Рішення

від 04.06.2019 по справі 910/2548/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2019Справа № 910/2548/19 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс Наддніпрянський"

про стягнення 4 716 318,77 грн.

При секретарю судового засідання: Єрмоловій Р.М.

Представники сторін:

від позивача: Пронін О.А. - представник за довіреністю № 185-02/18 від 13.11.2018 р.;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс Наддніпрянський" про стягнення 4 716 318,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.04.2018 р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу №205-10/18.

Проте, в порушення умов договору відповідачем частково здійснено поставку оплаченого товару.

А тому, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4 228 375,79 грн. та пеню в розмірі 487 942,98 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, встановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 26.03.2019 р.

У судове засідання 26.03.2019 р. представник відповідача не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2019 р. відкладено підготовче судове засідання у справі на 15.04.2019 р.

У судове засідання 15.04.2019 р. представник відповідача не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2019 р. відкладено підготовче судове засідання у справі на 14.05.2019 р.

У судове засідання 14.05.2019 р. представник відповідача не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 04.06.2019 року.

В судове засідання 04.06.2019 р. представник відповідача не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача підтримав позовні вимог, просив суд позов задовольнити.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду направлялися судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення за №01030 49530025, №01030 49527628, №01030 49726361, №01030 50261020 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.03.2019 року, а саме: 03056, м. Київ, вулиця Вадима Гетьмана, будинок 27, офіс 28.

Вищезазначені ухвала господарського суду м. Києва від 05.03.2019 р., 26.03.2019 року, 15.04.2019 року та 14.05.2019 повернуті до суду у зв`язку з: за терміном , адресат відсутній та неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача , неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача відповідно.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/2548/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

18.04.2018 року між публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс Наддніпрянський" (продавець) укладений договір купівлі-продажу №205-10/18.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п. 1.1 договору на умовах цього договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві 1 000,000 тонн товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити ТМЦ. В якості ТМЦ може бути використана лише сільськогосподарська продукція, а саме зерно ячменю 3 класу згідно з ДСТУ 3769-98. Кількість ТМЦ вказана в цьому пункті договору є загальною кількістю ТМЦ.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що строк дії договору розпочинається з моменту його набрання чинності та припиняється 31 жовтня 2018р., але в будь-якому разі діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору, ціна на моменту укладення цього договору для здійснення попередньої оплати за одиницю ТМЦ (тонну) - 4 550,00 грн. з урахуванням ПДВ є базовою.

Загальною базова вартість договору на момент укладення складає 4 550 000,00 грн., в тому числі ПДВ 758 333,33 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору покупець зобов`язується до 15 травня 2018 року перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця, що вказаний в розділі 10 цього договору в розмірі 4 550 000,00 грн.

На виконання вищезазначеного пункту договору позивач перерахував відповідачу 4 550 000,00 грн., про що свідчать виписки з рахунку:

- за 02.05.2018 на суму 700 000,00 грн. з призначення платежу: поп. оплата за пшеницю мяку 2 кл., згідно договору купівлі-продажу №204-10/18 від 10.04.2018р. та на суму 750 000,00 грн. з призначення платежу: поп. оплата за пшеницю мяку 2 кл., згідно договору купівлі-продажу №204-10/18 від 10.04.2018р. .

05.05.2018 року позивачем на адресу відповідача направлено листи №112-03/730 та № 112-03/2/728 щодо уточнення призначення платежу в яких зазначено, 02.05.2018 року при перерахуванні грошових коштів на суму 700 000,00 грн. та 750 000,00 грн. у полі призначення платежу була допущена помилка. Та, просили відповідача у платіжних дорученнях №2650 та №2687 від 02.05.2018 року вважати правильним призначення платежу часткова попередня оплата за ячмінь 3 класу, згідно договору №205-10/18 від 18.04.2018.

- за 03.05.2018 на суму 550 000,00 грн., на суму 700 000,00 грн. та на суму 900 000,00 грн. з призначенням платежів: част. поп.оплата за ячмінь 3 класу, згідно договору №205-10/18 від 18.04.2018. .

- за 10.05.2018 на суму 950 000,00 грн. з призначенням платежу: част. поп.оплата за ячмінь 3 класу, згідно договору №205-10/18 від 18.04.2018. .

Відповідно до п. 3.2 договору, продавець повинен закрити авансові платежі поставками ТМЦ згідно із умовами договору. Авансовий платіж вважається закритим, якщо здійснено поставку ТМЦ на загальну вартість, що дорівнює розміру такого авансового платежу. Вартість ТМЦ визначається шляхом множення базової ціни на дату поставки на кількість поставлених ТМЦ.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що продавець зобов`язаний передати ТМЦ покупцеві в кількості та з якісними показниками, що вказані в специфікації до цього договору, а покупець - прийняти ТМЦ згідно умов цього договору.

Відповідач, у відповідності до умов договору, здійснив часткову поставку ТМЦ позивачу (ячменю 3 класу врожаю 2018 року у кількості 56,340 тонн) на загальну суму 321 624,21 грн., що підтверджується актом передавання-приймання зерна від 28.09.2018 року.

В порушення умов договору, відповідач не здійснив поставку ТМЦ на суму 4 228 375,79 грн. (4 550 000,00 грн. - 321 624,21 грн.).

Позивач направив на адресу відповідача вимогу № 02-08/3/166 від 31.01.2019 , в якій вимагає перерахувати на рахунок позивача кошти в сумі 4 612 057,45 грн., в т.ч. 4 228 375,79 грн. сума основної заборгованості та 383 681,66 грн. пені у строк до 11 лютого 2019 року.

Вищезазначена вимога направлена відповідачу 31.01.2019 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 31.01.2019, чеком про оплату поштових послуг від 31.01.2019 та накладною Укрпошти від 31.01.2019 року.

Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №205-10/18 від 18.04.2018, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 4 228 375,79 грн. та пені в сумі 487 942,98 грн., нарахованої за період з 01.11.2018 по 25.02.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до Специфікації №1 (додаток №1) до договору купівлі-продажу №205-10/18 від 18.04.2018, відповідач здійснює поставку ТМЦ в строк до 31.10.2018 (граничний строк поставки).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як підтверджено актом передавання-приймання зерна від 28.09.2018 року, відповідач на виконання взятих на себе зобов`язань здійснив часткову поставку ТМЦ позивачу (ячменю 3 класу врожаю 2018 року у кількості 56,340 тонн) на загальну суму 321 624,21 грн.

Відповідно до ч.1 статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

В матеріалах справи відсутні докази поставки ТМЦ чи повернення суми попередньої оплати у розмірі 4 228 374,79 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем здійснено оплату згідно договору, а відповідачем не поставлено товар, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів в розмірі 4 228 375,79 грн. (4 550 000,00 грн. - 321 624,21 грн.) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача договірної пені (п.8.4) в розмірі 487 942,98 грн. за період з 01.11.2018 -25.02.2019 року, суд зазначає наступне.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що у разі не передачі або передачі продавцем ТМЦ з порушенням строків, передбачених в специфікації, продавець сплачує покупцю неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період її обчислення, від вартості ТМЦ, непоставлених або поставлених з прострочкою, за кожен день прострочення виконання умов щодо передачі (поставки) ТМЦ встановлених в специфікації до цього договору.

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов`язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов`язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв`язку з порушенням зобов`язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов`язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08).

Як встановлено судом, відповідно до Специфікації №1 (додаток №1) до договору купівлі-продажу №205-10/18 від 18.04.2018 граничним строком поставки є 31.10.2018 року.

Відповідачем здійснено часткову поставку 28.09.2018 року в розмірі 321 624,21 грн.

Тобто, відповідачем не здійснено поставку ТМЦ на суму 4 228 375,79 грн.

31.01.2019 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 02-08/3/166 від 31.01.2019, в якій зазначено, що оскільки інших поставок зерна здійснено не було та ТОВ "Агрокомплекс Наддніпрянський" безпідставно користується коштами, тому вимагав перерахувати на рахунок позивача, зокрема, суму основної заборгованості в розмірі 4 228 375,79 грн.

Таким чином, з 01.11.2018 року по 31.01.2019 року прострочення відповідача є не грошовим (не поставлення ТМЦ), а з 01.02.2019 року - грошовим (повернення коштів).

Оскільки, укладеним між сторонами договором передбачено відповідальність за невиконання не грошового зобов`язання (не передачі ТМЦ), тому, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає задоволення, проте в розмірі перерахованому судом.

Розрахунок пені за перерахунком суду:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 4228375.79 01.11.2018 - 13.12.2018 43 18.0000 % 0.099 % 179329.47 4228375.79 14.12.2018 - 31.01.2019 49 18.0000 % 0.099 % 204352.19 Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в розмірі 383 681,66 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 104 261,32 грн. відмовити.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 76, ч.1 ст. 77, ст. 129, ч.2 ст. 178, ст.ст. 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс Наддніпрянський" (03056, місто Київ, вулиця Вадима Гетьмана, будинок 27, офіс 28, ідентифікаційний код 41344825) на користь публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, будинок 1, ідентифікаційний код 38926880) суму основної заборгованості в розмірі 4 228 375 (чотири мільйони двісті двадцять вісім тисяч триста сімдесят п`ять) грн. 79 коп., пені в розмірі 383 681 (триста вісімдесят три тисячі шістсот вісімдесят одна) грн. 66 коп. та 69 181 (шістдесят дев`ять тисяч сто вісімдесят одна) грн. 32 коп. судового збору

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 13.06.2019 року.

Суддя С.М. Мудрий