Постанова

від 16.09.2020 по справі 0740/860/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 0740/860/18

адміністративне провадження № К/9901/19609/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року (суддя: Микуляк П.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року (судді: Святецький В.В., Гудим Л. Я., Довгополов О.М.) у справі №0740/860/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гроклін-Карпати до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Гроклін-Карпати (далі - ТОВ Гроклін-Карпати , позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - ГУ ДФС у Закарпатській області, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.07.2018 № 0005381401, яким до нього застосовані штрафні фінансові санкції у сумі 347732,00 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року , позов було задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати такі рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Доводи та обґрунтування касаційної скарги ідентичні тим, що були наведені відповідачем в апеляційній скарзі, та переважно зводяться до того, що операція з повернення позивачем нематеріальних активів контрагенту мала безпосередній вплив на об`єкт оподаткування позивача у 2015 році, а тому у позивача виник безумовний обов`язок включення вказаної операції до звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ТОВ Гроклін-Карпати зареєстроване згідно з законодавством України як юридична особа, що підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Гроклін-Карпати з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2015 по 31.03.2018, валютного за період з 01.01.2015 по 31.03.2015, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, за результатами якої складено Акт від 10.07.2018 №775/07-16-14-01/31791771 (далі - Акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 39.2.1.2, пп. 39.2.1.4 та пп. 39.4.2 ст. 39 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в частині недекларування у Звіті про КО за 2015 рік обсягів контрольованих операцій за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року на загальну суму 34 773 159 грн.

24 липня 2018 року на підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0005381401, яким до ТОВ Гроклін-Карпати застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 347732,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вартість повернутих нематеріальних активів не враховується при визначенні вартісного критерію контрольованої операції. За таких обставин, суди дійшли висновку щодо відсутності в діях позивача порушень вимог податкового законодавства та, відповідно, відсутності правових підстав для застосування штрафних санкцій.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 39.2.1.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України (тут та далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими операціями є : а) господарські операції, які впливають на об`єкт оподаткування сторін (сторони) таких операцій, що здійснюються платниками податків з пов`язаними особами - нерезидентами; б) господарські операції з продажу товарів через комісіонерів - нерезидентів.

Підпунктом 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 ПК України визначено, що для цілей нарахування податку на прибуток підприємств господарські операції, які впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), яка включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За змістом підпункту 39.2.1.4 пункту 39.2 статті 39 ПК України господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на оподатковуваний дохід платника податків, зокрема, але не виключно: операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо; операції з надання послуг; операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау, а також з будь-якими іншими об`єктами інтелектуальної власності; фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо; операції з капіталом, включаючи купівлю чи продаж акцій або інших інвестицій, купівлю чи продаж довгострокових матеріальних і нематеріальних активів.

Відповідно до підпункту 39.2.1.7 пункту 39.2 статті 39 ПК України: господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови: загальний обсяг доходу платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 млн. грн. (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 млн. грн. (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Пункт 39.4. статті 39 ПК України передбачає складення та подання звітності для податкового контролю, за положеннями підпункту 39.4.1 якого, для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік.

Відповідно до підпункту 39.4.2. пункту 39.4 статті 39 ПК України, платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Неподання платником податків звіту про проведені ним контрольовані операції, відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 ПК України є порушенням податкового законодавства, відповідальність за яке передбачена пунктом 120.3 статті 120 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 120.3 статті 120 ПК України неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі: 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції; 1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції; 3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.

Аналіз наведених вище положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції, у випадку впливу таких операцій на оподатковуваний дохід платника податків, центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для винесення податкового оскаржуваного повідомлення-рішення слугували наступні фактичні обставини:

В 2011 році ТОВ Гроклін-Карпати придбало в АТ ,Інтер Гроклін Авто2 ряд нематеріальних активів на підставі договорів: від 04.05.2011 року № 04-05/2011, від 10.05.2011 № 10-05/2011, від 16.05.2011 №16-05/2011, від 18.05.2011№ 18-05/2011, від 19.01.2011№ 19-01/2011, від 20.05.2011 № 20-05/2011, від 01.06.2011 №01-06/2011, від 02.06.2011 №02-0/2011, - на загальну суму 620 700 доларів США та 695 000 Євро.

В подальшому, у зв`язку з тим, що позивачу не вдалося реалізувати заплановані бізнес-проекти, на реалізацію яких придбавались ноу-хау, відсутності відповідних коштів на оплату, сторони досягли домовленості про розірвання укладених договорів та повернення отриманого за ними.

На виконання вказаної домовленості між позивачем та АТ Гроклін АТ (правонаступник АТ Інтер Гроклін Авто ) уклали Угоду про розірвання договорів від 03.03.2015 року.

На підставі вищевказаних первинних документів та бухгалтерських проведень підприємством сформовано в березні 2015 року в бухгалтерську обліку доходи від позитивної операційної курсової різниці в сумі 27796927,21 грн, які відображені в рядку 2120 Інші операційні доходи Звіту про фінансові результати за 2015 рік.

Разом з тим, підприємство формувало в 2015 році витрати у вигляді негативних операційних курсових різниць в сумі 16333182,09 грн, які відображені в рядку 2180 Інші операційні витрати Звіту про фінансові результати за 2015 рік.

Крім того, у складі адміністративних витрат за 2015 рік ТОВ Гроклін-Карпати відображено амортизаційні відрахування нараховані на нематеріальні активи у сумі 45 696,98 грн.

В свою чергу, податковий орган вважає, що нематеріальні активи не втратили свою вартість у зв`язку із невикористанням їх ТОВ Гроклін-Карпати у господарській діяльності, а тому повернення нематеріального активу позивачем відбувалося за вартістю придбання таких активів. При цьому, відповідач вважає, що операція з повернення нематеріальних активів (ноу-хау) вчинена ще в 03.03.2015 року і мала вплив на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємства за 2015 рік та , відповідно , є контрольованою операцією і повинна бути відображена в Звіті про КО.

Мотивуючи своє рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій послалися на роз`яснення Державної фіскальної служби України, викладені у листах від 10.06.2016 № 12969/6/99-99-15-02-02-15 та від 06.10.2016 № 21688/6/99-99-15-02-02-15, згідно яких дохід від операційної та неопераційної курсової різниці враховується для обчислення річного доходу (50 млн. грн.) платника податків від будь-якої діяльності для цілей трансфертного ціноутворення та не враховується для обчислення господарських операцій (5 млн. грн.) платника податків з кожним контрагентом для цілей застосування трансфертного ціноутворення.

Також суди врахували позицію ДФС України, яка викладена в Узагальнюючій податковій консультації з окремих питань застосування норм податкового законодавства щодо трансфертного ціноутворення, затвердженій Наказом Міндоходів України від 01.07.2014 № 368, згідно якої повернення активів не може розглядатись як контрольована господарська операція.

З огляду на обставини даної справи, а також офіційно висловлену позицію фіскального органу з приводу порядку визначення операції, такою що віднесена до контрольованих, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у позивача законодавчо визначеного обов`язку відображати у Звіті про КО повернення нематеріальних активів, оскільки такі операції жодним чином не впливають на збільшення або зменшення об`єкта оподаткування позивача, що , в свою чергу , свідчить про необґрунтованість оскарженого податкового повідомлення-рішення та, відповідно, його протиправність .

Інших доводів, аніж ті, які були оцінені судами попередніх інстанцій, касаційна скарга не містить та висновків судів попередніх інстанцій не спростовує .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області , - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська