Рішення

від 06.06.2019 по справі 520/3705/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 червня 2019 р. справа № 520/3705/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Поволяєвій К.В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Богодущенко Л.О.,

представника третьої особи - Закутня Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, 16-Б, м.Харків, 61003, код ЄДРПОУ 39534151), третя особа на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмету спору: ТОВ Харківський регіональний центр підтримки та розвитку ЗЕД (код ЄДРПОУ 41296943, 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, офіс 18), про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА807000/2018/001665/2 від 29.12.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 29.12.2018 року Харківська митниця ДФС без будь-яких на те фактичних та правових підстав, грубо порушуючи вимоги митного законодавства винесла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №UА807000/2018/001665/2, яким збільшила митну вартість товару - Автомобіль марки "RENAULT'", модель CLIO - 1 шт, номер кузова № НОМЕР_2 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1461 смЗ, модельний рік виготовлення - 2016 рік, календарний рік виготовлення 2016 рік, тип кузова - Хетчбек, який був у використанні . Позивач не погоджується з таким протиправним рішенням та діями Харківської митниці ДФС та просить суд скасувати вказане незаконне рішення, оскільки при його прийнятті інспектором Харківської митниці ДФС грубо порушено вимоги митного законодавство, а саме: безпідставно витребувано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості; безпідставно не погоджено митну вартість, заявлену декларантом; протиправно здійснено перехід до шостого методу визначення митної вартості без застосування попередніх методів; визначено митну вартість на підставі довільних, нічим не підтверджених даних, які отримані з порушенням закону. З огляду на викладене позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Через канцелярію суду 08.05.2019 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 17.12.2018 року митним брокером ТОВ Харківський регіональний центр підтримки та розвитку ЗЕД на митний пост Харків - автомобільний була подана до митного оформлення в митному режимі імпорт електронна митна декларація ІМ40ДЕ №UA807190/2018/024324. Відповідно до відомостей граф 8 та 9 вказаної ЕМД одержувач/імпортер та особа відповідальна за фінансове врегулювання: ОСОБА_1. У вказаній ЕМД, на підставі рахунку-фактури NR FA/22/12/2018/S від 11.12.2018 року, була визначена за основним методом та заявлена митна вартість ТЗ позивача у розмірі 119373,93 грн., що еквівалентно 3800,00 Євро. Для підтвердження заявленої митної вартості ТЗ позивача особою, уповноваженою на декларування товарів Закутньою Т.І . були надані документи за переліком, зазначені в графі 44 вказаної ЕМД. 18.12.2018 року уповноваженою посадовою особою митниці було проведено митний огляд ТЗ позивача, за результатом якого складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA807190/2018/024324. Всупереч вимогам ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ разом з ЕМД №UA807190/2018/024324 від 17.12.2018 не було надано до митниці жодного банківського платіжного документу, що стосується ТЗ позивача, що підтверджується відсутністю у графі 44 цієї ЕМД реквізитів документу за кодом 3001 , який згідно з Класифікатором документів відповідає банківському платіжному документу, що стосується товару. За результатом вивчення документів, наданих до митниці на підтвердження заявленої митної вартості ТЗ позивача, посадовою особою митниці було встановлено, що вартість ТЗ позивача у розмірі 3800,00 Євро, визначена на підставі рахунку-фактури NR FA/22/12/2018/S від 11.12.2018 року, не включає в себе витрати на транспортування цього ТЗ до місця ввезення на митну територію України. Разом із цим, до митниці не було надано жодного документа, що містить відомості про розмір витрат на транспортування ТЗ позивача до місця ввезення на митну територію України. У відповідності до вимог ч.5 ст.55 та ч.4 ст.57 МКУ посадовою особою митниці було проведено процедуру консультації між митницею та декларантом з метою обміну наявною інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, та було доведено рівень митної вартості, який є в наявності у митного органу, а саме: 7700,00 EUR (відповідно до звіту про оцінку по SCHWAKE 020171/28282522 від 18.12.2018 року). Вищевикладені обставини справи, на думку представника відповідача, доводять той факт, що документи, подані до Харківської митниці ДФС разом з ЕМД №UA807190/2018/024324 від 17.12.2018 року, містили розбіжності, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Представник відповідача зазначив, що обґрунтування неможливості застосування для визначення митної вартості ТЗ позивача методів, визначення митної вартості товарів, передбачених ст.ст.58 - 63 МКУ наведене у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2018/001665/2 від 29.12.2018 року, використання двох попередніх методів не вбачалося можливим, оскільки, в даному випадку наявності інформації щодо ідентичного, аналогічного або подібного товару (тобто такі критерії, як строк експлуатації, пробіг, технічний стан) у відповідача не було. З урахуванням вищевикладеного, Харківська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2018/001665/2 від 29.12.2018 року, обравши резервний метод визначення митної вартості відповідно до положень ст.64 МКУ, яке оформлене з додержанням вимог ч.2 ст.55 МКУ та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195. З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що рішення про коригування митної вартості №UА807000/2018/001665/2 від 29.12.2018 винесено на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МКУ та інших підзаконних нормативних актів та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що документи, подані до митного органу, чітко ідентифікують оцінюваний товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості транспортного засобу. Позивач наполягає, що розрахунок між позивачем та компанією нерезидентом Sava Auto відбувався готівкою, відповіднорозрахунок через фінансову установу не здійснювався та позивач позбавлений об`єктивної можливості надати митному органу банківські чи інші платіжні документи. Стосовно посилань представника відповідача, що під час митного оформлення позивачем не надано відомостей про витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, позивач вказав, що імпортований транспортний засіб був ввезений позивачем особисто своїм ходом на кордон України, що підтверджується Актом про проведення митного огляду від 13.12.2018 року №UA209020/2018/51129, складений державним інспектором Львівської митниці ДФС, який надавався відповідачу разом з митною декларацією та відповідно зазначений в графі 44 ЕМД.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав позицію позивача та просив суд задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З пояснень позивача вбачається, що 11.12.2018 року він придбав за 3800,00 євро (еквівалентно 16582,00 злотих) у компанії нерезидента Sava Auto легковий автомобіль марки "RENAULT'", модель CLIO, номер кузова № НОМЕР_2 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1461 смЗ, модельний рік виготовлення - 2016 рік, календарний рік виготовлення 2016 рік, тип кузова - Хетчбек, який був у використанні.

12.12.2018 року між позивачем та ТОВ Харківський регіональний центр підтримки та розвитку зовнішньоекономічної діяльності (далі - декларант) укладено договір №76-Д на надання послуг з декларування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України (далі - договір).

13.12.2018 року транспортний засіб було ввезено на територію України, про що свідчить акт про проведення огляду (переогляду) товарів №UA209020/2018/51129, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, складений державним інспектором Львівської митниці ДФС.

17.12.2018 року з метою здійснення митного оформлення зазначеного транспортного засобу до МП Харків-автомобільний - Харківської митниці ДФС, декларантом подано електронну митну декларацією №UА807190/2018/024324, в якій розрахунок митної вартості було здійснено за основним методом - ціною договору купівлі-продажу (№FА/22/12/2018/S).

18.12.2018 року у ході проведення процедури консультації з декларантом, головним державним інспектором Харківської митниці ДФС Ковшиковим В.В. було запропоновано визначити митну вартість автомобілю 7700 євро.

21.12.2018 року декларантом, на електронне повідомлення Харківської митниці ДФС від 18.12.2018 року про необхідність надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість автомобіля, було надано автотоварознавче дослідження про якісні та вартісні характеристики автомобіля №549В від 21.12.2018 року, підготовлене судовим експертом Шаповаловим В .І..

29.12.2018 року Харківською митницею ДФС було винесене спірне рішення про коригування митної вартості товару, згідно якого митнувартість автомобіля скориговано та визначено на підставі статті 64 Митного кодексу України, тобто, за резервним методом на рівні 7700,00 євро. Крім того, карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією з посиланням на винесення рішення про коригування митної вартості.

03.01.2019 року імпортований позивачем транспортний засіб, було випущено у вільний обіг за митною декларацією №UA807190/2019/000187, оформленою відповідно до вимог статті 55 МК України та розділу X Кодексу, із забезпеченням сплати різниці між сумою, визначеною декларантом (42734,48 грн.) та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів (82313,74 грн.).

Суд зазначає, що на підтвердження митної вартості товару до Харківської митниці ДФС відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларантом були надані наступні документи: копія Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209020/2018/51129; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.02.2016 №DZ-840- ТК ; рахунок-фактура NR FA/22/12/2018/8 від 11.12.2018; страховий поліс №0955522 від 11.12.2018; дублікат квитанції №0.0.1209511315.1 від 12.12.2018, що підтверджує сплату коштів за митне оформлення ТЗ позивача; копія митної декларації країни відправлення 18PL335010Е0859488 від 11.12.2018; копія паспорта позивача, що не заперечувалось сторони у справі.

Відповідачем встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме складової, передбаченої п.5 ч.10 ст.58 МКУ - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Окрім цього, відповідачем встановлено, що всупереч вимогам ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ разом з ЕМД №UA807190/2018/024324 від 17.12.2018 не було надано до митниці жодного банківського платіжного документу, що стосується ТЗ позивача, що підтверджується відсутністю у графі 44 цієї ЕМД реквізитів документу за кодом 3001 , який згідно з Класифікатором документів відповідає банківському платіжному документу, що стосується товару.

Судом встановлено, що 18.12.2018 відповідачем було направлено до декларанта електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів та відповідно до частини третьої статті 53 МКУ декларанту було запропоновано надати: копію митної декларації країни відправлення; виписку з бухгалтерської документації (рахунки на оплату т/з, рахунки транспортних витрат, рахунки з аукціону, рахунки збору за аукціон інше, інформацію щодо комплектності та комплектації); пояснення по формі сплати за ТЗ і документальне підтвердження сплати; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза, НДІ ім. Бокаріуса) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 № 689. Також було повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням, протягом 10 днів, може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На виконання вимоги про надання додаткових документів у підтвердження заявленої митній вартості товарів декларантом позивача до Харківської митниці ДФС було надіслано висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 549В по визначенню ринкової вартості ТЗ позивача, згідно якого вартість автомобіля для митного оформлення складає 153154,65 грн., що по курсу НБУ на 21.12.2018 року складає 4850 EUR.

За наслідками розгляду додатково наданих документів, при перевірці правильності визначення митної вартості товарів Харківською митницею ДФС було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2018/001665/2 від 29.12.2018 року.

Відповідно до вказаного рішення про коригування митної вартості товару, митним органом було визначено митну вартість ТЗ позивача на рівні середньої вартості продажу, зазначеної для продажу цього ТЗ, а саме - 7700,00 євро, відповідно до звіту про оцінку по SCHWAKE 020171/28282522 від 18.12.2018 року.

У вищезазначеному Рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що надані декларантом відомості не підтверджені документально, а тому відповідно до п.3 ст.58 Митного кодексу України, п.5 Методичних рекомендацій посадовою особою Харківської митниці ДФС для визначення митної вартості ТЗ позивача була використана наявна в митного органу інформація щодо оцінки вживаного ТЗ за VIN-кодом, що відповідає VIN-коду ТЗ позивача, яка міститься у каталозі програмного продукту SCHWAKE 020171/28282522 від 18.12.2018 року, та було визначено митну вартість ТЗ позивача на рівні середньої вартості продажу, зазначеної для продажу цього ТЗ, а саме - 7700,00 євро.

При цьому, судом встановлено, що наявність розбіжностей у поданих додатково декларантом документах, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, полягає в тому, що:

1) декларантом не було надано до митниці жодного банківського платіжного документу, що стосується ТЗ позивача;

2) декларантом не було надано транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відносно встановлених відповідачем розбіжностей суд зазначає, що відповідно до пояснень позивача, розрахунок між позивачем та компанією нерезидентом Sava Auto відбувався готівкою, відповіднорозрахунок через фінансову установу не здійснювався та позивач позбавлений об`єктивної можливості надати митному органу банківські чи інші платіжні документи.

У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2018 по справі №803/1112/17, з приводу посилання відповідача на ненадання декларантом банківських платіжних документів, суд касаційної інстанції з огляду на встановлені в судових рішеннях обставини зазначає, що запитувані митницею документи у позивача були відсутні та не могли бути надані з об`єктивних причин, так як товар оплачувався готівкою без банківських платежів. У даному випадку колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

З огляду на те, що декларантом позивача до ЄМД було надано рахунок-фактуру NR FA/22/12/2018/8 від 11.12.2018 року та додатково надано висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 549В по визначенню ринкової вартості ТЗ позивача, суд приходить до висновку, що у відповідача були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару.

Відносно тверджень відповідача, що декларантом не було надано транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, судом встановлено, що імпортований транспортний засіб був ввезений позивачем особисто своїм ходом на кордон України, що підтверджується Актом про проведення митного огляду від 13.12.2018 року №UA209020/2018/51129, складений державним інспектором Львівської митниці ДФС, який надавався відповідачу разом з митною декларацією та відповідно зазначений в графі 44 ЕМД.

Таким чином, позивачем не було понесено витрат на транспортування вказаного транспортного засобу, що унеможливлює надання витребуваних відповідачем у декларанта документів.

З огляду на викладене, документи, подані декларантом позивача до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Крім того, документи надані декларантом позивача чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

Судом встановлено, що на вимогу митного органу усі можливі та наявні у позивача додатково витребувані документи були надані митному органу для проведення подальшого дослідження відповідності заявленої митної вартості товару, які підтверджують у повному обсязі заявлену митну вартість та не містять жодних розбіжностей.

Надаючи правову оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень в межах спірних правовідносин, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно приписів ч.1, ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 МК України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За результатами аналізу положень ч. 3 ст. 53, ч. ч. 1, 2, 4 - 6 ст. 54, ст. 58 МК України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 МК України.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

При проведенні консультації, повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митним органом не обґрунтовано вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Відповідно до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд зазначає, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом за допомогою інформації щодо оцінки вживаного ТЗ за VIN-кодом, що відповідає VIN-коду ТЗ позивача, яка міститься у каталозі програмного продукту SCHWAKE 020171/28282522 від 18.12.2018 року, та було визначено митну вартість ТЗ позивача на рівні середньої вартості продажу, зазначеної для продажу цього ТЗ, а саме - 7700,00 євро.

При цьому, оскаржуване рішення містить лише посилання на SCHWAKE 020171/28282522 від 18.12.2018 року, однак докладна інформація, яка використовувалася митним органом при її визначенні, як того вимагає положення пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, відсутня.

Суд зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відповідна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах №21-262а12 від 11.09.2012 року та №21-91а12 від 29.05.2012 року.

За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окремо суд зазначає, що визначення митної вартості товару лише виходячи з відомостей з одного джерела, не є достатнім обґрунтуванням визначення вартості товару, при цьому чинним законодавством не передбачені норми, щодо застосування оцінок вживаних автомобілів з каталогу SCHWAKE для визначення митної вартості транспортного засобу.

Також судом встановлено, що посадовою особою митниці використаний інтернет каталог вартості вживаних транспортних засобів з Німеччини SCHWAKE , однак транспортний засіб придбавався у Польщі, що також свідчить про неможливість використання вказаного інтернет-ресурсу відповідачем.

З огляду на те вищевикладене суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених у справі обставин та з огляду на приписи норм чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку про протиправність рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА807000/2018/001665/2 від 29.12.2018 року, та як наслідок наявність підстав для його скасування.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, 16-Б, м.Харків, 61003, код ЄДРПОУ 39534151), третя особа на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмету спору: ТОВ Харківський регіональний центр підтримки та розвитку ЗЕД (код ЄДРПОУ 41296943, 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, офіс 18), про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА807000/2018/001665/2 від 29.12.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, 16-Б, м.Харків, 61003, код ЄДРПОУ 39534151) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 13.06.2019 року.

Суддя Біленський О.О.