Постанова

від 21.08.2019 по справі 520/3705/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 р.Справа № 520/3705/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Сіренко О.І.,

Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 13.06.19 року по справі № 520/3705/19

за позовом ОСОБА_1

до Харківської митниці ДФС третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський регіональний центр підтримки та розвитку ЗЕД"

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА807000/2018/001665/2 від 29.12.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 29.12.2018 року Харківська митниця ДФС без будь-яких на те фактичних та правових підстав, грубо порушуючи вимоги митного законодавства винесла рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №UА807000/2018/001665/2, яким збільшила митну вартість товару - "Автомобіль марки "RENAULT'", модель CLIO - 1 шт, номер кузова № НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1461 смЗ, модельний рік виготовлення - 2016 рік, календарний рік виготовлення 2016 рік, тип кузова - Хетчбек, який був у використанні". Позивач не погоджується з таким протиправним рішенням та діями Харківської митниці ДФС та просить суд скасувати вказане незаконне рішення, оскільки при його прийнятті інспектором Харківської митниці ДФС грубо порушено вимоги митного законодавство, а саме: безпідставно витребувано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості; безпідставно не погоджено митну вартість, заявлену декларантом; протиправно здійснено перехід до шостого методу визначення митної вартості без застосування попередніх методів; визначено митну вартість на підставі довільних, нічим не підтверджених даних, які отримані з порушенням закону. З огляду на викладене позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

06 червня 2019 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмету спору: ТОВ "Харківський регіональний центр підтримки та розвитку ЗЕД" (код ЄДРПОУ 41296943, 61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120, офіс 18), про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА807000/2018/001665/2 від 29.12.2018 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн. 40 коп.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Посилаючись на викладені вимоги вважає рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА807000/2018/001665/2 від 29.12.2018 року правомірним та таким скасуванню не підлягає.

Представник відповідача у судовому засіданні, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що позивач по справі був належним чином повідомлений про час та дату слухання справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, 11.12.2018 року позивач придбав за 3800,00 євро (еквівалентно 16582,00 злотих) у компанії нерезидента "Sava Auto" легковий автомобіль марки "RENAULT'", модель CLIO, номер кузова № НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1461 смЗ, модельний рік виготовлення - 2016 рік, календарний рік виготовлення 2016 рік, тип кузова - Хетчбек, який був у використанні.

12.12.2018 року між позивачем та ТОВ "Харківський регіональний центр підтримки та розвитку зовнішньоекономічної діяльності" (далі - декларант) укладено договір №76-Д на надання послуг з декларування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України (далі - договір).

13.12.2018 року транспортний засіб було ввезено на територію України, про що свідчить акт про проведення огляду (переогляду) товарів №UA209020/2018/51129, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, складений державним інспектором Львівської митниці ДФС.

17.12.2018 року з метою здійснення митного оформлення зазначеного транспортного засобу до МП "Харків-автомобільний" - Харківської митниці ДФС, декларантом подано електронну митну декларацією №UА807190/2018/024324, в якій розрахунок митної вартості було здійснено за основним методом - ціною договору купівлі-продажу (№FА/22/12/2018/S).

18.12.2018 року у ході проведення процедури консультації з декларантом, головним державним інспектором Харківської митниці ДФС Ковшиковим В.В. було запропоновано визначити митну вартість автомобілю 7700 євро.

21.12.2018 року декларантом, на електронне повідомлення Харківської митниці ДФС від 18.12.2018 року про необхідність надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість автомобіля, було надано автотоварознавче дослідження про якісні та вартісні характеристики автомобіля №549В від 21.12.2018 року, підготовлене судовим експертом Шаповаловим В.І..

29.12.2018 року Харківською митницею ДФС було винесене спірне рішення про коригування митної вартості товару, згідно якого митну вартість автомобіля скориговано та визначено на підставі статті 64 Митного кодексу України, тобто, за резервним методом на рівні 7700,00 євро. Крім того, карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією з посиланням на винесення рішення про коригування митної вартості.

03.01.2019 року імпортований позивачем транспортний засіб, було випущено у вільний обіг за митною декларацією №UA807190/2019/000187, оформленою відповідно до вимог статті 55 МК України та розділу X Кодексу, із забезпеченням сплати різниці між сумою, визначеною декларантом (42734,48 грн.) та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів (82313,74 грн.).

На підтвердження митної вартості товару до Харківської митниці ДФС відповідно до ст. 53 Митного кодексу України декларантом були надані наступні документи: копія Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209020/2018/51129; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.02.2016 НОМЕР_2; рахунок-фактура NR FA/22/12/2018/8 від 11.12.2018; страховий поліс №0955522 від 11.12.2018; дублікат квитанції №0.0.1209511315.1 від 12.12.2018, що підтверджує сплату коштів за митне оформлення ТЗ позивача; копія митної декларації країни відправлення 18PL335010Е0859488 від 11.12.2018; копія паспорта позивача, що не заперечувалось сторони у справі.

Відповідачем встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме складової, передбаченої п.5 ч.10 ст.58 МКУ - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Окрім цього, відповідачем встановлено, що всупереч вимогам ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ разом з ЕМД №UA807190/2018/024324 від 17.12.2018 не було надано до митниці жодного банківського платіжного документу, що стосується ТЗ позивача, що підтверджується відсутністю у графі 44 цієї ЕМД реквізитів документу за кодом " 3001", який згідно з Класифікатором документів відповідає банківському платіжному документу, що стосується товару.

Судом встановлено, що 18.12.2018 відповідачем було направлено до декларанта електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів та відповідно до частини третьої статті 53 МКУ декларанту було запропоновано надати: копію митної декларації країни відправлення; виписку з бухгалтерської документації (рахунки на оплату т/з, рахунки транспортних витрат, рахунки з аукціону, рахунки збору за аукціон інше, інформацію щодо комплектності та комплектації); пояснення по формі сплати за ТЗ і документальне підтвердження сплати; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза, НДІ ім. Бокаріуса) з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 № 689. Також було повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням, протягом 10 днів, може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На виконання вимоги про надання додаткових документів у підтвердження заявленої митній вартості товарів декларантом позивача до Харківської митниці ДФС було надіслано висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 549В по визначенню ринкової вартості ТЗ позивача, згідно якого вартість автомобіля для митного оформлення складає 153154,65 грн., що по курсу НБУ на 21.12.2018 року складає 4850 EUR.

За наслідками розгляду додатково наданих документів, при перевірці правильності визначення митної вартості товарів Харківською митницею ДФС було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2018/001665/2 від 29.12.2018 року.

Відповідно до вказаного рішення про коригування митної вартості товару, митним органом було визначено митну вартість ТЗ позивача на рівні середньої вартості продажу, зазначеної для продажу цього ТЗ, а саме - 7700,00 євро, відповідно до звіту про оцінку по SCHWAKE 020171/28282522 від 18.12.2018 року.

У вищезазначеному Рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що надані декларантом відомості не підтверджені документально, а тому відповідно до п.3 ст.58 Митного кодексу України, п.5 Методичних рекомендацій посадовою особою Харківської митниці ДФС для визначення митної вартості ТЗ позивача була використана наявна в митного органу інформація щодо оцінки вживаного ТЗ за VIN-кодом, що відповідає VIN-коду ТЗ позивача, яка міститься у каталозі програмного продукту SCHWAKE 020171/28282522 від 18.12.2018 року, та було визначено митну вартість ТЗ позивача на рівні середньої вартості продажу, зазначеної для продажу цього ТЗ, а саме - 7700,00 євро.

Не погодившись із таким рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного рішення Харківської митниці ДФС.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Відповідачем не було доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними.

Судом встановлено, що відповідачем зазначено про наявність розбіжностей у поданих додатково декларантом документах в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, які полягають в наступному:

1) декларантом не було надано до митниці жодного банківського платіжного документу, що стосується ТЗ позивача;

2) декларантом не було надано транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Проте, колегія суддів зауважує, що розрахунок між позивачем та компанією нерезидентом "Sava Auto" відбувався готівкою, відповідно розрахунок через фінансову установу не здійснювався та позивач позбавлений об`єктивної можливості надати митному органу банківські чи інші платіжні документи.

У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Колегія суддів зауважує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Водночас, декларантом позивача до ЄМД було надано рахунок-фактуру NR FA/22/12/2018/8 від 11.12.2018 року та додатково надано висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 549В по визначенню ринкової вартості ТЗ.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.02.2018 по справі №803/1112/17, з приводу посилання відповідача на ненадання декларантом банківських платіжних документів, суд касаційної інстанції з огляду на встановлені в судових рішеннях обставини зазначає, що запитувані митницею документи у позивача були відсутні та не могли бути надані з об`єктивних причин, так як товар оплачувався готівкою без банківських платежів. У даному випадку колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей. Зазначену правову позицію колегія суддів враховує в силлу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Таким чином, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару.

