ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
12 червня 2019 року № 826/8407/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІГНЕТ ХОЛДИНГ до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю СІГНЕТ ХОЛДИНГ (далі по тексту - позивач, ТОВ СІГНЕТ ХОЛДИНГ ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0012381406 від 14.03.2018 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи нерезидента у вигляді процентів в розмірі 31303934,00 грн. (з яких: 25043147,00 грн. - за основним платежем та 6260787,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що нерезидент України, якому ТОВ СІГНЕТ ХОЛДИНГ виплачувало проценти за користування позикою, є фактичним (бенефіціарним) власником такого доходу, а тому позивачем правомірно застосовано знижену ставку (2%) податку на репатріацію, передбачену міжнародним договором України, замість базових 15%.
Крім цього, позивачем зазначено, що проведення податковим органом документальної планової виїзної перевірки ТОВ СІГНЕТ ХОЛДИНГ було здійснено з порушенням вимог Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , яким встановлено мораторій на проведення перевірок, а тому, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами незаконної перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.
У поданому відзиві на адміністративний позов (а.с. 4-6 т. 2), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що позивачем у період, що перевірявся, занижено зобов`язання з податку з доходів нерезидента з джерелом походження в Україні на суму 25 043 147 грн., оскільки платник податків не мав права застосовувати зменшену ставку податків з доходів нерезидента (2%) до відсотків за користування позикою, які виплачувались товариством компанії Antense Limited, з огляду на відсутність беззаперечних доказів того, що нерезидент, на користь якого здійснювала виплата процентного доходу, є фактичним (бенефіціарним) власником такого доходу, а тому у задоволенні позову має бути відмовлено.
Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що компанія Antense Limited не є фактичним (бенефіціарним) отримувачем такого доходу, що виключає можливість застосування зменшеної ставки податку на підставі положень Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи.
За твердженнями органу ДФС, бенефіціарним отримувачем процентів за користування кредитними коштами є пані ОСОБА_1 , яка відповідно до структури власності клієнта-юридичної особи станом на 20.12.2017 є бенефіціарним власником групи компаній, до структури якої входить Antense Limited.
У відповіді на відзив (а.с. 12-16 т. 2) позивач вказує, що доводи податкового органу є необґрунтованими, оскільки останній ототожнює терміни бенефіціарного (фактичного) отримувача доходу та бенефіціарного (кінцевого) власника корпоративної структури компаній , що має наслідком помилковий висновок про те, що позичальник Antense Limited не є бенефіціарним отримувачем виплачених йому відсотків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/8407/18 та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2018 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з підстав, викладених у відзиві на позов.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Представники сторін заявили клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.
Так, на підставі положень ч. 3 ст. 194 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
Суд, надаючи оцінку доводам позивача про те, що податкову перевірку було проведено контролюючим органом всупереч Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , яким встановлено мораторій на перевірки, виходить з наступного.
Статтею 2 цього Закону встановлено до 31 грудня 2018 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Проте, посилання позивача на цей Закон, як на підставу правового регулювання спірних правовідносин, є неприйнятним з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Таким чином, оскільки норми наведеного позивачем Закону не відповідають встановленим Податковим кодексом України засадам, їх положення не можуть застосовуватись у межах спірних відносин.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.10.2018 по справі № 808/929/18.
Щодо інших доводів позивач, то суд зазначає наступне.
Як убачається з матеріалів справи, у період з 27.12.2017 по 08.02.2018 податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ СІГНЕТ ХОЛДИНГ з питань дотримання вимог податкового, валютного за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, за результатом якої складено акт перевірки від 15.02.2018 № 72/26-15-14-01-05/37724040 (далі - акт перевірки).
За висновками акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог абз. а п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим занижено податок з доходу нерезидента у вигляді процентів на загальну суму 25 043 147,00 грн., в тому числі за 2016 рік - в сумі 24 735 906,00 грн., за ІІІ квартал 2017 року - в сумі 307 241,00 грн.
Такі висновки контролюючого органу мотивовані тим, що платник податків не мав права застосовувати зменшену ставку податків з доходів нерезидента (2% замість базових 15%) до відсотків за користування позикою, які виплачувались товариством компанії Antense Limited за договорами позики, оскільки компанія Antense Limited не є фактичним (бенефіціарним) отримувачем такого доходу, що виключає можливість застосування зменшеної ставки податку на підставі положень Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, зважаючи на те, що відповідно до наданої ТОВ СІГНЕТ ХОЛДИНГ схеми структури власності Anteuse Limited (Кіпр) бенефіціарним отримувачем процентів за користування кредитними коштами є пані Рохіні Фінч, яка відповідно до структури власності клієнта-юридичної особи станом на 20.12.2017 є бенефіціарним власником групи компаній, до структури якої входить Antense Limited.
