про понесення збитків позивачем є важливою обставиною для вирішення даного спору та повинна впливати на розмір штрафних санкцій або взагалі на їх відсутність;

- позивач вважає рішення господарського суду обгрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу відповідають умовам договору та чинному законодавству, а також на те, що доводи скаржника стосовно несвоєчасного здійснення поставки товару нібито з вини позивача, який несвоєчасно здійснив перерахунок суми попередньої оплати спростовується умовами договору, яким визначено строк поставки - до 15.04.2018.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2019 справу №904/5761/18 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім Тіско Україна" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 прийнято до провадження та ухвалено розглянути апеляційну скаргу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2018 ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Автоматика та машинобудування" (покупцем) та ТОВ "Торговий Дім Тіско Україна" (постачальником) укладено договір про постачання продукції №12с/21, на підставі п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві продукцію, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.1.2 договору постачальник передає продукцію у кількості, комплектності, асортименті, якості, одиниці виміру, за ціною, визначеною сторонами у додатку №1 Специфікація товару , що є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.2 договору сума договору є твердою та становить 369804грн.60коп., у тому числі податок на додану вартість - 61634грн.10коп.

П. 3.3 договору передбачено, що розрахунок за продукцію здійснюється по узгодженим цінам в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника зазначений в договорі, згідно рахунку наданого постачальником наступним чином:

- попередня оплата у розмірі 100 000,00 грн. з податком на додану вартість, при наявності відповідного фінансування;

- остаточний розрахунок - протягом 20 банківських днів з моменту поставки та проходження вхідного контролю продукції за кількістю та якістю, відповідно до нормативних документів покупця.

У п. 4.2 договору сторони передбачили термін постачання - до 15.04.2018.

Відповідно до п. 4.3 датою поставки продукції вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно з п. 5.3. договору у разі порушення строків чи об`ємів поставки продукції, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20 процентів від суми договору, а в разі прострочки поставки понад 30 днів штраф у розмірі 30 процентів від суми договору.

Додатковою угодою №1 до договору від 23.05.2018 сторони внесли зміни до договору, зокрема, п.3.2 договору викладений в наступній редакції: сума договору є твердою та становить 363255грн.10коп., у тому числі податок на додану вартість - 60542грн.52коп. .

На виконання умов договору позивач 27.03.2019 перерахував на рахунок відповідача попередню оплату в сумі 100 000грн..

Відповідач порушив умови договору. Згідно з видатковою накладною №535 від 20.04.2018 товар на суму 363255грн.10коп. відповідачем поставлений 20.04.2018, тобто з простроченням поставки на 4 дні.

У зв`язку з несвоєчасною поставкою товару позивач нарахував до стягнення з відповідача штраф в розмірі 20 процентів від суми договору. Сума штрафу дорівнює 72651грн.02коп..

Викладені обставини слугували визначальними для звернення ДП НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Автоматика та машинобудування" з позовом до суду про стягнення з відповідача штрафу у вказаній вище сумі.

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.712 названого Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.663 Кодексу продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 530 названого Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому зустрічне виконання означає, що виконання свого обов"язку однією стороною неможливо до здійснення виконання другою стороною.

Відповідно до ст.611 Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ст.629 Кодексу передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов`язань за договором №12с/21 від 20.03.2018 в частині здійснення своєчасної поставки товару і ненадання ним належних і допустимих доказів, які б спростовували таке порушення господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.

Доводи скаржника про те, що причина затримки строків поставки замовленого товару на 4 календарні дні є наслідком затримки у здійсненні позивачем попередньої оплати визнані колегією суддів безпідставними.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.538 Кодексу виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

У даному випадку, умови договору поставки по визначенню терміну поставки не ставлять в залежність обов`язок відповідача, як постачальника, поставити товар від обов`язку позивача, як покупця, здійснити авансовий платіж, а встановлюють конкретну дату поставки - до 15.04.2018.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що строк оплати вартості продукції шляхом перерахування постачальнику попередньої оплати взагалі сторонами в договорі не встановлено.

Також не приймаються до уваги колегією суддів і доводи скаржника про те, що господарським судом було проігноровано приписи ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, а також про те, що відсутність доказів про понесення збитків позивачем є важливою обставиною для вирішення даного спору та повинна впливати на розмір штрафних санкцій або взагалі їх відсутність з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, з наведених норм випливає, що зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, представлених учасниками справи обгрунтувань.

Таке зменшення не є обов`язком суду.

Інші доводи скаржника не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 у справі №904/5761/18 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови з підстав, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України;

- повна постанова складена 13.06.2019

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя Л.П. Широбокова