Рішення

від 28.05.2019 по справі 910/14463/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2019Справа № 910/14463/18

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Лебович А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон Агро" (вул. Білецька 2, м. Чортків, Тернопільська область, 48501)

до Державного підприємства "Національні інноваційні проекти" (пр. Науки, 42/1, м. Київ, 03028)

про стягнення 705 275, 12 грн

За участі представників сторін:

Від позивача: Онопко В. О., довіреність № 3 від 03.04.2019;

Від відповідача: не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вавілон Агро" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Національні інноваційні проекти" про стягнення заборгованості в сумі 682 968,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 41-ДП-3/1 від 27.08.2018, в частині своєчасної оплати за поставлену продукцію (борошно пшеничне), внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14463/18, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/14463/18 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.12.2018 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 705 275, 12 грн та судові витрати в сумі 10 579, 13 грн. Заява про збільшення позовних вимог обґрунтована нарахуванням позивачем на суму основної заборгованості 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до розпорядження керівника апарату від 15.03.2019 № 05-23/503 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ та витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2019 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку зі звільненням судді Якименко М. М. з посади та визначено суддю-доповідача Бондаренко Г.П.

Враховуючи вказане, суд 25.03.2019 ухвалив прийняти справу № 910/14463/18 до провадження судді Бондаренко Г. П., прийняти до розгляду заяву (б/н від 03.12.2018) позивача про збільшення позовних вимог, яку розцінив як заяву про зміну предмету позову, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначити судове засідання на 23.04.2019.

В судовому засіданні 23.04.2019 суд оголосив перерву до 28.05.2019.

В судове засідання 28.05.2019 відповідач не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач в судове засідання 28.08.2019 прибув та надав суду усні пояснення по суті справи, в яких заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 27.08.2018 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем укладено договір поставки №41-ДП-3/1 (надалі по тексту - договір), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов`язання передати у власність покупця борошно пшеничне ДК 021:2015 15610000-7 продукція борошномельно - круп`яної промисловості (борошно пшеничне вищого сорту) (надалі по тексту - товар), а відповідач прийняв нас себе зобов`язання прийняти і оплатити товар на умовах договору.

Згідно із п. 1.2. договору номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару зазначається у специфікації (додаток 1 до договору), яка після її підписання є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.1. договору визначено, що постачальник зобов`язаний поставити покупцю партію товару у повному обсязі протягом 10 календарних днів з моменту отримання постачальником заявки від покупця, яка направляється покупцем на електронну адресу постачальника вказану у розділі 16 договору.

Поставка товару відповідно до п. 3.2. договору здійснюється постачальником на адресу: м. Київ, вул. Бутлерова, 6, складське приміщення будівлі №11/3 (на умовах DDP в розумінні термінів Правил ІНКОТЕРМС - 2010).

Відповідно до умов пункту 3.3. договору датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю відповідно до накладної на відпуск товару (видаткової накладної). Згідно п. 6.2. зазначеного договору товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за кількістю - на підставі накладної на відпуск товару (видаткової накладної).

Загальна сума договору складає 1 552 200, 00 грн, у тому числі 20 % ПДВ - 258 700, 00 грн, що відповідає загальній сумі всіх специфікацій (п.7.1. договору). Ціна за одиницю товару визначена у специфікації (п. 7.2. договору).

У відповідності до п. 8.1. договору оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що зазначений і договорі.

Оплата товару здійснюється в порядку відстрочення платежу на термін до 14 банківських днів з моменту отримання товару та підписання видаткової накладної, на підставі виставленого постачальником рахунку (п. 8.2. договору).

В додатку 1 до договору сторони погодили поставку 200 тон борошна пшеничне вищого сорту ДСТУ 46.004-99 загальною вартістю 1 552 200, 00 грн.

27.08.2018 відповідач, відповідно до п. 3.1. договору надіслав на адресу позивача заявку №1 на поставку борошна пшеничного вищого сорту в кількості 44 000 кг в пункт розвантаження: м. Київ, вул. Бутлерова, 6, складське приміщення будівлі №11/3.

31.08.2018 відповідач також надав заявку №2 на поставку борошна в кількості 44 000 кг із визначенням такого ж місця розвантаження.

З метою виконання договору поставки позивач здійснив поставку борошна пшеничного в загальній кількості 88 000 кг на загальну суму 682 968,00 грн, що підтверджено складеними і підписаними сторонами видатковими накладними:

- № 47 від 27.08.2018, в кількості 22 000 кг, на суму 170 742,00 грн;

- № 48 від 27.08.2018, в кількості 22 000 кг, на суму 170 742, 00 грн;

- № 51 від 03.09.2018, в кількості 22 000 кг, на суму 170 742,00 грн;

- № 52 від 03.09.2018, в кількості 22 000 кг, на суму 170 742,00 грн.

Зазначені видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін та підписами уповноважених осіб .

Поставка здійснена позивачем з дотриманням умов щодо строку поставки, визначених пунктом 3.1. договору. Зауважень щодо якості та кількості отриманого борошна пшеничного з боку відповідача не заявлено, і доказів іншого матеріали справи не містять.

На виконання пункту 8.2. договору позивач 20.09.2018 надіслав відповідачу рахунки на оплату від 27.08.2018 №46 на суму 341 484,00 грн та від 01.09.2018 №48 на суму 341 484,00 грн, що підтверджено квитанцією Укрпошти , відповідне поштове відправлення отримане відповідачем 24.09.2018, докази чого наявні в матеріалах справи.

Проте, на даний час, як стверджує позивач, відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, заборгованість в сумі 682 968, 00 гривень не сплатив, і доказів іншого матеріали справи не містять.

В листопаді 2018 року відповідач направив позивачу гарантійний лист, в якому визнав наявність заборгованості за договором в розмірі 682 968, 00 грн та зобов`язався погасити заборгованість до 20.12.2018.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 682 968, 00 грн, 3 % річних за загальний період прострочення з 15.09.2018 по 30.11.2018 в розмірі 4 098, 17 грн та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 01.09.2018 по 30.11.2018 в розмірі 18 208, 95 грн.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 682 968, 00 грн, що підтверджується матеріалами справи, які відповідач в силу положень п. 8.2. договору був зобов`язаний оплатити протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту отримання товару та підписання видаткових накладних, тобто оплата за в видатковими накладними № 47 та № 48 від 27.08.2018 мала бути здійснена до 15.09.2018 включно, а оплата за видатковими накладними № 51 та № 52 від 03.09.2018 мала бути здійснена до 21.09.2018 включно.

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар оплачений не був, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 682 968, 00 грн, доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 682 968, 00 грн відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 682 968, 00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 8.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 682 968, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції, нарахованого на суму боргу, за період з вересня по листопад 2018 року, підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон Агро" до Державного підприємства "Національні інноваційні проекти" про стягнення 705275, 12 грн задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національні інноваційні проекти" (пр. Науки, буд. 42/1, м. Київ, 03028; ідентифікаційний код 38968276) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавілон Агро" (вул. Білецька, буд. 2, м. Чортків, Тернопільська область, 48501; ідентифікаційний код 40802338) 682 968 (шістсот вісімдесят дві тисячі дев`ятсот шістдесят вісім) грн основної заборгованості, 4 098 (чотири тисячі дев`яносто вісім) грн 17 коп. 3% річних, 18 208 (вісімнадцять тисяч двісті дев`яносто вісім) грн 95 коп. інфляційних втрат та 10 579 (десять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять) грн 13 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12.06.2019.

Суддя Г.П. Бондаренко