Рішення

від 12.06.2019 по справі 500/994/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/994/19

12 червня 2019 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мартиць О.І.

за участю:

секретаря судового засідання Риндюк В.Т.

представника позивача Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Гутик А.В., доручення від 15.04.2019 №04-307/552

представника відповідача фермерського господарства "Івашенюків" Трищука В.В., довіреність від 21.05.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фермерського господарства "Івашенюків" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2019 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фермерського господарства "Івашенюків" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 61928,57 грн. та пені в розмірі 334,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в порушення приписів Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідач у 2018 звітному році не дотримав нормативу працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи, у зв`язку з чим зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 61928,57 грн. та пеню в розмірі 334,44 грн. Оскільки, фермерським господарством "Івашенюків" вказані санкції в добровільному порядку до Державного бюджету України не перераховано, вони підлягають стягненню в судовому порядку, що і стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 26.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 23.05.2019.

На виконання вимог вказаної ухвали, фермерським господарством "Івашенюків" 17.05.2019 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що ним вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів та зазначив, що на підприємство покладається обов`язок створити робочі місця для інвалідів та надавати відповідну інформацію до центру зайнятості. Однак даним законом не зобов`язується підприємство самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх подальшого працевлаштування.

Крім цього, в 2018 році фермерським господарством "Івашенюків" була працевлаштована ОСОБА_1 - третя група інвалідності - до 10.01.2018 і з 07.05.2018 по 05.06.2018 на посаді овочівника.

23.05.2019 розгляд справи відкладено на 12.06.2019 у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

У судовому засіданні 12.06.2019 представник позивача підтримала позовні вимоги, з мотивів, наведених в позовній заяві, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві. Вважає, що фермерське господарство "Івашенюків" виконало покладені на нього обов`язки, визначені Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", забезпечивши працевлаштування (реалізацію права на працю) осіб з інвалідністю, виділило робочі місця, надавало державній службі зайнятості інформацію, звітувало Фонду соціального захисту інвалідів, вживало усіх заходів для недопущення правопорушення у сфері господарювання. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою 10-ПІ від 18.02.2019, поданого фермерським господарством "Івашенюків" до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників товариства становила 28 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила 0 осіб, кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 1 особа, середньорічна зарплата штатного працівника - 61929,00 грн.(а.с.7).

Як видно із розрахунку заборгованості перед Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" склала 61928,57 грн.(арк.спр.6)

На запит Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 27.03.2019 за №04-243/447 (а.с.8) про надання інформації подання звітів Ф-3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю у 2018 році фермерським господарством "Івашенюків" Шумсьмою районною філією Тернопільського обласного центру зайнятості листом від 18.04.2019 №30-02/480 (а.с.9) повідомлено, що фермерське господарство "Івашенюків" у 2018 році подало 3 вакансії для осіб з інвалідністю для сторожа, а саме 07.03.2018, 22.05.2018, 08.08.2018. Щомісячно підприємство підтверджувало актуальні вакансії звітами за формою №3-ПН. У 2018 році видано 12 направлень на працевлаштування, 1 безробітний був працевлаштований. Протягом 2018 року направлення з відмовою у працевлаштуванні даним підприємством відсутні.

Так як відповідачем не виконано нормативу щодо працевлаштування інвалідів у 2018 році у кількості, визначеній чинним законодавством, Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 61928,57 грн. і пеню в сумі 334,44 грн. за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій на 9 днів. Всього на загальну суму 62263,01 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (арк.спр.6).

Вказані санкції відповідачем в добровільному порядку не сплачено, що стало причиною звернення позивача до суду для стягнення вказаних сум в примусовому порядку.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 №875-ХII (далі - Закон №875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-XІI для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно частини першої статті 20 Закону №875-XІI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Як передбачено частиною першою статті 238 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до частини другої статті 238 ГК України види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у частині першій статті 239 ГК України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону №875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.

Разом з тим, законом передбачено випадки, у яких суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 ГК України "Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин".

За змістом статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (частина третя статті 18-1 Закону №875-ХІІ).

Таким чином, обов`язок підприємства з створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Наведена позиція суду відповідає судовій практиці Верховного Суду по наведеній категорії справ (постанова від 15.04.2019 у справі №825/699/17; постанова від 20.05.2019 у справі №820/2380/16).

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 Порядку форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

При цьому, обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати осіб з інвалідністю на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону №875-ХІІ.

Однак, на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю.

Як встановлено судом, відповідачем протягом 2018 року щомісяця подавались до Шумського районного центру зайнятості звіти за формою №3-ПН про наявність вакантних робочих місць, в яких зазначалося про створене вакантне робоче місце "сторожа" для окремих категорій громадян - осіб з інвалідністю (а.с.10-30). Даний факт підтверджується також і наявним в матеріалах справи листом Шумської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості №30-02/480 від 18.04.2019 (а.с.9).

Також в матеріалах адміністративної справи наявні направлення на працевлаштування в фермерське господарство "Івашенюків" одинадцятьох осіб (а.с.30-35), з яких випадків безпідставної відмови відповідачем у прийнятті осіб з інвалідністю на роботу не встановлено, позивачем про такі обставини теж не зазначалось. Так, громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 особисто відмовились від працевлаштування через відсутність транспортного сполучення і станом здоров`я, ОСОБА_1 була працевлаштована до 10.01.2018 і з 07.05.2018 по 05.06.2018 на посаді овочівника.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємстві, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 24.04.2019 в справі №817/1188/18, що в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що відповідачем вжито належних заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не допущено правопорушення, яке є підставою для застосування до нього штрафних санкцій, визначених статтею 20 Закону №875-XІI.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наслідками судового розгляду Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фермерського господарства "Івашенюків" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 61928,57 грн. та пені в розмірі 334,44 грн. відмовити повністю.

Реквізити учасників справи:

позивач - Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021, код ЄДРПОУ 14032334),

відповідач - фермерське господарство "Івашенюків" (місцезнаходження: с. Шумбар, Шумський район, Тернопільська область, 47152, код ЄДРПОУ 32291113).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 червня 2019 року.

Головуючий суддя Мартиць О.І.

копія вірна:

Суддя Мартиць О.І.