Рішення

від 16.05.2019 по справі 489/4596/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

16.05.2019

Справа №489/4596/18

Провадження №2/489/126/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Румянцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання - Середою А.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Тоталь Шип Солюшенс про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію за невикористану відпустку

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за липень 2017 року з врахуванням індексу інфляції; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні; компенсацію за невикористанні дні відпустки у 2017 році. Посилаючись на те, що датою незаконного її звільнення вважається 20.07.2017 року, а отже середня заробітна плата має бути визначена як середнє значення нарахованого заробітку за травень - червень 2017 року. Вважає, що за період з 20 липня 2017 року по 23 липня 2018 року кількість робочих днів складає - 137 днів за 2018 рік, а тому підлягає сплаті компенсація у розмірі 43322,40 грн. До цього часу відповідачем не здійснений повний розрахунок з нею.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від позивача та представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача був присутнім у судовому засіданні 30 жовтня 2018 року. про дату наступного судового засідання повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомив, заяви про слухання справи за його відсутності не надходило.

Суд не вбачає передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи, та враховуючи тривале знаходження справи у провадженні, з огляду на розумність строків розгляду справ, вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, що повністю узгоджується з приписами статті 223 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, юридична адреса ТОВ Тоталь Шип Солюшенс : м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/2.

Судом встановлено, що згідно наказу № 76-к ТОВ КДС Хюман ресурс (правонаступник - ТОВ Тоталь Шип Солюшенс ) від 25.01.2017 р. ОСОБА_2 призначено на посаду помічника юрисконсульта, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 була звільнена з посади помічника консультанта ТОВ Тоталь Шип Солюшенс на підставі наказу № 119 від 20.07.2017 року за прогул (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19.04.2018 року, визнано звільнення ОСОБА_2 з посади помічника юрисконсульта Товариства з обмеженою відповідальністю Тоталь Шип Солюшенс на підставі Наказу № 119 від 20.07.2017 року про звільнення за прогул (в т.ч. відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) ст.40 п.4 КЗпП України - незаконним. Вирішено вважати ОСОБА_2 звільненою 06.07.2017 року з посади помічника юрисконсульта Товариства з обмеженою відповідальністю Тоталь Шип Солюшенс на підставі ст.38 КЗпП України, за власним бажанням.

16 липня 2018 року за вих. № 5 на адресу ТОВ Тоталь Шип Солюшенс направлено адвокатський запит щодо надання довідки про розмір заборгованості по заробітній платі та довідку про розмір середнього заробітку ОСОБА_2 .. Проте, відповіді на запит не надходило.

ОСОБА_2 22 вересня 2018 року зареєструвала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_2 , свідченням чого є свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, обов`язок щодо виплати заробітної плати покладений саме на роботодавця, з яким працівником укладений трудовий договір.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Проте, при звільненні позивача з посади відповідачем не було проведено з ним розрахунок по заробітній платі.

При цьому, матеріали справи не містять жодних відомостей про посадовий оклад або нараховану заробітну плату позивачу у певному розмірі, суд нараховує заборгованість по заробітній платі, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент, коли вона повинна була виплачуватись.

На виконання ухвали суду від 02.04.2019 року про витребування доказів, відповідач не надав жодних відомостей.

Суд вважає, що відповідачем порушено право позивача на отримання заробітної плати, через що вона має бути сплачена позивачу в мінімальному розмірі, гарантованому державою кожному, оскільки законодавство про працю не дозволяє безоплатне використання праці працівників.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Стаття 21 КЗпП зобов`язує роботодавця як сторону трудового договору виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Основні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання та структуру заробітної плати визначає Закон України Про оплату праці і розроблена відповідно до нього Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 2 Закону України Про оплату праці та Інструкції заробітна плата складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Перелік інших виплат, що не належать до фонду оплати праці, наведено у пункті 3 Інструкції.

За ст. 3-1 Закону України Про оплату праці розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно ст. 3 цього Закону мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем по 06.07.2017 року, проте за період з 09.02.2017 року по 06.07.2017 року відповідач не виплачував заробітну плату позивачу, більше того її розмір в будь-яких документах сторонами не обумовлювався, через що суд вважає за необхідне розрахувати її розмір у відповідності до розміру мінімальної заробітної плати .

Згідно ЗУ Про Державний бюджет на 2017 рік з 01 січня 2017 року розмір мінімальної заробітної плати становив 3200 грн. 00 коп.

Середньоденна заробітна плата за 2017 рік становить 160 грн. 00 коп. (мінімальний розмір заробітної плати : кількість днів з 06 травня 2017 року по 06 липня 2017 року становить 40 дня = 160 грн. 00 коп.).

З 09 лютого 2017 року по 28 лютого 2017 року - 2080 грн. 00 коп. (середньоденна заробітна плата - 160,00 грн. х кількість робочих днів - 13 = 2080 грн. 00 коп.).

З 01 березня 2017 року по 01 липня 2017 року -12800 грн. 00 коп. (розмір мінімальної заробітної плати 3200 грн. х кількість місяців - 4 =12800 грн. 00 коп.).

З 01 липня 2017 року по 06 липня 2017 року (день звільнення за рішенням суду) - 609 грн. 52 коп. (середньоденна заробітна плата - 160,00 грн. х кількість робочих днів - 4 =640 грн. 00 коп.).

Отже, з цього можна дійти висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає сплата заборгованості по заробітній платі з 09.02.2017 року по 06.07.2017 року, у розмірі 15520 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що відповідачем не виплачено позивачу заробітну плату та на момент звільнення заборгованість відповідача перед ОСОБА_2 складала 15520 грн. 00 коп.

Щодо стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, суд приходить до наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати ).

Відповідно до статті 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Індекс споживчих цін за 2017 рік становить 113,7 %, індекс споживчих цін за 2018 рік становить 109,8 %, індекс споживчих цін за 2019 рік становить 104,2 %.

Сума компенсації втрати частини основної заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати за період з 09 лютого 2017 року по день винесення рішення суду - 16.05.2019 року становить 7426,70 грн. (за період з 09.02.2017 року по 15.02.2017 року : 7/28х1,1%х15520,00=42,68 грн.; з 16.02.2017 року по 15.03.2017 року 1,0%х15562,68=155,63 грн.; з 16.03.2017 року по 16.05.2019 року 792/31х1,8%х15718,31 = 7228,39 грн.).

Отже, враховуючи наведене вище, суд прийшов висновку, що оскільки відповідачем не було вжито жодних заходів щодо усунення порушень вимог чинного законодавства, тому позовна вимога позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати знайшла своє підтвердження, а відтак з відповідача на користь позивача необхідно стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати за період з 09 лютого 2017 року по 16 травня 2019 року у розмірі 7426,70 грн.

Щодо стягнення середнього заробітку за затримку при звільненні, суд приходить до наступного.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, відповідно до п. 20постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці - установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення,якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 .

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час затримки розрахунку.

Таким чином, розмір відшкодування середнього заробітку має визначатися шляхом множення середньоденного заробітку на кількість робочих днів прострочення розрахунку при звільненні.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України відповідачем не надано суду жодних доказів того, що у порушенні прав позивачки на своєчасне отримання заробітної плати відсутня вина відповідача.

Кількість робочих днів за останні два місяця роботи - 40 робочих дня (за травень 2017 р. - 20 робочих дня та за червень 2017 р. - 20 робочих дні).

З цього слідує, що розмір середньоденної заробітної плати становить 160 грн. 00 коп. (6400,00:42=152,38).

Враховуючи те, що відповідачем не виплачено позивачу заробітну плату, то кількість днів розрахунку при звільненні з з 06.07.2017 року - дата звільнення позивача за рішенням суду по 16 травня 2019 року - дата винесення рішення суду становить 464 робочих дні(з 06.07.2017 року по 31.12.2017 року - 123 робочих дні; з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року - 250 робочих днів; з 01.01.2019 року по 16.05.2019 року - 91 робочих дні)

При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п`ятиденного робочого тижня позивача та даних, викладених у листі Мінсоцполітики України.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06 липня 2017 року по 16 травня 2019 року становить 74240 грн. 00 коп. (із розрахунку 160 грн. 00 коп. (середньоденний заробіток) х робочі дні), який і підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки за 2017 рік, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Таким чином, згідно п.1,2 даного Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, у випадку виплати вихідної допомоги середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Як передбачено п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Оскільки у справі відсутні докази про роботу позивачки за останні чотири календарні місяці перед звільненням, виходячи з загальної суми заробітної плати (з врахуванням коефіцієнтів підвищення окладів) на кількість календарних днів у розрахунковому періоді за мінусом святкових, неробочих днів, та днів, виключених з розрахункового періоду: 16504,00/143 - тривалість відпустки становить - 11 днів, сума яка підлягає стягненню - 1269,51 грн.

Згідно ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Тоталь Шип Солюшенс про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію за невикористану відпустку - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тоталь Шип Солюшенс на користь ОСОБА_2 невиплачену заборгованість по заробітній платі у розмірі 15520 грн. 00 коп., індексу інфляції - за період з 09 лютого 2017 року по 16 травня 2019 року у розмірі 7426 грн. 70 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 74240 грн. 00 коп.; компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 1269 грн. 51 коп. Всього на загальну суму 98456 грн. 21 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Тоталь Шип Солюшенс на користь держави судовий збір у розмірі 941 грн. 09 коп.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Тоталь Шип Солюшенс ЄДРПОУ 40111308, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/2.

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено 13 червня 2019 року.