Рішення

від 11.06.2019 по справі 904/1238/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2019м. ДніпроСправа № 904/1238/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінокор", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Томікс-Груп", м. Дніпро

про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 22 500 грн., пені у розмірі 4 477,81 грн., додаткової пені у розмірі 1 575 грн., 3% річних у розмірі 377 грн., інфляційної складової у розмірі 1 402,69 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

від позивача: Раєвський В.В., ордер серія ДП № 3656/000019 від 19.03.2019;

від відповідача: Пархоменко А.В., ордер серія ДП № 2584/007 від 02.05.2019.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінокор" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Томікс-Груп" про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 22 500 грн., пені у розмірі 4 477,81 грн., додаткової пені у розмірі 1 575 грн., 3% річних у розмірі 377 грн., інфляційної складової у розмірі 1 402,69 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 073 від 02.03.2017 з поставки оплаченого товару в повному обсязі та належні строки.

Ухвалою суду від 01.04.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінокор" №б/н від 19.03.2019 залишено без руху. Ухвалено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лінокор" в строк до 19.04.2019 включно усунути недоліки позовної заяви.

Через канцелярію суду, 03.04.2019 від позивача надійшла заява, якою усунуто недоліки, встановлені вищевказаною ухвалою суду.

Ухвалою суду від 08.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 26.04.2019 справу № 904/1238/19 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Справу призначено до розгляду в засіданні на 28.05.19.

Через канцелярію суду, 02.05.2019 надійшов відзив, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на такі обставини.

Договір поставки № 073 від 02.03.2017 між сторонами підписаний не був, але відповідачем за попередньою усною домовленістю з позивачем було виготовлено втулки поліуретанові у кількості 2 500 шт. Позивач забрав зі складу відповідача 2 000 шт. втулок без будь-яких зауважень. Решту 500 шт. позивач до цього часу не забрав, внаслідок чого товар наразі перебуває на зберіганні у відповідача. Про можливість забрати решту товару позивача було неодноразово повідомлено листами, які надсилались відповідачем на його адресу.

Крім того, у самому договорі, на який посилається позивач, встановлено, що поставка здійснюється на умовах EXW (за правилами Інкотермс 2010).

У зв`язку з відсутністю у відповідача простроченого зобов`язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової є безпідставними.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та додаткової пені, є неправомірними, оскільки відповідні штрафні санкції можуть бути нараховані лише не підставі договору, який, в свою чергу, є неукладеним.

Щодо вимог позивача про покладення на відповідача витрат на правову допомогу відповідач зазначив, що в акті здачі-приймання робіт (надання юридичних послуг) визначений вид робіт "підготовка та подача позовної заяви про визнання договору лізингу недійсним", що не має відношення до даного спору.

Позивач, 17.05.2019 надав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що факт укладання між сторонами договору поставки № 073 від 02.03.2017 підтверджується рахунками-фактури та видатковими накладними, які містять посилання саме на договір поставки № 073 від 02.03.2017.

Щодо зазначення в акті здачі-приймання робіт (надання юридичних послуг) від 19.03.2019 "підготовка та подача позовної заяви про визнання договору лізингу недійсним", позивач вказав, що це є технічною опискою.

У судовому засіданні від 28.05.19 оголошено перерву до 11.06.2019.

Представники сторін в судове засідання з`явились, надали суду усні пояснення.

В порядку ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 11.06.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, повідомлено строк складання повного тексту рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач виставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Лінокор" рахунок на оплату товару (втулки поліуретанові) № ТГ-272 від 23.05.2018 на суму 112 500 грн. Платіжним дорученням № 10795 від 31.05.2018 позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Томікс-Груп" грошові кошти у розмірі 112500 грн.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

А отже, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінокор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Томікс-Груп" у спрощений спосіб був укладений договір поставки.

Відтак, відповідач зобов`язався поставити Товариству з обмеженою відповідальністю "Лінокор" товар, а позивач, оплативши рахунок, зобов`язався відповідний товар прийняти.

Договір Поставки № 073 від 02.02.2017 року (а.с. 14-18) судом не може бути взятий до уваги під час розгляду цього спору, оскільки цей документ не відповідає вимогам ч. 3 ст. 639 ЦК України (договір не підписано постачальником), а отже він є неукладеним.

