Рішення

від 10.06.2019 по справі 923/286/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 року Справа № 923/286/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Південьпрофбуд", м. Скадовськ, Херсонської області

до Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Цюрупинська дорожня експлуатаційна дільниця", м. Олешки Херсонської області

про стягнення заборгованості в сумі 547 091,97 грн

за участю представників сторін:

від позивача: уповноважений представник Кермач А. І.;

від відповідача: уповноважені представники: Сергет Ю. В., Шамрай К. О.

Приватне підприємство "Південьпрофбуд" (позивач) 12.04.2019 звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою від 03.04.2019 до Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Цюрупинська дорожня експлуатаційна дільниця" (відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 547 091,97 грн за договором № 3-ДЕУ від 27.06.2016.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області за вказаним позовом відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні 04.06.2019 року оголошувалась перерва до 10.06.2019 року, після чого розгляд справи було продовжено.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві зазначає, що Дочірнє підприємство Херсонський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (далі - Підприємство) створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 року № 156, засновником якого є Публічне акціонерне товариство - Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (п. 3.3 Статуту Підприємства). У відповідності до п. 3.8 Статуту Підприємства за рішенням Засновника Підприємство може створювати на території України, а також за її межами філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. Філії Підприємства створюються, реорганізуються та ліквідуються на підставі Положень, затверджених Підприємством і погоджених Засновником.Згідно з п. 3.1. статті 3 Положення філії Каланчацька дорожньо-експлуатаційна дільниця (далі - Положення) (що реорганізована шляхом приєднання до філії Цюрупинська дорожньо-експлуатаційна дільниця наказом № 98 від 21.09.2018) - філія є відособленим підрозділом Підприємства, не є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства і цього положення.

Пунктом 3.2. ст. 3 Положення передбачено, що Філія здійснює свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління Підприємства, а її керівник несе матеріальну і дисциплінарну відповідальність за стан фінансово-господарської діяльності і внутрішнього обліку підрозділу. З урахуванням положень зазначених в п. 3.3., Філія може укладати договори відповідно до предмета діяльності Підприємства від імені і за дорученням директора Підприємства. Згідно з п. 5.8. Положення відносини Філії з іншими суб`єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються Підприємством і доручень Підприємства.

Відповідач звертає увагу суду на те, що ДП Херсонський облавтодор про Договір № 3-ДЕУ від 27.06.2016 року нічого не знав, а дізнався лише 26.04.2019 року після отримання Ухвали про відкриття провадження разом з матеріалами позовної заяви. Даного правочину не схвалював та не уповноважував керівника Філії Каланчацька ДЕД на укладення вказаного Договору. 26.04.2019 року Підприємство провело службове розслідування, за результатами якого виявилося, що ДП Херсонський облавтодор не видавав доручення Філії на укладення Договору поставки товару, а оскільки філія є відособленим підрозділом підприємства, що створене для забезпечення єдиної мети - удосконалення та розвитку автомобільних доріг загального користування, що покладено на ДП Херсонський облавтодор , то повністю підконтрольна та підзвітна головному підприємству. На думку відповідача, будь-які правочини, що укладаються для цієї мети, мають бути схвалені ДП Херсонський облавтодор та вчинятися за дорученням Підприємства.

Відповідач у відзиві зазначає, що викладені в позові обставини не відповідають дійсним обставинам справи, а поставка товару не підтверджена належними та допустимими доказами. В довіреностях на отримання товару, виданих на ім`я ОСОБА_1 , не вказано, за яким Договором, рахунком або накладною отримуються товарно-матеріальні цінності, як і відсутній перелік ТМЦ, які належить отримати. Відсутній підпис особи, що одержала довіреність, що, в свою чергу, унеможливлює ідентифікацію тієї особи, яка в подальшому підписувала видаткові накладні. Більш того, не вказано ПІБ осіб, які ставили підпис напроти графи керівник та головний бухгалтер .

Відповідач наголошує, що товарно-транспортні накладні складені з суттєвими порушеннями, не відповідають вимогам встановлених Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , рекомендацій Мінінфраструктури та Міністерства фінансів України, тому не можуть бути належним та допустимим доказом поставки товару. Вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу вважає необгрунтованими.

В судовому засіданні 10.06.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, суд

встановив:

27 червня 2016 року між Приватним підприємством Південьпрофбуд (далі - постачальник, позивач) та Філією Каланчацька ДЕД ДП Херсонський облавтодор (далі- покупець, відповідач, Філія), діяльність якої припинено (реорганізовано) шляхом приєднання її до філії Цюрупинська дорожня експлуатаційна дільниця ДП Херсонський облавтодор , згідно наказу ДП Херсонський облавтодор від 21.09.2018 № 98, укладено договір №3-ДЕУ (далі - Договір), предметом якого є передання у власність (постачання) на адресу Філії дорожньо-будівельних матеріалів (надалі - Товару). Загальна кількість, асортимент, одиницю виміру та загальна вартість Товару визначається у видаткових накладних.

Відповідно до пункту 2.3 розділу 2 Договору №3-ДЕУ загальна вартість Договору визначається як сумарна вартість Товару, поставка якого здійснена у відповідності з умовами даного Договору, та підтверджена видатковими накладними.

Порядок розрахунків за договором визначений в розділі 3 Договору №3-ДЕУ, відповідно до якого оплата за Товар, поставлений згідно даного Договору, здійснюється Покупцем шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у порядку та у термін, передбачений в даному Договорі.

Розрахунок за кожну партію Товару здійснюється в безготівковому порядку протягом двадцяти одного календарного дня з моменту фактичного отримання Товару.

Розрахунок за фактично одержану партію Товару здійснюється Покупцем на підставі відповідного Рахунку.

Матеріалами справи підтверджується, що за видатковими накладними позивач передав у власність відповідачу товар на суму 448643,64 грн.:

№ 389 від 01.07.2016 на суму 24 150,76 грн.;

№ 392 від 04.07.2016 на суму 62 237,45 грн.;

№ 393 від 05.07.2016 на суму 13 830,12 грн.;

№ 394 від 05.07.2016 на суму 11 225,94 грн.;

№ 396 від 11.07.2016 на суму 42 129,96 грн.;

№ 404 від 05.08.2016 на суму 126 389,89 грн.;

№ 405 від 08.08.2016 на суму 56 647,34 грн.;

№ 406 від 09.08.2016 на суму 7 880,93 грн.;

№ 408 від 10.08.2016 на суму 78 514,93 грн.;

№ 409 від 10.08.2016 на суму 25 636,32 грн. та виставив на оплату відповідні рахунки.

Судом встановлено, що відповідач договірні зобов`язання по оплаті вартості поставленого Товару виконав лише частково у сумі 91 336,78 грн., заборгованість складає 357306,86 грн.

Позивач в позові зазначив, що Відповідачем здійснено оплату Товару по наступним видатковим накладним: № 389 від 01.07.2016 на суму 24 150,76 грн. (рахунок на оплату № 389 від 01.07.2016); № 393 від 05.07.2016 на суму 13 830,12 грн. та № 394 від 05.07.2016 на суму 225,94 грн. (рахунок на оплату № 393 від 11.07.2016); № 396 від 11.07.2016 на суму 42129,96 грн. (рахунок на оплату № 396 від 11.07.2016).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до положень ст.95 Цивільного Кодексу України, філією - є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза межами її місцезнаходження та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням і здійснює представництво та захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій і представництв призначаються юридичною особою та діють на підставі виданої нею довіреності.

В тексті Договору зазначено, що Покупець - діє в особі директора Філії Каланчацька ДЕД ДП Херсонський облавтодор - Фурса Геннадій Федорович на підставі довіреності.

Суд критично відноситься до твердження відповідача про те, що ДП Херсонський облавтодор не видавав доручення Філії на укладення договору.

На думку суду, в даних правовідносинах відбулось наступне схвалення правочину, що підтверджується частковою оплатою за договором, що підтверджується платіжними дорученнями: №29 від 05.08.2016 на суму 24150,76 грн., №30 від 05.08.2019 на суму 25056,06 грн. та №31 від 05.08.2016 на суму 42129,96 грн.

Суд також відхиляє посилання відповідача на те, що первинні бухгалтерські документи на підтвердження здійснення поставки товару були оформлені позивачем з порушенням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми);

дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд враховує також те, що станом на день розгляду справи відповідач не надав доказів, що Договір не визнано судом недійсним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 357306,86 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 156647,86 грн. інфляційних.

Суд перевірив розрахунки та дійшов висновку частково задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 83914,98 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничі послуги в сумі 33137,25 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність -договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1).

Згідно приписів статті 15 ГПК України - суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною першою - шостою статті 126 ГПК передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданого стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Представник позивача надав до матеріалів справи Договір №Ю/30-10 від 04.03.2019 р. про надання правової допомоги (правничих послуг) (а.с.87-89), акт №1 приймання передачі наданих послуг на суму 24492,75 грн. від 03.04.2019 року (а.с.86), акт №2 приймання передачі наданих послуг на суму 8644,50 грн. від 10.05.2019 р.(а.с.128) та платіжне доручення №5389 від 11.05.2019 р. на суму 33137,25 грн. (а.с.129).

Вирішуючи питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача судових витрат, суд, застосувавши критерії розумності і реальності адвокатських витрат, враховуючи письмові заперечення відповідача, дійшов висновку, що вказаним критеріям відповідає сума, яка дорівнює 5000,00 грн.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Серявін та інші проти України , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку позовні вимоги задовольнити частково.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст.129, 232-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі Філії "Цюрупинська дорожня експлуатаційна дільниця" (ідентифікаційний код 31918234) на користь Приватного підприємства "Південьпрофбуд" (ідентифікаційний код 35787732) 357306,86 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 83914,98 грн. інфляційних, 5000,00 грн. витрат на правову допомогу та 6618,33 грн. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Дата складання повного тексту рішення 13.06.2019 року.

Суддя В.В.Литвинова