Рішення

від 07.06.2019 по справі 161/15426/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/15426/18

Провадження № 2/161/16/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Ярмолюк В.С.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіріус про стягнення невиплаченого середнього заробітку та середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки

В С Т А Н О В И В:

27.09.2018 року позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування вказавши, що в серпні 2017 року його було прийнято на посаду охоронника супроводу інкасації у ТзОВ Сіріус та фактично допущено до роботи. Заяву про прийняття на роботу він не писав та на укладенні відповідного трудового договору в письмовій формі він не наполягав. При влаштуванні його на роботу, він пройшов співбесіду, ознайомився з функціональними обов`язками, а також узгодив розмір заробітної плати, яка була визначеною з розрахунку 28 грн. за 1 год. роботи. Крім того, він також передав свою трудову книжку. В його обов`язки входило забезпечення охорони супроводу цінних паперів, що перевозилися з відділення АТ КБ Приватбанк за адресою: м. Київ, вул. Ванди Василевської, 12/16. У вказаному відділенні він кожного разу при виході на роботу особисто розписувався у табелі обліку робочого часу, зокрема за жовтень, листопад та грудень 2017 року. 11.12.2017 року його було звільнено з посади охоронника супроводу інкасації ТзОВ Сіріус . Однак, при звільненні зі мною не було здійснено розрахунок по заробітній платі за період з 01.11.2017 року по 11.12.2017 року включно. Так, згідно табелів обліку робочого часу в листопаді 2017 року він відпрацював - 260 год. 30 хв., а в грудні 2017 року - 109 год. Таким чином, у відповідача існує перед ним заборгованість по заробітній платі, розмір якої становить 7146,13 грн. Разом з тим, ТзОВ Сіріус відмовляє йому у видачі трудової книжки, яку він передав при влаштуванні на роботу, а тому Товариство зобов`язане йому виплатити йому середній заробіток за час затримки у видачі трудової книжки за період з 01.01.2018 року по 30.06.2018 року в розмірі 22338 грн. Враховуючи викладене, просить суд стягнути з відповідача в його користь 7146,13 грн. невиплаченого середнього заробітку та 22338 грн. середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки.

24.10.2018 року від відповідача на поштову адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ТзОВ Сіріус заперечує в задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що у ТзОВ Сіріус будь-яких трудових відносин з позивачем не було. Про це свідчить наступне: жодних документів, необхідних для здійснення охоронної діяльності передбачених вимогами ст. 11 ЗУ Про охоронну діяльність , позивач не отримував, а також посвідчення охоронця ТзОВ Сіріус останньому не виписувалося; табель обліку робочого часу на ОСОБА_1 у ТзОВ Сіріус відсутній; в Товаристві ведеться книга обліку руху трудових книжок, у якій реєструються всі трудові книжки, що прийняті від працівників при влаштуванні на роботу, а також ті, які повертаються останнім, в свіою чергу відносно позивача такі записи відсутні. Оскільки у поповича ніколи не було трудових відносин із ТзОВ Сіріус , в задоволенні позову просить відмовити (а.с. 28-31).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.12.2018 року у ПАТ КБ ПриватБанк було витребувано належним чином засвідчені копії: договору про надання послуг по охороні та інкасації між ТзОВ Сіріус та ПАТ КБ ПриватБанк на період з жовтня 2017 року по грудень 2017 року та засвідчені штампом інкасації філії ПАТ КБ Приватбанк табелів обліку робочого часу за жовтень, листопад та грудень 2017 року охоронника ТзОВ Сіріус ОСОБА_1 . Зобов`язано АТ КБ ПриватБанк надати суду докази, зазначені у даній ухвалі в строк до 21.01.2019 року (а.с. 72).

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.04.2019 року у зв`язку з невиконанням вищевказаної ухвали суду від 26.12.2018 року про витребування доказів, до провідного менеджера АТ КБ Приватбанк ОСОБА_2 застосовано заходи процесуального примусу, у зв`язку з невиконанням ухвали суду від 26.12.2018 року та ухвалено стягнути з провідного менеджера АТ КБ Приватбанк ОСОБА_3 штраф в розмірі 1921 грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

До початку судового засідання від відповідача на адресу суду надійшло клопотання з проханням розгляд справи здійснювати без їх участі, проти задоволення позову заперечують із викладених у відзиві на позовну заяву обґрунтувань (а.с. 145).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що заяву про прийняття на роботу він не писав та трудовий договір між ним та ТзОВ Сіріус не укладався.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, ОСОБА_1 посилається на положення ч. 4 ст. 24 КзПП України, відповідно до якої трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Однак, ч. 4 ст. 24 КЗпП України було виключено на підставі Закону № 77-VIII від 28.12.2014 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці .

Так, за умовами ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом діяльності ТзОВ Сіріус є діяльність приватної охоронної служби (а.с. 32).

Із відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач заперечував факт перебування позивача у трудових відносинах з ТзОВ Сіріус .

У даному випадку визначальною обставиною для задоволення позовних вимог є доведення того факту, що сторони перебували у трудових відносинах, в свою чергу, вимоги про стягнення невиплаченого середнього заробітку та середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки є похідними.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ Про охоронну діяльність Персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб`єктом господарювання та подали документи, що вони: 1) не перебувають на обліку в органах охорони здоров`я з приводу психічної хвороби, алкоголізму чи наркоманії; 2) не мають непогашеної чи не знятої судимості за скоєння умисних злочинів; 3) не мають обмежень, встановлених судом щодо виконання покладених на них функціональних обов`язків; 4) не мають обмежень за станом здоров`я для виконання функціональних обов`язків; 5) зареєстровані за місцем проживання в установленому законодавством порядку.

Однак, позивачем не надано доказів надання ним документів, визначених ст. 11 ЗУ Про охоронну діяльність , подача яких з огляду на вид діяльності ТзОВ Сіріус та посади охоронця, яку начеб-то займав позивач, була обов`язковою при прийнятті його на роботу.

Крім того, позивачем та його представником під час розгляду даної справи не надано доказів погодження прийняття керівництвом (директором) Товариства, укладання трудового договору, видачі відповідного наказу (розпорядження); визначення та погодження істотних умов трудового договору, зокрема, його строків, умов оплати праці, функціональних обов`язків та інше.

Також, позивачем не надано доказів щодо підстав припинення трудових відносин та його звільнення, оформлення цього відповідним наказом, розрахунку заявлених до стягнення сум.

При цьому відповідачем на підтвердження своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог, а також на обґрунтування своїх доводів щодо відсутності у ТзОВ Сіріус трудових відносин із позивачем було надано Книгу обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ТзОВ Сіріус (код ЄДРПОУ 30264122) та Книгу обліку наказів з персоналу, з яких достовірно встановлено, що будь-які записи у них, зокрема й за період з січня 2017 року по червень 2018 року, відносно ОСОБА_1 відсутні (а.с. 35-44).

Разом з тим, суд звертає увагу на тій обставині, що позивач, як зазначає, працював у ТзОВ Сіріус в період з серпня 2017 року по 11.12.2017 року, проте стягнути заборгованість за невиплачений середній заробіток та середній заробітку за час затримки у видачі трудової книжки, останній просить за період з листопада 2017 року по 11.12.2017 року, тобто по дату звільнення.

З вищенаведеного слід зробити припущення, що заробітна плата за серпень 2017 року - жовтень 2017 року ОСОБА_1 ТзОВ Сіріус була виплаченою, а відтак на підтвердження даної обставини позивач мав змогу надати докази отримання таких коштів, чого під час розгляду даної справи зроблено не було.

Наполягаючи на факті існування між сторонами трудових відносин, як підставі для задоволення заявлених вимог про стягнення заборгованості про стягнення невиплаченого середнього заробітку та середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки, позивач та його представник, під час розгляду даного спору, належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження відповідного факту, як це передбачено вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надали.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТзОВ Сіріус про стягнення невиплаченого середнього заробітку та середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки, як безпідставних та не підтверджених належними доказами.

Вирішуючи питання в порядку розподілу судових витрат, як це передбачено положенням ст. 141 ЦПК України, враховуючи, звільнення позивача від сплати судового збору, в силу п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір , а також відмову в задоволенні позову, судові витрати по справі слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі ст. ст. 21, 24, 116, 115, 117 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 27, 77-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіріус про стягнення невиплаченого середнього заробітку та середнього заробітку за час затримки у видачі трудової книжки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення в повному обсязі складено 12 червня 2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська