Рішення

від 10.06.2019 по справі 826/12919/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2019 року № 826/12919/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Холзан-Безпека доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про представники сторін:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень позивача - Александрович О.М.; відповідача - Перепилюк О.В., ВСТАНОВИВ:

18.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Холзан-Безпека (далі - позивач) звернулось до суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач), у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0342615137 від 17.03.2016 та № 0352615137 від 17.03.2016.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки посадової особи відповідача, викладені в акті перевірки, на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення, є безпідставними і необґрунтованими. Фактично відповідачем використовувалися матеріали кримінального провадження, посилаючись на які працівник органу ДФС дійшов висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Вироки щодо керівників ТОВ Нерасофт та ТОВ Ремтайгер не можуть братися до уваги, оскільки, як вбачається з текстів цих судових рішень, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та вказаними підприємствами районним судом не досліджувались. Окрім того відповідач, не маючи підтвердження наявності судового рішення в рамках вказаного в Акті перевірки кримінального провадження відносно керівників підприємств-контрагентів позивача ТОВ Лоокин та ТОВ Макмирор не мав права нараховувати останньому додаткові податкові зобов`язання з податків на прибуток та на додану вартість по результатам відповідних взаємовідносин з цими підприємствами. Висновки працівника відповідача спростовуються належним чином оформленими первинними документами, які чітко фіксують факт виконання відповідних робіт та здійснення поставок відповідного товару, і які були досліджені органом ДФС під час проведення перевірки. Податкові накладні та інші первинні документи складені у відповідності до вимог чинного законодавства, а підстави для невключения відповідних сум до складу податкового кредиту і валових витрат відсутні. Всі дії позивача під час здійснення господарських взаємовідносин зі своїми контрагентами були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а саме на фактичне придбання у цих контрагентів відповідних робіт і відповідного товару, який позивач фактично і отримав. Позивач, сплативши відповідні суми за виконані роботи і поставлений товар, отримавши податкові накладні, правомірно сформував податковий кредит і валові витрати. При цьому первинні документи підприємств - контрагентів позивача не визнані недійсними ні самим податковим органом, ні будь-яким судовим рішенням.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано для вирішення судді Арсірія Р.О.

19.08.2016 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі №826/12919/16 та призначено її до розгляду на 15.11.2016.

06.11.2016 позивачем через канцелярію суду було подано додаткові письмові докази - документи по проведеним фінансово-господарським операціям з ТОВ Нерасофт , ТОВ Ремтайгер , ТОВ Лоокин та ТОВ Макмирор , копії журналів господарських операцій, журналу реєстрації довіреностей, оборотно-сальдові відомості з контрагентами за період з 01.08.2013 по 28.02.2014 та з 01.05.2014 по 30.06.2014, копії банківських виписок.

15.11.2016 у судовому засіданні представник відповідача надав письмові заперечення на позов, в якому зазначив, що ГУ ДФС у м. Києві на виконання постанови старшого слідчого з особливо важливих справ четвертого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області від 25.05.2015, що винесена в межах кримінального провадження №32014160000000227 від 18.09.2014, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Холзан-Безпека з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по проведеним фінансово-господарським операціям з ТОВ Нерасофт , ТОВ Ремтайгер , ТОВ Лоокин , ТОВ Макмирор за період з 01.01.2012 по 02.04.2015, за результатами якої складено акт перевірки від 02.03.2016 №33/26-15-13-07-01/38419222. Позивачем із ТОВ Нерасофт були укладені договори на поставку товару. За цими договорами ТОВ Нерасофт в адресу позивача виписано рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні, які підписані від імені ТОВ Нерасофт директором Гудименком О.А. та скріплені печаткою підприємства. Листом СУФР ГУ ДФС в Одеській області від 25.05.2015 №2898/7/15-32-09-05 надійшли матеріали кримінального провадження №32014160000000227, зокрема протокол допиту свідка ОСОБА_1 , директора ТОВ Нерасофт , в якому зазначено, що ОСОБА_1 не має ніякого відношення до діяльності цього підприємства, фінансово-господарську діяльність від імені директора ТОВ Нерасофт ніколи не проводив, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову та господарську звітність не формував та в первинній фінансово-господарській документації не розписувався. Також, ОСОБА_1 було повідомлено, що він був засновником та директором ТОВ Нерасофт номінально, за що отримав грошову винагороду. Крім того вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.04.2015 у судовій справі №490/634/15-к (провадження №1-кп/490/187/2015) ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (пособництво у фіктивному підприємництві, тобто пособництво в створенні фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності).

Також вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.01.2015 у судовій справі №490/309/15-к (провадження №1-кп/490/172/2015) ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України. При цьому судом встановлено, що ОСОБА_2 , не маючи наміру займатись підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди в розмірі 800 грн., у грудні 2012 року надав згоду ОСОБА_3 зареєструвати на своє ім`я фіктивне підприємство ТОВ Ремтайгер . 06.12.2012 ОСОБА_2 , діючи умисно та завідомо знаючи, що діяльність ТОВ Ремтайгер буде носити незаконний характер, а саме, здійснення безтоварних операцій, оформлення фіктивних угод без наміру їх подальшого виконання, за вказівкою ОСОБА_3 підписав протокол №1 установчих зборів учасників ТОВ Ремтайгер , згідно з яким ОСОБА_2 став одноособовим засновником товариства. Проте фактично ОСОБА_2 . фінансово-господарською діяльністю ТОВ Ремтайгер не займався, договори не укладав, фінансово-господарські документи та податкову звітність не складав, не підписував та не подавав.

Відповідно до наданого протоколу допиту свідка ОСОБА_4 , директора ТОВ Лоокин , від 10.03.2015, зазначене підприємство він відкрив за порадою ОСОБА_5 за грошову винагороду і займатися фінансово-господарською діяльністю підприємства не мав наміру. Фінансово-господарські документи (договори, накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт та інші документи) не підписував. Підписав лише установчі документи ТОВ Лоокин у нотаріуса і банківські документи в банку. Печатку ТОВ Лоокин не отримував і не замовляв. З урахуванням того, що реєстраційні документи, первинну податкову та бухгалтерську документацію підприємства, податкові декларації з податку на прибуток та ПДВ ОСОБА_4 не складав та не підписував та того, що відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Лоокин останній не має, подальша зміна засновників та призначення нового керівника не відповідають вимогам законодавства, свідчить про відсутність правових підстав щодо перереєстрації і призначення нового керівника, несе фіктивний характер.

Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_6 , директора та засновника TOB Макмирор від 19.03.2015, ОСОБА_6 відкрив ТОВ Макмирор за порадою ОСОБА_5 за грошову винагороду і займатися фінансово-господарською діяльністю підприємства не мав наміру. Фінансово-господарські документи (договори, накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт) не підписував, підписав лише статут ТОВ Макмирор , протокол статутних зборів, картку із зразками підписів і ще документи, назву і суть яких не пам`ятає. Крім того, відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Макмирор у травні - червні 2014 року закуповує імпортні товарно-матеріальні цінності: мак блакитний, картриджі Макстра Р-1, автошини, а реалізовує запчастини для газового обладнаний, ремонтно-будівельні роботи, послуги з прибирання. Таким чином, вбачається невідповідність у номенклатурі придбаних та реалізованих товарів (пересорт). У ТОВ Макмирор відсутні основні засоби та інші необоротні активи, транспортні засоби, також підприємством не задекларовано послуги но транспортуванню ТМЦ, тому не можливо підтвердити транспортування (рух) ТМЦ від продавця до покупця.

Таким чином, перевіркою встановлено, що в порушення ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ТОВ Холзан-Безпека завищено витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, які пов`язані з придбанням різноманітного товару/послуг на загальну суму 543 525 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 99 994 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму ПДВ 154 910 грн. На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.03.2016 №0342615137 про донарахування 89 838,00 грн. податку на прибуток та застосування 22 460,00 грн. штрафних санкцій, №0352615137 про донарахування 143 627,00 грн. податку на додану вартість та застосування 35 907,00 грн. штрафних санкцій.

Представником позивача були подані додаткові докази та клопотання про розгляд справи без його участі, а представником відповідача - про розгляд справи в порядку письмового провадження.

06.12.2016 відповідачем через канцелярію суду на виконання вимог протокольної ухвали суду від 15.11.2016 було подано детальний розрахунок податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій у розрізі контрагентів позивача - і ТОВ Нерасофт і ТОВ Макмирор .

12.10.2017 на підставі розпорядження керівника апарату суду №5765 від 10.10.2017 справу відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

30.10.2017 адміністративну справу №826/12919/16 було прийнято до провадження суддею Пащенком К.С. та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 18.12.2017.

02.11.2017 представником позивача через канцелярію суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи через перебування його у відрядженні за межами України.

18.12.2017 у судовому засіданні з огляду на клопотання позивача було ухвалено відкласти розгляд справи на 05.02.2018.

05.02.2018 у судовому засіданні представники сторін звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження. Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Холзан-Безпека є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю Беркут-Безпека , зареєстрованого 01.11.2012, відповідно до статуту, затвердженого рішенням загальних зборів учасників від 12.03.2014.

На підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 16.02.2016 №564 та направлення від 16.02.2016 №81/26-15-13-07-01, головним державним ревізором-інспектором відділу взаємодії з правоохоронними органами управління по взаємодії з правоохоронними та іншими органами ГУ ДФС у м. Києві, інспектором податкової та митної справи IV рангу Мотилевським Русланом Вячеславовичем, на виконання постанови від 25.05.2015 старшого слідчого з особливо важливих справ четвертого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області майора податкової міліції Холіна Д.О., що винесена у кримінальному провадженні №32014160000000227 від 18.09.2014, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Холзан-Безпека (код 38419222), з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по проведеним фінансово-господарським операціям з ТОВ Нерасофт (код 38458452), ТОВ Ремтайгер (код 38458384), ТОВ Лоокин (код 38841907), ТОВ Макмирор (код 39021997) за період з 01.01.2012 по 02.04.2015.

02.03.2016 результати перевірки були оформлені актом №33/26-15-13-07- 01/38419222, відповідно до висновків якого, позивачем допущені порушення ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а саме занижено податок на прибуток на загальну суму 99 994,00 грн. та податок на додану вартість на загальну суму 154 910,00 грн.

17.03.2016 Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі акта перевірки від 02.03.2016 №33/26-15-13-07-01/38419222 були прийняті податкові повідомлення-рішення №0342615137 форми Р , яким нараховано грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 112 298,00 гривень, у т.ч. 89 838,00 грн. за основним зобов`язанням, 22 460,00 грн. штрафних санкцій та №0352615137 форми Р , яким нараховано грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 179 534,00 грн., у т.ч. 143 627,00 грн. за основним зобов`язанням та 35 907,00 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомлення-рішенням, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у чому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону №996, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З врахуванням цього судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.

Судом на підставі наданих позивачем копій первинних документів встановлено, що між ТОВ Нерасофт (постачальник) та ТОВ Беркут-Безпека (покупець), укладено низку договорів, за якими постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов`язується прийняти продукцію і оплатити її. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цими договорами, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком №1 до цих договорів. Ціну за одиницю продукції, що поставляється за цими договорами, визначено сторонами у специфікаціях. Розрахунки за договорами здійснюються шляхом 100% передоплати на поточний рахунок постачальника. За договорами ТОВ Нерасофт на адресу ТОВ Беркут-Безпека виписано наступні рахунки-фактури, видаткові накладні та податкові накладні:

- за договором поставки №2708 від 27.08.2013: рахунок-фактура №СФ-54 від 27.08.2013 видаткова накладна №54 від 05.09.2013, податкова накладна №54 від 28.08.2013;

- за договором поставки №0609 від 06.09.2013: рахунок-фактура №СФ-12 від 06.09.2013, видаткова накладна №12 від 20.09.2013, податкова накладна №12 від 06.09.2013;

- за договором поставки №2009 від 20.09.2013: рахунок-фактура №СФ-42 від 20.09.2013, видаткова накладна №42 від 30.09.2013, податкова накладна №42 від 20.09.2013;

- за договором поставки №0910 від 09.10.2013: рахунок-фактура №СФ-34 від 09.10.2013, видаткова накладна №34 від 21.10.2013, податкова накладна №34 від 09.10.2013;

- за договором поставки №1710 від 17.10.2013: рахунок-фактура №СФ-80 від видаткова накладна №80 від 30.10.2013, податкова накладна № 80 від 17.10.2013;

- за договором поставки №1111 від 11.11.2013: рахунок-фактура №СФ-71 від видаткова накладна №71 від 20.11.2013, податкова накладна №71 від 12.11.2013;

- за договором поставки №1311 від 13.11.2013: рахунок-фактура №СФ-108 від 13.11.2013, видаткова накладна №108 від 27.11.2013, податкова накладна №108 від 18.11.2013;

- за договором поставки №1511 від 15.11.2013: рахунок-фактура №СФ-109 від 15.11.2013, видаткова накладна №109 від 27.11.2013, податкова накладна №109 від 18.11.2013;

- за договором поставки №2511 від 25.11.2013: рахунок-фактура №СФ-140 від 25.11.2013, видаткова накладна №140 від 04.12.2013, податкова накладна №140 від 26.11.2013;

- за договором поставки №1612 від 16.12.2013: рахунок-фактура №СФ-91 від 16.12.2013, видаткова накладна №91 від 25.12.2013, податкова накладна №91 від 18.12.2013;

- за договором поставки №1912 від 19.12.2013: рахунок-фактура №СФ-129 від 19.12.2013, видаткова накладна №129 від 27.12.2013, податкова накладна №129 від 20.12.2013;

- за договором поставки №2312 від 23.12.2013: рахунок-фактура №СФ-138 від 23.12.2013, видаткова накладна №138 від 27.12.2013, податкова накладна №138 від 25.12.2013;

- за договором поставки №2512 від 25.12.2013: рахунок-фактура №СФ-148 від 25.12.2013, видаткова накладна №148 від 27.12.2013, податкова накладна №148 від 26.12.2013;

- за договором поставки №3012 від 30.12.2013: рахунок-фактура №СФ-230 від 30.12.2013, видаткова накладна №230 від 10.01.2014, податкова накладна №230 від 30.12.2013;

- за договором поставки №3012-1 від 30.12.2013: рахунок-фактура №СФ-231 від 30.12.2013, видаткова накладна №231 від 10.01.2014, податкова накладна №231 від 30.12.2013;

- за договором поставки №1501 від 15.01.2014: рахунок-фактура №СФ-62 від 15.01.2014, видаткова накладна №62 від 27.01.2014, податкова накладна №62 від 17.01.2014;

- за договором поставки №1701 від 17.01.2014: рахунок-фактура №СФ-96 від 17.01.2014, видаткова накладна №96 від 24.01.2014, видаткова накладна №190 від 31.01.2014, податкова накладна №96 від 24.01.2014, податкова накладна №190 від 31.01.2014;

- за договором поставки №2001 від 20.01.2014: рахунок-фактура №СФ-85 від 23.01.2014, видаткова накладна №77 від 27.01.2014, видаткова накладна №85 від 29.01.2014, податкова накладна №77 від 27.01.2014, податкова накладна №85 від 23.01.2014;

- за договором поставки №2301 від 23.01.2014: рахунок-фактура №СФ-84 від 23.01.2014, рахунок-фактура №СФ-95 від 24.01.2014, видаткова накладна №84 від 27.01.2014, видаткова накладна №95 від 27.01.2014, податкова накладна №84 від 23.01.2014, податкова накладна №95 від 24.01.2014;

- за договором поставки №2401 від 24.01.2014: рахунок-фактура №СФ-176 від 24.01.2014, видаткова накладна №231 від 10.01.2014, податкова накладна №176 від 30.01.2014;

- за договором поставки №2801 від 28.01.2014: рахунок-фактура №СФ-177 від 28.01.2014, рахунок-фактура №СФ-189 від 31.01.2014, видаткова накладна №177 від 31.01.2014, видаткова накладна №189 від 17.02.2014, податкова накладна №177 від 30.01.2014, податкова накладна №189 від 31.01.2014.

Відповідно до виписок з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ УкрСиббанк , позивачем було перераховано на рахунок ТОВ Нерасофт № НОМЕР_2 , відкритий в АТ Укрбудінвестбанк , рахунок № НОМЕР_3 , відкритий в АБ Порто-Франко та на рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в ПАТ КБ Глобус , грошові кошти на загальну суму 681 360,00 грн., у т.ч. ПДВ 113 560 ,00 грн.

Окрім того 30.05.2014 між ТОВ Нерасофт (виконавець, ліцензія Міністерства внутрішніх справ України серії АЕ №284703) та ТОВ Беркут-Безпека (замовник) укладено договір №3005-14 про організацію охорони. Виконавець зобов`язується організувати фізичну охорону та забезпечити належні виконання охорони об`єктів, збереження цінностей та порядку, а також інспектування постів охорони згідно переліку об`єктів узятих під охорону. Замовник, в свою чергу, зобов`язується своєчасно здійснювати оплату послуг виконавцю на умовах і в порядку, встановлених цим договором. Розмір оплати за послуги за договором визначається на підставі діючих на день оформлення договору розцінок виконавця. Оплата за охорону проводиться шляхом перерахування авансового платежу у розмірі 50% вартості охорони до 20 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок виконавця, решта суми оплачується після підписання акту виконаних робіт (наданих послуг), але не пізніше 10 числа місяця наступного за поточним. Відповідно до додатка №1 до договору, об`єктами, узятими під охорону, є: КПП, Зерносклад (с. Карапиші, вул. Незалежності, 7), КПП МТФ №2 (с. Карапиші, вул. Незалежності, 5), КПП племзаводу №1, зерносклад №1, кормоцех (с. Карапиші, вул. Незалежності, 87), КПП комбікормовий цех (с. Карапиші, вул. Незалежності, 87), маркет, магазин взуття, м`ясне виробництво, охорона адмін. будівлі (с. Карапиші, вул. Незалежності, 29). Відповідно до додатка №2 до договору, узгоджена вартість за організацію охорони майна, збереження цінностей та порядку за повний календарний місяць становить 65 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 10 833,33 грн. Відповідно до переліку об`єктів охорони, узгоджена вартість за інспектування постів охорони становить 30 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5 000,00 грн.

За цим договором ТОВ Нерасофт на адресу ТОВ Беркут-Безпека виписано: рахунок-фактуру №54 від 02.06.2014, рахунок-фактуру №74 від 02.06.2014, акт виконаних робіт №54 від 30.06.2014, акт виконаних робіт №74 від 30.06.2014, податкову накладну №54 від 23.06.2014, податкову накладну №66 від 30.06.2014, податкову накладну №74 від 30.06.2014.

Відповідно до наданих позивачем копій документів, ним були укладені договори про охорону майна та підтримання правопорядку №009/ОГП від 01.11.2013 (з СТОВ Агросвіт ), договір №010/ОГП від 01.11.2013 та додаткова угода №1 від 12.03.2014 до договору нього (з ПП Агротехспілка Україна ), предметом яких є надання охоронних послуг у т.ч. за адресами, визначеними у додатку №1 до договору №3005-14 від 30.05.2014, укладеному позивачем із ТОВ Нерасофт . За договором №009/ОГП від 01.11.2013 складено акт виконаних робіт №59/ОГП від 30.06.2014 на загальну суму 72 900,00 грн., у т.ч. ПДВ - 12150,00 грн., а за договором №010/ОГП від 01.11.2013 - акт виконаних робіт №60/ОГП від 30.06.2014 на загальну суму 37325,02 грн., у т.ч. ПДВ - і 6 220,84 грн.

Відповідно до виписок з рахунку № НОМЕР_5 , відкритому в ПАТ КБ Приватбанк , позивачем було перераховано на рахунок ТОВ Нерасофт № НОМЕР_6 , відкритий в АБ Порто-Франко , грошові кошти на загальну суму 95 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15 833,33 грн.

Також судом відповідно до наданих позивачем копій документів встановлено, що між ТОВ Беркут-Безпека (замовник) та ТОВ Ремтайгер (виконавець) укладено низку договорів про надання послуг. Відповідно до умов договорів виконавець зобов`язується виконати від імені замовника монтажні та пусконалагоджувальні роботи системи відео спостереження на об`єктах. Замовник зобов`язується надати виконавцю фронт робіт, а також оплатити ці роботи. Монтажні та пусконалагоджувальні роботи на об`єктах виконуються з матеріалів і устаткування замовника. Вартість робіт визначається договірною ціною та локальним кошторисом. Судом досліджені наступні документи по проведеним позивачем фінансово-господарським операціям з ТОВ Ремтайгер :

- договір №1028 від 28.10.2013, додаткова угода №1 від 22.11.2013, акт виконаних робіт №100-1 від 11.11.2013, акт виконаних робіт №100-2 від 13.11.2013, акт виконаних №100-3 від 19.11.2013, акт виконаних робіт №100-4 від 28.11.2013, податкова накладна №100 від 29.10.2013. Зазначений договір був укладений у зв`язку із укладенням позивачем 18.10.2013 договору №005-М із ТОВ Спецбуд-Плюс (за яким у подальшому були складені акт прийому-передачі виконаних робіт №4/М від 12.11.2013, додаток 1 до цього акта (Витрати матеріалів і устаткування для проведення робіт), акт прийому-передачі виконаних робіт №5/М від 14.11.2013, додаток 1 до цього акту, акт прийому-передачі виконаних робіт №6/М від 20.11.2013, додаток 1 до цього акту, акт прийому-передачі виконаних робіт №7/М від 02.12.2013, додаток 1 до цього акту);

- договір №1120 від 20.11.2013, акт №172, податкова накладна №172 від 26.11.2013. Зазначений договір був укладений у зв`язку із укладенням позивачем 18.10.2013 договору №006-М із ТОВ Укрбуд Девелопмент (за яким у подальшому були складені акт прийому-передачі виконаних робіт №8/М від 02.12.2013 та додаток 1 до цього акта);

- договір №1212 від 12.12.2013, акт виконаних робіт №103 від 03.01.2014, акт виконаних робіт №105 від 08.01.2014, податкова накладна №103 від 17.12.2013, податкова накладна №105 від 18.12.2013. Зазначений договір був укладений у зв`язку із укладенням позивачем 12.12.2013 договору №011-М із ТОВ Спецбуд-Плюс (за яким у подальшому були складені акт №10/М від 20.12.2013 та додаток 1 до цього акта), та договорів №012-М, №013-М, №014-М із ТОВ Танталсгруп (за якими у подальшому були складені акт №1/М від 09.01.2014 та додаток 1 до цього акта; акт №2/М від 09.01.2014 та додаток 1 до цього акта; акт №3/М від 09.01.2014, додаток 1 до цього акта);

- договір №1225 від 25.12.2013, акт виконаних робіт №173 від 27.01.2014, податкова накладна №173 від 25.12.2013. Зазначений договір був укладений у зв`язку із укладенням позивачем 13.01.2014 договору №017-М із ТОВ Спецбуд-Плюс (за яким у подальшому було складено акт прийому-передачі виконаних робіт №4/М від 28.01.2014);

- договір №1230 від 30.12.2013, акт виконаних робіт №197 від 30.01.2014, податкова накладна №197 від 30.12.2013. Зазначений договір був укладений у зв`язку із укладенням позивачем 16.01.2014 договору №019-М із ТОВ Танталсгруп (за яким у подальшому було складено акт прийому-передачі виконаних робіт №5/М від 04.02.2014 та додаток 1 до цього акта);

- договір №0113 від 13.01.2014, акт виконаних робіт №62 від 18.03.2014, податкова накладна №62 від 17.01.2014. Зазначений договір був укладений у зв`язку із укладенням позивачем 18.03.2014 договору №020М із ТОВ Будівельна інвестиційна група (за яким у подальшому було складено акт прийому-передачі виконаних робіт №7/М від 09.04.2014), 18.03.2014 - договору №021М із ТОВ Ріелторська компанія Нове Місто (за яким у подальшому було складено акт прийому-передачі виконаних робіт №6/М від 20.03.2014), 25.02.2014 - договір на надання послуг охорони об`єкту за допомогою ТЗО та термінового виклику групи швидкого реагування №011-ОС із Повним товариством Ломбард Золотий Кошик ТОВ Золотий кошик , ОСОБА_7 (за яким у подальшому було складено акт №1 первинного обстеження об`єкта від 17.02.2014, акт №2 про прийом системи охоронної сигналізації в експлуатацію від 25.02.2014) та 14.03.2014 - договір на надання послуг охорони об`єкту за допомогою ТЗО та термінового виклику групи швидкого реагування №011-ОС/К із ТОВ Юридична фірма Теренчук і партнери (за яким у подальшому було складено акт про прийом системи охоронної сигналізації від 05.03.2014).

Відповідно до виписок з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ УкрСиббанк , позивачем перераховано на рахунок ТОВ Ремтайгер № НОМЕР_7 , який відкрито в АБ Порто-Франко грошові кошти на загальну суму 85 400,00 грн., у т.ч. ПДВ 14 233,33 грн.

Також судом відповідно до наданих позивачем копій документів встановлено, що між ним (як замовником) там ТОВ Лоокин (перевізник), були укладені договори про надання транспортних послуг: 27.05.2014 - №27-5/14 (маршрут: Київ - с. Карапиші, Миронівський район, Київська область; вага, об`єм, розмір вантажу: 1,5 т, 1500 мм х 1500 мм х 2900 мм; вартість перевезення і умови оплати: 14 100,00 грн. з ПДВ по оригіналам документів (вартість перевезення включає демонтаж, погрузну і встановлення на місці призначення); адреса завантаження: м. Київ, вул. Попова, 3/5; дата і час завантаження: 30.05.2014, 09-00; дата і час розвантаження: 30.05.2014, адреса розвантаження: с. Карапиші, вул. Незалежності, 29; номер автомобіля: ДАФ НОМЕР_8 НОМЕР_9 , водій - ОСОБА_8 ); ІНФОРМАЦІЯ_1 - №26-6/14 (маршрут: Київ - Київ (Троєщина); вага, об`єм, розмір вантажу: 1,5 т, 1500 мм х 1500 мм х 2900 мм; вартість перевезення і умови оплати: 7 500,00 грн. з ПДВ по оригіналам документів (вартість перевезення включає демонтаж, погрузну і встановлення на місці призначенні); адреса завантаження: м. Київ, вул. Вернадського, 24; дата і час завантаження: 08.07.2014, 10-00; дата і час розвантаження: 08.07.2014, адреса розвантаження: с. Троєщина, вул. Пожарського; номер автомобіля: ДАФ НОМЕР_8 НОМЕР_9 , водій - ОСОБА_8 ).

