Рішення

від 12.06.2019 по справі 360/2034/19

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 червня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2034/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2019 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - Відповідач 1), Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області (далі - Відповідач 2) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправними дії Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 , з 01 грудня 2018 по теперішній час та невиплати заборгованості пенсійних виплат з 01.06.2018 по 31.08.2018;

- зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Луганської області виплатити заборгованість з 01.06.2018 по 31.08.2018 та поновити нарахування та виплату пенсії з 01 грудня 2018 року;

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації щодо скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 № 0000320087 від 06.09.2017 та внесення відомостей про це до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб;

- скасувати розпорядження № 115 від 10.12.2018 Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 № 0000320087 від 06.09.2017 та внесення відомостей про це до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації поновити дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 № 0000320087 від 06.09.2017 та внести про це відомості до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Однак, з 01.12.2018 Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області пенсію позивачу не виплачує. Згідно з наданими відповідями Відповідач-1 повідомив, що у листі № 34/Ч-4 від 08.02.2019 було зазначено, Новопсковським відділом з питань призначення, перерахунку та виплат пенсій Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплату пенсії позивачу призупинено з 01 червня 2018 року на підставі інформації інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, які перетинають державний кордон про відсутність за місцем проживання понад 60 днів. Відповідно до листа управління соціального захисту Новопсковської райдержадміністрації від 10.12.2018 № 115 про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи та зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб, управлінням призупинено виплату пенсії позивачу з 01.12.2018. Внаслідок того, що передана інформація містила неправдиві дані Управлінням соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації (далі - Відповідач 2) своїм Розпорядженням № 115 від 10.12.2018 року скасувало дію довідки № 0000320087 від 06.09.2017 року та внесло про це відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Таким чином, ОСОБА_1 внаслідок протиправних дій втратила статус внутрішньо переміщеної особи не отримує пенсійні виплати з 01 грудня 2018 року та не отримала заборгованість по пенсії з 01.06.2018 по 31.08.2018. Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними.

Ухвалою суду від 17 травня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку прощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 1-2).

31 травня 2019 року від представника Відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 31-36), в обґрунтування якого зазначено, що Позивач перебуває на обліку в управлінні з 01.04.2017 та отримує пенсію за віком, як внутрішньо переміщена особа. Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам прийнято рішення про призначення (відновлення) виплати пенсії Позивачу. Розпорядженням управління соціального захисту населення Новопсковської РДА від 10.12.2018 №16-7/9 прийнято рішення про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи. Виплату пенсії Позивачу призупинено на підставі розпорядження управління від 12.06.2018 з 01.06.2018. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого зазначеною постановою, пункт 16 і 18 доповнено реченням такого змісту: Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України . На даний час Постанова Кабінету Міністрів України з даного питання не прийнята.

Позивач за поновленням виплати пенсії до цього часу не звертався. Станом на 23.05.2019 заборгованість по пенсії позивача становить 6510,88 грн., в тому числі: за період з 01.12.2018 по 31.08.2018 - 4849,41 грн., за період 01.12.2018 по 31.12.2018 -1661,47 грн. Фактично пенсія виплачена по 31.11.2018 включно в суму 1616,47 грн.

На підставі викладеного Відповідач-1 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

05 червня 2019 року від представника Відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 67-69) в обґрунтування якого зазначено, що 06.09.2017 ОСОБА_1 було взято на облік як внутрішньо переміщену особу та видано довідку ВПО за № 0000320087. Відповідно до встановленого порядку обміну інформацією 05.12.2018 управління соціального захисту населення отримало лист від Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, де містилася інформація Міністерства фінансів України щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, згідно якої Позивачем здійснено виїзд за кордон 05.09.2018 року о 00:01 через пункт пропуску ОСОБА_2 . Інформації про в`їзд ОСОБА_1 на територію України управління соціального захисту населення не отримувало.

Жодних даних про в`їзд Позивача на територію України Відповідач 2 не отримував, у тому числі і лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 184/4-2983 від 04.04.2019, на який посилається ОСОБА_1 в своєму позові до управління не надавався. Даним листом № 184/4-2983 від 04.04.2019, який міститься в матеріалах справи підтверджується, що Позивач виїхала 05.09.2018 за кордон через КПП Мілове до Російської Федерації, але відмітки про повернення до України немає.

На підставі викладеного Відповідач-2 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є громадянкою України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 28.10.1999 Антрацитівським МВ УМВС України в Луганській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 10-11).

Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 13).

Відповідно до довідки від 06.09.2017 № 0000320087 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивач є внутрішньо переміщеною особою (а.с. 12).

Розпорядженням Марківського ОУПФУ Луганської області №3803 від 04.12.2017 ОСОБА_1 було прийнято на облік до управління, як отримувача пенсії за віком (а.с. 49-50).

Розпорядженням Марківського ОУПФУ Луганської області від 12.06.2018 призупинено виплату пенсії Позивачу на виконання підпункту 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , та на підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб, по яких надано інформацію згідно інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль (система Аркан ) про відсутність на підконтрольній території понад 60 днів, зазначене також підтверджується листом Марківського ОУПФУ Луганської області від 25.04.2019 №30/Ч-14 (а.с. 59).

Також відповідно до листа Марківського ОУПФУ Луганської області від 05.02.2019 №8/Ч/н-14 повідомлено, що розпорядженням управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації №115 від 10.12.2018 скасовано дію довідки внутрішньо переміщеної особи. Для поновлення виплати пенсії з 01.12.2018 Позивачу необхідно особисто звернутися: до управління соціального захисту Новопсковської РДА для отримання довідки внутрішньо переміщеної особи. До управління Пенсійного Фонду з заявою на поновлення виплати пенсії та надати оригінали та копії паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків та довідки внутрішньо переміщеної особи (оновленої) (а.с. 23).

Також судом встановлено, що розпорядженням Управлінням соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області від 10.12.2018 №16-7/9-4583 скасовано дію довідки про взяття на облік ВПО Чернишової О. ОСОБА_3 . №0000320087 від 08.06.2017 та внесено про це відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб (а.с. 18, 71).

Листом департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації від 06.03.2019 №6/1495-31 повідомлено, що на підставі інформації Марківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області від 04.12.2018 № 25 про тривалу відсутність (понад 60 днів) Позивача за місцем фактичного проживання, керівником управління прийнято рішення про скасування дії довідки (розпорядження № 115 від 10.12.2018), про що внесені відомості в ЄІБДВПО. Інформацію про скасування дії довідки направлено до Марківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області 10.12.2018 № 16-7/9-4583 (а.с. 19).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 1 Закону 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення, здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Статтею 14 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Зазначений Закон є чинним, вказані положення Закону № 1706-VII неконституційними не визнавались.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Таким чином, зазначеною нормою визначено вичерпний перелік обставин, за наявності яких скасовується дія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, зокрема, подання завідомо недостовірних відомостей.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 (далі - Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 509 заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника, зокрема, відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання.

Як фактичне місце проживання/перебування не можуть зазначатися адреси (місцезнаходження) органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають.

Пунктом 7-1 Порядку № 509 визначено, що у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.

З огляду на зазначене, лист Міністерства фінансів України №25 від 04.12.2018 (а.с. 70) не може бути беззаперечним доказом на підтвердження відсутності Позивача за фактичним місцем проживання, оскільки Міністерство фінансів України не є уповноваженим органом на щодо контролю перетинання державного кордону, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями.

Відповідно до Положення про базу даних Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 25.06.2007 № 472, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.07.2007 з №765/14032, уповноваженим органом на надання інформації про перетинання особами державного кордону, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями в районах Донецької та/або Луганської областей та тимчасово окупованою територією АР Крим є Державна прикордонна служба України.

Суд зазначає, що Позивачем було надано лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 04.03.2019 №184/Ч-2983 (а.с. 17) відповідно до якого у період з 25.06.2018 по 28.02.2019 наявні такі відомості щодо перетинання державного кордону України, ОСОБА_1 : 1. Пункт пропуску - Мілове; дата перетину - 26.06.2018 01:58:25; напрям - виїзд ; 2. Пункт пропуску - Мілове; дата перетину - 12.07.2018 01:30:04; напрям - в`їзд ; 3. Пункт пропуску - Мілове; дата перетину 12.07.2018 16:47:08; напрям - виїзд ; 4. Пункт пропуску - Мілове; дата перетину - 04.09.2018; напрям - в`їзд ; 5. Пункт пропуску - Мілове; дата перетину - 05.09.2018 00:01:35; напрям - виїзд ; 6. Пункт пропуску - КПВВ Станиця Луганська-2; дата перетину - 24.10.2018 14:58:10; напрям - в`їзд ; 7. Пункт пропуску - КПВВ Станиця Луганська-2; дата перетину - 25.10.2018 07:13:21; напрям - виїзд ; 8. Пункт пропуску - КПВВ Станиця Луганська-2; дата перетину - 14.12.2018 08:20:58; напрям - виїзд ; 9. Пункт пропуску - КПВВ Станиця Луганська-2; дата перетину - 18.12.2018 14:28:59; напрям - в`їзд ; 10. Пункт пропуску - КПВВ Станиця Луганська-2; дата перетину - 20.12.2018 12:44:58; напрям - виїзд ; 11. Пункт пропуску - КПВВ Станиця Луганська-2; дата перетину - 22.01.2019 09:35:21; напрям - в`їзд , 12. Пункт пропуску - КПВВ Станиця Луганська-2; дата перетину - 24.01.2019 10:03:22; напрям - в`їзд . Іншої інформації немає.

Таким чином, Позивач у період з 25.06.2018 по 28.02.2019 не перебувала на тимчасово непідконтрольній території більше ніж 60 днів поспіль, а тому підстав для скасування Відповідачем - 2 довідки ВПО не було.

Відповідно до пункту 23 Положення про базу даних Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України інформація з Бази даних осіб надається у формі витягів безкоштовно на письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і слідства та інших органів державної влади (посадових осіб) у зв`язку зі здійсненням ними повноважень, визначених законодавством України.

Суд зазначає, що Відповідач - 2 не був позбавлений можливості звернутись із запитом до Державної прикордонної служби України про надання інформації щодо перетинання Позивачем державного кордону, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями в районах Донецької та/або Луганської областей та тимчасово окупованою територією АР Крим.

Проте, Відповідачем - 2 було прийнято розпорядження про скасування дії довідки Позивача лише на підставі листа Міністерства фінансів України №25 від 04.12.2018, при цьому жодних заходів для з`ясування всіх обставин у справі Відповідачем - 2 не вжито.

Відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (затверджений постановою КМУ № 365 від 08.06.2016, далі-Порядок) перевірку достовірності інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Будь-яких доказів на підтвердження факту перевірки фактичного проживання Позивача за місцем їх реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи, Відповідачем - 2 не надано.

Отже, розпорядження Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області від 10.12.2018 №16-7/9 Про скасування дії довідки ОСОБА_1 є протиправним, та підлягає скасуванню.

Щодо не виплати Позивачу пенсії, суд зазначає наступне.

Стаття 1 Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]

Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте, реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.

Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Так виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Таким чином, як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Зазначений у частині першій статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перелік підстав для припинення виплати пенсії підлягає розширеному тлумаченню лише у випадках, передбачених виключно законом.

Скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання тощо не визначені законами як підстави для припинення виплати пенсії.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, держава зобов`язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 06.10.2015 у справі № 608/1189/14-а прийшов до аналогічних висновків та зазначив, що держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право на отримання пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 53026124).

Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» , від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» , не є законами, а тому ці підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Суд зазначає, що положення загального Закону №1058 підлягають застосуванню з врахуванням спеціального законодавства, яке регулює здійснення соціальних виплат щодо осіб, які мешкали на території, яка тимчасово не контролюється українською владою.

Як наслідок, суд аналізує спірні правовідносини з урахуванням положень як Закону №1058, так і Закону України «Про боротьбу з тероризмом» , Закону № 1706-VII та інших законів.

Відповідно до положень спеціального Закону № 1706-VІІ, а саме: статті 12, питання щодо позбавлення особи статусу внутрішньо переміщеної внаслідок зміни фактичного місця проживання віднесені до повноважень не органу Пенсійного фонду України, а до повноважень структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи.

Як наслідок, відповідач не є тим органом, який відповідно до законодавства уповноважений надавати юридичну оцінку щодо місця проживання внутрішньо переміщеної особи.

Так за змістом конституційних норм (ст.ст.113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України» , на відміну від поняття «законодавство України» , не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Водночас суд зазначає, що повернення до покинутого місяця постійного проживання на непідконтрольній Україні території та відсутність пенсіонера за місцем проживання не є передбаченою Законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, в рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (п. 25 рішення).

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України» , питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (п. 33 рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що припинення позивачу раніше призначеної пенсії за віком є протиправним.

Вирішуючи спір, судом враховуються правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18), стосовно того, що непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

В силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені висновки мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З урахуванням вище викладеного, суд враховує висновки, викладені у рішенні Верховного Суду від 03 травня 2018 року за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18, як такі, що відповідають фактичним обставинам по даній адміністративній справі, та застосовує їх в якості підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Щодо підстави відповідача про те, що виплата заборгованості позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України з моменту його прийняття, при цьому керується підзаконним нормативно-правовим актом - постановою Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365» .

Суд вважає таку підставу неприйнятною, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (ст.ст.113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України» , на відміну від поняття «законодавство України» , не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону №1058-IV щодо виплати пенсії пенсіонерам, які мають вищу юридичну силу.

При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що невиплата відповідачем заборгованості по виплаті пенсії позивачу є протиправною.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вже вище вказано, судом встановлено, що позивачеві припинена з 01.12.2018 виплата пенсії без прийняття будь-якого рішення та за відсутності підстав, визначених законами. Відповідно, судом встановлено, що відповідачем у даному випадку допущена протиправна бездіяльність.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки судом встановлено, що виплату пенсії позивачу припинено з 01.12.2018 та не виплачено заборгованість з пенсії за період з 01.06.2018 з підстав не передбачених чинним законодавством, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права позивача як визнання протиправною бездіяльності Відповідача - 1 щодо невиплати пенсії Позивачу з 01.12.2018, зобов`язання його поновити виплату пенсії Позивачу з 01.12.2018, визнання протиправною бездіяльності Відповідача - 1 щодо невиплати заборгованості з пенсії Позивачу а період з 01.06.2018 по 31.08.2018 та зобов`язання виплатити зазначену заборгованість з пенсії.

Також, оскільки судом встановлено, що Відповідачем 2 протиправно скасовано довідку ВПО Позивача розпорядженням № 115, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права позивача як визнання протиправним та скасування зазначеного розпорядження та зобов`язання Відповідача - 2 поновити дію довідки ВПО, про що внести відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушеного права позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 17 травня 2019 року відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі (а.с. 1-2).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, те що Позивачем заявлено дві самостійні позовні вимоги немайнового характеру та те, що позовні вимоги задоволені повністю, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача-1 у розмірі 768,40 грн та Відповідача - 2 у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії за віком.

Зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код: 41247405, місцезнаходження: 92400, Луганська обл., Марківський район, селище міського типу Марківка, вул. Центральна, будинок 20) поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) з 01 грудня 2018 року виплату раніше призначеної пенсії за віком.

Визнати протиправною бездіяльність Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01 червня 2018 року по 31 серпня 2018 року.

Зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код: 41247405, місцезнаходження: 92400, Луганська обл., Марківський район, селище міського типу Марківка, вул. Центральна, будинок 20) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 років АДРЕСА_3 , буд АДРЕСА_4 ) заборгованість з пенсії за період з 01 червня 2018 року по 31 серпня 2018 року.

В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області №115 про скасування дії довідки ВПО Чернишової Ольги Семенівни.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 03196995, місцезнаходження: 92300, Луганська обл., Новопсковський район, селище міського типу Новопсков, вулиця Українська, будинок 65) поновити дію довідки про взяття на облік ВПО ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ), про що внести відомості до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код: 41247405, місцезнаходження: 92400, Луганська обл., Марківський район, селище міського типу Марківка, вул. Центральна, будинок 20) на користь Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Новопсковської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 03196995, місцезнаходження: 92300, Луганська обл., Новопсковський район, селище міського типу Новопсков, вулиця Українська, будинок 65) на користь Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ірметова