Відповідно, до правовідносин сторін слід застосувати загальні положення чинного законодавства про зобов`язання, загальні положення про договір купівлі-продажу та загальні положення про поставку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Станом на день розгляду справи, відповідач свої зобов`язання з поставки товару не виконав у повному обсязі. Так, відповідачем було поставлено позивачу товар на суму 67 500 грн., що підтверджується видатковою накладною № ТГ-02 від 01.06.2018, та товар на суму 22 500 грн., що підтверджується видатковою накладною № ТГ-17 від 11.06.2018.

Решту товару, на суму 22 500 грн., відповідач, так і не поставив позивачу.

Відповідно до частини 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами тривало довготривале листування щодо поставки решти товару на суму 22 500 грн.

Позивач, 23.01.2019 направив на адресу відповідача претензію № 37 від 21.01.2019, у якій остаточно визначився з правовою позицією та вимагав повернути суму попередньої оплати у розмірі 22 500 грн.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4910108160773, відповідач отримав вказану претензію 01.02.2019.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України,визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням положень зазначеної статті, відповідач мав повернути позивачу грошові кошти у розмірі 22 500 грн. у строк до 08.02.2019 включно.

Станом на дату судового засідання, сума попередньої оплати у розмірі 22 500 грн. відповідачем позивачу не повернута.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 22 500 грн. слід задовольнити.

Також позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 4 477,81 грн. та додаткову пеню у розмірі 1 575 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Положеннями ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За таких обставин, через відсутність між сторонами укладеного у письмовій формі господарського договору, яким передбачена відповідальність постачальника сплачувати нараховані пеню у розмірі та додаткову пеню, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 477,81 грн. та додаткової пені у розмірі 1 575 грн. - слід відмовити.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 377 грн. за загальний період з 01.07.2018 по 21.01.2019 та інфляційну складову у розмірі 1 402,69 грн. за загальний період з липня 2018 по січень 2019.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідач мав повернути позивачу грошові кошти у розмірі 22 500 грн. у строк до 08.02.2019 включно.

Тобто 3% річних та інфляційна складова нараховані позивачем за період, у який відповідач не мав прострочення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин, у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 377 грн. та інфляційної складової у розмірі 1 402,69 грн. слід відмовити.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач, також, заявив до стягнення з відповідача суму витрат на оплату послуг адвоката в загальному розмірі 6 000 грн., понесених підприємством під час провадження у справі.

Положеннями ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження несення позивачем витрат на правову допомогу адвоката до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги № б/н від 21.01.2019, банківську квитанцію від 18.03.2019 на суму 6 000 грн. та акт здачі-приймання робіт (надання юридичних послуг) від 19.03.2019.

Разом з тим, відповідно до акту здачі-приймання робіт від 19.03.2019, юридичні послуги Товариству з обмеженою відповідальністю "Лінокор" були надані за договором про надання правової допомоги № б/н від 21.02.2019 (тоді як до матеріалів справи подано договір № б/н від 21.01.2019).

Також у відповідному акті визначено вид робіт "підготовка та подача позовної заяви про визнання договору лізингу недійсним", тоді як предметом цього спору є повернення суми попередньої оплати за договором поставки укладеним у спрощений спосіб.

Твердження позивача про те, що зазначення в акті здачі-приймання робіт (надання юридичних послуг) від 19.03.2019 "підготовка та подача позовної заяви про визнання договору лізингу недійсним", є виключно технічною опискою не відповідає дійсності. Оскільки із загального змісту поданого акту вбачається, що акт здачі-приймання робіт (надання юридичних послуг) від 19.03.2019 складений на виконання умов іншого договору про надання юридичних послуг.

За таких обставин, акт здачі-приймання робіт (надання юридичних послуг) від 19.03.2019 не може вважатись належним та допустимим доказом обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Тому, через неподання позивачем детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, в задоволенні вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в загальному розмірі 6 000 грн. - слід відмовити.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 191, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Томікс-Груп" (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 14; код ЄДРПОУ: 39561064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінокор" (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, ж/м Сокіл, буд. 1, корп. 3, кв. 92; код ЄДРПОУ: 34499484) суму попередньої оплати у розмірі 22 500 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 424,96 грн.

Відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 477,81 грн., додаткової пені у розмірі 1 575 грн., 3% річних у розмірі 377 грн. та інфляційної складової у розмірі 1 402,69 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.06.2019.

Суддя Ніколенко М.О.