Окрім того між позивачем (покупець) і ТОВ Лоокин (продавець) 29.05.2014 було укладено договір №29-5/2014, за яким продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти й оплатити товар згідно специфікації. Загальна сума договору складає 27 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 4 500,00 грн.

Судом досліджені документи по проведеним позивачем фінансово-господарським операціям з ТОВ Лоокин :

- договір №27-5/14 від 27.05.2014, рахунок-фактура №61 від 30.05.2014, акт виконаних робіт №61 від 30.05.2014, податкова накладна №61 від 30.05.2014;

- договір №29-5/14 від 29.05.2014, рахунок-фактура №56 від 29.05.2014, видаткова накладна №56 від 29.05.2014, податкова накладна №56 від 29.05.2014;

- договір №26-6/14 від 26.06.2014, рахунок-фактура №56 від 26.06.2014, акт виконаних робіт №56 від 08.07.2014, податкова накладна №56 від 27.06.2014.

Відповідно до наданих суду копій банківських виписок встановлено, що з рахунку № НОМЕР_5 , відкритому в ПАТ КБ Приватбанк , позивачем перераховано за вказаними договорами на рахунок ТОВ Лоокин № НОМЕР_10 , відкритий в ПАТ Меліор банк грошові кошти на загальну суму 48 400,00 грн., у т.ч. ПДВ 8 100,00 грн.

Судом досліджені документи по проведеним позивачем фінансово-господарським операціям з ТОВ Макмирор :

- договір про надання послуг №16-0514 від 16.05.2014, рахунок-фактура №62 від 16.05.2014, акт виконаних робіт №62 від 28.05.2014, податкова накладна №62 від 28.05.2014. Зазначений договір був укладений у зв`язку із укладенням позивачем 19.05.2014 договору №023-М із ТОВ Спецбуд-Плюс (за яким у подальшому було складено акт прийому-передачі виконаних робіт №11/М від 28.05.2014) та №024-М із ТОВ Укрбуд Девелопмент (за яким у подальшому було складено акт прийому-передачі виконаних робіт №9/М від 28.05.2014)

- договір №25-0614 від 25.06.2014, рахунок-фактура №52 від 25.06.2014, акт виконаних робіт №52 від 10.07.2014, податкова накладна №52 від 27.06.2014. Зазначений договір був укладений у зв`язку із укладенням позивачем 16.07.2014 договору про надання послуг охорони об`єкту за допомогою ТЗО №014-ОС/К із ФОП ОСОБА_9 (за яким у подальшому було складено акт про прийом системи охоронної сигналізації від 16.07.2014) та договору №025-М із ТОВ Центр логістичних послуг (за яким у подальшому було складено акт №12/М від 21.07.2014 та додаток 1 до цього акту.

Відповідно до копій банківських виписок, позивачем з рахунку № НОМЕР_5 , відкритому в ПАТ КБ Приватбанк , перераховано на рахунок ТОВ Макмирор № НОМЕР_11 , відкритий в ПАТ Меліор банк , грошові кошти на загальну суму 19 100,00 грн., у т.ч 3 183,33 грн.

Щодо заперечень відповідачем реальності господарських операцій посиланням на вироки Центрального районного суду м. Миколаєва та копії протоколів допиту свідків у кримінальному провадженні №32014160000000227 від 18.09.2014, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідності до п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, одним із критеріїв правомірності рішення суб`єкта владних управлінських функцій є те, що воно має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі Булвес АД проти Болгарії (заява №3991/03, §70).

Так, ЄСПЛ вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

Суд акцентує, що оскільки контролюючим органом не надано жодних доказів в підтвердження прямої участі позивача у зловживаннях, пов`язаних з несплатою податків чи будь-яких вказівок на його обізнаність про такі порушення, суд вважає, що у спірних правовідносинах порушено справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

У даному контексті слід наголосити і на тому, що джерела доказів, з якими відповідач пов`язує нереальність господарських операцій, з`явились лише після вчинення таких операції.

