Рішення

від 12.06.2019 по справі 910/3838/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2019Справа №910/3838/19

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро"

про стягнення 184 799,89 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" про стягнення 184 799,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" було прострочено та не виконано взагалі свого зобов`язання з поставки товару (вибухових речовин) за Договором №1807000205 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 11.07.2018, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 118 799,93 грн., нарахованої за період з 10.09.2018 по 08.03.2019, та штрафу у розмірі 65 999,96 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2019 було відкрито провадження у справі №910/3838/19; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки на подання заяв по суті справи.

15.04.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" надійшов відзив на позов, в якому відповідач підтверджує, що ним було прострочено виконання свого обов`язку зі здійснення поставки товару, проте з позовними вимогами не погоджується, оскільки направляв позивачу проект додаткової угоди про розірвання Договору №1807000205 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) від 11.07.2018, проте такий лист залишився без відповіді. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" вказує, що спірний договір в частині здійснення поставки діяв до 31.12.2018 та не був пролонгований сторонами, а відтак підстави для нарахування пені за період, який слідує після 31.12.2018 відсутні.

22.04.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій Акціонерне товариство "Укртрансгаз" вказує, що доводи відповідача про неможливість виконання ним своїх зобов`язань з поставки товару з незалежних від нього підстав є необґрунтованими та відповідно відповідач, укладаючи спірний договір, усвідомлював всі ризики його невиконання. Щодо закінчення договору в частині здійснення поставки, то позивач зазначає, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мло місце під час дії цього договору.

Як вбачається із долучених до відповіді на відзив списку згрупованих поштових відправлень та фіскального чеку примірник такої відповіді був надісланий Товариству з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" 22.04.2019 та за інформацією, яка міститься на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, був вручений відповідачу 24.04.2019, однак останній не скористався своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив у визначений судом згідно Господарського процесуального кодексу України строк.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

11.07.2018 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (покупець) в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" (постачальник) було укладено Договір №1807000205 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався у визначений цим Договором строк передати у власність покупця готові вибухові речовини (сірники термітні, термосуміш), зазначені в специфікації, яка наведена у Додатку №1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити такі товари.

У пункті 3.1 Договору передбачено, що загальна сума цього Договору становить 659 999,64 грн.

Пунктом 7.4 Договору встановлено, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожен день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцяти днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим Договором.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині поставки товарів по 31.12.2018, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 11.1 Договору).

У зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" своїх зобов`язань з поставки товарів Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до відповідача з вимогою №1 (лист вих. №2401вих-18-2843 від 02.10.2018), в якій просило сплатити пеню та виконати умови договору щодо поставки товару, яка згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0306506157937 була одержана Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" 07.10.2018.

У відповідь на вказану вимогу Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" було направлено Акціонерному товариству "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" відповідь, в якій повідомлялось, що виконати поставку вчасно постачальник немає змоги з незалежних від нього підстав - зупинення виробництва вказаного товару його виробником, та пропонувалось укласти Додаткову угоду про розірвання Договору. Проект відповідної додаткової угоди був долучений до відповіді на вимогу.

За інформацією, яка міститься на офіційному сайті ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, вказана відповідь на вимогу разом із проектом додаткової угоди були вручені позивачу 29.10.2018.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про невиконання відповідачем свого зобов`язання із поставки товару за Договором, у зв`язку чим Акціонерне товариство "Укртрансгаз" вказує на наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" пені у розмірі 118 799,93 грн., нарахованої за період з 10.09.2018 по 08.03.2019, та штрафу у розмірі 65 999,96 грн.

Укладений сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з умов Договору, зокрема п.п. 1.1, 1.2, 5.1, 5.3, 5.5, 6.3.1, 6.3.2 та Специфікацією (Додаток №1), відповідачем було взято на себе зобов`язання поставити позивачу вибухові речовини (сірники термітні, термосуміш), загальною вартістю 659 999,64 грн. на центральний склад філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Маяковського, буд. 49) на протязі 60 календарних днів від дати підписання Договору.

Відповідно до положень ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Враховуючи приписи ст. 253 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, визначений п. 5.1 Договору та Специфікацією (Додаток №1 до Договору) строк, протягом якого відповідач зобов`язаний був виконати своє зобов`язання з поставки товару - 60 календарних днів від дати підписання Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" на виконання своїх зобов`язань за Договором зобов`язане було поставити товар на склад філії позивача до 10.09.2018 (згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки останній день строку - 09.09.2018 перепадає на вихідний день - неділю, а відтак днем закінчення строку є перший за ним робочий день - понеділок 10.09.2018).

В свою чергу, відповідач підтверджує у своєму відзиві твердження позивача про невиконання ним свого зобов`язання з поставки товару як у визначений Договором строк, так і станом на дату розгляду даного спору, проте вказує, що не міг виконати свого зобов`язання з незалежних від нього підстав - зупинення виробництва вказаного товару його виробником, а тому Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" було направлено позивачу лист з пропозицією укласти додаткову угоду про розірвання Договору та проект відповідної додаткової угоди.

Щодо наведених доводів відповідача суд зазначає наступне.

По-перше, як унормовано частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів , відсутність у боржника необхідних коштів.

Тотожні приписи містяться в ст. 617 Цивільного кодексу України.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи спірний договір з строком поставки до 10.09.2018, позивач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

Варто зауважити, що про обґрунтованість висновків суду щодо спірних правовідносин свідчить правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 13.06.2018 у справі №910/17259/17 та від 14.08.2018 у справі №910/496/18, прийнятих за наслідками розгляду тотожних справ.

Отже, наведені відповідачем аргументи щодо неможливості виконання ним зобов`язання не можуть слугувати підставою для звільнення його від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

По-друге, за приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 цього Кодексу визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України також передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, згідно 11.3 Договору саме позивач наділений правом на дострокове розірвання спірного Договору, в той час як згідно Договору відповідача не наділено таким правом.

Отже, зважаючи на те, що згідно Договору відповідач не наділений правом на дострокове розірвання Договору, а матеріали справи не містять доказів передання на розгляд суду спору щодо розірвання спірного договору, суд, враховуючи приписи ст.ст. 525, 526, 651 Цивільного кодексу України та ст. 188, 193 Господарського кодексу України, приходить до висновку, що сам факт направлення відповідачем та одержання позивачем пропозиції розірвати спірний договір та проекту додаткової угоди не створює жодних правових наслідків для сторін, а тим більше не свідчить про припинення обов`язку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" з поставки товару згідно Договору.

По-третє, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

З огляду на те, що відповідач зобов`язаний був поставити товар до 10.09.2018 включно та відповідно розуміючи, що він не встигне поставити його позивачу у визначені Договором строки, в той час як позивач розраховує на одержання такого товару у погоджений сторонами строк, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро", як добросовісний суб`єкт господарювання, мало негайно повідомити Акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" про дані обставини.

Однак, як вбачається з доданих до відзиву документів відповідачем лише у відповідь на вимогу позивача було повідомлено позивача про неможливість виконання ним свого зобов`язання та таке повідомлення було одержане Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" лише 29.10.2018, тобто більш ніж через півтора місяці від закінчення строку для здійснення поставки, що в свою чергу свідчить про фактичне замовчування обставин неможливості належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" своїх зобов`язань та відповідно наявність у діях відповідача елементу недобросовісності.

Отже, обставини, якими Товариство з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" обґрунтовує свою правову позицію з приводу даного спору та відповідно заперечення проти позовних вимог, є необґрунтованими та відхиляються судом.

Як вбачається із положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або загалі не приступив до виконання зобов`язання, або, якщо і приступив, але не виконав його у встановлений договором або законом термін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" не виконало своїх зобов`язань з поставки товару позивачу та є таким, що прострочило виконання свого зобов`язання з 11.09.2018.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач не навів обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку з поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно приписів ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.4 Договору встановлено, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожен день такого прострочення.

В свою чергу, позивачем нараховано відповідачу пеню за період прострочки з 10.09.2018 по 08.03.2018.

В той же час, судом встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з 11.09.2019, а відтак пеня за 10.09.2018 не підлягає нарахуванню.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, частиною 1 статті 604 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін.

Як вбачається з пункту 11.1 Договору останній набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині поставки товарів по 31.12.2018, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Отже, сторонами у пункті 11.1 Договору було погоджено, що відповідач може здійснити свій обов`язок з поставки товару до 31.12.2018, а відтак починаючи з 01.01.2019 у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" були відсутні підстави поставки товарів, оскільки дія цього Договору в частині встановленого обов`язку з поставки закінчилась.

Тобто, сторони домовились, що з 01.01.2019 зобов`язання відповідача здійснити поставку товару припиняються.

В свою чергу припинення основного зобов`язання - обов`язку поставити товар має своїм наслідком припинення забезпечувального зобов`язання - нарахування неустойки.

Суд погоджується з доводами позивача, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору , та відповідно вважає обґрунтованими вимоги позивача про нарахування відповідачу пені за весь період порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" своїх зобов`язань з поставки товару - з 11.09.2018 по 31.12.2018, однак вважає, що з 01.01.2019 дія Договору в частині здійснення поставки припинилась та відповідно відпали підстави для здійснення відповідної поставки, а тому і пеня не підлягає нарахуванню.

Таким чином, за обрахунком суду, здійсненим з урахуванням встановленої судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання (11.09.2018), визначеного у п. 7.4 Договору розміру пені (0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких прострочено) та визначеної судом дати, до якої є правомірним нарахування пені - до 31.12.2018 включно, обґрунтованим розміром пені, яка підлягає стягненню з відповідача, є 73 919,96 грн.

В іншій частині заявлена до стягнення позивачем пеня у розмірі 44 879,97 грн. нарахована неправомірно, оскільки Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" невірно визначено період прострочення відповідача, в тому числі, у зв`язку з неврахуванням положень ст. 253 Цивільного кодексу України, а тому стягненню не підлягає.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Також пунктом 7.4 Договору встановлено, що за прострочення поставки товару понад тридцяти днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості товарів, поставку яких прострочено.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем було прострочено виконання свого зобов`язання більш ніж на 30 днів, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу розмірі 65 999,96 грн. за прострочення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" зобов`язання за спірним Договором є правомірною.

Суд не застосовує правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, оскільки даного висновку Верховний Суд України дійшов за результатом розгляду цивільних спорів щодо боржників фізичних осіб за кредитними договорами, що не є подібними правовідносинами до правовідносин у даній справі щодо стягнення неустойки за порушення господарського зобов`язання за договором оренди, яке регулюється Господарським кодексом України.

Аналогійний висновок щодо неможливості застосування правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, до господарських правовідносин наведений у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі №908/1843/17 та від 20.06.2018 у справі №911/2314/17.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме правомірним буде стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" пені у розмірі 73 919,96 грн. та штрафу у розмірі 65 999,96 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК Інтро" (01601, м. Київ, Печерський Узвіз, буд. 5, офіс 109; ідентифікаційний код 39530487) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код 30019801) в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (03065, м. Київ, Солом`янський р-н, проспект Комарова, буд. 44; ідентифікаційний код ВП: 23517243) пеню у розмірі 73 919 (сімдесят три тисячі дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 96 коп., штраф у розмірі 65 999 (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 96 коп. та судовий збір у розмірі 2 098 (дві тисячі дев`яносто вісім) грн. 80 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В.Бойко