Постанова

від 11.06.2019 по справі 0740/860/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 рокуЛьвів№ 857/3411/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у справі № 0740/860/18 (головуючий суддя Микуляк П.П., час ухвалення 17:40 год., м. Ужгород) за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Гроклін-Карпати» до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

10 серпня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Гроклін-Карпати» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області за № 0005381401 від 24.07.2018 року, яким до позивача застосовані штрафні фінансові санкції у сумі 347732,00 грн..

Рішенням від 16 січня 2019 року Закарпатський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи контролюючого органу про те, що за результатами проведеної перевірки первинних документів бухгалтерського обліку виявлено факти недекларування позивачем у звіті про КО за 2015 рік господарських операцій, які підпадають під критерії контрольованих, з нерезидентом - фірмою АТ ,,Інтер Гроклін Авто» (Польща) на загальну суму 34 773 158,75 грн..

Перевіркою встановлено, що фірма АТ ,,Інтер Гроклін Авто» (Польща) є 100% засновником ТзОВ ,,Гроклін-Карпати» , тобто АТ ,,Інтер Гроклін Авто» є пов`язаною особою з ТзОВ ,,Гроклін-Карпати» в розумінні п. п.14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

У зв`язку з неможливістю ТзОВ ,,Гроклін-Карпати» виконати взяті на себе зобов`язання перед АТ ,,Інтер Гроклін Авто» (Польща) сторони дійшли згоди розірвати договори продажу укладені між сторонами.

На підставі вищевказаних первинних документів та бухгалтерських проведень підприємством сформовано в березні 2015 року в бухгалтерському обліку доходи від позитивної операційної курсової різниці в сумі 27 796 927,21 грн., які відображені в рядку 2120 ,,Інші операційні доходи» Звіту про фінансові результати за 2015 рік.

Разом з тим, по вказаній операції підприємство формувало в 2015 році витрати у вигляді негативних операційних курсових різниць в сумі 16 333 182,09 гри., які відображені в рядку 2180 ,,Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати за 2015 рік.

Таким чином, за результатами перевірки загальний обсяг КО з повернення нематеріальних активів від ТзОВ ,,Гроклін-Карпати» АТ ,,Гроклін АТ» складає 34773158,75 грн.

В якості аргументу на підтвердження своїх доводів для задоволення позову суд першої інстанції зазначив позицію ДФС України, викладену в роз`ясненні від 10.06.2016 №12969/6/99-99-15-02-02-15 та від 06.10.2016 №21688/6/99-99- 15-02-02-15.

При цьому суд не взяв до уваги, що вищевказані роз`яснення не мають жодного відношення до обставин у даній справі. Вони стосуються виключно врахування курсових різниць при визначенні обсягу господарських операцій в розумінні абз.2 п.п.39.2.1.7 п.39.2. ст..39 ПК України.

Натомість в даній справі предметом доказування є не курсові різниці, а операція з повернення позивачем нематеріальних активів контрагенту, і вплив даної операції на об`єкт оподаткування позивача у 2015 році, наслідком чого є обов`язок включення вказаної операції до звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

На думку відповідача, матеріалами перевірки доказано, що вказана операція мала безпосередній вплив на об`єкт оподаткування позивача у 2015 році, тому безумовним є обов`язок включення вказаної операції до звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

Суд першої інстанції також безпідставно послався в даному випадку на норму п.39.1. ст.39 ПК України в частині застосування принципу ,,витягнутої руки» , яка взагалі жодного відношення не має до обставин у даній справі.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ ,,Гроклін-Карпати» зареєстроване згідно з законодавством України як юридична особа та відомості щодо нього включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.10, т.1).

За наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки ТзОВ ,,Гроклін-Карпати» , код ЄДРПОУ 31791771, з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, оформленої актом за № 775/07-16-14-01/31791771 від 10.07.2018 (а.с.12-78, т.1), Головне управління ДФС у Закарпатській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 24.07.2018 року № 0005381401, яким до товариства застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 347732,00 грн. (а.с.79, т.1).

Висновки податкового органу базуються на тому, що проведеною перевіркою встановлено порушення пп. 39.2.1.2, пп. 39.2.1.4 та пп. 39.4.2 ст. 39 ПК України в частині недекларування у Звіті про КО за 2015 рік обсягів контрольованих операцій за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року на загальну суму 34 773 159 грн. (а.с.78, т.1).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали наступні фактичні обставини.

В 2011 році ТзОВ ,,Гроклін-Карпати» придбало в АТ ,,Інтер Гроклін Авто» ряд нематеріальних активів та уклало відповідні договори за № 04-05/2011 від 04.05.2011 року, № 10-05/2011 від 10.05.2011 року, № 16-05/2011 від 16.05.2011 року, № 18-05/2011 від 18.05.2011 року, № 19-01/2011 віж 19.01.2011 року, № 20-05/2011 від 20.05.2011 року, 01-06/2011 від 01.06.2011 року, № 02-0/2011 від 02.06.2011 року, на загальну суму 620700 доларів США та 695000 Євро (а.с.84-123, т.1).

В подальшому, у зв`язку з тим, що ТзОВ ,,Гроклін-Карпати» не вдалося реалізувати заплановані бізнес-проекти, на реалізацію яких придбавались ноу-хау, відсутності відповідних коштів на оплату, сторони досягли домовленості про розірвання укладених договорів та повернення отриманого за ними.

На виконання вказаної домовленості товариство позивача та АТ ,,Гроклін АТ» (правонаступник АТ ,,Інтер Гроклін Авто» ) уклали Угоду про розірвання договорів від 03.03.2015 року (а.с.81-83, т.1).

Дана операція на підставі акту приймання-передачі (повернення) від 03.03.2015р. відображена в бухгалтерському обліку позивача наступними проведеннями: Дт 13340 ,,Знос прав на об`єкти промислової власності» Кт 12400 ,,Права на об`єкти промислової власності» на суму 1 028 182,05 грн.;

Дт 632201 ,,Розрахунки з іноземними постачальниками ,,Інтер Гроклін Авто» Кт 12400 ,,Права на об`єкти промислової власності» на суму 11 272 210,48 грн.;

Дт 632201 ,,Розрахунки з іноземними постачальниками ,,Інтер Гроклін Авто» Кт 71400 ,,Дохід від операційної курсової різниці» на суму 27796927,21 грн.

На підставі вищевказаних первинних документів та бухгалтерських проведень підприємством сформовано в березні 2015 року в бухгалтерську обліку доходи від позитивної операційної курсової різниці в сумі 27796927,21 грн., які відображені в рядку 2120 ,,Інші операційні доходи» Звіту про фінансові результати за 2015 рік.

Разом з тим, по вказаній операції підприємство формувало в 2015 році витрати у вигляді негативних операційних курсових різниць в сумі 16333182,09 грн., які відображені в рядку 2180 ,,Інші операційні витрати» Звіту про фінансові результати за 2015 рік.

Згідно відповіді ТзОВ ,,Гроклін-Карпати» (лист від 18.06.2018р. № 261) та наданих до перевірки первинних документів та облікових регістрів за 2015 рік встановлено, що підприємством проводилося нарахування в бухгалтерському обліку амортизації вказаних нематеріальних активів, що відображалось проведенням Дт 92974 Кт 13340. Сума нарахованих підприємством амортизаційних відрахувань на день повернення нематеріальних активів складає 1 028 182,05 грн.

Крім того, у складі адміністративних витрат за 2015 рік ТзОВ ,,Гроклін-Карпати» відображено амортизаційні відрахування нараховані на нематеріальні активи у сумі 45 696,98 грн.

Аналізом наданих до перевірки Угоди про розірвання договорів від 03.03.2015р. та акту приймання-передачі (повернення) встановлено, що у вказаних документах не зазначена вартість повернення нематеріальних активів.

З метою визначення вартості повернення активів, у процесі перевірки відповідачем надано запит до ТзОВ ,,Гроклін-Карпати» щодо надання письмових пояснень відносно відображення в обліку операцій з повернення нематеріальних активів нерезиденту.

Відповідно до письмових пояснень ТзОВ ,,Гроклін-Карпати» від 18.06.2018р. № 261 вартість повернених нематеріальних активів нерезиденту відповідно до Угоди про розірвання договорів складає: 69500 Євро згідно з договором продажу від 19.11.2011р. № 19-01/2011, 191600 дол. США відповідно до договору продажу від 04.05.2011р. № 04-05/2011, 144300 дол. США згідно з договором продажу від 10.05.2011р. № 10-05/2011, 23600 дол. США відповідно до договору продажу від 16.05.2011р. № 16-05/2011, 47200 дол. США згідно з договором продажу від 18.05.2011р. № 18-05/2011, 70800 дол. США відповідно до договору продажу від 20.05.2011р. № 20-05/2011, 83500 дол. США згідно з договором продажу від 01.06.2011р. № 01-06/2011, 59700 дол. США відповідно до договору продажу від 02.06.2011р. № 02-06/2011.

Суд першої інстанції також встановив, що придбані згідно вищевказаних договорів нематеріальні активи не отримали практичного використання на підприємстві, оскільки товариству позивача не вдалося укласти договори з відповідними замовниками, а ТзОВ ,,Гроклін-Карпати» не виробляло продукції, яка була б пов`язана з придбаними нематеріальними активами.

Вказані обставини визнаються сторонами та оспорюються.

При цьому відповідач вважає, що нематеріальні активи не втратили свою вартість у зв`язку із не використанням їх ТзОВ ,,Гроклін-Карпати» у господарській діяльності, а тому повернення нематеріального активу позивачем відбувалося по вартості придбання таких активів.

Таким чином, вартість таких активів на дату повернення визначена відповідачем шляхом перерахунку їх вартості, вираженої в іноземній валюті, у національну валюту України по курсу НБУ на дату операції з повернення (на 03.03.2015 року).

При цьому, відповідач вважає, що операція з повернення нематеріальних активів (ноу-хау) вчинена ще в 03.03.2015 року і мала вплив на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємства за 2015 рік та відповідно є контрольованою операцією і повинна бути відображена в звіті про КО.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вартість повернутих нематеріальних активів не враховується при визначенні вартісного критерію контрольованої операції.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку щодо відсутності в діях позивача порушень вимог Податкового кодексу України та, відповідно, відсутності правових підстав для застосування штрафних санкцій.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 39.2.1.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу (ПК) України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей нарахування податку на прибуток підприємств: а) господарські операції, які впливають на об`єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов`язаними особами - нерезидентами; б) господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Підпунктом 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 ПК України визначено, що для цілей нарахування податку на прибуток підприємств господарські операції, які впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), яка включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За змістом підпункту 39.2.1.4 пункту 39.2 статті 39 ПК України господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на оподатковуваний дохід платника податків, зокрема, але не виключно: операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо; операції з надання послуг; операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об`єктами інтелектуальної власності; фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо; операції з капіталом, включаючи купівлю чи продаж акцій або інших інвестицій, купівлю чи продаж довгострокових матеріальних і нематеріальних активів.

Відповідно до підпункту 39.2.1.7 пункту 39.2 статті 39 ПК України: господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: загальний обсяг доходу платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 млн. грн. (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 млн. грн. (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Пункт 39.4. статті 39 Податкового кодексу України передбачає складення та подання звітності для податкового контролю, за положеннями підпункту 39.4.1 якого, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до підпункту 39.4.2. пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Міністерства фінансів України від 18 січня 2016 року № 8 затверджено Порядок складання Звіту про контрольовані операції, відповідно до якого Звіт про контрольовані операції (далі - Звіт) складається платниками податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість). Звіт подається до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому Звіті інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати, зокрема, Звіт з позначкою "уточнюючий" (далі - уточнюючий Звіт) у разі його подання після 1 травня року, що настає за звітним.

Неподання платником податків звіту про проведені ним контрольовані операції, відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України є порушенням податкового законодавства, відповідальність за яке передбачена пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі: 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції; 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції; 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла висновку, що платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним.

При цьому господарськими операціями для цілей трансфертного ціноутворення вважаються всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на оподатковуваний дохід платника податків, зокрема, але не виключно: операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об`єктами інтелектуальної власності.

Буквально трактуючи норму підпункту 39.2.1.4 пункту 39.2 статті 39 ПК України, колегія суддів дійшла висновку, що лише плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо підпадає під визначення господарської операції для цілей трансфертного ціноутворення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що повернення нематеріальних активів саме по собі не створює жодних податкових обов`язків, оскільки жодним чином не впливає на збільшення або зменшення об`єкта оподаткування позивача та не могло вплинути, у зв`язку з тим, що саме по собі повернення по своїй суті не має вартісного виразу.

Мотивуючи своє рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції послався роз`яснення Державної фіскальної служби України, викладені у листах від 10.06.2016 № 12969/6/99-99-15-02-02-15 та від 06.10.2016 № 21688/6/99-99-15-02-02-15, згідно яких дохід від операційної та неопераційної курсової різниці враховується для обчислення річного доходу (50 млн. грн.) платника податків від будь-якої діяльності для цілей трансфертного ціноутворення та не враховується для обчислення господарських операцій (5 млн. грн.) платника податків з кожним контрагентом для цілей застосування трансфертного ціноутворення.

Також суд врахував позицію ДФС України, яка викладена в Узагальнюючій податковій консультації з окремих питань застосування норм податкового законодавства щодо трансфертного ціноутворення, затвердженій Наказом Міндоходів України від 01.07.2014 № 368, згідно якої операція з повернення не може розглядатись як контрольована господарська.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що вартість повернутих нематеріальних активів не враховується при визначенні вартісного критерію контрольованої операції.

Такі висновки суду першої інстанції базуються на роз`ясненнях Державної фіскальної служби України та узгоджуються з приписами підпункту 39.2.1.4 пункту 39.2 статті 39 ПК України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності у товариства позивача законодавчо визначеного обов`язку відображати у звіті про контрольовані операції повернення нематеріальних активів, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість оскарженого податкового повідомлення-рішення та, відповідно, про його протиправність.

За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що вказані обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року у справі № 0740/860/18- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 13.06.2019.