Також суд не бере до уваги вироки Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.01.2015 у справі № 490/309/15 та від 16.04.2015 у справі № 490/634/15, на які відповідач посилається як на підставу нереальності господарських правовідносин з позивачем, оскільки вказаними вироками оцінка діяльності як позивача, так і його службових осіб не надавалась, спірні правовідносини не досліджувались. Більш того зазначені вироки постановлені в порядку затвердження угод про визнання винуватості, тобто без дослідження та оцінки судом доказів, встановлення усіх обставин вчинених кримінальних правопорушень.

У наведеній площині питань, суд примічає про правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.02.2018 по справі № 813/1766/17, згідно якої сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили (постанова).

Також слід зазначити, що відповідно до п. 58.4 ст. 58 ПК України (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), було визначено порядок відшкодування шкоди, спричиненої державі у зв`язку з несплатою податків після ухвалення вироку у кримінальній справі. Це означає, що державою визначався механізми захисту загальних інтересів, які полягають у підтриманні фінансової стабільності системи оподаткування. При цьому покладання такого обов`язку саме на позивача у спірних правовідносинах, з урахуванням відсутності доказів в підтвердження його участі у зловживаннях, буде порушувати принцип індивідуалізації відповідальності та покладати на нього надзвичайні обтяження. Враховуючи те, що позивачем своєчасно та в повній мірі виконано свої обов`язки з декларування податків, неможливості зі своєї сторони забезпечити дотримання постачальниками своїх обов`язків щодо декларування податків і той факт, що платник податків (позивач) не знав та не міг знати про недобросовісність своїх контрагентів, суд вважає, що позивач не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальниками їх обов`язків.

Судом перевірено правосуб`єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ. Так свідоцтва платника ПДВ анульовані, за поясненнями відповідача, ТОВ Нерасофт - 16.12.2014 (через півроку після досліджуваних операцій), ТОВ Ремтайгер - 29.01.2015 (через рік після досліджуваних операцій), ТОВ Лоокин - 03.09.2015 (більше року після досліджуваних операцій), ТОВ Макмирор - 29.01.2015 (через півроку після досліджуваних операцій).

Надані відповідачем ксерокопії протоколів допиту директора ТОВ Лоокин ОСОБА_4 та директора і засновника ТОВ Макмирор ОСОБА_6 , на які посилається відповідач, суд до уваги не бере, оскільки вони не відповідають критеріям належності та допустимості у розумінні КАС України. Так законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України). Якщо показання отримані та, відповідно, протокол допиту складений із порушенням вимог КПК України, такий протокол допиту буде документом, отриманий із порушенням закону, і не може вважатися допустимим доказом в адміністративному судочинстві. Однак, чи були показання отримані, а, відповідно, і протокол складений із порушенням приписів КПК України, може бути встановлено лише під час судового розгляду того чи іншого кримінального провадження, а саме під час безпосереднього дослідження судом показань відповідно до приписів ст.ст. 23, 95 КПК України. Тобто всі показання і протоколи допитів, якщо їх відомості не підтверджені особою у судовому засіданні під час розгляду кримінальної справи і не сприйняті судом безпосередньо, не є доказами у кримінальному провадженні і не можуть бути підставою для винесення вироку. Відповідно, до винесення вироку у кримінальному провадженні протокол допиту, складений під час досудового розслідування, не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві. Відповідачем не надано доказів оцінки судом в порядку кримінального судочинства показань ОСОБА_4 та ОСОБА_6 та його висновку щодо належності протоколів допиту зазначених осіб. Також суд вважає за необхідне відзначити, що сам факт заперечення вказаними особами їх участі в господарській діяльності ТОВ Лоокин та ТОВ Макмирор не може бути беззаперечним свідченням безтоварності спірних операцій, натомість факт поставки позивачу ТМЦ та отримання ним послуг (охоронних, транспортних, монтажних і пусконалагоджувальних тощо) підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, натомість доказів про наявність фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог процесуального закону надано не було.

Аналогічні правові позиції щодо питань складених протоколів допиту під час досудового розслідування та стосовно реальності господарських операцій, які мають підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі № 2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17, від 06.11.2018 у справі № 822/551/18 та постанові від 05.02.2019 у справа № 813/123/16 відповідно.

За ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних повідомлень-рішень, що є підставою для задоволення позову. При цьому суд, відповідно до положень ч. 2 ст. 245 КАС України, вважає за необхідне у резолютивній частині рішення зазначити про протиправність спірних індивідуальних актів.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач, натомість, про розподіл судових витрат суд не просив.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Холзан-Безпека задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0342615137 та № 0352615137, винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві 17.03.2016.

Рішення, відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд м. Києва.

Суддя К.С. Пащенко