Колегія суддів вважає безпідставними і доводи апелянта про те, що декларантом не було надано транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що імпортований транспортний засіб був ввезений позивачем особисто своїм ходом на кордон України, що підтверджується Актом про проведення митного огляду від 13.12.2018 року №UA209020/2018/51129, складений державним інспектором Львівської митниці ДФС, який надавався відповідачу разом з митною декларацією та відповідно зазначений в графі 44 ЕМД.

Таким чином, позивачем не було понесено витрат на транспортування вказаного транспортного засобу, що унеможливлює надання витребуваних відповідачем у декларанта документів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що документи, подані декларантом позивача до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять об`єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

Судом встановлено, що на вимогу митного органу усі можливі та наявні у позивача додатково витребувані документи були надані митному органу для проведення подальшого дослідження відповідності заявленої митної вартості товару, які підтверджують у повному обсязі заявлену митну вартість та не містять жодних розбіжностей.

Крім того, при проведенні консультації, повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митним органом не обґрунтовано вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Відповідно до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Колегія суддів вказує на те, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Колегія суддів зауважує, що ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах №21-262а12 від 11.09.2012 року та №21-91а12 від 29.05.2012 року, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, враховується судом апеляційної інстанції..

Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом за допомогою інформації щодо оцінки вживаного ТЗ за VIN-кодом, що відповідає VIN-коду ТЗ позивача, яка міститься у каталозі програмного продукту SCHWAKE 020171/28282522 від 18.12.2018 року, та було визначено митну вартість ТЗ позивача на рівні середньої вартості продажу, зазначеної для продажу цього ТЗ, а саме - 7700,00 євро.

При цьому, оскаржуване рішення містить лише посилання на SCHWAKE 020171/28282522 від 18.12.2018 року, однак докладна інформація, яка використовувалася митним органом при її визначенні, як того вимагає положення пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, відсутня.

Стосовно доводів апелянта на правомірність застосування ним програмного комплексу SCHWACKE з огляду на положення Методики та Методичних рекомендацій, колегія суддів зазначає, що пунктом 5 Методичних рекомендацій дійсно передбачена можливість використання інформації, отриманої в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи Інтернет-магазинів тощо).

На виконання статті 8 Закону України Про судову експертизу та статті 9 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 була затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до пункту 7.35 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності цінових даних колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики.

Довідкові дані, які використовуються під час оцінки й отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження) (підпункт 7.53.5 пункту 7.53 Методики).

У пункті 10 Додатку 8 Перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням до Методики зазначений періодичний довідник "SuperSCHWACKE" - Eurotax, Швейцарія.

У межах даної справи суди правильно не взяли до уваги посилання відповідача на інформацію, отриману митним органом відповідно до витягу з програмного комплексу SCHWACKE, з огляду на те, що останній містить відомості щодо вартості продажу (з ПДВ) та вартості купівлі (з ПДВ), які відрізняються. При цьому посадовою особою митниці використаний інтернет каталог вартості вживаних транспортних засобів з Німеччини "SCHWAKE", однак транспортний засіб придбавався у Польщі, що свідчить про неможливість використання вказаного інтернет-ресурсу відповідачем.

Також, колегія суддів вказує на те, що поданий на митне оформлення транспортний засіб є уживаним та інформація про технічний стан останнього за наслідками відповідної експертизи не подавалась для оцінки, тому відсутні підстави вважати, що зазначена у витязі програмним комплексом SCHWACKE інформація щодо вартості автомобіля є об`єктивною.

Крім того, наявний висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 549В по визначенню ринкової вартості ТЗ спростовує відомості щодо вартості автомобіля позивача, отримані з програмного комплексу SCHWACKE.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених у справі обставин та наявних в матеріалах справи доказів, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UА807000/2018/001665/2 від 29.12.2018 року, діяв не на підстав та не у спосіб, що передбачені вимогами митного законодавства, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА807000/2018/001665/2 від 29.12.2018 року, та як наслідок наявність підстав для його скасування.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 року по справі № 520/3705/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко Судді (підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 22.08.2019 року