Отже, з урахуванням наведених обставин, перевіряючі дійшли висновку, що у ТОВ СІГНЕТ ХОЛДИНГ відсутні підтверджуючі документи щодо бенефіціарного власника процентних доходів, які надають право на застосування пониженої ставки оподаткування у розмірі 2%, а тому таке оподаткування мало здійснюватися на загальних підставах, тобто за ставкою 15%.
На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2018 № 0012381406, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання у розмірі 25 043 147,00 грн. та застосовано штраф у розмірі 6 260 787,00 грн.
Позивач, вважаючи, що вищевказане податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства, звернувся з даним позовом до суду.
Перевіряючи наявність підстав для визначення позивачу згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов`язань з податку з доходів нерезидента з джерелом ї походження в Україні, суд виходить з наступного.
У ході проведення планової документальної перевірки встановлено, що 01.12.2011, 12.03.2012 та 05.04.2012 між ТОВ СІГНЕТ ХОЛДИНГ (позичальник) та Antense Limited (юридична особа, що зареєстрована та діє відповідно до законодавства Кіпру, позикодавець) було укладено однотипні договори позики № 1, № 2 та № 3 відповідно.
За умовами п. 1.1 вказаних договорів позикодавець передає, а позичальник приймає у власність грошові кошти у сумі:
- за договором позики № 1 - 10 000 000,00 доларів США;
- за договором позики № 2 - 10 000 000,00 доларів США;
- за договором позики № 3 - 10 000 000,00 доларів США.
Згідно з 2.4 договорів плата за користування позикою становить 10 % річних з розрахунку 365 днів.
Відповідно до п. 3.1 позичальник повинен повернути позикодавцю позику та нараховані відсотки шляхом банківського переказу на рахунок позикодавця, вказаний у п. 5.1 цього Договору. Позика та нараховані відсотки повинні бути повністю повернуті Позикодавцю до 15.12.2014. Позичальник повинен сплатити нараховані відсотки за фактичне користування отриманими коштами разом з остаточним погашенням позики .
Вказані договори позики були зареєстровані в Національному Банку України, що підтверджується реєстраційними свідоцтвами ГУ НБУ по м. Києву і Київській області:
- до договору позики № 1 - від 30.12.2011 № 14682;
- до договору позики № 2 - від 12.04.2012 № 15052;
- до договору позики № 3 - від 14.05.2012 № 15164.
Згідно виписок банку за особовим рахунком ТОВ СІГНЕТ ХОЛДИНГ № НОМЕР_1 (UAH) в ПАТ ОТП Банк , МФО 300528 за період 01.04.2016 по 31.12.2016 та № 26001001359535 (USD) в ПАТ ОТП Банк , МФО 300528 за період з 01.04.2016 по 31.03.2017 ТОВ СІГНЕТ ХОЛДИНГ протягом квітня 2016 року - березня 2017 року здійснено погашення позики у повному обсязі за всіма договорами та виплату відсотків у сумі 7 373 896,55 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 188 789 320,00 грн. шляхом перерахування коштів на рахунки Antense Limited. Під час виплати відсотків утримано податок на доходи іноземних юридичних осіб в розмірі 2%, що складає 150 487,70 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 3 852 843, 67 грн.).
За результатами проведеної перевірки контролюючий орган, зокрема, дійшов висновку, що, в порушення абз. а п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України при виплаті доходу нерезиденту, ТОВ СІГНЕТ ХОЛДИНГ занижено податок з доходу нерезидента у вигляді процентів на загальну суму 25 043 147,00 грн.
Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Підпункт 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України встановлено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами, зокрема, є проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом.
За положеннями підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Відповідно до пунктів 160.1 та 160.2 статті 160 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміється, зокрема, проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом.
Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3-160.7 цієї статті, зобов`язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Згідно з п. 3.2 ст. 3 ПК України якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Так, ст. 103 ПК України визначено порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.
Застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України. (103.1 ст. 103 ПК України)
Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. У разі отримання синдикованого фінансового кредиту особа (податковий агент) застосовує ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, на дату виплати процентів або інших доходів, отриманих із джерел в Україні, учасникам синдикату кредиторів з урахуванням того, резидентом якої юрисдикції є кожен учасник синдикованого кредиту, та пропорційно до його частки у межах кредитного договору, за умови що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, незалежно від того, виплата здійснюється через агента чи напряму. Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті (п. 103.2 ст. 103 ПК України).
Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів (п. 103.3 ст. 103 Податкового кодексу України).
При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.
Положеннями п. 103.4 статті 103 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 Податкового кодексу України).
У разі потреби така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або контролюючим органом під час розгляду питання про повернення сум надміру сплачених грошових зобов`язань на іншу дату, що передує даті виплати доходів. У разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної у довідці інформації (п. 103.6 ст. 103 ПК України).
Особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року (п. 103.8 ст. 103 ПК України).
Особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов`язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. (п. 103.9 ст. 103 ПК України)
Згідно з п. 103.10 статті 103 Податкового кодексу України у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.
Між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи, яка ратифікована Україною Законом України № 412-VII від 04.07.2013 (далі - Конвенція).
Згідно з положеннями ст. 1 Конвенції дія цієї Конвенції поширюється на осіб, які є резидентами однієї чи обох Договірних Держав.
Відповідно до частини 1 статті 11 Конвенції проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є особою - фактичним власником таких процентів.
За ч. 2 ст. 11 цієї статті Конвенції такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.
З аналізу наведених положень законодавства випливає, що право на застосування зменшеної ставки податку, передбаченої відповідним міжнародним договором України, виникає, за умови одночасного виконання таких вимог:
- нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України;
- нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
- нерезидент є бенефіціарним власником доходу.
Для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але повинна бути і особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.
Тобто, коли отримувач процентів має право отримувати вигоду та визначати подальшу економічну долю доходу і не пов`язаний договірними або юридичними зобов`язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі, отримувач є бенефіціарним власником доходу.
Передбачені міжнародними договорами пільги зі сплати податку не можуть бути застосовані у випадку, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу. Зокрема, не можуть бути застосовані пільгові ставки податку у випадку, коли дохід (у рамках угоди або серії угод) з джерелом його походження з України виплачується таким чином, що нерезидент (проміжна ланка, яка має вузькі, обмежені повноваження у відношенні доходу), який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді роялті, дивідендів, процентів, виплачує весь дохід (його більшу частину) іншому нерезиденту, який би не міг застосувати пільгову ставку у разі, коли б такий дохід виплачувався останньому.
В момент виплати доходу достатньою підставою для застосування зниженої ставки податку є наявність довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України і така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
Крім того, із наданої Державною фіскальною службою України індивідуальної податкової консультації від 30.05.2018 № 238/6/99-99-15-02-02-15/ІПК (а.с. 27-29 т. 2) вбачається, шо для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і, як слідує з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.
Тобто, для визнання особи як фактичного отримувача доходу (бенефіціарного власника) необхідним є не тільки наявність правових підстав для безпосереднього отримання доходу, але і того, що така особа повинна бути безпосереднім вигодоотримувачем, тобто особою, яка отримує вигоду від доходу та визначає його подальшу економічну долю.
При визначенні фактичного отримувача доходу слід також врахувати виконані функції та покладені на нерезидента ризики.
Документи платника можуть бути використані разом з іншими документами для підтвердження статусу нерезидента як бенефіціарного власника доходу для цілей застосування положень Конвенції.
При цьому, податкові органи в процесі перевірки статусу нерезидента як бенефіціарного власника доходу можуть брати до уваги документи та інформацію щодо підтвердження функцій, ризиків, повноважень, зобов`язань перед третіми особами зазначеного нерезидента, отриману як з публічних джерел, так і від компетентних органів Республіки Кіпр на підставі спеціальних запитів.
Чинним законодавством не встановлено форми документу, що підтверджує статус контрагента як бенефіціарного власника доходу, та який повинна мати особа на момент проведення виплати.
Як убачається з наявної в матеріалах справи, в якості доказів резидентності позивачем надано копії свідоцтва про підтвердження статусу резидента Antense Limited (Кіпр) (а.с. 105-107 том 1), яка видана податковим Департаментом Міністерства фінансів республіки Кіпр у м. Нікосія від 01.02.2016 (апостиль від 03.02.2016 № 23653/16), та копію свідоцтва від 01.03.2017 (апостиль від 03.03.2017 № 48900/17). (а.с.110-113 том 1)
У листі аудитора Cytop Audit Limited від 24.02.2018 (апостиль від 28.08.2018 № 179407/18) (а.с. 257 том 1) зазначено про те, що Antense Limited є компанію, яка належним чином зареєстрована за законодавством Республіки Кіпр. Компанія зареєстрована 13.09.2009 та здійснює свою діяльність з того часу по сьогодні. Компанії регулярно видавались сертифікати податкової резидентності податковими органами Кіпру з початку здійснення нею діяльності. За законодавством Кіпру Компанія є резидентом цієї країни, якщо вона управляється і контролюється на Кіпрі. Під час проведення аудиту не виявлено того, що Компанія виступає як представник, посередник або агент будь-якої іншої особи при наданні позик за договорами позики з Сігнет Холдінг Лімітед № 1 від 01.12.2011, № 2 від 12.03.2012 та № 3 від 05.04.2012. Усі процентні доходи, отримані Компанією від договорів позики, були належним чином обліковані Компанією в перевірених нами фінансових звітах і повністю відображені в кіпрській податковій декларації.
Отже, як позикодавець за договорами позики, компанія є бенефіціарним (фактичним) власником/отримувачем будь-яких платежів, отриманих від української компанії у значенні Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Кіпр від 08.11.2012.
Згідно листа компанії Antense Limited від 27.08.2018 (а.с. 33 т. 2) стосовно надання інформації про отримання від ТОВ СІГНЕТ ХОЛДИНГ процентного доходу зазначено про те, що компанія є резидентом Республіки Кіпр відповідно до кіпрського податкового законодавства, оскільки керівництво нею та контроль за її діяльністю здійснюється на Кіпрі. Компанії на регулярній основі видавались сертифікати податкового резидентства кіпрськими податковими органами.
Відповідно до Меморандуму та Статуту компанії її основною діяльністю є управління інвестиціями та надання фінансових ресурсів (наприклад, позик) пов`язаним особам. Процентний дохід, отриманий від такої діяльності, використовується для фінансування комерційної діяльності Компанії.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що нерезидент Antense Limited є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України - Республіки Кіпр; Antense Limited надано довідку, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України - Республіки Кіпр; Antense Limited є бенефіціарним власником доходу, а тому у позивача були всі підстави для застосування для застосування зниженої ставки податку у відповідності до ст. 11 Конвенції в розмірі 2% становить 150 487,70 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 3 852 843, 67 грн., який було утримано під час виплати відсотків.
Зазначене також встановлено експертами під час експертного дослідження за результатами проведення комісійного економічного дослідження КНДІСЕ від 12.09.2018 № 15772/15773/18-72 (т. 2 а. с. 56-66).
Так, 12.09.2018 судовими експертами Гриненко І.М. та Полєнніковим М.О. складено висновок експертів № 15772/15773/18-72 за результатами проведення комісійного економічного дослідження на підставі листа-замовлення адвоката Оджиковського В.О. від 17.07.2018 (який діє в інтересах ТОВ СІГНЕТ ХОЛДИНГ ) щодо проведення позасудового експертного дослідження, що потребує спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи у галузі економіки.
Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 104 КАС України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Відповідно до п. 6 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України висновок підготовлено для подання до суду в адміністративній справі та експерти обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, згідно ст. ст. 384, 385 КК України.
На вирішення експертизи було поставлено питання: Чи підтверджуються документально висновки акту перевірки від 15.02.2018 № 72/26-15-14-01-05/37724040 Про результати документальної планової виїзної перевіри Товариства з обмеженою відповідальністю СІГНЕТ ХОЛДИНГ (код за ЄДРПОУ - 37724040) з питань дотримання вимог податкового, валютного за період з 01.01.2014 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2017 щодо заниження ТОВ СІГНЕТ ХОЛДИНГ податкових зобов`язань із податку з доходу з джерелом його походження з України, отриманого нерезидентом Antense Limited , на суму 25 043 147 грн.?
За результатами проведення експертного дослідження складено висновок про те, що документально не підтверджується висновки акту перевірки № 72/26-15-14-01-05/37724040 від 15.02.2018 щодо заниження ТОВ СІГНЕТ ХОЛДИНГ податкових зобов`язань із податку з доходу з джерелом його походження з України, отриманого нерезидентом Antense Limited, на суму 25 043 147 грн.
Необхідно врахувати правову позицію, висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , яке згідно із Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню судами.
Так, у п. 110 вказаного рішення Європейський суд з прав людини дійшов висновку про те, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .
Суд враховує, що відповідачем не доведена, а позивачем спростована, правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Стосовно інших посилань відповідача у відзиві на позовну заяву, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, судом ураховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, судом встановлено, що відповідачем не надано доказів того, що компанія Antense Limited не має повноважень визначати подальшу економічну долю доходу у вигляді відсотків, тобто, не є бенефіціарним (фактичним) власником/отримувачем доходу, ва з наданих позивачем доказів не вбачається, що вказана компанія має будь-які зобов`язання щодо подальшого перерахування отриманого доходу іншому нерезиденту, як і відсутні будь-які обмеження щодо самостійного визначення подальшої економічної долі вказаного доходу.
Таким чином, є необґрунтованими доводи податкового органу, що нерезидент - Antense Limited (Кіпр) не є бенефіціарним (фактичним) власником/отримувачем доходу у вигляді процентів за користування, а відтак, безпідставним є оподаткування виплаченого вказаній компанії доходу у вигляді відсотків за загальним правилом в розмірі 15 %.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно і всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України,
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СІГНЕТ ХОЛДИНГ до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 14.03.2018 № 0012381406.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СІГНЕТ ХОЛДИНГ (код ЄДРПОУ 37724040, вул. Козацька, 120/4, м. Київ, 03022) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 469 559,02 грн. (чотириста шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять гривень 02 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980, вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04655).
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 12.06.2019 |
Оприлюднено | 14.06.2019 |
Номер документу | 82375231 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Кузьменко Володимир Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні